Постанова

від 06.12.2013 по справі 4/9-29/6

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2013 р. Справа № 4/9-29/6

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Бойко С.М.

Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" за №2805 від 11.10.2013р.

на ухвалу господарського суду Львівської області від 01.10.2013 р.

про відмову в задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області

у справі № 4/9-29/6

за позовом відкритого акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря", м.Харків

до відповідача-1 шахти "Відродження" ДХК "Львіввугілля", с.Межріччя

до відповідача-2 державного підприємства "Львіввугілля", м.Сокаль

про стягнення 14 752,80 грн.

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача-1 - не з'явився,

від відповідача-2 - не з'явився,

від ДВС - Мироненко В.В.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.10.2013р. у справі №4/9-29/6 (суддя Синчук М.М.) відмовлено в задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" (надалі - ПАТ «ХМЗ «Світло шахтаря») на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (надалі - ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській обл.), а саме: про визнання неправомірними дій державного виконавця, про скасування постанови від 13.06.2013р. про повернення виконавчого документа стягувачеві та про зобов'язання відновити виконавче провадження.

Виносячи ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що в постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві державний виконавець зробив правильний висновок про неможливість звернення стягнення на кошти державного підприємства «Львіввугілля» (надалі - ДП «Львівугілля»), що містяться на рахунках, відкритих в органах державного казначейства; стосовно майна боржника, то на нього поширюються положення Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», а майно, яке не задіяне у технологічному ланцюгу видобутку вугілля - відсутнє (лист ДП «Львівугілля» від 26.03.2013р.).

Дану ухвалу оскаржив позивач, оскільки вважає, що при її винесенні суд порушив норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить цю ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задоволити вимоги скарги на дії ДВС. Скаржник зазначив, зокрема, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що попри дію мораторію на примусову реалізацію майна, оборотні активи підприємства можуть бути примусово реалізовані для задоволення вимог кредиторів. Крім того, суд не дослідив того факту, що державний виконавець допустив грубі порушення Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській обл. подав до суду відзив на апеляційну скаргу від 27.11.2013р. б/н, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю у зв'язку з її необґрунтованістю та безпідставністю.

В судове засідання від 06.12.2013р. позивач та відповідачі не забезпечили явки уповноважених представників, хоча належним чином були повідомленні про час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду від 24.10.2013р. за їх поштовими адресами (а.с. 103-105). Оскільки явка повноважних представників сторін не визнавалась обов'язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу без позивача та відповідачів.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.02.2005р. у справі №4/9-29/6 стягнуто з ДП "Львіввугілля" на користь ПАТ "ХМЗ "Світло шахтаря" 14 752,80 грн. боргу, 147,53 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 36 ). На виконання цього рішення, 04.03.2005р. видано наказ (а.с. 37 ).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сокальского районного управління юстиції від 12.04.2005р. відкрито виконавче провадження з виконання вищеназваного наказу (а.с. 38 ). Згодом виконавче провадження було передано до ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області та прийнято ним до виконання на підставі постанови державного виконавця від 26.11.2012р. ВП №2885773 (а.с. 39 ).

13.06.2013 р. державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області Мироненком В.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 41 ). Постанова мотивована тим, що державний виконавець не має можливості звернути стягнення на кошти та майно боржника, оскільки законодавством України визначено інший порядок стягнення коштів, що знаходяться на рахунках, відкритих в органах державного казначейства, а стосовно майна боржника існує встановлена законом заборона на звернення стягнення на нього.

Не погоджуючись із вказаними діями державного виконавця та його постановою, позивач подав скаргу на дії ДВС до місцевого господарського суду.

Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваної ухвали - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснювалось частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Відповідно до ст.2 цього Закону, під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем було встановлено, що майно божника ДП "Львіввугілля" є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Підприємство відноситься до категорії підприємства, на які поширюється дія Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Все належне підприємству майно, залучене до виробничого процесу підприємства. Підприємство не володіє майном спільно з іншими особами, майно підприємства не знаходиться в інших осіб чи в заставі.

Актом державного виконавця від 18.02.2013р. (а.с. 123 ) встановлено, що при виході за адресою боржника державним виконавцем в присутності начальника фінансового відділу - заступника директора з економіки ДП «Львіввугілля» не виявлено майна, не задіяного у виробничому процесі.

Вказана обставина підтверджується листом ДП "Львіввугілля" №7/519 від 26.03.2013р., в яком вказано, що майна яке не задіяне в технологічному ланцюжку видобутку вугілля і можливої реалізації по балансу ДП "Львіввугілля" немає (а.с. 124 ).

В ході виконавчого провадження встановлено, що боржник має відкриті рахунки в органах державного казначейства.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р., рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами державного казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Зважаючи на вищенаведене, державним виконавцем зроблено правильний висновок про неможливість звернення стягнення на майно та кошти боржника, у зв'язку з чим постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 13.06.2013р. у виконавчому провадженні ВП №2885773 винесена з додержання вимог чинного законодавства при здійсненні оскаржуваних дій.

Вищенаведеним спростовуються твердження скаржника про порушення державним виконавцем положень Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників. Стосовно покликання позивача на ті обставини, що державний виконавець міг звернути стягнення на оборотні активи підприємства, то такі є документально необґрунтованими (позивач не подав доказів на підтвердження своїх тверджень) та спростовуються актом державного виконавця від 18.02.2013р.

Інші доводи скаржника не спростовують законності оскаржуваної ухвали та не можуть бути підставою для її скасування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали, як такої, що прийнята відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105-106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Львівської області від 01.10.2013р. у справі №4/9-29/6 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 11.12.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Бойко С.М.

суддя Галушко Н.А.