Рішення

від 10.04.2009 по справі 39/111

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/111

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/111

10.04.09

За позовом      Приватного підприємства «Партнер 2000»  

до                          Товариства з обмеженою відповідальністю „Прайд-Трейд”   

про                   стягнення  24 035,94 грн.

                                                                                                           Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Хряпов І.Б. (довіреність № б/н від 06.02.2009 р.)  

Від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Партнер 2000»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд-Трейд»(відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений товар та завданих збитків за договорами купівлі-продажу у розмірі 24 035,94 грн. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 21 193,10 грн., пені в розмірі 1 992,84 грн., оплату правової допомоги, в розмірі 850,00 грн.

Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав. Крім того, позовні вимоги обґрунтовані тим, що бездіяльність відповідача, якою була викликана потреба позивача у судовому захисті своїх прав та інтересів, призвела до необхідності одержання юридичних послуг, пов'язаних із представництвом інтересів позивача в суді, наданих суб'єктом підприємницької діяльності Хряповим І.Б., на підставі Договору про надання юридичних послуг.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2009р. порушено провадження у справі № 39/111 та призначено справу до розгляду на 23.03.2009 р.

Представники позивача та відповідача в судове засідання, призначене на 23.03.2009р., не з'явилися.    

Ухвалою суду від 23.03.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 10.04.2009р.

Відповідач у судове засідання, призначене на 10.04.2009 р., не з‘явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

В судовому засіданні 10.04.2009 р. позивач надав усне пояснення по справі та звернувся з усним клопотанням про долучення документів до справи. Клопотання позивача судом задоволено.

В судовому засіданні, призначеному на 10.04.2009р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем  не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

   ВСТАНОВИВ:

29.08.2007 року між Приватним підприємством «Партнер 2000»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайд  -Трейд»(відповідач) був підписаний Договір купівлі-продажу № П\08\07-12-27, відповідно до якого позивачем передано відповідачу товар в кількості відповідно до накладних: № Ч1-000006353 від 07.07.2008 р.; № Ч1-000006354 від 07.07.2008 р.; № Ч1-000006568 від 10.07.2008 р; №Ч1-000007049 від 28.07.2008 р., на загальну суму 23 152,14 грн. Сторонами за договором було визначено порядок розрахунків - відстрочка платежу 14 банківських днів з дня відпуску товару (п. 3.1. Договору). Частина прийнятого товару за накладними було повернуто позивачеві, відповідно до «Накладних про повернення товару від покупця»: №Ч1-000008114 від 01.09.2008 р.; №Ч1-000008115 від 01.09.2008 р.; №Ч1-000008116 від 01.09.2008 р.; №Ч1-000008117 від 01.09.2008 р.; №Ч1-000008118 від 01.09.2008 р.; №Ч1-000008119 від 01.09.2008 р.; №Ч1-000008120 від 01.09.2008 р.; №Ч1-000008121 від 01.09.2008 р.; №Ч1-000008122 від 01.09.2008 р.; №Ч1-000008082 від 29.08.2008 р., на загальну суму 1 959,04 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 05.11.2008 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 67 від 05.11.2008 р. та № 66 від 05.11.2008 р., з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар у сумі 21 193,10 грн., про що свідчать фіскальні чеки поштового відділення, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідні претензії позивачем були направлені за юридичною та фактичною адресами відповідача, проте відповідач залишив претензії без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України, що виникли в результаті поставки товару та ґрунтується на договорі купівлі-продажу № П\08\07-12-27 від 29.08.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

          Статтею 655 Цивільного кодексу України також передбачено, що одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

           Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

           Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

           Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

           Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

           Згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Зібрані у справі докази свідчать проте, що відповідач отримав товар, але зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав, повернувши частину товару, що підтверджується підписаним між сторонами станом на 19.09.2008 р. Актом звірки, відповідно до якого згідно накладних на повернення товару: № 0008114 від 01.09.2008 р.  на суму 57,54 грн., № 0008115 від 01.09.2008 р. на суму 141,10 грн., № 0008116 від 01.09.2008 р. на суму 211,43 грн., № Ч1-000008117 від 01.09.2008 р. на суму 38,72 грн.; №Ч1-000008118 від 01.09.2008 р. на суму 56,61 грн.; №Ч1-000008119 від 01.09.2008 р. на суму 24,42 грн.; №Ч1-000008120 від 01.09.2008 р. на суму 14,60 грн.; №Ч1-000008121 від 01.09.2008 р. на суму 43,60 грн.; №Ч1-000008122 від 01.09.2008 р. на суму 27,92 грн. відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 615,95 грн.  Крім того, відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 19.09.2008 р., сторони визначили,  що сума заборгованості відповідача перед позивачем  складає 21 193,10 грн.

        Зібрані у справі докази свідчать про те, що на момент подачі позову позивачем, відповідач отримав продукцію, але зобов‘язання по оплаті поставленої продукції не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 21 193,10 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 21 193,10 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

         Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

         Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

         Стаття 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює примусове виконання обов'язку в натурі як спосіб  захисту цивільних прав та інтересів.

         Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.    

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1 992,84 грн., та збитків, пов'язаних з оплатою юридичних послуг, в розмірі 850,00 грн.

         Частина 1 ст. 229 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГКУ та іншими законами.

       Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

        Пунктам 4.1. Договору купівлі-продажу  № П\08\07-12-27 від 29.08.2007 р.  передбачена відповідальність покупця за несплату чи несвоєчасну оплату за товар у строки, у вигляді оплати продавцеві пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки виконання грошових зобов'язань.

        Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1 992,84 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

        Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові задані цим збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.     

 Відповідно до п. 29 Інформаційного листа ВГСУ від 18.03.2008р. № 01-8/164 якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв'язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника (працівників) або з оплатою послуг фахівця (крім адвоката), який не перебуває з нею у трудових відносинах, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони (сторін) з позовною вимогою про відшкодування таких збитків.

Однак, позивач не надав суду доказів, які б свідчили про оплату ПП Хряпову І.Б. 850,00 грн. за надану юридичну допомогу. Довідка ПП Хряпова І.Б. про вартість юридичних послуг не може бути прийнята судом в якості належного доказу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, понесених позивачем у зв'язку з оплатою юридичних послуг на підставі договору про надання юридичних послуг на суму 850,00 грн. є  не обґрунтованими та  не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволені позову  державне мито та витрати  на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 232,48 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 113,83 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайд-Трейд” (01001, м. Київ,вул.. Софіївська, буд. 2, офіс 11, р/р 26009026815931, МФО 322012, код ЄДРПОУ 35256250), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного підприємства «Партнер 2000»(14001, м. Чернігів, вул.. Попова,63, р/р 26001051400937 в ЧФ Приватбанк м. Чернігова, МФО 353586, код ЄДРПОУ 31079196) 21 193,10 грн. (двадцять одна тисяча сто дев'яносто три гривні 10 коп.) основного боргу, 1 992,84 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дві гривні 84 коп.) пені, 232,48 (двісті тридцять дві гривні 48 коп.) держмита та 113,83 грн. (сто тринадцять гривень 83 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

 Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 14.04.2009р.