Рішення

від 31.03.2009 по справі 30/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

30/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/133

31.03.09

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль»

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного банку

                      «Фінансова ініціатива»

Про                       стягнення 339 119,75 грн.

                                                                                         Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача      Кіян А.В. –представник за довіреністю № б/н від 22.01.09.;

                           Задесенець Л.О. –представник за довіреністю № б/н від 22.01.09.

Від відповідача  не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль»до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного банку «Фінансова ініціатива»про стягнення з відповідача на користь позивача 339 119,75 грн. (291 501,21 грн. –борг по орендній платі, 2 578,90 грн. –борг за комунальні послуги та електроенергію, 8 334,98 грн. пеня, 5 662,75 грн. –збитки від інфляції, 1 041,91 грн. –3%річних та 30 000 грн. судові витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката) заборгованості згідно договору оренди від 25.06.08. № 2252.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування приміщенням, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.09. порушено провадження у справі № 30/133, розгляд справи було призначено на 17.03.09. о 12-30.

Представник відповідача в судове засідання 17.03.09. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 30/133 від 27.02.09. не виконав, однак відповідачем до канцелярії суду 16.03.09. було подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю направити в судове засідання повноважного представника, який перебуває у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.09. розгляд справи   № 30/133 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 31.03.09. о 11-00.

13.03.09. представником позивача через канцелярію Господарського суду міста Києва було подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 339 119,75 грн.

Зазначене клопотання позивача мотивовано тим, що в зв'язку з наявністю великої суми заборгованості у позивача є підстави вважати, що відповідач може здійснити заходи щодо списання грошових коштів зі своїх рахунків з метою уникнення правових наслідків, що може зробити неможливим виконання рішення суду з даного спору.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Але, як вбачається з матеріалів справи, заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що грошові суми відповідача можуть зникнути, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

В судове засідання 31.03.09. представник відповідача повторно не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 30/133 від 27.02.09. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, але через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що представник відповідача буде знаходитись в іншому судовому засіданні в Київському апеляційному господарському суді.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача про відкладення розгляду справи № 30/133, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення з урахуванням наступного.

До клопотання відповідачем не додано належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, і на які відповідач посилається як на підставу відкладення розгляду справи.

Також судом береться до уваги те, що на підставі клопотання відповідача від 13.03.09. розгляд справи був відкладений ухвалою суду від 17.03.09. до 31.01.09. Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач як юридична особа не позбавлений можливості направити у судове засідання іншого представника, видавши йому довіреність.

За таких обставин,  клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не виконані вимоги ухвали суду від 27.02.09. про порушення провадження у справі № 30/133, та не подані витребувані судом документи. Поважних причин, з яких вимоги суду не могли бути виконані відповідач суду не навів, що розцінюється судом як спроба затягнути розгляд справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

25.06.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Магістраль»(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Фінансова ініціатива»(Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець зобов'язався передати Орендарю в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 34, загальною площею 117,5 кв. м, а Орендар зобов'язався сплачувати Орендодавцю плату за користування приміщенням в розмірі, строки та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору встановлено, що передача приміщення в оренду не є передачею його у власність.

У відповідності до п. 1.3 Договору зазначено, що приміщення належить на праві власності Орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу № 012 від 09.08.02. та акту приймання-передачі № 012 від 09.08.02.

Відповідно до п. 2.1 Договору сторонами було погоджено, що строк дії даного Договору становить 3 роки, а саме, з 25.06.08. по 25.06.11.

Згідно п. 4.1 Договору встановлено, що за користування приміщенням Орендар сплачує орендну плату з розрахунку 505,00 грн. за 1 кв. м.

У відповідності до п. 4.5.2 Договору сторонами погоджено, що орендна плата за другий та кожний наступний місяць оренди, крім останнього місяця оренди, вноситься один раз на місяць, не пізніше 10 числа поточного місяця оренди шляхом перерахування суми, визначеної відповідно до п. 4.1, на рахунок  Орендодавця на підставі рахунків, наданих Орендодавцем до п'ятого числа поточного місяця.

Однак, позивач зазначає, що в порушення умов Договору, відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендної плати належним чином не виконує, в зв'язку з чим Орендар має заборгованість перед Орендодавцем по орендній платі за листопад, грудень 2008 року та січень 2009 року в сумі  291 501,21 грн., а також 2 578,90 грн. заборгованості за комунальні послуги та використану електроенергію.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача надсилались листи-претензії від 02.12.08. та від 18.12.08. з вимогою погасити заборгованість, яка виникла внаслідок порушення умов Договору з боку відповідача.

Але матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати за орендоване приміщення, спожиті комунальні послуги та електроенергію у повному обсязі не виконує, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль»щодо стягнення з відповідача 291 501,21 грн. заборгованості з орендної плати, а також 2 578,90 грн. заборгованості за комунальні послуги та використану електроенергію слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах за оренду приміщення, позивач на підставі  п. 7.2 Договору просить суд стягнути на свою користь  з відповідача 8 334,98 грн. - пені.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 8 334,98 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції  в сумі 5 662,75 грн., та 1 041,91 грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 041,91 грн. –3 % річних та 5 662,75 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 30 000,00 грн. витрат, пов'язаних з послугами адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України  встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно з ст. 12 Закону  України  «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.09. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Магістраль»(Клієнт) та Адвокатом Задесенець Лесею Олександрівною (Виконавець) було укладено Договір № 1/01 про надання юридичних послуг (далі –Договір від 20.01.09.), предметом якого є надання Виконавцем Клієнту юридичних послуг з питань стягнення заборгованості у розмірі 339 119,75 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю  Комерційний банк «Фінансова ініціатива».

Відповідно до п. 2.2 Договору від 20.01.09., Виконавець зобов'язався здійснювати представництво інтересів Клієнта.

У відповідності до п. 2.4.4 договору клієнт зобов'язався здійснювати оплату юридичних послуг у порядку, передбаченого розділом 3 Договору від 20.01.09.

Згідно п. 3.1 Договору від 20.01.09. сторонами було погоджено, що розмір винагороди, що підлягає сплаті Клієнтом Виконавцю за надання юридичних послуг за цим Договором становить 30 000,00 грн. та підлягає сплаті у безготівковій формі на відповідний банківський рахунок Виконавця у повному обсязі на протязі 2-х робочих днів.

У відповідності до матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору від 20.01.09. на рахунок Виконавця було перераховано 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 30.01.09., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

-          при задоволенні позову - на відповідача;

-          при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, витрати понесені позивачем в сумі 30 000,00 грн. за послуги адвоката підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль»задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного банку «Фінансова ініціатива»(04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 21/38 літ. «А», код ЄДРПОУ 33299878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль»(03148, м. Київ, вул. Пшенична, Б.8, код ЄДРПОУ 24547654) 291 501 (двісті дев'яносто одна тисяча п'ятсот одна) грн. 21 коп. –заборгованості з орендної плати, 2 578 (дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. 90 коп. –заборгованості за комунальні послуги та використану електроенергію, 8 334 (вісім тисяч триста тридцять чотири) грн. 98 коп. –пені, 1 041 (одна тисяча сорок одна) грн. 91 коп. –3 % річних, 5 662 (п'ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 75 коп. –збитків від інфляції, 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. –витрат за послуги адвоката, 3 391(три тисячі триста дев'яносто одна)  грн. 19 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                Т.М. Ващенко

Дата підписання

рішення 03.04.09.