Рішення

від 10.04.2009 по справі 53/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/164

10.04.09

За позовом  Приватного підприємства «Всесвіт і Ко»  

до Приватного підприємства «Гордес-Сап»

про стягнення 9 730,77 грн.

                                                                      Суддя                   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Одуд Н.А. –представник по довіреності № 1 від 11.06.2008р.

від відповідача:  не з'явились

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства «Гордес-Сап»заборгованості за Договором № 127 про поставку продукції в розмірі 9 730,77 грн., в тому числі 9 344,04 грн. –основний  борг, пеня –343,76 грн., 3% річних –42,97 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2009р. порушено провадження по справі № 53/164, розгляд справи призначено на 23.03.2009р.

Ухвалою суду від 27.02.2009р. відмовлено позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Судове засідання по справі № 53/164, призначене на 23.03.2009р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 11.03.2009р. по 24.03.2009р. включно, перебувала на лікарняному.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2009р. у зв'язку з виходом судді з лікарняного, справа № 53/164 призначена до розгляду по суті на 10.04.2009р.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/1494-1 від 10.03.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.04.2009 р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

28.07.2006р. між сторонами у справі було укладено Договір № 127 (далі Договір) відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати товар у кількості та асортименті, замовленому відповідачем, а відповідач –прийняти  та сплатити за нього грошову суму (п. 1.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 12 443,76 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № К000052365 від 28.10.2008р., № К000053512 від 04.11.2008р., № Д000053512 від 04.11.2008р., № К000056391 від 24.11.2008р., № К000049584 від 14.10.2008р. з відміткою відповідача про отримання та генеральною довіреністю.

Відповідно до п. 3.1 Договору відпуск товару проводиться за умовою сплати протягом 14 календарних днів з моменту отримання  товару покупцем згідно з видатковими накладними постачальника платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника.    

          Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що Товар був прийнятий згідно з видатковими накладними уповноваженою особою покупця.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Матеріали справи свідчать що відповідач за отриманий від позивача товар  розрахувався частково на суму 3 099,72 грн., несплаченою залишилась заборгованість в сумі 9 344,04 грн., проти наявності якої відповідач не заперечує, про що свідчить підпис та печатка останнього на Акті звірки взаємних розрахунків станом на 16.01.2009р.   

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо вчасної оплати за поставлений товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  9 344,04 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 4.1 Договору у разі прострочення термінів оплати, передбачених в п.п. 3.1, 3.2, покупець сплачує пеню постачальнику у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми простроченої оплати, відповідно до Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996р.  

Позивач надав суду розрахунок пені на суму 343,76 грн., який здійснений відповідно до п. 4.1 Договору та згідно з чинним законодавством України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 343,76 грн.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 42,98 грн. обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»із позовних заяв майнового характеру  ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994р. «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян»розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.

Враховуючи те, що ціна позову складає 9 730,77 грн. державне мито мало б бути сплачене позивачем в розмірі 102,00 грн., а не в розмірі 119,00 грн., як свідчить додане до позовної заяви платіжне доручення № 120 від 16.01.2009р. про сплату державного мита.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

          2.Стягнути з Приватного підприємства «Гордес-Сап»(03164, м. Київ, вул. Командарма Уборевича, 4, кв. 49; ідентифікаційний код 25404164 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства «Всесвіт і Ко»(03049, м. Київ, вул. Курська, 10; ідентифікаційний код 34453618) основний борг в сумі 9 344  (дев'ять тисяч триста сорок чотири) грн. 04 коп., 343 (триста сорок три) грн.. 76 коп. пені, 42 (сорок дві) грн.. 98 коп. три відсотка річних, витрати на сплату державного мита в сумі 102  (сто дві) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4. Повернути Приватному підприємству «Всесвіт і Ко»(03049, м. Київ, вул. Курська, 10; ідентифікаційний код 34453618) з Державного бюджету державне мито в сумі 17 (сімнадцять) грн. 00 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане за платіжним дорученням № 120 від 16.01.2009р. Платіжне доручення № 120 від 16.01.2009р. залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/164.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                       Грєхова О.А.