Рішення

від 28.04.2009 по справі 37/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/94

28.04.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «С.К.О. Форум»

ДоДочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Простягнення 13398,70 грн.

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача : Потапов Д.І.- представник за довіреністю № б/н від 06.04.2009 року;

Від відповідача : Власенко С.А.- представник за довіреністю № 1021/12-2008 від 01.12.2008 року;

У судовому засіданні 07.04.2009 року та 21.04.2009 року відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Ушакова Олександра Васильовича до Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 13398,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2009 р. порушено провадження у справі № 37/94, розгляд справи було призначено на 07.04.2009 року о 11-45.

У судовому засіданні 21.04.2009 року  позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 1047,96 грн. інфляційні витрати за період прострочення з 18.09.2008 року по 06.04.2009 року, 141,69 грн. –3 % річних за період прострочення з 18.09.2008 року по 06.04.2009 року, 762,16 грн. –7 % штрафу, 1889,66 грн. 0,1 % пені за період прострочення з 18.09.2008 року по 06.04.2009 року.  Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову –3841,47 грн.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, а також контррозрахунок суми позову, згідно яких відповідач не погоджується з розрахунком пені та штрафу, зокрема, згідно контррозрахунку відповідача розмір пені становить 1707,24 грн., розмір штрафу - 333,08 грн. Крім того, відповідач просить звільнити відповідача від відповідальності та зменшити розмір штрафних санкцій.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.04.2009 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                               ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «С.К.О. Форум»(надалі - фірма)  та Дочірнім підприємством «Нафтогазобслуговування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(надалі - клієнт)  був укладений договір № 1/11-0 від 08.01.2008 року про надання консалтингових послуг (надалі - договір) .

Відповідно до пункту 1.1 договору сторони погодили, що клієнт дає розпорядження та доручає фірмі, а фірма, відповідно, зобов'язується надавати клієнту консультаційні послуги, сплата за які буде здійснюватись на умовах, викладених у даному договорі.

Згідно п.п. 2.4, 4.1 договору визначено, що за підсумками кожного періоду в тридцять календарних днів з моменту підписання даного договору, або після виконання певного запиту, сторони підписують акт прийому-здачі робіт. Винагорода за цим договором  складається з щомісячної абонентної плати у розмірі 4920,00 грн. Абонентна плата сплачується клієнтом щомісячно шляхом перерахування коштів на банківський рахунок фірми, на підставі виставлених фірмою рахунків, у строк не пізніше 10 банківських днів з дати підписання акту прийому-передачі наданих послуг.

Судом встановлено, що згідно договору позивачем в жовтні –вересні 2008 року було надано послуг на суму 9840,00 грн., що підтверджується актами прийому передачі послуг № 1/1-0/4 від 03.09.2008 року, № 1/11-0/5 від 06.10.2008 року.

Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 1047,96 грн. інфляційні витрати за період прострочення з 18.09.2008 року по 06.04.2009 року, 141,69 грн. –3 % річних за період прострочення з 18.09.2008 року по 06.04.2009 року, 762,16 грн. –7 % штрафу, 1889,66 грн. 0,1 % пені за період прострочення з 18.09.2008 року по 06.04.2009 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

З наданих позивачем доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що в договорі сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг (п. 4.1 договору), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору,  прострочив виконання зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічне положення містить частина 2 статті 218 Господарського кодексу України, яка визначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Зокрема, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої визначено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Судом встановлено, що відповідач в розумінні статті 22 Господарського кодексу України є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки. Інший розмір штрафних санкцій договором не встановлений, а тому до спірних правовідносин суд застосовує положення, які встановлені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, а тому є підстави для застосування відповідальності у відповідності до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Проте перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що позивач невірно визначив розмір пені та штрафу, оскільки ним неправомірно нараховується пеня та штраф не на суму основного боргу, а на суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, що не відповідає положенням частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, згідно якої передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В свою чергу, відповідно до обґрунтовано розрахунку суду, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 1722,00 грн. (4920 грн. Х 0.1 % Х 181 дн. (період прострочення з 18.09.2008 - 17.03.2009) + 4920 грн. Х 0.1 % Х 169 дн. (період прострочення з 20.10.2008 - 06.04.2009) та штрафу –688,80 грн. (9840,00 грн. Х 7 %).

Враховуючи майнові інтереси позивача, а також те, що розмір штрафних санкцій не є надмірно великим, при цьому судом враховано, що відповідач порушив господарське зобов'язання, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, який підлягає стягненню з відповідача в розумінні ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 233  Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати. В свою чергу, відповідно до обґрунтовано розрахунку суду, розмір 3 % річних, який підлягає стягненню з відповідача за заявлений позивачем період становить 142,75 грн. та інфляційних витрат –1052,88 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

18.09.2008 - 20.03.200949201.116570.725490.72

20.10.2008 - 06.04.200949201.098482.165402.16

1052,88

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

492018.09.2008 - 20.03.20091843 %74.41

492020.10.2008 - 06.04.20091693 %68.34

142,75

 Проте, частиною 1 п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Тобто, виходячи зі змісту зазначеної вище норми права, суд може реалізувати своє право лише при наявності двох умов одночасно, а саме, коли це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів та, коли про це є відповідне клопотання.

Враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, а дії відповідача є порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для стягнення суму боргу з урахуванням 3 % річних від простроченої суми та з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних  та інфляційних витрат підлягають задоволенню у  заявленому позивачем розмірі, а  саме у сумі  141,69 грн. та 1047,96 грн. відповідно.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того суд зазначає, що відповідно до інформаційного листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час вирішення спору по даній справі зменшив суму позову та просив стягнути з відповідача 3841,47 грн. Дана заява була прийнята судом до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову –3841,47 грн. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до ціни позову по даній справі, розмір державного мита, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 102,00 грн., а зайво сплачене державне мито в розмірі 31,99 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись  ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –   

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 2  код 30180328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «С.К.О. Форум»(04053, м. Київ, вул. Воровського, 9-Б, ідентифікаційний код 31025397) 141,69 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 1047,96 грн. –інфляційні витрати,  688,80 грн. –штраф, 1722,00 грн. - пеня,  95,59 грн. - державного мита та 110,58 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          На підставі даного рішення повернуту Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «С.К.О. Форум»(04053, м. Київ, вул. Воровського, 9-Б, ідентифікаційний код 31025397) з Державного бюджету України державне мито в сумі 31,99 грн., що перераховане платіжним дорученням № 12 від 25.02.2009 (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 12.05.2009 року