Рішення

від 09.12.2013 по справі 5011-58/118-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-58/118-2012 09.12.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Індастрі"

до Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд"

за участю Прокуратури міста Києва

про стягнення збитків в сумі 9692014,00 грн.

Головуючий суддя Грєхова О. А.

Судді: Сташків Р. Б.

Ярмак О. М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Терещенко С. В.- представник за довіреністю, Белицька І. Р. - представник за довіреністю

від прокуратури: Лиховид О. С.

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Індастрі" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Державного публічного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" збитків в сумі 9692014,00 грн.

Свої позовні вимоги щодо стягнення збитків в сумі 9692014,00 грн. позивач, з посиланням на ст. ст. 22, 1166, 1192 ЦК України, обґрунтував тим, що позивач має право вимоги щодо стягнення з відповідача вартості демонтованої теплофікаційної мережі та вартості робіт з її відновлення, оскільки відповідно до рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2010 року у справі № 19/183-20/46-22/104 позивача визнано власником цієї мережі та встановлено факт неправомірного відчуження та ліквідації вказаного майна відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2013р. у справі № 5011-58/118-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013р., позов задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2013р. рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013р. у справі № 5011-58/118-2012 скасовано, справу передано для розгляду до Господарського суду міста Києва.

В основу постанови Вищого господарського суду України від 08.10.2013р. покладено висновки про те, що задовольняючи позовні вимоги суди не з'ясували чи дії відповідача пов'язані з вибуттям майна з володіння позивача пов'язані з її демонтажем (знищенням) саме відповідачем, оскільки в матеріалах справи міститься Службова записка та акт від 28 листопада 2011 року з яких вбачається, що позивач сам демонтував складові частини тепломережі, а саме бетонні опори, на яких вона розташована і без яких тепломережа не може функціонувати.

Також матеріали справи містять звіт "Про оцінку недіючої тепломережі, що належить Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" діаметром 630 мм, товщина стінки 7 мм, довжиною 2136 м.п. станом на 30 вересня 2007 року" та акт обстеження технічного стану трубопроводу теплотраси, складеному комісією ДАТ "Будівельна компанія "Укрбуд" 05 жовтня 2007 року з якого вбачається, що трубопровід вражений корозією, теплоізоляція частково відсутня, частково ушкоджена, труби частково зруйновані і трубопроводи теплотраси не можуть використовуватись за цільовим призначенням.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ринкова вартість матеріалів та робіт з відновлення 2 136 метрів траси демонтованої теплофікаційної мережі ПрАТ "ЛУКОР" Ду 600 від стійки 321 до стійки 451 становить 8260980 гривень (2136x3867,50=8260980).

Однак, судами не обґрунтовано чому саме необхідно відновити 2 136 метрів траси, оскільки з висновку № 0815 судової будівельно-технічної експертизи (т. ІІІ ар. 13) вбачається, що встановити ринку вартість матеріалів та робіт з відновлення демонтованої теплофікаційної мережі ПрАТ "ЛУКОР" Ду 600 від стійки 321 до стійки 451 по всій довжині траси не вбачається можливим, оскільки в матеріалах справи містяться протиріччя в частині довжини зазначеної теплової мережі.

Розпорядження заступника голови Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 було призначено колегіальний розгляд справи у наступному складі колегії: суддя Грєхова О. А. (головуючий), Сташків Р. Б., Ярмак О. М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року призначено розгляд справи на 11.11.2013 року.

11.11.2013 року через загальний відділ діловодства суду отримано від відповідача по справі відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року, у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника позивача, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено до 09.12.2013 року.

Представник позивача у судове засідання 09.12.2013 року не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Представник відповідача та прокурор в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 09.12.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача, прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2010 року у справі № 19/183-20/46-22/104, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 року, задоволено позов Закритого акціонерного товариства "Лукор" до Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд": визнано за позивачем право власності на тепломережу від стійки 321 до стійки 451 (інвентарний номер 12577).

Зазначеним рішенням встановлено, що згідно протоколу №1 установчих зборів ЗАТ "Лукор" від 05.12.2000р. та згідно розділів 4,5 статуту ЗАТ "Лукор", затвердженого даними зборами та зареєстрованого розпорядженням Калуського міського голови від 06.12.2000р. №210-рп ВАТ "Оріана" є засновником даного товариства, внеском якої в статутний фонд стало майно нафтохімічного комплексу, перелік якого вказано в актах прийому-передачі. Листом ФДМУ №10-24-14034 від 15.11.2000р. підтверджено відсутність зауважень до проектів установчого договору та статуту ЗАТ "Лукор", що створюється на базі майна нафтохімічного комплексу ВАТ "Оріана". Передача майна нафтохімічного комплексу ВАТ "Оріана" в якості його внеску до статутного фонду ЗАТ "Лукор" відбулась згідно акту приймання-передачі від 05.12.2000р., погодженого Калуською ДПІ та ТОВ "ЛУКОЙЛ-Нафтохім". В п.4 даного акту вказано головне управління з енергозабезпечення (згідно з переліком №4). Ці дані також відображені в зведеній відомості переліків приймання-передачі майна. В переліку №4 майна цеху паропостачання під порядковим №63, інвентарний № 42008 вказано тепломережі від ТЕЦ до стійки 451, а під порядковими номерами 17,18 - залізобетонні естакади від ТЕЦ до стійки 346, і від стійки 347 до 451.

Також, рішенням господарського суду Господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2010 року у справі № 19/183-20/46-22/104 суд встановив, що на замовлення ДАТ "Будівельна компанія "Укрбуд" експертно-консалтинговою фірмою "ЕКА-Захід" проведено оцінку недіючої тепломережі діаметром 630 мм, товщина стінки - 7мм, довжиною 2136 м.п станом на 30.09.2007р. для подальшого продажу на аукціоні і визначено початкову вартість даного майна в суму 210 540 грн. В розділі "загальна характеристика об'єкта оцінки" вказано, що тепломережа введена в експлутацію в 1991 році і до моменту оцінки не експлуатувалась, вказано на здійснення огляду трубопроводу теплотраси від опори №321 до опори №451 (інвентарний №30). Такі ж дані значаться в акті обстеження технічного стану трубопроводу теплотраси, складеному комісією ДАТ "Будівельна компанія "Укрбуд" 05.10.2007р. На підставі договору про організацію роботи по продажу об'єктів державної власності №47 від 29.10.2007р. за наслідками проведення аукціону (протокол №195/1 від 27.12.2007р.) згідно біржової угоди купівлі-продажу майна №10 від 30.01.2008р. вказана трубопровідна тепломережа була продана ПП "Атарес-Євро" за 212 100 грн. і передана покупцю згідно акта приймання-передачі від 27.02.2008р. Актом комісії, створеної позивачем, від 16.12.2008р. підтверджується те, що ділянку теплофікаційної мережі від стійки 321 до стійки 451 демонтовано.

Згідно біржової угоди купівлі-продажу майна №10 від 30.01.2008р ДАТ "Будівельна компанія "Укрбуд" (продавець) та Приватне підприємство ПП "Атарес-Євро" (покупець) відчужено трубопровідну тепломережу діаметром 630 мм довжиною 2136 м, товщина стінки 7 мм; м. Калуш, вул.. Б.Хмельницького 88, власник ДАТ "БК "Укрбуд".

У Постанові Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 р. у справі № 19/183-20/46-22/104 судом зазначено, що ЗАТ "Лукор" доведено своє право власності на спірне майно: тепломережу від стійки № 321 до стійки № 451, і, враховуючи, відсутність у Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" спірного майна на час прийняття оскарженого рішення від 08.02.2010 року, він не позбавлений можливості витребувати дане майно у його володільця, чи вимагати відшкодування його вартості.

Згідно позовної заяви позивач зазначає, що відповідачем неправомірно відчужено та ліквідовано ділянку теплофікаційної мережі від стійки 321 до стійки 451, внаслідок цього ЗАТ "Лукор" позбавлено можливості використовувати тепломережу за призначенням, тому просить стягнути вартість демонтованої теплофікаційної мережі та вартість робіт з її відновлення.

Предметом позову є вимога про стягнення 9692014,00 грн. збитків.

Згідно з ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Приписами статей 1166, 1192, 22 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтями 224, 225 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2012р. у справі справа № 19/5005/4244/2012.

З метою визначення ціни позову ЗАТ "Лукор" звернулося до TOB "Енерго-Інвест" з проханням виготовити проект відновлення тепломережі та підготувати кошторис необхідних робіт. Згідно "Робочого проекту (Тепломеханічні рішення теплових мереж 7/10-ТМ) відновлення тепломережі Ду 600 ЗАТ "Лукор" від ст. 347/321 до ст. 451", а також "Зведеного кошторисного розрахуноку вартості будівництва "Відновлення теплофікаційної мережі Ду 600 ЗАТ "Лукор" від ст. 347/321 до ст. 451" розрахунок вартості робіт з відновлення тепломережі становить 9 692 014 грн.

Для встановлення розміру завданої матеріальної шкоди позивачу (ЗАТ "Лукор"), враховуючи відсутність заперечень щодо її проведення, ухвалою господарського суду міста Києва від 25 квітня 2012 року у справі № 5011-58/118-2012 було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку № 0815 судової будівельно-технічної експертизи, складеним 29 серпня 2012 року, ринкова вартість матеріалів та робіт з відновлення 1 метра траси демонтованої теплофікаційної мережі ПрАТ "ЛУКОР" Ду 600 від стійки 321 до стійки 451 становить 3 867,50 гривень.

Таким чином, ПрАТ "ЛУКОР" зазначає, що ринкова вартість матеріалів та робіт з відновлення 2 136 метрів траси демонтованої теплофікаційної мережі ПрАТ "ЛУКОР" Ду 600 від стійки 321 до стійки 451 становить 8260980,00 грн. (2136x3867,50=8260980).

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. ст. 33, 34 ГПК України).

Отже, позивач повинен довести наявність збитків і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування, а відповідач в сою чергу повинен доводити відсутність своєї вини.

Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач в позовній заяві зазначив, що в ході розгляду судової справи № 19/183-20/46-22/104 господарськими судами першої та апеляційної інстанції в своїх судових рішеннях було встановлено, що тепломережа була демонтована та відчужена ПП "Антарес-Євро" на підставі відповідного договору, а саме біржової угоди купівлі-продажу майна № 10 від 30.01.2008р., укладеної між ПП "Антарес-Євро" та відповідачем.

Водночас, вказаними судовими рішеннями в межах справи № 19/183-20/46-22/104 господарські суди першої та апеляційної інстанцій лише встановили факт продажу відповідачем спірної тепломережі ПП "Антарес-Євро", а також встановили факт демонтажу такої тепломережі, однак судами в межах справи № 19/183-20/46-22/104 не встановлювався факт, хто ж саме демонтував спірну тепломережу, порушивши таким чином право власності позивача.

Натомість, рішенням господарського суду м. Києва від 09.09.2011 року у справі № 57/187 за позовом ЗАТ «Лукор» до ДПАТ «БК «Укрбуд» за участю прокуратури м. Києва відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів встановлено, що позивач не довів належними та допустимими доказами той факт, що саме відповідач демонтував спірну тепломережу, у зв'язку з чим не можна стверджувати, що відповідач порушив право власності позивача на спірну тепломережу шляхом її демонтажу.

Крім того, наявними в матеріалах справи Службовою запискою та Актом від 28.11.20011 року підтверджується той факт, що саме позивач своїми діями сприяв знищенню спірної теплофікаційної мережі, а саме демонтував складові частини тепломережі - бетонні опори, на яких вона розташована і без яких тепломережа не може функціонувати.

За таких обставин суд вважає, що позивач не надав належних доказів, з яких би вбачався факт демонтажу спірної тепломережі саме відповідачем, а отже в даному випадку на день розгляду справи відсутні преюдиційні факти щодо демонтування спірної тепломережі саме відповідачем, у зв'язку з чим такі обставини підлягають доказуванню позивачем.

Позивачем не доведено наявність збитків та їх розмір.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують той факт, що з володіння позивача вибуло майно, балансова вартість якого станом на 01.04.2006 року складала 36 045,00 грн., адже саме на майно вартістю 36 045,00 грн. було визнано право власності рішенням господарського суду Івано-Франківської області і це підтверджується довідкою № 188 від 23.05.2006 року, виданою ЗАТ «Лукор».

Під час продажу відповідачем 30.01.2008 року спірної тепломережі ПП «Антарес-Євро» відповідачем у екпертно-консалтингової фірми «ЕКА-Захід» було замовлено експертну оцінку недіючої тепломережі довжиною 2 136 м.п. станом на 30.09.2007 року

У вказаному експертному висновку про вартість об'єкта оцінки, загальну вартість тепломережі визначено у розмірі 210540,00 грн. Так, в розділі ІІІ «Загальна характеристика об'єкта оцінки» експертом зазначено, що теплотраса введена в експлуатацію 1991 року і до моменту оцінки (30.09.2007 року) не експлуатувалася. Крім того, в цьому розділі експертного висновку зазначено, що при огляді трубопроводу теплотраси від опори № 321 до опори № 451 виявлено, що теплоізоляція трубопроводів частково відсутня, частково ушкоджена; трубопроводи вражені корозією на глибину 4 мм.; окремі ділянки проходять під високовольтними лініями, знаходяться під дією блукаючих струмів, що спричинило посилене руйнування труби. Зважаючи на що, експертом зроблено висновок про те, що використання трубопроводу як тепломережі неможливе, тому вартість об'єкта оцінки визначена виходячи з вартості його утилізації. Таким чином, експертом встановлено, що на момент продажу цієї тепломережі вона була непридатною до використання за призначенням, а тому продавалася як металобрухт.

Відповідно до Акту обстеження технічного стану трубопроводу теплотраси по вул. Б. Хмельницького, 88 в м. Калуш Івано-Франківської області, складеного комісією ДАТ "Будівельна компанія "Укрбуд" 05 жовтня 2007 року з якого вбачається, що трубопровід вражений корозією, теплоізоляція частково відсутня, частково ушкоджена, труби частково зруйновані і трубопроводи теплотраси не можуть використовуватись за цільовим призначенням.

З метою доведення реальної вартості демонтованої спірної тепломережі позивач додав до позову Робочий проект Відновлення тепломережі Ду 600 ЗАТ «Лукор» від ст. 347/321 до ст. 451 «Тепломеханічні рішення теплових мереж 7/10-ТМ» розроблений ТОВ «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» за замовленням ЗАТ «Лукор» та Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва «Відновлення тепломережі Ду 600 ЗАТ «Лукор» від ст. 347/321 до ст. 451. У даному зведеному кошторисному розрахунку вартість будівництва визначена у розмірі 9 692 014,00 грн.

Однак даний розрахунок не може підтверджувати дійсну вартість робіт по відновленню будь-якої тепломережі, а тому не приймається судом як належний та допустимий доказ в розумінні ст.ст. 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, наявний у справі висновок № 0815 судової будівельно-технічної експертизи теж не може бути прийнятий судом як належний доказ, оскільки Пленум Вищого господарського суду України у п. 18 своєї постанови від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» звертає увагу господарських судів, що при здійсненні перевірки й оцінки експертного висновку необхідно з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У висновку № 0815 судової будівельно-технічної експертизи судовий експерт дійшов висновків, що встановити ринкову вартість матеріалів та робіт з відновлення демонтованої теплофікаційної мережі ПрАТ «Лукор» Ду 600 від стійки 321 до стійки 451 по всій довжині траси не вбачається можливим з наступних причин:

- матеріали справи №5011-58/118-2012 містять протиріччя в частині довжини вказаної теплової мережі;

- технічні характеристики теплофікаційної мережі ПрАТ «Лукор» ДУ 600 від стійки 321 до стійки 451, інв. № 12577 (в тому числі її довжину) відповідно до клопотання від 25.07.2012 року не отримано.

В той же час, експертом надається висновок, що вартість матеріалів та робіт з відновлення 1 м траси демонтованої теплофікаційної мережі ПрАТ«Лукор» ДУ 600 від стійки 321 до стійки 451, станом на час проведення дослідження, становить 3867,50 грн. Однак, визначена ним вартість матеріалів та робіт з відновлення 1 м траси демонтованої теплофікаційної мережі не містить інформації про фактичні дані, якими керувався судовий експерт при її визначенні, а відтак не є обґрунтованою.

Також у вартість матеріалів і робіт з відновлення 1 м траси демонтованої теплофікаційної мережі судовим експертом включено і вартість опор та робіт по їх встановленню, які, як зазначається у висновку, окремими місцями на час проведення обстеження демонтовані.

Таким чином, висновок експерта є неповним та в ньому не надано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання.

Враховуючи викладене позивач не довів належними та допустимими доказами дійсну вартість теплофікаційної мережі ПрАТ «Лукор» Ду 600 від стійки 321 до стійки 451, не довів з чого саме складається вартість втраченого майна, яка є дійсна ціна непридатної до експлуатації ділянки тепломережі за цінами, на день винесення рішення, враховуючи рівень її зносу, та розмір витрат, які вимушений буде понести позивач для відновлення непридатної до експлуатації ділянки тепломережі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами як протиправності дій відповідача, що, на думку позивача, полягають у демонтажі теплофікаційної мережі, так і наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками позивача у розумінні ст. 224 ГК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи недоведеність позивачем наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків в порядку ст. 1166 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9692014,00 грн. збитків, є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.09.2012р. у справі справа №5/100-11.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмові у позові покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 111 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 12.12.2013 року

Головуючий суддя Грєхова О.А.

Судді: Сташків Р.Б.

Ярмак О.М.