Рішення

від 10.04.2009 по справі 39/127

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/127

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/127

10.04.09

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»  

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ніка Трейд»  

про                  стягнення  15424,19 грн.

                                                                                                           Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Цибенко В.В.(дов. № 20 від 19.01.2009 р.)

Від відповідача: не зЧявились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Ніка Трейд” (відповідач) про стягнення з останнього заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за Договором фінансового лізингу № 01-24/07-авт від 24.04.2007 року у розмірі 14725,62 грн., 3% річних у розмірі 90,52 грн. за період з 25.04.2007 р. по 05.02.2009 р. та 608,05 грн. індексу інфляції за період з 25.04.2007 р. по 05.02.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2009 року порушено провадження у справі № 39/127 та призначено розгляд справи на 30.03.2009 року.

У судове засідання 30.03.2009 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.03.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судове засідання 30.03.2009 року з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.03.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2009 р., відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 10.04.2009 р.

07.04.2009 р. позивач через канцелярію суду подав Заяву про збільшення  позовних вимог № 480 від 06.04.2009 р., відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за лізинговими платежами у сумі 19964,06 грн., 3% річних у сумі 163,77 грн. та 1234,82 грн. індексу інфляції за період з 25.04.2007 р. по 30.03.2009 р.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначає, що зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві –така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Оскільки позивачем у вищезазначеній заяві № 480 від 06.04.2009 р. було збільшено суму позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, суд прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідач у судове засідання 10.04.2009 р. не з‘явився, відзив на позовну заяву з підтверджуючим документами на виконання вимог ухвал суду від 12.03.2009 р. та від 30.03..2009 р. не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

В судовому засіданні, призначеному на 10.04.2009 р., за згодою представника  позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем  не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

24.04.2007 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(надалі - лізингодавець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Ніка Трейд»(надалі - лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 01-24/07-обл (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язувався надати відповідачу в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Майно, а саме: автонавантажувач ТСМ FG15Т13: газобензиновий, вантажопідйомність при центрі ваги 500 мм –1,500 кг; щогла VFM 300, двох секційна, висота підйому щогли 3,0 метри; шина пневматична, довжина 920 мм (надалі –Майно) для підприємницьких цілей відповідача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (п. 1.1 Договору, Додаток № 2 до Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору строк користування лізингоодержувачем Майном становить 37 (тридцять сім) місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна згідно пункту 4.3 даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування Майном за цим договором.

Пунктом 4.3 передбачено, що приймання лізингоодержувачем Майна в лізинг оформляється шляхом складання Акту приймання-передачі майна, що підтверджує якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

На виконання вищезазначеного пункту Договору сторони 25.05.2007 року підписали та скріпили печатками Акт приймання-передачі про передачу позивачем у володіння та користування відповідача Майна (автонавантажувач ТСМ FG15Т13: газобензиновий, вантажопідйомність при центрі ваги 500 мм –1,500 кг; щогла VFM 300, двох секційна, висота підйому щогли 3,0 метри; шина пневматична, довжина 920 мм) вартістю 91120,00 грн.

Згідно із п. 3.1 Договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та цього договору.

Платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок лізингодавця (п. 3.5 Договору).

Відповідно до п. 3.10 Договору лізингоодержувач зобов'язується здійснювати погашення заборгованості перед лізингодавцем у наступному порядку:

-          сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обов'язків за даним договором;

- сплата суми заборгованості лізингоодержувача перед лізингодавцем за простроченими лізинговими платежами;

- сплата поточних лізингових та інших платежів, передбачених цим договором. У випадку перерахування лізингоодержувачем платежів за цим договором (як черговий лізингових платежів, так і простроченої заборгованості) у порушення вищевказаної черговості, лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти, у відповідності з черговістю, викладеною в цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.

Як було встановлено судом, відповідач повинен був здійснювати лізингові платежі згідно Додатку № 1 до Договору фінансового лізингу № 01-24/07-обл від 24.04.2007 року “Графік сплати лізингових платежів”, а саме до 25 числа кожного місяця за період квітень 2007 року –травень 2010 року, однак відповідач за період з 25.04.2007 р. по 30.03.2009 року  розрахувався частково, перерахувавши на рахунок позивача кошти на загальну суму 72513,24 грн. Перерахування коштів в цій частині позивач в судовому засіданні не заперечував.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 30.03.2009 року становить 19964,06 грн. (92477,30 грн., загальна сума коштів, нарахованих позивачем до сплати відповідачу відповідно до Додатку № 1 до Договору –72513,24 грн. сума частково перерахованих коштів відповідачем на рахунок позивача = 19964,06 грн. загальна сума заборгованості за Договором станом на 30.03.2009 р.).

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

        Зібрані у справі докази свідчать, що між сторонами по справі укладено договір фінансового лізингу, а, отже, саме він та відповідні положення статей параграфа 6 глави 58 (лізинг), глави 58 (найм (оренда)), глави 52 (купівля –продаж), параграфа 3 глави 54 (поставка) Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України), параграфа 5 глави 30 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг»(надалі –Закон України «Про фінансовий лізинг»), визначають права та обовЧязки сторін, зокрема зі здійснення передбаченого Договором № 01-24/07-авт від 24.04.2007 року фінансового лізингу.

       Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З огляду на докази по справі, а саме: Акт приймання-передачі від 25.05.2007 р. про передачу позивачем у володіння та користування відповідача Майна (автонавантажувач ТСМ FG15Т13: газобензиновий, вантажопідйомність при центрі ваги 500 мм –1,500 кг; щогла VFM 300, двох секційна, висота підйому щогли 3,0 метри; шина пневматична, довжина 920 мм) вартістю 91120,00 грн., суд прийшов до висновку, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості Майна від відповідача не надходило.

        Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судове засідання не з'явився, доказів сплати лізингових платежів не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 19964,06 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 163,77 грн. та 1234,82 грн. індексу інфляції за період з 25.04.2007 р. по 30.03.2009 р.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, а також, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох процентів річних та індексу інфляції, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми індексу інфляції в розмірі 1234,82 грн. за період з 25.04.2007 р. по 30.03.2009 р. та трьох відсотків річних в розмірі 163,77 грн. за період з 25.04.2007 р. по 30.03.2009 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. а  ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито», державне мито стягується із заяв, що подаються до господарських судів із майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Загальна сума заявлених вимог позивача становить 21362,65 грн., отже позивач повинен був оплатити державне мито у розмірі 213,63 грн. Платіжними дорученнями № 305 від 05.02.2009 року та № 859 від 030.03.2009 року позивач перерахував державне мито на загальну суму 213,63 грн., що відповідає вищезазначеним вимогам Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 213,63 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 625, 626, 806 ЦК України, ст.ст. 193, 292 ГК України, та ст.ст. 22, 32 -34, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

   Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ніка Трейд»(04212, м. Київ, вул. Богатирська, будинок 6/1, кв. 272; п/р 26007014739021 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 320898, код ЄДРПОУ 33783516) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(01001, м. Київ, вул. Михайлівська, будинок 12; п/р 26003024740201 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 30575865) суму основного боргу у розмірі 19964, 06 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні 06 коп.), 3% річних у розмірі 163,77 грн. (сто шістдесят три гривні 77 коп.), індекс інфляції у розмірі 1234,82 грн. (одну тисячу двісті тридцять чотири гривні 82 коп.),  витрати по сплаті державного мита в сумі 213,63 грн. (двісті тринадцять гривень 63 коп.) та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

 Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 15.04.2009р.