Постанова

від 03.12.2013 по справі 902/959/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 902/959/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Т. Данилової Т. Костенко за участю представників: позивачаДруг О.М. - довіреність від 16.045.2013 р. (том 1 а.с. 103-104) відповідачаЛевадська А.В. - довіреність від 10.06.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії "САКМІ ФІЛЛІНГ С.п.А" на постановувід 25.09.2013 року Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 902/959/13 господарського суду Вінницької області за позовомКомпанії "САКМІ ФІЛЛІНГ С.п.А" до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" простягнення 358800,00 доларів США заборгованості Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.11.2013 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О. (доповідач), Рогач Л.І. касаційна скарга Компанії "САКМІ ФІЛЛІНГ С.п.А" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 р. у даній справі прийнята до розгляду та призначена на 26.11.2013 р.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/2632 від 22.11.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Волковицької Н.О. у відрядженні для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б. (доповідач), судді: Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф., якою ухвалою від 25.11.2013 р. касаційна скарга прийнята до свого провадження. Про вказані обставини повідомлено присутніх у судовому засіданні представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.

Ухвалою від 26.11.2013 р. розгляд справи відкладався на 03.12.2013 р., з повідомленням присутніх представників сторін.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 р. Компанія "САКМІ ФІЛЛІНГ С.п.А" звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до ВАТ "Вінніфрут" про стягнення з відповідача 358 800 доларів США, посилаючись на те, що відповідачем в порушення умов Контракту на поставку технологічної лінії № 7F480-UA-07 від 27.09.2007 р., з урахуванням додаткових угод, не було сплачено 10 % ціни Контракту, що становить 35 800 доларів США у строки, обумовлені сторонами.

У відзиві на позовну заяву та заяві поданої до суду 15.07.2013 р. ВАТ "Вінніфрут" зазначав, що відповідно до умов укладеного між сторонами Контракту 10% ціни повинні бути сплачені відповідачем в будь - якому випадку не пізніше ніж 22.04.2009 р., у зв'язку з чим відповідач, з посиланням на Конвенцію ООН про позовну давність у міжнародній купівлі - продажу товарів від 14.06.1974 р. та статті 256, 257, 258 Цивільного кодексу України, просив суд застосувати до вимог Компанії "САКМІ ФІЛЛІНГ С.п.А" позовну давність з наслідками, передбаченими частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Компанія "САКМІ ФІЛЛІНГ С.п.А" у додаткових поясненнях щодо доводів відповідача стосовно позовної давності зазначав, зокрема, що в даному випадку Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі - продажу товарів 1974 року не підлягає застосуванню, оскільки за умовами укладеного між сторонами Контракту, включаючи і питання позовної давності, правовідносини сторін регулюються італійським, а не українським законодавством, а відповідно до Цивільного кодексу Італії строк позовної давності складає 10 років, і оскільки відповідач повинен був здійснити платіж 10 % ціни в сумі 358 800 доларів США на користь позивача не пізніше 22.04.2009 р., то 10 - річний строк позовної давності за італійським законодавством на сплинув на момент звернення до суду.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 30.07.2013 р. (суддя Даценко М.В.) позов задоволено, стягнуто з ВАТ "Вінніфрут" на користь Компанії "САКМІ ФІЛІНГ С.п.А." 358 800 доларів США та 57 357,77 грн. судового збору.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, встановивши обставини щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за укладеним Контрактом.

За апеляційною скаргою ВАТ "Вінніфрут" Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Гудак А.В., Олексюк Г.Є., Розізнана І.В.), переглянувши рішення господарського суду Вінницької області від 30.07.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 25.09.2013 р. скасував його, провадження у даній справі припинив.

Суд апеляційної інстанції припиняючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, зазначав про встановлення сторонами у Контракті арбітражного застереження та дійшов висновку щодо непідвідомчості даного спору господарському суду, про що відповідач усно заявляв у судовому засіданні, а доказів відмови сторін Контракту від арбітражу матеріали справи не містять.

Компанії "САКМІ ФІЛІНГ С.п.А." подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 р., а рішення господарського суду Вінницької області від 30.07.2013 р. залишити і силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 75, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", а також статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Скаржник вказує на залишення поза увагою судів можливість вирішення питання про припинення провадження у справі і направлення сторін до арбітражу лише у випадку, якщо одна зі сторін звернеться до суду з відповідною заявою чи клопотанням до або в момент подачі першої заяви по суті спору, проте, сторонами таких заяв не заявлялось, що свідчить про те, що судом першої інстанції спір між сторонами було розглянуто з дотриманням правил підсудності, а судом апеляційної інстанції безпідставно припинено провадження.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Вінніфрут" просило відмовити у її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін посилаючись на те, що у пункті 22.1 статті 22 Контракту сторонами передбачено арбітражну угоду від якої, як правильно встановлено апеляційним судом, сторонами не відмовлялись, недійсною або нечинною вона судом не визнавалась, а відтак спір підлягає розгляду по правилам Міжнародної торгової палати.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляд справи, 27.09.2007 р. між Компанією "САКМІ ФІЛЛІНГ С.п.А." (продавець) та ВАТ "Вінніфрут" (покупець) був укладений Контракт на поставку технологічної лінії № 7F480-UА-07, за умовами якого, а також з урахуванням додаткових угод № 1 від 10.04.2008 р., № 2 від 05.06.2008 р., № 3 від 23.06.2008 р., № 4 від 02.07.2008 р. та № 5 від 01.10.2008 р., продавець зобов'язувався поставити покупцеві на умовах СІР Вінниця (Incoterms - 2000) лінію видуву, розливу та пакування напоїв, соків з гомогенізованою м'якоттю з номінальною виробничою потужністю 15 600 пляшок за годину для пляшок об'ємом 0,5 л за ціною 2 300 000 євро, із визначенням порядку оплати вартості контракту.

Контрактом, з урахуванням укладених додаткових угод передбачено, що 10% ціни, а саме 358 800 доларів США, сплачується після пред'явлення в підтверджуючий банк протоколу остаточного приймання, підписаного повноважними представниками позивача і відповідача, але не пізніше ніж через 6 місяців після відвантаження.

21-22.11.2008 року позивач здійснив відвантаження технологічної лінії на адресу відповідача, що підтверджується міжнародними автотранспортними накладними, а 23.12.2008 року позивач отримав платіж за акредитивом 75% ціни в сумі 2 691 000 (два мільйони шістсот дев'яносто одна тисяча) доларів США (за вирахуванням банківської комісії).

Предметом спору у даній справі є вимога Компанії "САКМІ ФІЛЛІНГ С.п.А" про стягнення з ВАТ "Вінніфрут" 358 000 доларів США 10% ціни укладеного між сторонами Контракту, які мали бути сплачені відповідачем у будь-якому випадку не пізніше ніж 22.04.2009 р., проте ні за акредитивом, ні будь-яким іншим способом відповідачем не сплачені не були.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, статтею 22 Контракту від 27.09.2007 р. сторонами передбачені положення щодо вирішення спорів та застосування права та обумовлено, що всі спори, що виникають в зв'язку з даним Контрактом вирішуються сторонами дружелюбно, шляхом переговорів. Якщо за розумний проміжок часу згода не досягнута, то спори остаточно і в якості крайньої міри вирішуються за правилами Міжнародної торгової палати, колегіально в складі трьох суддів, призначених у відповідності з вищевказаними правилами (пункт 22.1 контракту). Місце арбітражу - Женева (пункт 22.2 контракту).

Згідно з пунктом 22.5 до даного Контракту застосовується італійське законодавство (з подальшим застосуванням приписів Венської Конвенції від 11.04.1980 р. відносно контрактів на міжнародний продаж рухомого майна, по відношенню до тих моментів, які не регулюються статтями даного контракту).

Суд апеляційної інстанції припиняючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку щодо непідвідомчості даного спору господарському суду з урахуванням встановлення сторонами у Контракті арбітражного застереження вказуючи, що сторони, шляхом укладення Контракту, здійснили вибір права, що має застосовуватись при визначенні змісту їх прав і обов'язків, передбачивши у статті 2 Контракту здійснення розгляду спорів дружелюбно, шляхом переговорів або, у випадку недосягнення згоди - за правилами Міжнародної торгової палати, колегіально в складі трьох суддів, призначених у відповідності з вищевказаними правилами за місцем арбітражу - Женева із застосуванням італійського законодавства.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що спори які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

За приписами статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Згідно з частиною 1 статті 8 цього Закону суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору , припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Законом України "Про міжнародне приватне право" встановлено порядок регулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок та статтею 75 передбачено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі , незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до пункту 22.4 статті 2 Контракту від 27.09.2007 р. сторонами було обумовлено, що частковим відступленням від умов, викладених вище у цій статті, є право продавця звертатися в арбітражний суд за місцезнаходженням продавця, або в арбітражний суд за місцезнаходженням покупця, або будь - який інший арбітражний суд, який є юридично компетентним у відношенні до покупця, щодо попереджувальних заходів, так і щодо судового рішення, за умови, що в даному випадку покупець не звернувся в арбітраж раніше продавця.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Під час перегляду рішення місцевого господарського суду апеляційний господарський суд користується правами, наданими суду першої інстанції, які, в свою чергу, обмежуються особливостями розгляду справи в апеляційній інстанції, які випливають із меж перегляду справи відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Виходячи з приписів процесуального законодавства метою апеляційного суду є розгляд справи по суті повторно за наявними у справі та додатково поданими доказами.

Проте, суд апеляційної інстанції припиняючи провадження у даній справі вказані приписи законодавства та умови Контракту залишив поза увагою, у зв'язку з чим оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова суду апеляційної інстанції у даній справі підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 111 9 , 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 р. у справі № 902/959/13 господарського суду Вінницької області скасувати, справу направити на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Т. Данилова

Т. Костенко