Рішення

від 06.04.2009 по справі 32/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  32/142

06.04.09

За позовом          Приватного Підприємства «Євро Сервіс ТД»

До          Товариства з обмеженою відповідальністю «Автологістика»

про                    стягнення заборгованості

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача          Литвин Ю.А. –предст.,

Від Відповідача          Єфімов С.А. –предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Євро Сервіс ТД»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою Відповідальністю «Автологістика»про стягнення з Відповідача 360 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач в порушення норм законодавства та Агентського договору № 62/1-07 від 01.12.2007, не сплатив у повному обсязі на користь ПП «Євро Сервіс ТД»винагороду за надані ним ТОВ «Автологістика»послуги по сприянню в укладенні договорів з імпортерами легкових автомобілів.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити Позивачу у стягненні з ТОВ «Автологістика»коштів у розмірі 360 000,00 грн. на підставі того, що між ним та Позивачем було досягнуто домовленості щодо відстрочення оплати                 360 000,00 гривень до 15.06.2009, а також зазначив, що строк виконання зобов'язань, які обумовлені договором, останнім не визначений.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2007 року між Приватним Підприємством «Євро Сервіс ТД»(далі -           ПП «Євро Сервіс ТД») та Товариством з обмеженою Відповідальністю «Автологістика»           (далі –ТОВ «Автологістика») було укладено Агентський договір № 62/1-07, відповідно до умов якого ПП «Євро Сервіс ТД»виступило Комерційним агентом, а ТОВ «Автологістика»- Довірителем (далі –Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору його предметом було надання Довірителю послуг по сприянню в укладенні з імпортерами легкових автомобілів, від імені та за рахунок Довірителя договорів у сфері транспортно-експедиційного обслуговування та митної справи, а саме: договорів транспортного експедирування, договорів про надання послуг митного брокера, договорів по наданню послуг по збереженню товарів на митному ліцензійному складі, та інші договори у зазначеній сфері.

Відповідно до п. 3.1. вказаного Договору, за надані послуги Довіритель зобов'язався виплатити Комерційному агенту винагороду у розмірі 4 % від загального обсягу виручки, що буде отримана Довірителем за договорами, укладеними Довірителем за результатами сприяння Комерційного агента.

Також пунктом 3.2 Договору сторони обумовили, що вказана оплата має бути здійснена Довірителем після настання обставин, передбачених пунктом 2.7 цього Договору, а саме - після отримання Довірителем по договорам, укладеним із замовниками послуг за сприянням Комерційного агента, виручки у обсязі не меншому ніж 90% від очікуваного обсягу надходжень.

Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за вказаним договором перед ТОВ «Автологістика»ПП «Євро Сервіс ТД»надало інформацію про потенційного замовника послуг ТОВ «Ніссан Мотор Україна»та інформацію про потенційного замовника послуг ЗАТ «Рено Україна», про що свідчать підписані обома  сторонами Акти, а саме: Акт приймання-передачі інформації про потенційних замовників послуг від 15.12.2007 та Акт приймання-передачі інформації про потенційних замовників послуг від 08.04.2008.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не оспорюється факт укладання останнім договорів за сприяння Комерційного агента, а саме:

1) Договір транспортного експедирування № 54/1-08 від 19.04.2008, укладений із ЗАТ «Рено Україна»;

2) Договір транспортного експедирування № 58/2-08 від 01.05.2008, укладений із ЗАТ «Рено Україна»;

3) Договір транспортного експедирування № 58/1-08, укладений з ЗАТ «Рено Україна»;

4) Договір про надання послуг митного брокера № 118-08 від 30.12.2008, укладений із ТОВ «Ніссан Мотор Україна»;

5) Договір надання послуг по збереженню товарів на митному ліцензійному складі № 120-08 від 30.12.2008, укладений із ТОВ «Ніссан Мотор Україна»;

6) Договір транспортної експедиції № 119-08 від 30.12.2008, укладений із ТОВ «Ніссан Мотор Україна».

Судом також встановлено, що між Позивачем та Відповідачем було підписано Акт № 47 виконаних робіт (надання послуг) від 31.12.2008. Відповідно до цього Акту Відповідач визнає отримання послуг від Позивача на загальну суму 4 860 000,00 грн., у тому числі ПДВ –810 000,00 грн. Вказаний документ відповідає вимогам первинного облікового документа згідно з п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV, а саме: містить назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та печатки обох підприємств.

Зі змісту Протоколу про погодження обсягу виручки від 31.12.2008 ТОВ «Автологістика» взяло на себе зобов'язання сплатити винагороду ПП «Євросевіс ТД»протягом 15 календарних днів з дати підписання акту приймання-виконання робіт.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується факт надання Позивачем на користь Відповідача згідно з умовами агентського договору                 № 62/1-07 від 01.12.2007 послуг по сприянню в укладенні з імпортерами легкових автомобілів договорів у сфері транспортно-експедиційного обслуговування та митної справи на суму 4 860 000,00 гривень, у тому числі ПДВ –810000,00 гривень.

На підставі зазначеного Акту № 47, та як слідує з пояснень представника Відповідача і не заперечується Позивачем, Відповідачем була здійснена оплата послуг Позивача на загальну суму у розмірі 4 500 000,00 грн., але заборгованість в розмірі 360 000,00 грн. залишилась непогашеною перед Позивачем.

Як на підставу своїх заперечень щодо обов'язку сплати разом із сумою у розмірі 4 500 000,00 грн. також і 360 000,00 гривень, ТОВ «Автологістика»посилається на те, що між ним та Позивачем при особистій зустрічі керівників обох підприємств, Дрозда В.А. та Крушельницького О.Е., яка відбулася 14.01.2009, сторони домовилися про відстрочення платежу у сумі 360 000,00 гривень до 15.06.2009. Однак, суд не приймає зазначені доводи Відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, до правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі, належать правочини між юридичними особами.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги чинності правочину, серед яких, згідно з п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, вимога про те що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а згідно з п. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до п. 4 ст. 297 Господарського кодексу України, агентський договір укладається в письмовій формі.

Пунктом 6.4 Агентського Договору № 62/1-07 від 01.12.2007 встановлено, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

Під час розгляду спору у даній справі Відповідач не надав жодних доказів стосовно досягнення згоди між сторонами про відстрочення оплати платежу у розмірі               360 000,00 грн. до 15.06.2009 та оформлення її у письмовій формі, як те передбачено чинним законодавством та умовами Договору.

Крім того, Відповідач стверджував, що Протокол погодження обсягу виручки від 31.12.2008 з обох сторін підписаний бухгалтерами підприємств, які не є уповноваженими на підписання таких документів особами, оскільки не наділені відповідними повноваженнями ні статутними документами, ні відповідними довіреностями від імені підприємств,  а тому визначений у Протоколі строк оплати послуг не є обов'язковим для Відповідача. З цього приводу суд зазначає наступне.

Як слідує зі змісту Протоколу погодження обсягу виручки від 31.12.2008, його дійсно підписано бухгалтерами від кожної із сторін. Представниками Позивача та Відповідача підтверджено, що довіреностей на підписання Протоколу як ПП «Євро Сервіс ТД», так і ТОВ «Автологістика»головним бухгалтерам керівниками підприємств видано не було, статутні документи повноважень на підписання відповідних документів не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Підставою недійсності правочину, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦКУ. Таким чином, судом встановлено, що Протокол погодження обсягу виручки від 31.12.2008 не може зобов'язувати Відповідача до сплати  винагороди на користь ПП «Євро Сервіс ТД»протягом 15 календарних днів з дати підписання акту приймання-виконаних робіт. З вищевикладеного вбачається, що строк виконання Відповідачем свого зобов'язання не встановлений ні договором, ні додатковими угодами до нього.

Проте, судом встановлено, що Позивач направив на адресу Відповідача Претензію про сплату винагороди від 23.02.2009. Відповідно до даного документа, Позивач заявляє до Відповідача претензію про сплату винагороди у повному обсязі, а саме, про доплату 360 000,00 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки Претензія про сплату була направлена Позивачем 23.02.2009, то на підставі  ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України Відповідач був зобов'язаний виконати дану вимогу у строк до 02.03.2009.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 1 ст. 74 ГК України).

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 526  ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на те, що Відповідачем не було доведено факт укладення між ним та Позивачем угоди про відстрочення сплати 360 000,00 грн., а також враховуючи факт направлення Позивачем Відповідачеві претензії про сплату винагороди від 23.02.2009 суд дійшов висновку про недоведеність обставин, на які посилається Відповідач як на підставу свої заперечень. Позовні вимоги Позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автологістика»(03022, м. Київ, вул. Васильківська, 24, код 32486023) на користь Приватного Підприємства «Євро Сервіс ТД»(91047, м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 13, код 34870960) 360 000 (триста шістдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 3 600 (три тисячі шістсот) грн. 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                 О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 16.04.2009