13/434-08
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2009 р. № 13/434-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А.- головуючого,Грека Б.М.,Самусенко С.С. - доповідача,
розглянувши матеріали касаційних скарг
ПП "Тристан" та ВАТ "Охтирська швейна фабрика"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2009 року
у справі№ 13/434-08
господарського судуСумської області
за позовомПП "Тристан"
доФізичної особи - підприємця Дикої Валентини Михайлівни
третя особа без самостійних вимог на предмет спору
ВАТ "Охтирська швейна фабрика"
провизнання права користування нежитловими приміщеннями на умовах договору оренди
за участю представників сторін
від позивача - не з`явився
від відповідача - Дикий О.А.
від третьої особи - Манохіна І.А.
В С Т А Н О В И В:
ПП "Тристан" звернулося до господарського суду Сумської області із позовом до фізичної особи - підприємця Дикої Валентини Михайлівни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ВАТ "Охтирська швейна фабрика", про визнання права користування нежитловими приміщеннями площею 225,2 кв. м за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Жовтнева, 4, на умовах договору оренди приміщень №2, укладеного 20 березня 2002 року між ПП "Тристан" та ВАТ "Охтирська швейна фабрика".
Рішенням господарського суду Сумської області від 16 жовтня 2008 року у справі №13/434-08 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2009 року у справі № 13/434-08 (головуючий суддя Олійник В.Ф., судді Гончар Т.В., Кравець Т.В.) рішення господарського суду Сумської області від 16 жовтня 2008 року скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП "Тристан" відмовлено.
У касаційних скаргах ПП "Тристан" та ВАТ "Охтирська швейна фабрика", вважаючи постанову апеляційного господарського суду у даній справі такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2009 року та залишити без змін рішення господарського суду Сумської області від 16 жовтня 2008 року у справі №13/434-08.
Обґрунтовуються касаційні вимоги, зокрема, ст.ст. 1, 12 ГПК України, ст.ст. 318, 320, 770 ЦК України, ст.ст. 55, 179 ГК України, ст. 320 ЦК України.
Представник відповідача в судовому засіданні Вищого господарського суду України проти задоволення касаційних скарг заперечив, вважаючи оскаржувану постанову правомірною.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у зведеному касаційному провадженні, обговоривши доводи касаційних скарг, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у даній справі.
20 березня 2002 року між ПП "Тристан" та ВАТ "Охтирська швейна фабрика" було укладено договір оренди № 2 та угоду про зміну та доповнення до договору № 2 від 20 березня 2002 року, акт прийому - передачі від 22 травня 2002 року нежитлових приміщень.
Відповідно до умов договору та додаткової угоди клуб та їдальня за адресою: м. Охтирка, вул. Жовтнева, 4, були передані в тимчасове платне користування ПП "Тристан" строком на 15 років.
12 листопада 2002 року Дика Валентина Михайлівна придбала на прилюдних торгах з аукціону приміщення клубу площею 225,2 кв. м., розташоване за адресою: м. Охтирка, вул. Жовтнева, 4, право приватної власності на яке підтверджено приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Лебедєвим Л.М. 27 листопада 2002 року.
09 червня 2004 року між ПП "Тристан" та ВАТ "Охтирська швейна фабрика" було укладено договір оперативної оренди нерухомого майна №2124.
Господарським судом першої інстанції застосовано положення ст. 770 ЦК України, ст. 268 ЦК УРСР, а також вказано, що оскільки право власності на спірні приміщення перейшло до Дикої В.М. під час дії договору від 20 березня 2002 року, чинність зазначеного договору, права та обов'язки наймодавця збережені і для Дикої В.М.
Дослідивши висновки господарських судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України вважає постанову апеляційної інстанції такою, що не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому не відповідає положенням ст. 43 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року №11 "Про судове рішення" із змінами та доповненнями.
Господарський суд апеляційної інстанції помилково не погодився з рішенням суду першої інстанції, застосувавши невірно положення ст.ст. 1, 21 ГПК України, оскільки суд першої інстанції належним чином встановив суб'єктний склад учасників спору та звернув увагу на те, що відповідачем по справі є Дика В.М. як фізична особа-підприємець.
Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання, зокрема, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції не проаналізовано належним чином питання щодо прав та обов'язків відповідача при здійсненні підприємницької діяльності та реалізації господарської компетенції відповідно до фактичних обставин справи та сторін у справі згідно позову.
Виходячи з викладених встановлених судом першої інстанції обставин справи, Вищий господарський суд України вважає її висновки та застосування норм процесуального і матеріального права вірними, тому задовольняє касаційні скарги, скасовує постанову апеляційного господарського суду та залишає без змін рішення місцевого господарського суду.
Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Приватног підприємства "Тристан" та ВАТ "Охтирська швейна фабрика" задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 у справі № 13/434-08 скасувати.
Рішення господарського суду Сумської області від 16.10.2008 у справі №13/434-08 залишити без змін.
Головуючий суддя І. Плюшко
Судді: Б. Грек
С. Самусенко
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 28.04.2009 |
Оприлюднено | 20.05.2009 |
Номер документу | 3597387 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Самусенко C.C.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні