Рішення

від 09.12.2013 по справі 915/1936/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року Справа № 915/1936/13

Позивач Дочірнє підприємство «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні

дороги України» , вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

Відповідач Кінецьпільська сільська рада,

вул. Комсомольська, 18, с. Кінецьпіль, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 55230

Суддя Т. М. Дубова

ПРИСУТНІ:

Від позивача - Шкурко К.В. довіреність № 2 від 03.01.2013 року

Від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ стягнення боргу в сумі 19 445,52 грн., з яких: 15 456,00 грн. - основного боргу, 1 472,28 грн. - інфляції, 45,94 грн. - пені, 1 081,92 грн. - штрафу, 1 389,38 грн. - 3% річних.

Заявою № Юр/1779 від 28.11.2013 р. позивач збільшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 22182,38 грн., з яких: 15 456,00 грн. - основного боргу, 1 472,28 грн. - інфляції, 2782,80 грн. - пені, 1 081,92 грн. - штрафу, 1 389,38 грн. - 3% річних.

Враховуючи, що відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач скористався своїм правом до прийняття рішення, справа розглядається за заявою від 28.11.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 22182,38 грн., з яких: 15 456,00 грн. - основного боргу, 1 472,28 грн. - інфляції за період з жовтня 2010 р. по жовтень 2013 р., 2782,80 грн. - пені за період з 22.10.10 р. по 22.04.11 р., 1 081,92 грн. - 7 % штрафу, 1 389,38 грн. - 3% річних за період з 22.10.10 р. по 20.10.13 р., посилаючись на неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором на виконання робіт № 22 від 2010 року, обґрунтовуючи свої вимоги ст. 174, 193, 229, ч. 2 ст. 231 ГК України, ч. 1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України.

Відповідач надав відзив, яким просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, оскільки, в актах приймання виконаних робіт значиться вересень 2010 року, тому посилання позивача на те, що вони були підписані 17.10.10 р. жодним чином не підтверджені (детальніше викладено у відзиві, а.с. 28-29).

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані не в повному обсязі, а тому підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

В 2010 році між сторонами був укладений договір на виконання робіт № 22, згідно якого позивач зобов'язувався за дорученням відповідача виконати роботи з поточного ремонту покриття по вул. Леніна, Степова, Виноградна, Перемоги, Гагаріна та пров. Зелений в селі Кінецьпіль, Первомайський району, Миколаївської області, відповідно до проектної документації та умов договору.

Склад та обсяги робіт, що доручалися позивачу до виконання, визначалися проектною документацією, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 12.1, 12.2 договору, він набрав чинності з моменту його укладення і діяв до 31.12.2010 року. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Пунктами 3.1, 8.1 договору передбачено, що договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, який є невід'ємною частиною договору, є динамічною і складає 15 456,00 грн. з ПДВ. Розрахунки за виконанні роботи здійснюються на підставі рахунку та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) на протязі 5 днів після підписання форми КБ-3.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 р. на суму 15 456,00 грн. підписаним представниками обох сторін 17.10.2010 р., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2010р. (форма КБ-3) та виставленим рахунком-фактурою № 8 від 27.09.2010 року (а.с. 9-12).

Дані правовідносини сторін підпадають під ознаки договору підряду (виконання робіт), згідно з яким відповідно до ст. 837 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Договір підряду є оплатним, а тому обов'язок підрядника виконати певну роботу обумовлює обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Відповідач зобов'язання за договором не виконав, заборгованість за роботи не оплатив.

16.09.2013 р. позивач направив відповідачу претензію № Юр/1335 з вимогою погасити заборгованість у семиденний строк, відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України (а.с. 13). Зазначена претензія була отримана відповідачем 19.09.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання (а.с. 15).

26.09.2013р. за вих. № 567 відповідач направив позивачу відповідь на претензію, якою повідомив, що заборгованість в сумі 15 456,00 грн. не погашена в зв'язку з недостатністю коштів для проведення оплати рахунку.

Станом на час розгляду справи відповідач вимоги позивача не виконав, заборгованість за надані послуги не оплатив, доказів погашення боргу не надав, отже заборгованість відповідача складає 15 456,00 грн. та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за період з 22.10.2010 р. по 20.10.2013 р. в сумі 1389,38 грн., інфляцію за період з жовтня 2010 р. по жовтень 2013 р. в сумі 1472,28 грн., які підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Судом за допомогою програми «Законодавство», версії 2.8.7. був зроблений перерахунок інфляції та 3% річних, відповідно до якого задоволенню підлягає інфляція за період з листопада 2010 р. по жовтень 2013 р. в сумі 816,73 грн. та 3% річних за період з 22.10.2010 р. по 20.10.2013 р. в сумі 1388,50 грн.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Відповідно до п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Позивачем неправильно розраховані суми втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції на заборгованість, яка мала місце у жовтні 2010 р., оскільки строк оплати наступив 22.10.10 р. та не врахований індекс інфляції за 2012 рік.

Згідно п. 10.2 договору замовник несе відповідальність за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахунок авансів) - пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми з врахуванням офіційного індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф згідно ст. 231 ГК України.

Нарахована позивачем пеня за період з 22.10.2010 р. по 20.04.2011 р. в сумі 2782,80 грн. підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Судом за допомогою програми «Законодавство», версії 2.8.7. був зроблений перерахунок пені, відповідно до якого підлягає задоволенню пеня за період з 22.10.2010 р. по 22.04.2011 р. в сумі 1194,56 грн., виходячи з подвійної ставки НБУ на підставі ч.6 ст. 232, ч.2 ст.343 ГК України, згідно яких штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, але в будь-якому разі не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені також обмежено подвійною ставкою НБУ.

Щодо заявленого до стягнення позивачем штрафу 7% в сумі в сумі 1081,92 грн., то цій частині позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Позов в частині стягнення 2782,80 грн. - пені 0,1% та 1081,92 - 7% штрафу заявлено на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз.3 ч.2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої ч.2 ст. 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов'язання (такої ж правової позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 06.12.2010 року по справі № 3-4гс10).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечення відповідача не можуть прийняті судом до уваги як підстави відмови в позові, а заявлене клопотання про застосування строку позовної давності не заслуговує на увагу, оскільки, ст. 257 ЦК України, передбачено загальну позовну давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.

Зобов'язання щодо оплати виконаних робіт у відповідача виникло 22.10.10 р., а позов поданий позивачем 21.10.13 р., тобто з дотриманням 3 річного строку.

Крім того, позивачем відповідачу були направлені претензії № Юр/1335 від 16.09.13 р. та № Юр/1475 від 04.10.13 р. з вимогами сплатити борг в сумі 15456,00 грн. (а.с. 13, 14).

Листом № 567 від 26.09.13 р. (а.с. 17) відповідач надав відповідь, якою пояснив, що заборгованість в сумі 15456,00 грн. не погашена у зв'язку з недостатньою кількістю коштів.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Крім того, відповідачем не доведено будь-яким чином, що акт приймання виконаних робіт та довідка були підписані сторонами 17.09.10 р.

Ухвалами суду від 14.11.13 р. та 25.11.13 р. відповідача було зобов'язано надати оригінали договору на виконання робіт № 22 та акту приймання виконаних робіт для огляду у судовому засіданні.

Проте, відповідач вимоги ухвал не виконав, витребувані документи не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судові витрати слід віднести на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Кінецьпільської сільської ради (вул. Комсомольська, буд. 18, с. Кінецьпіль, Первомайський район, Миколаївська область, код 04377249) на користь дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, код 31159920) заборгованість в сумі 18855,79 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять грн. 79 коп.), з яких: 15 456,00 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість грн. 00 коп.) - основного боргу, 816,73 грн. (вісімсот шістнадцять грн. 73 коп.) - інфляції, 1194,56 грн. (одна тисяча сто дев'яносто чотири грн. 56 коп.) - пені, 1 388,50 грн. (одна тисяча триста вісімдесят вісім грн. 50 коп.) - 3% річних та 1462,43 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят дві грн. 43 коп.) - судового збору.

Наказ видати позивачу.

На суму 1081,92 грн. - штрафу, 1588,24 грн. - пені, 0,88 грн. - 3% річних, 655,55 грн. - інфляції в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 13.12.2013 р.

Суддя Т.М.Дубова