Ухвала

від 17.09.2013 по справі 420/3316/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2187/13 Головуючий у 1-й інстанції - Приміч

Справа №420/3316/12 Доповідач - Бондар

Категорія 37 (І)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Бондар Я.М.,

суддів: Братіщевої Л.А., Митрофанової Л.В.,

при секретарі Батуринській В.Б.,

за участі позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25.07.2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Кіровської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25.07.2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Кіровської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом задоволені частково, а зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом задоволено в повному обсязі.

Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 по 1/3 частці земельної ділянки площею 5,600 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кіровської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221882900-02-0089 за кожним в порядку спадкування за законом після смерті їх матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, якій належала зазначена земельна ділянака на підставі державного акту серії ДП №030058, виданого 24.05.2004 року на підставі розпорядження голови Криворізької державної адміністрації №514-р від 03.06.2003 року та зареєстрвоаного в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватнї власності на землю за №010412101863. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просила скасувати вказане рішення суду із тих підстав, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки відповідач ОСОБА_3 не може вважатися таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 тому що не зважаючи на факт реєстрації за адресою спадкодавиці фактично не проживав із нею.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду виходячи з наступного.

Згідно до ст. 1261 Цивільного Кодексу України спадкоємцями першої черги є діти спадкодавця.

Відповідно до ст. 1225 Цивільного Кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно роз'яснень, викладених у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року №7, відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Судом першої інстанції встановлено, що спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року є її діти, сторони в даній справі - ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що підтверджується відповідними свідоцтвами про їх народження, а також свідоцтвами про укладення шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Визначаючи поняття постійного місця проживання, суд першої інстанції виходив з визначення, наведеного у ст. 29 ЦК України, згідно якої місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, а також з урахуванням положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», згідно якого під „місцем проживання" розуміється адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а під „реєстрацією" - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, при цьому відомості про місце проживання особи вносяться до паспорта громадянина України.

Як вбачається із запису в паспорті ОСОБА_3, який виданий 01.12.2003 року, адресою місця його проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, починаючи з 04.12.2003 року, значиться АДРЕСА_1 (а.с. 143).

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 15.02.2005 року та витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 14,15) домоволодіння по АДРЕСА_1 належить позивачці ОСОБА_1 з 2005 року. Про факт реєстрації брата ОСОБА_3 ОСОБА_1 було достовірно відомо і вона не мала жодних заперечень, що й визнала в судовому засіданні.

ОСОБА_3 як у суді першої, так і в апеляційній інстанції підтвердив факт свого переважного проживання разом із матір ю -спадкодавицею та періодичне проживання за іншою адресою, де проживає мати його дитини. Ця обставина підтверджена довідкою сільського голови, яка подана до нотарілаьної контори (а.с. 139) та записами у погосподарській книзі (а.с. 88-99). Протягом шестимісяного строку ОСОБА_3 не відмовився від прийняття спадщини.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Таким чином, встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права та відповідає нормам матеріального права, відсутні передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25.07.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: