Рішення

від 23.04.2009 по справі 13/1117

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/1117

                                         ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                                   

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2009 р.                                                                                 Справа №  13/1117

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., секретаря судового засідання Бордунос Л.І.,  за участю представників сторін:

позивача: Богуславець С.С. –за довіреністю;

відповідача: Шевченко В.Б. –директор –за посадою;

третя особа (відділ ДВС): Бунденков О.Ю. – начальник відділу –за посадою;

третя особа (банк): Веретельник В.І. –за довіреністю;

розглянув у відкритому судовому засіданні справу  за позовом  сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Степанки», с. Степанки Черкаського р-ну, вул. Леніна, 124

до сільськогосподарського  товариства з обмеженою відповідальністю  «Княжа», с. Княжа Звенигородського р-ну

за участю третіх осіб  без самостійних вимог на стороні відповідача:

відділу ДВС Звенигородського  районного управління юстиції, м. Звенигородка, пров. Островського, 1

та Черкаської філії Акціонерного банку «Брокбізнесбанк», м. Черкаси, вул. Кірова, 55

про визнання права власності майно  і звільнення майна з-під арешту

Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній доказами та матеріалами. Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить:

- визнати за СТОВ «Степанки»право власності на зерно пшениці у кількості 482 тонни, ячмінь - 65 тонн, овес - 71 тонна, горох - 93 тонни, жито - 12 тонн, соняшник - 28 тонн, яке зберігається на зерновому складі СТОВ «Княжа»;

- звільнити з - під арешту зерно пшениці у кількості 482 тонни, ячмінь - 65 тонн, овес - 71 тонну, горох - 93 тонни, жито - 12 тонн, соняшник - 28 тонн, що зберігається на зерновому складі СТОВ «Княжа»;

- витребувати зерно пшениці у кількості 482 тонни, ячмінь - 65 тонн, овес -71 тонну, горох - 93 тонни, жито - 12 тонн, соняшник - 28 тонн, що зберігається на зерновому складі СТОВ «Княжа»із чужого незаконного володіння СТОВ «Княжа», та повернути вказане майно СТОВ «Степанки».

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним:

Відповідно до пункту 1.1. договору купівлі - продажу від 12.01.2009р., 12.01.2009р. відповідач продав позивачу зерно пшениці у кількості 482 тонни, ячмінь - 65 тонн, овес - 71 тонну, горох - 93 тонни, жито - 12 тонн, соняшник - 28 тонн (надалі - Товар).

12.01.2009р. обумовлений товар був переданий відповідачем позивачу на зерновому складі СТОВ «Княжа».

Про придбання майна (сільськогосподарського збіжжя) на умовах купівлі-продажу  свідчать Договір, складений у письмовій формі, акт прийому - передачі до договору купівлі - продажу від 12.01.2009р., накладна від 12.01.2009р. №3, довіреність від 12.01.2009р. серія ЯПП №490008 з реквізитами позивача, податкова накладна від 12.01.2009р. №1 на проведену господарську операцію.

Відповідно до ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна. В зв'язку з чим позивач вважає, що він  12.01.2009р. став власником вищеперерахованого товару.

14.02.2009р. працівники позивача прибули на зерновий склад відповідача з метою вивезти своє майно - Товар, але отримати зерно від продавця не змогли.

Відповідач повідомив, що вивезти Товар позивачу неможливо, оскільки його описала та арештувала ДВС на виконання судового рішення.  

Постановою від 16.01.2009р. Державного виконавця Звенигородського районного управління юстиції Черкаської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все майно, що належить відповідачу, та заборонено здійснювати відчуження будь - якого майна СТОВ «Княжа».

Відповідно до акту ДВС опису й арешту майна від 19.01.2009р. серія АА№654270 -  належний позивачеві Товар, що знаходиться на зерновому складі відповідача, виявився описаним та арештованим, під забороною відчуження.

Вказані дії державним виконавцем Звенигородського районного управління юстиції Черкаської області проведені на виконання наказу та рішення Господарського суду Черкаської області від 22.12.08. у справі № 02/5257 про розірвання кредитного договору між СТОВ «Княжа»та Черкаською філією Акціонерного банку «Брокбізнесбанк»з мотивів істотного порушення СТОВ «Княжа»його умов та стягнення з СТОВ «Княжа»простроченої заборгованості.

Відповідно до вказаного рішення кредитний договір розірвано, присуджено до стягнення з СТОВ «Княжа»204716,52 грн.

12.01.2009р. Господарським судом Черкаської області виданий наказ про стягнення з СТОВ «Княжа»вказаної заборгованості.

15.01.2009р. заступником начальника відділу Звенигородського районного управління юстиції Черкаської області видана постанова про відкриття виконавчого провадження. 16.01.2009р. накладено арешт на все майно, що належить відповідачу та заборонено здійснювати відчуження будь - якого майна, яке належить СТОВ «Княжа», а  19.01.2009р. описано та арештовано Товар.

Спроби позивача вирішити питання про усунення перешкод у користуванні майном, звільнення майна з - під арешту у позасудовому порядку результату не дали.

Позивач вважає, що своїми діями відповідач порушив його право власності на отриманий по цивільній угоді Товар, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Позивач вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 22.12.2008р. у справі № 02/5257 не є перешкодою для захисту права власності позивача на Товар шляхом вилучення його з чужого незаконного володіння СТОВ «Княжа», оскільки вказане рішення приймалося у зв'язку з іншими правовідносинами, а саме - кредитним договором між СТОВ «Княжа»та банком, кредитною заборгованістю товариства.

При цьому Товар - зерно пшениці у кількості 482 тонни, ячмінь - 65 тонн, овес - 71 тонна, горох - 93 тонни, жито - 12 тонн, соняшник - 28 тонн - не був предметом застави або інших відносин сторін та не був предметом судового спору.

Товар не був під арештом або забороною до прийняття рішення Господарським судом Черкаської області, а також - на момент набрання законної сили спірним рішенням.

Арешт накладено державним виконавцем Звенигородського районного управління юстиції Черкаської області відповідно до акту опису й арешту майна СТОВ «Княжа»від 19.01.2009р. після того, як ДВС не вдалося знайти грошових коштів боржника. Але на цей момент позивач уже був власником Товару.

Крім того, на момент купівлі - продажу Товару позивач будь - яких обтяжуючих зобов'язань на себе не брав, про існування будь - яких обтяжень щодо Товару не знав.

Позивач не брав також Товар на відповідальне зберігання та не був повідомлений про дії державного виконавця Звенигородського районного управління юстиції Черкаської області щодо опису та арешту Товару.

Товар арештований саме у стадії виконавчого провадження по виконанню рішення Господарського суду Черкаської області, тому позивач вважає, що Товар підлягає звільненню з-під арешту в порядку статті 59 Закону України Про виконавче провадження.

Представник відповідача проти позовних вимог не заперечив. Підтверджує факт продажу  позивачу спірного майна. Вимоги підтримав.

Представник відділу ДВС заперечив проти позовних вимог. Вважає, що  позов не підлягає до задоволення, оскільки зі сторони СТОВ «Княжа»відсутні будь-які дії  щодо підтвердження прав СТОВ «Степанки»на набуте майно, а саме:

- не складено угоду  про зберігання майна та  не виписана  складська накладна;

- при здійсненні опису майна не  заявлено про наявність у господарстві майна, належного іншій особі;

- протягом майже трьох місяців не попереджено СТОВ «Степанки»про те, що  майно  перебуває під загрозою  втрати через реалізацію його ДВС;

- зі сторони  СТОВ «Степанки»до цього часу не проведена оплата за зерно.

Відділ ДВС вважає, що угода  носить фіктивний характер та має ознаки договору про наміри.  Вважає, що реалізація арештованого зерна  не вплине на майновий стан відповідача.

Представник ДВС підтвердив, що не є податковим агентом та не має права втручатися в господарську діяльність боржника.

Відділ ДВС  вважає, що  СТОВ «Степанки»втратило право  на звернення із заявою  про виключення майна з Акту опису  й арешту, оскільки  відповідно до вимог  статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження»майно звільняється  з під арешту  у разі прийняття  судом рішення  про звільнення майна з реалізації.   Наголошує на тому, що  між відділом ДВС та ТОВ «Юніор»укладено договір №249036 від 17.04.2009р. про надання послуг  по організації  і проведенню аукціону з реалізації арештованого  рухомого майна, а відповідно до умов договору відділ ДВС за такі послуги має сплатити  винагороду.

Вказує на те, що  державний виконавець не знав про право власності третіх осіб на майно, в зв'язку з чим немає підстав для виключення даного майна з Акту опису. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Черкаська філія акціонерного банку   «Брокбізнесбанк»письмового відзиву на позов суду не надала. В судовому засіданні представник заявив, що вирішення спору покладає на   розсуд суду.

Інших доказів учасниками процесу не подано.

Оцінюючи зібрані докази, пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав:

Між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини на підставі письмового договору купівлі-продажу у відповідності до вимог гл. 54 ЦК України.

Придбання позивачем спірного майна підтверджується актом приймання-передачі  до договору купівлі-продажу від 12.01.2009р., накладною №3 від 12 січня 2009 року, податковою накладною №1  від 12.01.2009 року.

Відповідач підтвердив продажу позивачу спірного майна.

Суд відхиляє посилання відділу ДВС на те, що між сторонами не було укладено  угоди про зберігання майна  та не виписано складської квитанції, як підтвердження фіктивності договору купівлі-продажу, оскільки пунктом 2.1 договору купівлі-продажу від 12.01.2009р. передбачено, що продавець здійснює заходи  по охороні  товару на  своєму  зерновому складі до 12.03.2009р.  Тобто, у відповідача був обов'язок зберігати придбаний у нього  товар, а у сторін не було необхідності укладати додатковий договір зберігання товару.

Не повідомлення відповідачем державного виконавця про те, що на складі наявне майно третіх осіб та не повідомлення позивача про опис майна підтверджує тільки недобросовісність відповідача, але ніяким чином не може бути підтвердженням відсутності у позивача права на спірне майно та фіктивності договору купівлі-продажу, як стверджує відділ ДВС.

Згідно ст. 334 ЦК України право власності у набувача за договором  виникає з моменту  передання майна. Акт прийому-передачі до договору купівлі-продажу свідчить, що у позивача виникло право власності на майно 12 січня 2009 року.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов  про  визнання права власності , якщо це право оспорюється  або не визнається іншою особою.

Позивач правомірно  звернувся до суду за захистом свого порушеного права, оскільки його майно описано і арештовано відділом ДВС внаслідок приховування відповідачем інформації про належність спірного майна позивачу.

Отже, дослідивши подані позивачем документи на підтвердження його права власності на майно, суд вважає їх  належними доказами в даній справі і визнає за позивачем право власності на  зерно пшениці у кількості 482 тонни, ячмінь - 65 тонн, овес - 71 тонну, горох - 93 тонни, жито - 12 тонн, соняшник - 28 тонн, яке зберігається на зерновому складі СТОВ «Княжа».

Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з - під арешту.

Відділ ДВС вірно зазначає, що  відповідно до вимог ч.2 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження»майно звільняється з під арешту  у разі прийняття судом рішення  про звільнення  майна до реалізації. Однак відділ ДВС не надав доказів реалізації майна. Договір №249036 від 17.04.09 про надання послуг  по організації  і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна укладений між відділом ДВС та  ТОВ «Юніор»підтверджує тільки намір реалізувати спірне майно. Посилання відділу ДВС на те, що у нього є обов'язок сплати винагороди ТОВ «Юнор»в сумі 66408 грн. є невірним, оскільки п. 3.1 даного договору передбачено, що  винагорода  за цим договором становить 14 відсотків від вартості арештованого рухомого майна , а у разі переоцінки  майна, комісійна винагорода  визначається  в зазначених відсотках  від вартості переоціненого  державним виконавцем майна. Тобто, в зв'язку з звільненням з під арешту  належного позивачу на праві власності майна, державний виконавець мусить провести переоцінку залишку майна і винагорода буде сплачуватись відділом ДВС, виходячи з суми переоціненого майна. Ніякого порушення права  відділу ДВС не відбулося.

Враховуючи норми ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», суд вважає за необхідне звільнити з під арешту  належне позивачу на праві власності майно, а саме зерно пшениці у кількості 482 тонни, ячмінь - 65 тон, овес - 71 тонну, горох - 93 тонни, жито - 12 тонн, соняшник - 28 тонн, яке зберігається на зерновому складі СТОВ «Княжа».

Статтею 387 ЦК України передбачено  право власника  на витребування  майна із чужого незаконного володіння. Суд вважає за необхідне витребувати  із незаконного володіння  СТОВ «Княжа»та повернути  СТОВ «Степанки»   зерно пшениці у кількості 482 тонни, ячмінь - 65 тонн, овес - 71 тонну, горох - 93 тонни, жито - 12 тонн, соняшник - 28 тонн, яке знаходиться на зерновому складі СТОВ «Княжа».

Позивачем не в повному обсязі сплачено державне мито. Відповідно до п.3 Декрету КМ України «Про державне мито»при зверненні до суду із майновою вимогою  необхідно сплатити 1% від ціни позову, тобто 4708 грн., а позивачем сплачено лише 102 грн.,  а також не сплачено 85 грн., в зв'язку із зверненням до суду із немайновою вимогою.  Недоплачене державне мито  в сумі 4691 грн. (4708-102 + 85) підлягає стягненню з позивача в доход бюджету.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати належить стягнути з відповідача на користь позивача повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, Господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за СТОВ «Степанки», с. Степанки Черкаського району, код ЄДРПОУ 03793337  

право власності на зерно пшениці у кількості 482 тонни, ячмінь - 65 тонн, овес - 71 тонну, горох - 93 тонни, жито - 12 тонн, соняшник - 28 тонн, яке зберігається на зерновому складі СТОВ «Княжа», с. Княжа Звенигородського району, код ЄДРПОУ 03792734.

Звільнити з - під арешту зерно пшениці у кількості 482 тонни, ячмінь - 65 тонн, овес - 71 тонну, горох - 93 тонни, жито - 12 тонн, соняшник - 28 тонн, яке зберігається на зерновому складі СТОВ «Княжа».

Витребувати зерно пшениці у кількості 482 тонни, ячмінь - 65 тонн, овес - 71 тонну, горох - 93 тонни, жито - 12 тонн, соняшник - 28 тонн, яке зберігається на зерновому складі СТОВ «Княжа»із чужого незаконного володіння СТОВ «Княжа», та повернути вказане майно СТОВ "Степанки".

Стягнути з  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Степанки», код ЄДРПОУ 03793337, Черкаський р-н, с. Степанки, вул. Леніна, 124

в доход державного бюджету через ДПІ у Черкаському районі на користь УДК України в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, рахунок №31117095700002

4691 грн. державного мита.

Стягнути з  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжа», код ЄДРПОУ 03792734, Звенигородський р-н, с. Княжа

на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Степанки», код ЄДРПОУ 03793337, Черкаський р-н, с. Степанки, вул. Леніна, 124

4793 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційне забезпечення процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Черкаської області.

         Суддя                                                                  Г.М.Скиба

                                                  Рішення набрало законної сили

                                                 Суддя                                                                   Г.М.Скиба