Постанова

від 10.12.2013 по справі 5002-25/2823-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 5002-25/2823-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Воронцової Н.В.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

прокурор, Алісов Олег Володимирович , посвідчення № 005827 від 25.09.12, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

представник позивача, не з'явився, приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в особі дочірнього підприємства "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";

представник відповідача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп";

представник третьої особи, не з'явився, Фонд державного майна України;

третя особа, не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;

розглянувши апеляційні скарги прокурора АРК та ДП "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" ПАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" на рішення господарського суду АРК (суддя Копилова О.Ю.) від 19 грудня 2011 року у справі № 5002-25/2823-2011

за позовом прокурора міста Євпаторії в інтересах держави в особі приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

дочірнього підприємства "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп"

про визнання недійсним договору оренди та спонукання до повернення майна;

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп"

до відповідача дочірнього підприємства "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

третя особа Фонд державного майна України

фізична особа-підприємець ОСОБА_3

про визнання недійсним договору та стягнення 32998,58 грн.

ВСТАНОВИВ :

Заступник прокурора міста Євпаторії в інтересах держави в особі Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Дочірнього підприємства "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" та просив суд визнати договір оренди №3/10-2010 окремого індивідуально визначеного нерухомого майна дочірнього підприємства "Євпаторіяремкурортбуд", яке є власністю ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", укладений 25.10.10 року між ДП "Євпаторіяремкурортбуд" та товариством з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" - недійсним; зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" повернути у власність ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" нежитлові приміщення головного корпусу літ "А", які розміщені на території ДП "Євпаторіяремкурортбуд" за адресою: м. Євпаторія, вул. Будівельників, 6, передані за договором оренди від 25.10.10 №3/10-2010, а саме, навіс літ. "Е" площею 218.0 кв.м., окреме нежитлове приміщення головного корпусу літ. "А" №5 площею 15,5 кв.м., бетонне мощення (покриття промбази) площею 42 кв.м.

18 липня 2011 року від Дочірнього підприємства "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, в порядку передбаченому п.1ч.1ст.81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовну заяву підписано особою, яка не мала права її підписувати.

Однак, оскільки залишення позовної заяви без розгляду є прерогативою суду, в той час, як сторона таким правом не наділена, господарський суд Автономної Республіки Крим ухвалою від 18 липня 2011 року в задоволені зазначеного клопотання відмовив.

Також, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 липня 2011 року задоволена заява заступника прокурора м. Євпаторії про вжиття заходів щодо забезпечення позову; накладений арешт на нежитлові приміщення головного корпусу літ "А", які розміщенні на території ДП "Євпаторіяремкурортбуд" за адресою: м. Євпаторія, вул. Будівельників, 6, передані за договором оренди від 25.10.10. №3/10-2010, а саме: навіс літ. "Е" площею 218,0 кв.м., окреме нежитлове приміщення головного корпусу літ. "А" №5 площею 15,5 кв.м., бетонне мощення (покриття промбази) площею 42 кв.м.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" звернувся до суду першої інстанції із зустрічним позовом до дочірнього підприємства "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним договору оренди 3/10-2010 окремо індивідуального індивідуально визначеного нерухомого майна Дочірнього підприємства "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд", яке є власністю ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", укладений між Дочірнім підприємством "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" та товариством з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" 25 жовтня 2010 року; зобов'язати Дочірнє підприємство "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" сплатити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" збитки у розмірі 32 998,58 грн.

Від Прокуратури міста Євпаторії 19 грудня 2011 року до суду першої інстанції надійшла заява в порядку п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України про відмову від позову. Заява мотивована тим, що Прокуратурою міста Євпаторії пред'явлений інший позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання недійсним договору, визнання права власності та спонукання до виконання певних дій.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2011 року 5/2823-2011 залишино без розгляду первісний позов Заступника прокурора міста Євпаторії в інтересах держави в особі приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Дочірнього підприємства "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" задоволено.

Визнано недійсним договір оренди 3/10-2010 окремо індивідуального індивідуально визначеного нерухомого майна Дочірнього підприємства "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд", яке є власністю приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", укладений між Дочірнім підприємством "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" та товариством з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" 25 жовтня 2010 року.

Скасовано заходи щодо забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нежитлові приміщення головного корпусу літ "А", які розміщенні на території ДП "Євпаторіяремкурортбуд" за адресою: м.Євпаторія, вул. Будівельників, 6, передані за договором оренди від 25 жовтня 2010 року №3/10-2010, а саме: навіс літ. "Е" площею 218,0 кв.м., окреме нежитлове приміщення головного корпусу літ. "А" №5 площею 15,5 кв.м., бетонне мощення (покриття промбази) площею 42 кв.м.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" ПАТ "Укрпрофоздоровниця" (м. Євпаторія, вул. Будівельників, 6, 97420, ідентифікаційний код 13786723) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (м.Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна, б. 27, кв.30, ідентифікаційний код 36441934) 32 998,58 грн. збитків.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Приймаючи відповідне рішення, в частині залишення без розгляду первісного позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачі за первісним позовом - Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Дочірне підприємство "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" ПАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" систематично не забезпечували явку своїх представників до судового засідання, а також не виконали вимог суду щодо надання витребуваних документів, що в свою чергу є підставою для залишення позову без розгляду.

Судом першої інстанції не було прийнято відмову прокурора м. Євпаторії від позову, оскільки прокуратурою не було представлено суду належного доказу звернення прокуратури міста Євпаторії до суду з іншим позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання недійсним договору, визнання права власності та спонукання до виконання певних дій.

В частині задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний договір оренди, був укладений під впливом оману, а тому він суперечить Цивільному кодексу України і іншим актам цивільного законодавства, що в силу зазначених приписів свідчить про можливість визнання його недійсним.

Не погодившись з рішенням суду, заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, з урахуванням уточнень до неї, просив рішення суду скасувати частково, прийняти нове, у зустрічному позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прийняте судом першої інстанції рішення суперечить нормам процесуального та матеріального права.

Зокрема прокурор звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що санаторно-курортні заклади, які передано у відання профспілкам згідно Постанови Ради Міністрів УРСР №606 від 23.04.1960 є державною власністю, а тому суд першої інстанції при вирішенні цієї справи дійшов необґрунтованого висновку визначаючи власника майна ПАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", а отже орендодавцем у цьому випадку мав був виступати лише Фонд державного майна, оскільки зазначеному органу делеговані відповідні повноваження.

Також, не погодившись з рішенням суду, дочірнє підприємство "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відновити строк на подання апеляційної скарги, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в зустрічному позові відмовити у повному обсязі, в іншій частині залишити рішення без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прийняте судом першої інстанції рішення суперечить нормам процесуального та матеріального права.

Заявник апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що визнаючи недійсним спірний договір, суд першої інстанції фактично залишив поза увагою факт наявності повноважень у ОСОБА_7, на укладання договору оренди без узгодження із власником майна, оскільки останній на момент укладення договору займав посаду керівника ДП "Євпаторіяремкурортбуд" на підставі трудового договору (контракту).

Крім того, заявник апеляційної скарги стверджує, що позов пред'явлений неналежним позивачем до неналежного відповідача, оскільки обмеження повноважень встановлені в інтересах власника майна - ДП «Підприємство Євпаторіяремкурортбуд» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», саме він має право на звернення до суду з позовом до ДП «Євпаторіякурортрембуд» і ТОВ «АВ метал груп» про визнання договору оренди недійсним.

Навіть якщо припустити, що керівник ДП «Євпаторіякурортрембуд» уклав договір оренди з перевищенням наданих йому повноважень, це не може бути підставою для визнання такого договору недійсним, у зв'язку з тим, що власник майна, яке було передано в оренду, у подальшому схвалив цю угоду, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, на думку заявника апеляційної скарги обман не мав місця, а укладення договору оренди було спрямовано на реальне настання передбачених ним юридичних і фактичних наслідків.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 січня лютого 2012 року, прийнято апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим до провадження Cевастопольського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2012 року, відновити Дочірньому підприємству "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду від 19 грудня 2011 року у справі №5002-25/2823-2011, прийнято апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до провадження Cевастопольського апеляційного господарського суду.

Розгляд справи неодноразово відкладався з різних підстав.

У продовж всього часу розгляду справи склад колегії суддів змінювався з підстав зазначених в розпорядженням керівництва суду, які містяться в матеріалах справи. Так, за розпорядженням керівництва суду від 12 грудня 2013 року, у зв'язку з відрядженням судді Котлярової О.Л. її було замінено на суддю Градову О.Г. Склад колегії з розгляду апеляційної скарги у справі № 5002-25/2823-2011 за позовом прокурора міста Євпаторії в інтересах держави в особі , ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" , ДП "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до ТОВ "АВ метал груп", 3-тя особа Фонд державного майна України, ФОП ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди та спонукання до повернення майна; за зустрічним позовом про визнання недійсним договору та стягнення 32998,58 грн.: головуючий суддя: Проценко Олександра Іванівна; судді: Воронцова Наталія Владиславівна, Градова Ольга Григорівна.

В судовому засіданні 10 грудня 2013 року, прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, інші представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду були сповіщені належним чином.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явились.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

25 жовтня 2010 року, між дочірнім підприємством "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" ПАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" в особі директора ДП "Євпаторіяремкурортбуд" ОСОБА_7 (орендодавець) та ТОВ "АВ метал групп" був укладений договір оренди окремо визначеного нерухомого майна № 3/10-2010.

Предметом договору є оренда нежитлових приміщень, які розміщені на території ДП "Євпаторіяремкурортбуд" за адресою: м. Євпаторія, вул. Будівельників, 6, а саме: навіс літ. "Е" площею 218,0 кв.м., окреме нежитлове приміщення головного корпусу літ. "А" № 5 площею 15,5 кв.м. Балансова вартість переданого в оренду майна складає 500 грн. строком на 1 рік. ( п.п. 1.1,7.1 договору).

16 грудня 2010 року до договору укладена додаткова угода, згідно якої, до п. 9.1. внесені зміни щодо даних орендатора, а саме: ТОВ "АВ металл групп", м. Дніпропетровськ, Каверіна, 1, приміщення 244.

01 травня 2011 року до п. 1.1 договору внесені зміни, а саме, орендодавець передає, а орендатор приймає у строкове платне користування навіс літ. "Е" площею 218,0 кв.м., окреме нежитлове приміщення головного корпусу літ. "А" № 5 площею 15,5 кв.м., бетонне мощення (покриття промбази) площею 42 кв.м., що розташоване на території ДП "Євпаторіяремкурортбуд" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та знаходиться за адресою: м.Євпаторія, вул. Будівельників, 6.

Як було встановлено прокурорською перевіркою, у порушення вимог п.2.2.1.1. положення про оренду майна Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (зараз Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця") та п.3.4. статуту Дочірнього підприємства "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" ПАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" директор ДП "Євпаторіяремкурортбуд" ОСОБА_7 без погодження з власником майна - ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", уклав з ТОВ "АВ метал групп" договір оренди № 3/10-2010 від 25.10.10, предметом якого є оренда не житлових приміщень, які розміщені на території ДП "Євпаторіяремкурортбуд" за адресою: м. Євпаторія, вул. Будівельників, 6, а саме: навіс літ. "Е" площею 218,0 кв.м., окреме нежитлове приміщення головного корпусу літ. "А" № 5 площею 15,5 кв.м. Балансова вартість переданого в оренду майна складає 500 грн. строком на 1 рік. ( п.п. 1.1,7.1 договору).

Таким чином, заступник прокурора міста Євпаторії звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" Дочірнього підприємства "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" ПАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" з метою визнання недійсним зазначеного договору оренди та спонукання ТОВ "АВ металл групп" до повернення майна.

19 грудня 2011 року від прокуратури до суду першої інстанції надійшла заява в порядку п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України про відмову від позову. Заява мотивована тим, що Прокуратурою міста Євпаторії пред'явлений інший позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання недійсним договору, визнання права власності та спонукання до виконання певних дій, яку не було прийнято з підстав її необґрунтованості.

Разом з тим вважаючи, вищезазначений договір таким, що укладений під впливом оману, оскільки були приховані перешкоди для вчинення правочину, а саме відсутність прав на укладання договору оренди без узгодження із власником майна, чим ввів товариство з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" в оману, останнє звернулось до суду із зустрічним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вбачає підстави для часткового скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційні скарги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Щодо вимог первісного позову, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає зазначити наступне.

Як зазначалось вище, у процесі розгляду справи у суді першої інстанції, від прокуратури міста Євпаторії було надано заяву в порядку п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України про відмову від позову, яка була мотивована тим, що прокуратурою міста Євпаторії пред'явлений інший позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання недійсним договору, визнання права власності та спонукання до виконання певних дій.

Проте суд першої інстанції відмовив у задоволенні вищезазначеної заяви з підстав того, що у супереч статтям 33, 34 Господарського процесуального кодексу України прокуратурою не було представлено суду належних та допустимих доказів звернення прокуратури міста Євпаторії до суду з іншим позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання недійсним договору, визнання права власності та спонукання до виконання певних дій.

За наслідками розгляду первісного позову суд першої інстанції залишив його без розгляду.

Розглянувши первісний позов, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції стосовно наявності підстав для залишення його без розгляду вірними, у зв'язку з наступним.

Згідно з пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Залишення позову без розгляду - це закінчення розгляду справи, що викликане недотриманням позивачем установлених законом умов порушення і нормального розвитку судового процесу.

Від припинення провадження у справі залишення позову без розгляду відрізняється підставами та наслідками. Після залишення позову без розгляду допускається повторне звернення до господарського суду.

За приписами пункту 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Якщо позивач без поважних причин не подав витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд залишає позов без розгляду. У цьому приписі встановлено процесуальну санкцію за невиконання вимог суду: а) неподання позивачем документів, які витребувані судом і необхідні для вирішення спору; б) представник позивача не з'явився на виклик господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. У разі неподання витребуваних судом документів суд не вправі залишати позов без розгляду, якщо визнає причини неподання документів поважними. Що ж до нез'явлення представника позивача, то суд залишає позов без розгляду незалежно від причин нез'явлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі за первісним позовом - приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та дочірне підприємство "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" ПАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" систематично не забезпечували явку своїх представників до судового засідання, яку було визнано обов'язковою, а також не виконали вимог суду щодо надання витребуваних документів.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія погоджується із висновками суду попередньої інстанції та вважає первісний позов таким, що підлягає залишенню без розгляду.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги про визнання спірного договору недійним з підстав того, що останній був укладений під впливом оману, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду попередньої інстанції та вважає їх такими, що зроблені при невірному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з наступним.

Як вбачається зі змісту зустрічного позову, товариство з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" зазначив про наявність підстав вважати спірний договір таким, що здійснено під впливом омани, з підстав відсутності повноважень у Дочірнього підприємства "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" на укладання договору оренди без узгодження із власником майна, із зазначеним погодився суд першої інстанції, проте, як на думку судової колегії висновки суду попередньої інстанції є передчасними, з наступних підстав.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.

Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман як підставу для визнання правочину недійсним слід відрізняти від помилки, що має істотне значення. Відмінності між цими правовими конструкціями полягають у наступному. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Помилка є результатом невірного уявлення про обставини правочину. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін, тоді як при помилці обидві сторони можуть невірно сприймати обставини правочину. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230. Сам по собі факт продажу товару з недоліками, не зазначеними в договорі і про які продавець не знав, не дає покупцю право вимагати визнання договору недійсним. За таких обставин покупець може звертатися з позовом про розірвання договору, про застосування інших санкцій.

За приписами пункту 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

А силу пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, ненадання технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі).

З вищенаведеного вбачається, що для визнання недійсним договору з підстав введення сторони в оману, необхідна наявність доказів здійснення стороною таких дій.

Згідно до Узагальнення Верховного суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 р. правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те. що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК може бути визнаний судом недійсним. Вбачається, що саме позивач за зустрічним позовом, як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен був довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка, проте останнім цього зроблено не було.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що у даному випадку обман не мав місця, а укладення договору оренди було спрямовано на реальне настання передбачених ним юридичних і фактичних наслідків.

Навіть якщо припустити, що керівник ДП «Євпаторіякурортрембуд» уклав договір оренди з перевищенням наданих йому повноважень, це не може бути підставою для визнання такого договору недійсним, у зв'язку з тим, що власник майна, яке було передано в оренду, у подальшому схвалив цю угоду, що підтверджується матеріалами справи, зокрема тим, що всі орендні платежі за договором перераховувались ДП «Підприємство Євпаторіяремкурортбуд» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця» власнику майна, що свідчить про прийняття ним виконання за договором. За таких обставин, власник майна очевидно схвалив укладення договору оренди.

Слід також зазначити, що сторонами протягом всього строку дії договору оренди належним чином виконувались свої обов'язки. Крім того, на даний момент договір оренди є закінченим, у зв'язку зі спливом строку на який його було укладено.

Згідно статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з, перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права а обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схкалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема, у разі, якщо особа, яку від представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення правочину.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку, щодо відсутності ознак та обставин, щоб вважати спірний договір таким, що укладений під впливом омани.

Стосовно висновків суду першої інстанції у частині стягнення збитків, судова колегія зазначає наступне.

Як зазначалось вище, договір оренди укладено ДП «Підприємство Євпаторіяремкурортбуд» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів, профспілок України «Укрпрофоздоровниця» в особі керівника підприємства в межах повноважень, наданих йому статутом, наказом та посадової інструкції, і в подальшому схвалено власником майна - ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (після реорганізаці - Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»).

Якщо припустити, що керівник ДП «Євпаторіякурортрембуд» уклав договір оренди з перевищенням наданих йому повноважень, то за відсутності умислу з його боку, наявність якого сторонами не доведена, вважається, що мала місце помилка (п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р., Узагальнення Верховного суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 р.).

Частина 2 ст. 229 ЦК України встановлює, що у разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Отже, якщо припустити що обмеження дійсно мали місце і сторони помилились, уклавши договір без попереднього узгодження з власником майна, то така помилка сталась внаслідок недбальства і необережної поведінки обох сторін, оскільки ТОВ «АВ метал груп» зобов'язаний був сам перевірити повноваження представника ДП «Євпаторіякурортрембуд» на укладення договору оренди, а тому на думку судової колегії вимоги про стягнення з ДП «Євпаторіякурортрембуд» збитків є неспроможними.

За умовами постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23 березня 2012 року № 6 „Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно статті 43 Господарського кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно вимог статті 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 34 Господарського кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Суд попередньої інстанції не навів правового обґрунтування своїх висновків, щодо наявності правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, а отже судова колегія вважає рішення суду в цій частині не відповідним нормам матеріального та процесуального права, тому зазначене рішення підлягає скасуванню.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2011 року 5/2823-2011 прийнято з порушенням норм статей 43, 104 Господарського процесуального кодексу України, тому воно підлягає частковому скасуванню, а апеляційні скарги задоволенню.

Керуючись статтями 49, 101, 103 (пункт 2), 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги прокурора Автономної Республіки Крим та дочірнього підприємства "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" задовольнити.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2011 року у справі № 5002-25/2823-2011 скасувати частково, в частині задоволення зустрічного позову, в цій частині прийняти нове рішення яким в задоволенні зустрічного позову відмовити.

3. В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2011 року у справі № 5002-25/2823-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді Н.В. Воронцова

О.Г. Градова

Розсилка:

1. ПАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Шота Руставелі, 39-41, м. Київ, 01023)

2. дочірньому підприємству "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" ПАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Будівельників, 6, м. Євпаторія, 97400)

3. ТОВ "АВ метал груп" (вул. Набережна В.І. Леніна, буд. 27, кв. 30, м. Дніпропетровськ, 49065)

4. ТОВ "АВ метал груп" (вул. Шалом Алейхєма, 5, м. Дніпропетровськ, 49000)

5. фізична особу-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1

6.Прокуратурі Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь, АР Крим, 99011)

7.Прокуратурі міста Євпаторії (вул. Гоголя, 5/8, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

8.Прокуратурі міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011)

9. Фонд державного майна України (вул. Кутузова 18/9, м. Київ 133, 01601)