Постанова

від 09.12.2013 по справі 2а-15884/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2013 року 09:34 № 2а-15884/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шульга К.В. (довіреність від 12.03.2013 р.)

від відповідача: Макар О.З. (довіреність від 21.08.2013 р. № 1438/9/26-55-10-02-09)

від третьої особи : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Оріон Лідер» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005472204 від 03.07.2012 року,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005472204 від 03.07.2012 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 1 132 656 грн. за основним платежем та на 283 164 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2013 (справа № 2а-15884/12/2670) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2013 - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2013 касаційну скаргу ТОВ «РМ-Техно» задоволено частково та скасовано постанову суду першої інстанції від 06.02.2013 і ухвалу апеляційної інстанції від 23.04.2013, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій Вищий адміністративний суд України вказав, що судам слід з'ясувати характер та зміст спірних операцій з поставки товарів, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій з поставки, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Згідно з ухвалою від 24.10.2013 р. справу прийнято до провадження судді Окружного адміністративного суду м. Києва та призначено розгляд справи.

До участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог залучено контрагента позивача за спірними операціями.

При цьому, на виконання ухвали ВАС України у позивача витребувано : договори, акти приймання/передачі робіт/товарів/послуг; податкові накладні; податкові декларації позивача; банківські виписки; платіжні доручення; оборотно-сальдові відомості; товарно-транспортні накладні; економічне обґрунтування цін на замовлені роботи/товари/послуги та інші докази.

У відповідача додатково витребувано : Акти перевірок (неможливості звірок) по контрагенту позивача ТОВ «Оріон Лідер», про які зазначено в акті перевірки позивача; належним чином засвідчені копії податкових декларацій/розрахунків ТОВ «Оріон Лідер» (1) з податку на прибуток (з додатками), (2) з ПДФО, (3) з ПДВ, (4) з екологічного податку, (5) фінансову звітність (за наявності), за період, що охоплює спірний.

У третьої особи витребувано : пояснення по суті спору; всі наявні первинні документи на підтвердження фактичного здійснення спірних операцій; докази наявності трудових ресурсів; докази наявності транспортних засобів для здійснення спірних операцій, транспортні накладні, подорожні листи.

Під час нового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши, що операції, за якими донараховано податок, фактично виконані та належним чином документально оформлені, що, як зазначає позивач, є підставою для формування спірних сум податкових вигод, а відтак, позивач вважає, що відсутні підстави для прийняття спірного рішення, яке ґрунтується на начебто безтоварності спірних операцій.

Відповідач, з підстав викладених в Акті перевірки, проти позову заперечує, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, у задоволенні позову просить відмовити.

Направлена третій особі за визначеною в ЄДР адресою копія ухвали про відкриття провадження у справі та повістка у наступне засідання, повернуті без вручення з незалежних від суду причин («за закінченням встановленого строку зберігання», у зв'язку з чим та в силу приписів абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України третя особа вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

У той же час, третя особи в судові засідання не з'являлася, доказів поважності причин неприбуття не надала. Враховуючи наведене, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи, строки розгляду справи, те, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних матеріалів.

Під час розгляду справи на підставі ст. 55 КАС України здійснено заміну відповідача ДПІ у Печерському районі м. Києва на правонаступника - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.12.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РМ-Техно» (код з ЄДР 36591039) з питань дотримання податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Оріон Лідер» (код з ЄДР 37635930) за період - жовтень та грудень 2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 14.06.2012 р. № 377/22-4/36591039 (далі - Акт перевірки).

З Акту перевірки вбачається надання директором ТОВ «РМ-Техно» пояснень, що документи по відносинам з ТОВ «Оріон-Лідер» за жовтень та грудень 2011 року не надається можливим надати у зв'язку із знаходженням документів на перевірці в юридичній компанії.

Перевіркою встановлено: згідно отриманої відповіді за жовтень 2011 р. (лист ТОВ «РМ-Техно» від 07.05.2012 р. № 14017/10) до ДПІ надано пояснення без документального підтвердження , де відображено наступне.

Так, згідно наданих пояснень без їх документального підтверджено , між позивачем та третьою особою підписано договір № 290711 від 29.07.2011 р., ТОВ «РМ-Техно» за яким оформлено постачання товарів від ТОВ «Оріон Лідер» на загальну суму 3 122 646,76 грн. з ПДВ 520 441,14 грн. згідно товарних накладних, оформлених 03.10.2011, 06.10.2011, 10.10.2011, 12-14.10.2011, 17-19.10.2011, 21.10.2011, 24.10.2011, 31.10.2011. Перелік та реквізити накладних з деталізацією відносно сум, визначено у таблиці на стор. 4 Акту перевірки.

На стор. 4-5 Акту перевірки визначено перелік довіреностей на отримання ТМЦ відповідно до наданих позивачем відомостей у поясненнях.

В контексті наведеного зазначається про видачу позивачу в період жовтня 2011 р. податкових накладних, перелік та реквізити яких зазначено у таблиці на стор. 5 Акту перевірки. Податкові накладні видані на загальну суму 3 269 344,22 грн. з ПДВ 544 890,72 грн.

У взаємозв'язку з наведеним зазначається, що згідно з п. 4.1. договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ склад покупця (відповідно до правил Інкотермс).

Зазначається також в Акті перевірки про проведення в період жовтня 2011 року розрахунків загалом у розмірі 3 035 417,99 грн.

У той же час, зазначається, що на початок періоду, що перевірявся, кредиторська заборгованість складає 3 035 417,99 грн. на користь ТОВ «Оріон Лідер».

На кінець періоду, що перевірявся, кредиторська заборгованість складає 4 269 466,34 грн. на користь ТОВ «Оріон Лідер».

При цьому, як встановлено під час перевірки, згідно додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ та інформаційної бази даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, за період жовтня та грудня встановлено формування податкового кредиту з ПДВ за відносинами з контрагентом: за жовтень - 544 890,70 грн., за грудень 2011 р. - 587 765,14 грн., що за висновком ДПІ складає суму відхилення між даними позивача та контрагента.

Надалі зазначається про надання до ДПІ в електронному вигляді податкових накладних за жовтень на вищевказану суму з ПДВ 544 890,72 грн. та за грудень 2011 р. на суму ПДВ 587 765,14 грн.

У той же час, зазначається про складання акту від 25.04.2012 р. № 1010/22-9/37635930 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оріон Лідер» щодо не підтвердження господарських відносин з платниками за період з 10.06.2011 р. по 31.03.2012 р.

Згідно з цим актом контрагентом податкову звітність за 2012 р. - не подано. Податкові зобов'язання не задекларовані . Щодо наявності основних фондів - не звітує . До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, зазначається, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

В Акті перевірки також зазначається про отримання протоколу допиту посадових осіб ТОВ «Оріон Лідер», ОСОБА_4 Згідно наданого пояснення, як зазначає ДПІ, ОСОБА_4 за грошову винагороду зареєстрував на своє ім'я підприємство, але він не має відношення до діяльності вказаного підприємства.

За результатами зустрічної звірки вбачається відсутність реального здійснення операцій контрагентом при придбання та продажу товарів (робіт, послуг).

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг), що, за висновком ДПІ, свідчить про те, що правочини між ТОВ «Оріон Лідер» та ТОВ «РМ-Техно» здійснені без мети настання реальних наслідків.

Виходячи по суті із того, що контрагент не мав можливостей та ресурсів для виконання спірних операцій, не міг та не виконував спірні операції, податковий орган, враховуючи безтоварність спірних операцій, прийшов до висновку про відсутність підстав для врахування податкових накладних за відносинами позивача з контрагентом та безпідставність включення до податкового кредиту сум ПДВ за жовтень 2011 р. у розмірі 544 891 грн. та за грудень 2011 р. на суму 587 765 грн., у зв'язку з порушенням вимог п. 198.3., 198.6., 201.4., 201.6. ПК України.

На підставі зазначених висновків акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, (1) відносно викладених в Акті перевірки обставин ненадання позивачем під час перевірки документів та щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 61 та 44 Податкового кодексу України на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів .

Відповідно до п. 16.1.2., 16.1.3. ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами , що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.3. ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

При цьому, відповідно до п. 85.2. ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

В контексті наведеного слід додати, що частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова , статистична та інші види звітності , що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку . Частиною 1 ст. 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити. Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас, відповідно до п. 44.6. ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни , визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку , документи (незалежно від причин такого ненадання , крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники , відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які складаються на підтвердження фактичного здійснення оподатковуваних операцій та податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Платник податку повинен забезпечити наявність первинних документів під час проведення перевірки та їх надання податковому органу.

У разі відсутності у позивача первинних документів та податкових накладних під час перевірки, вважається, що вони відсутні та, відповідно, дані обліку та податкові вигоди є такими, що не підтверджені первинними документами та податковими накладними.

В даному випадку , як вбачається з Акту перевірки та не спростовано позивачем належними та допустимими доказами, під час перевірки податковому органу не було надано первинних документів за взаємовідносинами з контрагентом, тобто під час проведення перевірки позивачем не було підтверджено первинними документами спірні суми податкових вигод , задекларовані ним у податковій звітності, у зв'язку з чим спірні суми податкових вигод є такими, що сформовані у період їх декларування безпідставно та не підлягали включенню до складу податкового кредиту цього періоду, що давало право податковому органу для їх невизнання, що у свою чергу вказує на правомірність визначення у зв'язку з цим позивачу податкових зобов'язань за відносинами із цим контрагентом.

Позивачем не надано доказів передачі податковому органу зазначених документів та доказів відмови у їх прийнятті, доказів їх втрати та повідомлення ДПІ про наведене в порядку п. 44.6. та п/п. 139.1.9. ПК України, як і доказів надання цих документів відповідно до приписів п. 44.6. та 44.7. ПК України.

Надання цих документів згодом , у т.ч. під час розгляду справи у суді, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час складання звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.

Вже лише це дає суду підстави для висновку про правомірність оскаржуваного рішення в частині, що ґрунтується на наведених вище висновках Акту перевірки.

(2) У взаємозв'язку з вищенаведеним та щодо обставин взаємовідносин позивача з контрагентом, під час розгляду справи встановлено також наступне.

Згідно з наданим під час розгляду справи договором від 29.07.2011 р. № 290711 обумовлено постачання ТОВ «Оріон Лідер» (продавець) на адресу позивача (покупець) Товару , під яким розуміється також «Обладнання», яке означає елементи, частини, вузли, блоки і програмне забезпечення. При цьому, «Апаратно-програмний комплекс» означає сукупність елементів Обладнання (Товару) та Програмного забезпечення, де програмне забезпечення є невід'ємною частиною Обладнання та працює як одне функціональне ціле та не може бути використано окремо.

При цьому, для цілей договору під «програмним забезпеченням» розуміється прикладна програма, що складається з набору логічних конструкцій і інформаційних таблиць, що керують роботою обладнання.

Найменування, асортимент, ціна та кількість Товару вказується у супроводжувальних документах на товар: рахунках-фактурах, товарних накладних та/або актах приймання-передачі товарів (виконаних робіт), які є невід'ємною частиною договору. Якщо дата підписання цих документів співпадає з часом дії цього договору та/або у них є пряме посилання на договір, всі ці документи сторони розглядають як його невід'ємну частину.

Постачальник згідно вищевказаного договору зобов'язався поставити Товар на умовах СРТ Київ склад покупця адресою: м. Київ, пр.-т. Відрадний, 95-є.

У разі отримання товару перевізником, покупець самостійно врегульовує свої відносини з перевізником відповідно до укладеного між ними договору.

Про передачу товару перевізнику постачальник повідомляє покупцю у будь-якій формі.

Згідно наявних документів, за угодою постачалася продукція: конференц-станції, блоки живлення, конференц-фон, модулі, кабелі (500 шт., 300 шт.), комплект відеоконференційного зв'язку, мікрофони, телефони, телевізори, камери, об'єктиви та інша аналогічна продукція в асортименті в кількості від одного до десятків та сотень екземплярів.

Під час розгляду справи надано, крім іншого, видаткові та податкові накладні, платіжні документі на підставі яких формувались спірні суми податкового кредиту за листопад-грудень 2011 р.

Податкові та видаткові накладні підписані з боку постачальника заступником директора Крезуб А.В.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Як вже зазначалося, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту з ПДВ, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку , про недоведеність фактичної поставки (продажу) продукції контрагентами позивача на користь останнього.

Такий висновок ґрунтується на наступному.

Як зазначалося вище, базис поставки обумовленого до поставки товару - СРТ згідно правил Інкотермс.

Згідно правил Інкотермс термін СРТ «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику , призначеному ним самим . Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення .

Тобто, за наведеними умовами саме продавець організує та забезпечує доставку товару.

Відтак, виходячи із змісту договору, характеру спірних операцій, обсягів продукції, виконання операцій супроводжується перевезенням продукції.

В контексті наведеного, слід зазначити, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568:

- Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку , а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

- Подорожній лист , це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство ;

- Дорожній лист , це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно з п. 11 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля .

Згідно з 11.3. Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається .

Пунктом 11.4. Правил визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктом 11.5. Правил також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

При цьому, відповідно до п. 11.6. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Згідно з п. 11.7. Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу , третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Пунктом 11.9. Правил передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Таким чином, незалежно від того, за чий рахунок здійснюється перевезення продукції та за чим замовленням (продавця чи покупця), поставка супроводжується оформленням ТТН і подорожніх листів, та один екземпляр ТТН передається вантажоодержувачу/покупцю.

У той же час , на підтвердження фактичного здійснення перевезення продукції, під час розгляду справи, у т.ч. під час нового розгляду справи, ні позивачем, ні контрагентом не надано товарно-транспортних накладних та подорожніх листів , з яких би вбачалось перевезення продукції від контрагента до складу позивача, а отже і доказів на підтвердження поставки продукції контрагентом позивачу.

При цьому, під час розгляду справи не надано і будь-яких інших матеріалів (накладних), які б підтверджували перевезення продукції іншим чином (кур'єрськими службами, власними силами, тощо).

Щодо наданої позивачем копії договору оренди автомобіля від 21.08.2099 р., слід зазначити, що цей договір не супроводжується будь-якими документами, які б свідчили про використання автомобіля для цілей виконання спірних операцій.

Не надано також доказів наявності у контрагента складських ресурсів, наявності у контрагента або позивача власних або орендованих транспортних засобів для перевезення товарів, як і доказів замовлення транспортних послуг контрагентом або позивачем в інших осіб.

У той же час, наведені документи відносно наведеного витребовувались у позивача та контрагента відповідно до ухвали про прийняття справи до провадження.

При цьому, під час розгляду справи не надано і доказів наявності у контрагента трудових (технічних) ресурсів, а також наявності навантажувально-розвантажувальної техніки та механізмів.

Не надано під час розгляду справи і документів щодо подальшого перевезення товарів, які, як зазначає позивач, він поставляв надалі на користь інших осіб (покупців).

Під час розгляду справи не надано доказів виробництва контрагентом товарів власними силами або придбання товарів (наявності ресурсів товарів), які передбачались поставкою на користь позивача, у інших осіб.

Слід зазначити, що наведені вище відомості щодо наявності у контрагентів відповідних ресурсів та можливостей не надані і з боку позивача , хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Відтак, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не доведено тих обставин та не надано тих документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій, тобто фактичного здійснення поставок продукції позивачу саме контрагентом позивача останньому, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій контрагентом та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок недоведеності виконання спірних операцій саме контрагентом позивача, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Зокрема, матеріали щодо реалізації позивачем наявних у нього товарів іншим особам не

є підтвердженням того, що до цього ці товари були поставлені позивачу саме вищевказаним контрагентом, за відносинами з яким і формувались спірні суми податкових вигод.

Аналогічним чином судом оцінюються оборотно-сальдові відомості, та витяг з журналу реєстрації довіреностей, які самі по собі, за відсутності сукупності доказів здійснення фактичної поставки, зокрема, щодо наявності у контрагента ресурсів товарів, що надалі були обумовлені поставкою позивачу, за відсутності доказів організації та забезпечення контрагентом доставки продукції, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про реальність здійснення операцій.

Що стосується прийняття позивачем в суборенду складських ресурсів, слід зазначити, що самі по собі ці відомості не є свідченням поставки позивачу товарів саме цим контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» (код з ЄДР 36591039) - залишити без задоволення .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 12.12.2013 р.