Ухвала

від 14.04.2015 по справі 2а-15884/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2015р. м. Київ К/800/16775/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.,

та представників сторін:

від позивача - Шульга К.В.,

від відповідача - Ткач С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014

у справі № 2а-15884/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Лідер"

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2013 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2013 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.07.2012 № 0005472204.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Оріон Лідер" за період з жовтня по грудень 2011 року, складено акт від 14.06.2012 №377/22-4/37591039, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 132 656,00 грн., в тому числі: за жовтень 2011 у сумі 544 891,00 грн., за грудень 2011 у сумі 587 765,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 03.07.2012 №0005472204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 415 820,00 грн., в тому числі 1 132 656,00 грн. - за основним платежем та 283 164,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з наведеними висновками податкового органу, зазначивши, що в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2011 між позивачем (Покупець) та ТОВ "Оріон Лідер" (Постачальник) було укладено договір постачання № 290711, за умовами якого ТОВ "Оріон Лідер" поставляє та передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар (програмне забезпечення, аппаратно-програмний комплекс, ліцензійне програмне забезпечення, програмне забезпечення операційних систем).

Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, факт здійснення господарських операцій з постачання товару між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Оріон Лідер" підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковими та видатковими накладними, журналом реєстрації довіреностей, даними щодо відображення отриманого товару в бухгалтерському обліку позивача (картки рахунків).

Також, були надані документи щодо подальшого використання отриманого товару у власній господарській діяльності (договори поставок, довіреності на отримання товару, видаткові накладні, тощо іншим суб'єктам господарювання).

Крім того, в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують можливість позивача здійснювати господарську діяльність , наявність основних засобів (договір суборенди нежилих приміщень, наявність автотранспорту з дорожніми листками, штатний розклад працівників позивача).

Доводи відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, як на підставу для визнання безтоварними господарських операцій та безпідставність формування податкового кредиту з ПДВ, колегією суддів оцінюється критично, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

Крім того, судом встановлено, що саме контрагентом позивача здійснювалася поставка товару на склад позивача. Подальший продаж товару, також, здійснювався зі складу позивача, тобто, позивач в перевезенні товару не приймав участі. Поставка товару здійснювалася на власному автотранспорті контрагента позивача. Доказом поставки товару в даному випадку є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками (договір постачання №290711 від 29.07.2011). В підтвердження отриманого товару було надано журнал реєстрації довіреностей, який ведеться з 2009 року.

На момент здійснення спірних операцій, контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість, відповідно до витягу з ЄДРПОУ знаходився за адресою, зазначеною в статутних документах та звітував до податкових органів.

Таким чином, враховуючи, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договором, який не був визнаний в судовому порядку недійсними, а також, підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль