Постанова

від 06.03.2014 по справі 2а-15884/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15884/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко М. В.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Степанюка А.Г., Василенка Я. М.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Лідер" про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з вимогою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005472204 від 03.07.2012 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 1 132 656 грн. за основним платежем та на 283 164 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2013 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2013 року касаційну скаргу ТОВ «РМ-Техно» задоволено частково та скасовано постанову суду першої інстанції від 06.02.2013 року і ухвалу апеляційної інстанції від 23.04.2013 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В засідання з'явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, заперечення на апеляційну скаргу, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції, на виконання ухвали ВАСУ від 23.09.2013 року, для з'ясування обставин справи у позивача, відповідача та третьої особи витребувано договори, акти приймання/передачі робіт/товарів/послуг; податкові накладні; податкові декларації позивача; банківські виписки; платіжні доручення; оборотно-сальдові відомості; товарно-транспортні накладні; економічне обґрунтування цін на замовлені роботи/товари/послуги та інші докази, ати перевірок (неможливості звірок) по контрагенту позивача ТОВ «Оріон Лідер», про які зазначено в акті перевірки позивача; належним чином засвідчені копії податкових декларацій/розрахунків ТОВ «Оріон Лідер» за період, що охоплює спірний, всі наявні первинні документи на підтвердження фактичного здійснення спірних операцій; докази наявності трудових ресурсів; докази наявності транспортних засобів для здійснення спірних операцій, транспортні накладні, подорожні листи.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РМ-Техно» з питань дотримання податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Оріон Лідер» за період - жовтень та грудень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 377/22-4/37591039 від 14.06.2012 року, яким виявлено порушення вимог п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6, ст.201 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 132 656 грн., в тому числі: за жовтень 2011 у сумі 544 891 грн., за грудень 2011 у сумі 587 765 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005472204 від 03.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 415 820,00 грн., що включає суму основного платежу - 1 132 656,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 283 164,00 грн.

На думку відповідача, вірним є висновок про безтоварність господарських операцій між позивачем та "Оріон-Лідер", що стало підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення.

Встановлено, що 29.07.2011 року між ТОВ "Оріон Лідер" (Постачальник) та ТОВ "РМ - Техно" (Покупець) укладено договір постачання № 290711 від 29.07.2011 року.

Відповідно до договору, постачальник ТОВ "Оріон Лідер" поставляє та передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар (програмне забезпечення, аппаратно-програмний комплекс, ліцензійне програмне забезпечення, програмне забезпечення операційних систем).

Під Товаром розуміється також «Обладнання», яке означає елементи, частини, вузли, блоки і програмне забезпечення. При цьому, «Апаратно-програмний комплекс» означає сукупність елементів Обладнання (Товару) та Програмного забезпечення, де програмне забезпечення є невід'ємною частиною Обладнання та працює як одне функціональне ціле та не може бути використано окремо.

Для цілей договору під «програмним забезпеченням» розуміється прикладна програма, що складається з набору логічних конструкцій і інформаційних таблиць, що керують роботою обладнання.

Найменування, асортимент, ціна та кількість Товару вказується у супроводжувальних документах на товар: рахунках-фактурах, товарних накладних та/або актах приймання-передачі товарів (виконаних робіт), які є невід'ємною частиною договору. Якщо дата підписання цих документів співпадає з часом дії цього договору та/або у них є пряме посилання на договір, всі ці документи сторони розглядають як його невід'ємну частину.

Постачальник згідно вищевказаного договору зобов'язався поставити Товар на умовах СРТ Київ склад покупця адресою: м. Київ, пр.-т. Відрадний, 95-є.

У разі отримання товару перевізником, покупець самостійно врегульовує свої відносини з перевізником відповідно до укладеного між ними договору.

Про передачу товару перевізнику постачальник повідомляє покупцю у будь-якій формі.

Згідно наявних документів, за угодою постачалася продукція: конференц-станції, блоки живлення, конференц-фон, модулі, кабелі (500 шт., 300 шт.), комплект відеоконференційного зв'язку, мікрофони, телефони, телевізори, камери, об'єктиви та інша аналогічна продукція в асортименті в кількості від одного до десятків та сотень екземплярів.

До суду також надано видаткові та податкові накладні, платіжні документі на підставі яких формувались спірні суми податкового кредиту за листопад-грудень 2011 р.

Податкові та видаткові накладні підписані з боку постачальника заступником директора Крезуб А.В.

В акті перевірки вказано про проведення в період жовтня 2011 року розрахунків загалом у розмірі 3 035 417,99 грн.

На початок періоду, що перевірявся, кредиторська заборгованість складає 3 035 417,99 грн. на користь ТОВ «Оріон Лідер».

На кінець періоду, що перевірявся, кредиторська заборгованість складає 4 269 466,34 грн. на користь ТОВ «Оріон Лідер».

Згідно додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ та інформаційної бази даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, за період жовтня та грудня встановлено формування податкового кредиту з ПДВ за відносинами з контрагентом: за жовтень - 544 890,70 грн., за грудень 2011 р. - 587 765,14 грн., що за висновком ДПІ складає суму відхилення між даними позивача та контрагента.

Так, відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

На підтвердження реальності господарських відносин позивачем надано копії договору постачання, податкових та видаткових накладних, журнал реєстрації довіреностей, дані щодо відображення отриманого товару від ТОВ «Оріон Лідер» в бухгалтерському обліку позивача (картки рахунків), також були надані документи щодо подальшого використання отриманого товару у власній господарській діяльності (договори поставок, довіреності на отримання товару, видаткові накладні, тощо іншим суб'єктам господарювання).

Крім того, позивачем були надані документи, що підтверджують можливість позивача здійснювати господарську діяльність , наявність основних засобів (договір суборенди нежилих приміщень, наявність автотранспорту з дорожніми листками, штатний розклад працівників позивача).

Згідно п.п. 4.1. п. 4 договору, постачальник зобов'язується поставити товар Покупцеві на умовах СРТ Київ склад Покупця за адресою: м. Київ, пр-т Відрадний 95-Е.

Відповідно правил Інкотермс термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.

Тобто, за такими умовами саме продавець організує та забезпечує доставку товару.

Щодо посилання відповідача на фіктивність укладеного договору, оскільки відсутні документи на транспортне перевезення обумовленого вказаним договором товару, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для скисання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів зазначає, що, перевізна документація є первинним документом, який фіксує безпосередньо факт здійснення господарської операції з перевезення, але вона не є первинним документом для складання видаткової накладної та акту приймання-передачі товару. Видаткова накладна та акт приймання-передачі товару є самостійними первинними документами, які відповідно фіксують факти здійснення господарських операції з відпуску товару і передачі товару від продавця до покупця.

Таким чином відсутність товарно-транспортних документів не може бути підставою для автоматичного позбавлення позивача права на податковий кредит.

Крім того, як вказано позивачем, саме контрагентом позивача здійснювалася поставка товару на склад позивача. Подальший продаж товару також здійснювався зі складу позивача, тобто, позивач в перевезенні товару не приймав участі. Поставка товару здійснювалася на власному автотранспорті контрагента позивача. Доказом поставки товару в даному випадку є видаткова накладна підписана уповноваженими представниками (договір постачання №290711 від 29.07.2011 року.). В підтвердження отриманого товару було надано журнал реєстрації довіреностей який ведеться з 2009 року і де відображається хто саме і коли отримував товар за певними операціями.

На момент укладання та здійснення правочину між позивачем та ТОВ «Оріон Лідер», останній був зареєстрований платником податку на додану вартість і йому було присвоєно індивідуальний податковий номер. На час здійснення господарських відносин, відповідно до витягу з ЄДРПОУ, контрагент позивача знаходився за адресою зазначеною в статутних документах та звітував до податкових органів.

В подальшому отриманий товар позивачем було реалізовано іншим суб'єктам господарської діяльності.

Крім того, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого з контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариством до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Укладаючи угоду зі своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження його господарської правосуб'єктності: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Дана правова позиція викладена в постанові ВАСУ від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена правова позиція повністю відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), згідно якого Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

Відтак, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

Таким чином, з'ясувавши характер та зміст спірних операцій з поставки товарів, дослідивши усі первинні документи, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення відповідних операцій з поставки, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Позивачем доведено реальне здійснення господарських операцій та правомірного формування витрат для цілей визначення податкового кредиту, а відтак, податкове повідомлення-рішення№0005472204 від 03.07.2012 року є таким, що прийняте податковим органом протиправно.

Враховуючи вищевикладене, апелянтом було надано вагомі докази на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають вимогам закону і спростовуються доводами апеляційної.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Лідер" про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2013 року - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю " Оріон-Лідер" про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005472204 від 03.07.2012 року прийняте ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 11.03.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 11.03.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.