Постанова

від 16.12.2013 по справі 919/984/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року Справа № 919/984/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В. суддівПопікової О.В. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Морський" на рішення відгосподарського суду міста Севастополя 17.09.2013 та на постанову відСевастопольського апеляційного господарського суду 24.10.2013 у справі господарського суду№ 919/984/13 міста Севастополь за позовомПриватного акціонерного товариства "Райагрохим" доПублічного акціонерного товариства Банк "Морський" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_4 провизнання недійсним договору за участю представників:

від позивача - Веремчук В.Є.

від відповідача - не з'явились

від третьої особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Райагрохим" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Публічного акціонерного товариства Банк "Морський" про визнання недійсним з моменту його укладення іпотечного договору від 02.08.2007, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого за № 4282.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.09.2013 у справі № 919/984/13 (суддя Погребняк О.С.) позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним іпотечний договір від 02.08.2007, укладений між Відритим акціонерним товариством "Банк "Морський", Відкритим акціонерним товариством "Райагрохим" та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований за № 4282.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 у справі № 919/984/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Воронцова Н.В., судді Проценко О.І., Котлярова О.Л.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Банк "Морський" рішення господарського суду міста Севастополя від 17.09.2013 у справі № 919/984/13 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство Банк "Морський", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 47, 48 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, просить рішення господарського суду міста Севастополя від 17.09.2013 та постанову Севастопольского апеляційного господарського суду від 24.10.2013 у справі № 919/984/13 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким в позові Приватного акціонерного товариства "Райагрохим" відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Райагрохим" просить залишити її без задоволення, посилаючись, зокрема, на відсутність у голови правління позивача повноважень на укладення оспорюваного договору в момент його вчинення. Крім того, скаржник зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі.

Від Приватного акціонерного товариства "Райагрохим" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 919/984/13 до розгляду Донецьким апеляційним господарським судом справи № 905/4962/13. В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що встановлені зазначеним судовим рішенням факти відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України покладені в основу оскаржуваних у справі № 919/984/13 судових актів. При цьому будь-яких процесуальних документів суду, які б свідчили про прийняття зазначеної скарги до апеляційного провадження та призначення її до розгляду Приватним акціонерним товариством "Райагрохим" не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у іншій справі.

Колегія судів зазначає, що під час перегляду судових рішень у касаційній інстанції застосовуються положення статей 77 і 79 ГПК України, за винятком приписів п. 2-4 ст. 77 і п. 1 і 2 ч. 2 ст. 79. При цьому у вирішенні питання про відкладення та зупинення розгляду справи слід мати на увазі, що згідно із ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні чи постанові господарського суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє клопотання Приватного акціонерного товариства "Райагрохим" у зв'язку з необґрунтованістю, а також ненаданням позивачем належних доказів оскарження судового рішення у справі № 905/4962/13 в апеляційному порядку.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством Банк "Морський" (іпотекодержатель), Відкритим акціонерним товариством "Райагрохим" (іпотекодавець, майновий поручитель) та ОСОБА_4 (позичальник) був укладений іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань іпотекодавця/позичальника перед іпотекодержателем за кредитним договором № 2300707-КФ від 02.08.2007 і можливих доповнень до нього та виконання в повному обсязі зобов'язань щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно - виробничо-складський комплекс будівель і споруд, що розташований по вулиці Енергетиків, буд. № 30 у місті Севастополі.

Пунктом 3.1 вказаного іпотечного договору передбачено, що при порушенні позичальником умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштам, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні іпотекодавцем умов даного договору та у випадках, встановлених законом, у іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку.

02.08.2007 зазначений іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6

13.09.2008 сторонами був укладений договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 02.08.2007 за реєстровим № 4282, відповідно до якого було, зокрема, викладено п. 1.1 іпотечного договору у новій редакції: "Іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань іпотекодавця/позичальника перед іпотекодержателем за кредитним договором № 2300707-КФ від 01.08.2007 та можливих змін і доповнень до нього та виконання в повному обсязі зобов'язань щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, надалі - основне зобов'язання, передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно - 19/25 часток виробничо-складського комплексу будинків, будівель і споруд, розташованих по вулиці Енергетиків, будинок № 30 у місті Севастополі, що складає: будинок контори літера А, площею 137,20 кв.м., прибудова літера а, навіс літера а1 зі сходами, ганками - 2 шт., гаражні бокси літера 3, площею 378,3 кв.м, склад масел літера М, площею 78,6 кв.м, побутові приміщення літера Н з ганками - 2 шт., площею 116,2 кв.м, душова літера Б, навіс літера В. склад літера Е, навіс літера Ж, котельна літера И, сарай літера К, прибудова літера К, навіс літера Л, мийка для машин літера Ц, трансформаторна підстанція літера Ч, ангар літера Ш, огорожа літера 1-14".

Зазначені іпотечний договір від 02.08.2007 та договір від 30.09.2008 про внесення змін та доповнень до вказаного іпотечного договору були підписані від імені Відкритого акціонерного товариства "Райагрохим" головою правління Рижовою Галиною Мар’янівною.

Пунктом 8.11. статуту позивача передбачено, що правління товариства є виконавчим органом, що здійснює, зокрема, оперативно-господарську діяльність, реалізує плани розвитку товариства, рішення загальних зборів акціонерів; надає згоду на здійснення угод з об'єктами нерухомості, враховуючи житло.

Згідно з п.п. 8.11.6., 8.11.8. статуту позивача голова правління товариства здійснює керівництво поточною діяльністю товариства, підзвітний загальним зборам акціонерів товариства. Голова правління товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства, зокрема, розпоряджатися майном товариства, включаючи фінансові засоби; укладати договори, підписувати документи товариства, видавати у межах своєї компетенції накази та розпорядження, які є обов'язковими для виконання усіма працівниками товариства.

Посилаючись на те, що іпотечний договір від 02.08.2007 був вчинений головою правління позивача Рижовою Г.М., яка не мала на це відповідного обсягу цивільної дієздатності, Приватне акціонерне товариство "Райагрохим" звернулось до суду з позовом про визнання вказаного правочину недійсним.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані посиланням на ст.ст. 92, 203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суди попередніх інстанцій виходили з того, що іпотечний договір від 02.08.2007 був укладений особою, яка не мала на це відповідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки рішення правління Відкритого акціонерного товариства "Райагрохим" про передачу в заставу (іпотеку) єдиного майнового комплексу вказаного товариства для отримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 кредиту в розмірі 800 000,00 доларів США у Комерційному банку "Банк Морський" від 15.06.2007 визнано недійсним рішенням господарського суду Донецької області від 23.07.2013 у справі № 905/4962/13. Крім того, апеляційний суд зазначив, що вказаним судовим рішенням встановлені преюдиційні факти щодо відсутності у голови правління Рижкової Г.М. повноважень на підписання оспорюваного договору.

Колегія суддів не може погодитися із вказаними висновками судів попередніх інстанції, вважає, що оскаржувані рішення та постанова винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на таке.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. При цьому відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і є також загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Ради Європейських Співтовариств від 09.03.1968 (68/151/ЄЕС).

Визнання недійсним рішенням господарського суду Донецької області від 23.07.2013 у справі № 905/4962/13 рішення засідання правління Відритого акціонерного товариства "Райагрохим" від 15.06.2007 про передачу в заставу (іпотеку) єдиного майнового комплексу Відкритого акціонерного товариства "Райагрохим" не може бути підставою для визнання недійсним договору іпотеки, підписаного головою правління, оскільки не усуває факту законності дій голови правління у 2007 році по виконанню рішення засідання правління.

Крім того, спір у зазначеній справі є корпоративним, учасниками якого були акціонер і товариство, а відносини між банком і товариством засновано на цивільному договорі, тому рішення господарського суду не стосується прав та обов'язків банку, який не є суб'єктом корпоративних відносин і не знав про обмеження, зазначені позивачем.

Однак, при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови господарські суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та дійшли неправомірного висновку про наявність підстав для визнання іпотечного договору від 02.08.2007 недійсним у зв'язку з визнанням недійсним рішення засідання правління Відритого акціонерного товариства "Райагрохим" від 15.06.2007.

Колегія суддів вважає помилковим посилання місцевого господарського суду на п. 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 щодо роз'яснення п. 22 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки указаний Закон був прийнятий після вчинення оспорюваного правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, не потребують доказування преюдиційні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Оскільки обов'язковою умовою преюдиційності фактів, що містяться у рішенні господарського суду, є тотожний суб'єктний склад спору, а у справі № 905/4962/13 Публічне акціонерне товариство Банк "Морський" участі в якості сторони не брало, то суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про встановлення судовим рішенням у справі № 905/4962/13 преюдиційних фактів.

Відповідно до п. 2 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення господарського суду міста Севастополя від 17.09.2013 та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 у справі № 919/984/13 і прийняття нового рішення про відмову у позові.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Приватне акціонерне товариство "Райагрохим".

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Морський" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 та рішення господарського суду міста Севастополя від 17.09.2013 у справі № 919/984/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у позові Приватного акціонерного товариства "Райагрохим" відмовити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Райагрохим" на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Морський" 802 (вісімсот дві) грн. 90 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Севастополя.

Головуючий суддя Кот О.В.

Судді Попікова О.В.

Саранюк В.І.