Ухвала

від 05.12.2013 по справі 3/267-08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року м. Київ К/800/29398/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Господарського суду Полтавської області від 17 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2013 року

у справі № 3/267-08

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

«Агрофірма «Куйбишево»

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Державного казначейства України в Полтавській

області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість ,-

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Куйбишево» (надалі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі по тексту - відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області (надалі по тексту - відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Куйбишево» 92939,33 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 17 березня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Куйбишево» 92939,33 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2013 року апеляційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Полтавської областi від 17 січня 2013 року по справі № 3/267-08 - без змін.

Лубенська об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 17 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2013 року і винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, порядок відшкодування сум податку на додану вартість з Державного бюджету України та строки проведення розрахунків на час виникнення правовідносин між платником податків та податковим органом визначалися пунктом 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість та статтею 200 Податкового кодексу України .

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

За змістом абзацу «а» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 вказаного Законуу разі встановлення в ході перевірки заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, контролюючий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів .

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що результатами виїзної позапланової перевірки СТОВ «Агрофірма «Куйбишево» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад-грудень 2006 року та січень 2007 року, оформленої актом від 30 березня 2007 року №389/23-33129165 Лубенською ОДПІ підтверджено 38 753 грн. бюджетного відшкодування ПДВ та зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 371875,00 грн. у зв'язку з порушенням позивачем підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112301/0 від 6 квітня 2007 року, яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 371 875,00 грн., в т.ч. 92 939,33 грн., які позивач просить стягнути в рамках вказаної адміністративної справи.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач його оскаржив у судовому порядку. Так, постановою Господарського суду Полтавської області від 12 березня 2009 року, яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2009 року залишена без змін, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області № 0000112301/0 від 6 квітня 2007 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2012 року постанову Господарського суду Полтавської області від 12 березня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2009 року залишено без змін.

Так, відповідно до підпункту 7.7.8 пункту 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналогічні положення щодо обов'язку податкового органу подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету після закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування визначаються пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України .

В той же час, як встановлено судами попередніх інстанцій, зі змісту службової записки заступника начальника ОДПІ - начальника Оржицького відділення Ю.В. Олійник від 14 січня 2013 року № 7/8/15.2-24 слідує, що бюджетну заборгованість в сумі 92 939,33 грн. не відшкодовано позивачу.

За таких обставин, з урахуванням наведених положень законодавства та встановлених обставин на підставі доказів, що містяться у справі, оцінка яким надана з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України та з врахуванням положень частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України , суди першої та апеляційної інстанцій дійшли юридичного правильного висновку про те, що податковим органом допущено протиправну бездіяльність і порушене право позивача підлягає поновленню шляхом стягнення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційні скарзі позиція податкового органу не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами частини 3 статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Господарського суду Полтавської області від 17 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2013 року у справі № 3/267-08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко