Постанова

від 18.12.2013 по справі 14/391

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 14/391 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргуприватного акціонерного товариства "Пласт", м. Миронівка Миронівського району Київської області (м. Полтава) на постанову та ухвалувід 29.10.2013 р. Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2013 р. господарського суду Полтавської області у справі№ 14/391 господарського суду Полтавської області

за позовомзакритого акціонерного товариства "Пласт", м. Миронівка Миронівського району Київської області (м. Полтава) до військового племінного заводу "Чутове", смт. Чутове Полтавської області простягнення 15 041 грн. 96 коп. боргу, 1920 грн. 60 коп. пені, 447 грн. 32 коп. інфляційних витрат, 174 грн. 10 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та заявоюдержавного підприємства "Чутове", смт. Чутове Полтавської області провизнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні стягувача 1. Відділ примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України, м. Полтава 2. Відділ державної виконавчої служби Чутівського районного управління юстиції смт. Чутове Полтавської області представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.09.2002 року (суддя - О.Т. Іваницький), що прийнято у справі № 14/391 позовні вимоги закритого акціонерного товариства "Пласт" (далі - Позивач, Стягувач, Товариство) до Військового племінного заводу (далі - Відповідач, Завод, Боржник) про стягнення 20 603 грн. 00 коп. були задоволені частково: із Заводу на користь Товариства стягнено 15 041 грн. 96 коп. основного боргу, 1920 грн. 60 коп. пені, 447 грн. 32 коп. інфляційних витрат, а також на Відповідача покладені судові витрати у справі. На виконання цього рішення 16.09.2002 року був виданий наказ.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.09.2013 року заяву Державного підприємства "Чутове" (правонаступник військового племзаводу "Чутове") від 20.08.2013 року про визнання наказу у справі № 14/391 від 16.09.2002 року таким, що не підлягає виконанню, задоволено: визнано таким, що не підлягає виконанню повністю наказ господарського суду Полтавської області № 14/391 від 16.09.2002 року.

Не погодившись із цією ухвалою суду, приватне акціонерне товариство "Пласт" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.09.2013 року та прийняти постанову, якою відмовити Відповідачу в задоволені вимог про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2013 року (головуючий суддя - Істоміна О.А., судді: Барабашова С.В., суддя Білецька А.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.09.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями попередніх інстанцій, приватне акціонерне товариство "Пласт" (правонаступник ЗАТ "Пласт") звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.09.2013 року, так і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити Боржнику у задоволенні заяви про визнання наказу господарського суду Полтавської області № 14/391 від 16.09.2002 року таким, що не підлягає виконанню.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року, далі - Закон про банкрутство), а також норм процесуального права - ст. 117 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву Заводу про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, місцевий суд встановив, що в процесі виконання виданого у даній справі наказу про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми боргу, це провадження було зупинено, а наказ повернутий без виконання, оскільки щодо Заводу була порушена справа про банкрутство, про що здійснена офіційна публікація оголошення. Однак Стягувач у процедурі банкрутства Боржника із кредиторськими вимогами до останнього не звертався, справу ж про банкрутство було припинено у зв'язку із відновленням платоспроможності Заводу, а тому не заявлені у процедурі банкрутства вимоги до Боржника вважаються погашеними. Також суди вказали, що Стягувач не звертався у виконавчому провадженні із заявою про заміну його на правонаступника. Апеляційним судом вказані висновки були підтримані у повному обсязі.

Заперечуючи вказані висновки судів, скаржник зазначає, що місячний термін звернення із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство не є присічним та його недотримання не має наслідком припинення зобов'язання боржника, оскільки норми Закону про банкрутство застосовуються лише у процедурі банкрутства, яка не пов'язана із процедурою примусового виконання зобов'язання у виконавчому провадженні. Норми ж ч. 4 ст. 117 ГПК України визначають лише два випадки її застосування, які у даній справі не мають місце. Крім цього скаржник зазначає, що рішення та наказ у даній справі є дійсними, а якщо боржник не ліквідований, то вимоги до нього, що не були розглянуті у справі про банкрутство, можуть бути заявлені у позовному провадженні.

Однак касаційний суд не погоджується із викладеними запереченнями, оскільки вони наведені із невірним застосуванням норм законодавства.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.06.2005 року було порушено провадження у справі № 10/59 про банкрутство боржника - військового племзаводу "Чутове".

31.08.2005 року в газеті "Голос України" № 162 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Заводу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2002 року у даній справі стягнено з правопопередника Відповідача (Військового племінного заводу) на користь Позивача 15 041 грн. 96 коп. основного боргу, 1920 грн. 60 коп. пені, 447 грн. 32 коп. інфляційних витрат, а також на Відповідача покладені судові витрати у справі, про що виданий наказ від 16.09.2002 року.

Отже заборгованість, що стягується у даній справі, виникла до порушення провадження у справі про банкрутство Заводу, а тому такі вимоги кредитора до боржника є конкурсними.

Колегія суддів зазначає, що після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі конкурсні кредитори зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника в порядку ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство.

При цьому, винесення судом рішення про стягнення заборгованості з боржника в позовному провадженні не звільняє кредитора від обов'язку подання заяви у справі про банкрутство в порядку ст. 14 Закону про банкрутство.

Під час розгляду справи судами встановлено, що Товариство з заявою про визнання його кредитором у справі про банкрутство Заводу взагалі не зверталося, про що свідчить і винесена у справі про банкрутство Заводу ухвала за результатами проведення попереднього засідання - від 15.11.2005 року (т. 1 а.с. 37-39).

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 07.03.2002 р. № 3088-ІІІ, який набрав чинності 13.07.2002 року, внесені зміни до статті 14 Закону про банкрутство.

Отже, з 13.07.2002 р. частиною другої цієї статті визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі , - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, під час дії вказаної редакції Закону про банкрутство суд позбавлений права поновлювати строк на звернення кредитора з заявою про грошові вимоги до боржника.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в постанові від 18.09.2007 року у справі № 3/332.

У зв'язку з чим, суд в період дії наведеної вище редакції Закону про банкрутство та під час здійснення провадження у справі про банкрутство ухвалив вважати погашеними грошові зобов'язання осіб, які не звернулися у встановлений строк у справу про банкрутство боржника, оскільки поновити цей строк суд вже не вправі (ухвала господарського суду Полтавської області від 15.11.2005 року у справі № 10/59).

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом .

За таких обставин справи вищезазначені грошові зобов'язання Заводу перед Товариством є припиненими в силу закону, а саме ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство.

В силу ст. 4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Отже, до відносин, які мали місце в справі про банкрутство, норми ГПК України застосовуються з урахуванням особливостей Закону про банкрутство, як спеціального нормативно-правового акта, а тому стаття 117 ГПК України підлягає застосуванню з урахуванням особливостей Закону про банкрутство, чим спростовуються протилежні доводи скаржника з цього приводу.

Згідно з нормами ч. 4 ст. 117 ГПК України господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню також і з інших причин, до яких слід відносити погашення грошових вимог відповідно до Закону про банкрутство.

Згідно зі ст. 1 цього закону погашеними визнаються задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до Закону про банкрутство вважаються погашеними.

Отже, у справі про банкрутство вимоги кредиторів є погашеними внаслідок оплати боргу; обміну вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; прощення; новації (укладання мирової угоди у справі про банкрутство), а також застосування присічного строку для подання заяви з вимогами до боржника, встановленого ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство.

Враховуючи наведене, наказ господарського суду Полтавської області від 16.09.2002 року у даній справі є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вимоги Товариства, які підтверджені рішенням господарського суду Полтавської області від 05.09.2002 року та цим наказом, є погашеними на підставі ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в постанові від 02.10.2007 року у справі № 6/73.

У зв'язку з чим, судами першої та апеляційної інстанції законно та обґрунтовано задоволено заяву Заводу, як боржника та відповідача у справі, подану в порядку ч. 4 ст. 117 ГПК України, а доводи касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Пласт" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин справи оскаржувані ухвала місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 598 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року, далі - Закону про банкрутство) та ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 , 117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Пласт" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2013 р. та ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.09.2013 р. у справі № 14/391 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 19.12.2013 року.