Постанова

від 11.12.2013 по справі 5011-73/10653-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа№ 5011-73/10653-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Шевченка Е.О.

Представники сторін:

від позивача: Зененко О.В. - керівник;

від відповідача: Танцюра М.В. - предст. за довір. від 12.04.2013;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Лайф"

на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2013

у справі № 5011-73/10653-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Баранов Д.О., судді Бондарчук В.В. та Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Фарм Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Лайф"

про стягнення 71 685,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2013 по справі № 5011-73/10653-2012, повний текст якого складено 11.10.2013, частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Фарм Плюс", а саме: присуджено до стягання з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Лайф" 66 650 (шістдесят шість тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 52 коп. заборгованості, 1 609 (тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору та 4 151 (чотири тисячі сто п'ятдесят одну) грн. 04 коп. витрат на проведення експертизи.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем порушено умови договору про медикаментозне забезпечення клієнтів Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Лайф» від 10.10.2011, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України щодо своєчасної оплати заборгованості за вказаним договором за період з лютого 2013 року до 17.07.2013, що становить 33 290, 32 грн. Також, за прострочення відповідачем перед позивачем оплати по договору № 26-01/11 від 01.11.2012 , судом було стягнуто 2 205,93 грн. пені з посиланням на п. 6.2 наведеного договору, ст. 230 Господарського кодексу України та ст.. 549 Цивільного кодексу України, а також 25,52 грн. інфляційних втрат та 471,44 грн. 3% річних з посиланням на приписи ст.. 625 Цивільного кодексу України. Провадження у справі щодо стягнення 500,00 грн. - припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із сплатою відповідачем вказаної суми після порушення провадження у справі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 12.04.2013, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються доводами відповідача щодо невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, зокрема, щодо встановлення існування заборгованості відповідача перед позивачем за договором від 10.10.2011 на підставі: матеріалів розгляду претензії позивача від 12.03.2012; акту звіряння рахунків; угоди про врегулювання спору; експертного висновку.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Лайф" по справі № 5011-73/10653-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013, було сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-73/10653-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Пономаренко Є.Ю. та Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 прийнято до провадження апеляційну скаргу, порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 27.11.2013.

В судовому засіданні 27.11.2013 представник позивача заперечив проти апеляційної скарги та надав пояснення по справі.

В судовому засіданні 27.11.2013 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення від 11.10.2013 в справі № 5011-73/10653-2012 та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 розгляд справи відкладено на 11.12.2013.

В судовому засіданні 11.12.2013 представник скаржника підтримав подану апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2013 у справі № 5011-73/10653-2012, просив суд скаргу задовольнити, наведене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні 11.12.2013 проти апеляційної скарги заперечував, вказував на те, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

10.10.2011 між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Мед-Лайф», як замовником, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Віта Фарм Плюс», як виконавцем, укладено договір про медикаментозне забезпечення клієнтів Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Лайф», відповідно до п. 1.1 якого, позивач забезпечує медикаментами клієнтів клініки, які мають відповідні рецепти відповідача.

Згідно з п. 3.1 договору розрахунок за відпущені медичні препарати та вироби медичного призначення, видані клієнтам клініки, проводяться в строк до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, на підставі наданих позивачем наступних медичних документів: зведеного звіту, наданих медичних препаратів у 2-х примірниках, що має силу акту виконаних робіт; других примірників (копій) бланків заявок (рецептів) із зазначеною на них вартістю виконавця, який видав медикаменти; рахунку-фактури.

Відповідно до п. 3.2 договору при отриманні документів, зазначених в п. 3.1, замовник підтверджує факт прийняття документів до сплати шляхом підписання та повернення виконавцю 2-го примірника зведеного звіту протягом 10 днів.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що вартість медикаментів сплачується замовником у формі безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до рахунку-фактури протягом 10-ти банківських днів після отримання від виконавця документів, зазначених в. п. 3.1.

Пунктом 2.5 договору сторони погодили, що в окремих випадках позивач може відпускати медикаменти клієнтам клініки за попереднім узгодженням з відповідачем без рецепта або бланку-заявки, але при наявності документа, що посвідчує особу.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначав, що відповідач неналежним чином виконує умови договору про медикаментозне забезпечення клієнтів Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Лайф» від 10.10.2011 в частині здійснення оплати за відпущені ним клієнтам медикаменти та товари медичного призначення, в результаті чого утворилась заборгованість.

Як зазначав позивач, заборгованість відповідачем була сплачена частково на суму 28 177,15 грн., в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 71 682,26 грн., яку позивач просив стягнути у судовому порядку.

На підтвердження існування заборгованості відповідача, позивачем надано не підписані відповідачем зведені звіти наданих медичних препаратів, а саме, №4 за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 на суму 32 077,15 грн., №5 за період з 01.02.2012 по 29.02.2012 на суму 21 363,63 грн., №6 за період з 01.03.2012 по 07.03.2012 на суму 14 210,80 грн., №7 за період з 08.03.2012 по 14.03.2012 на суму 7 933,68 грн.

Як зазначав позивач, він неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату заборгованості за договором від 10.10.2011, однак зазначена заборгованість відповідачем сплачена не була.

Серед іншого, в матеріалах справи наявні: відповідь відповідача від 23.04.2012 на претензію позивача від 12.03.2012 № 35/12, згідно з якою відповідачем не визнано заборгованість загалом на суму 21 625,56 грн., як таку, що документально не підтверджена та розгляд претензії зупинено до надання документів на підтвердження видачі медикаментів; лист відповідача від 05.06.2012 за наслідками розгляду наданих 10.05.2012 позивачем документів, згідно з яким відповідачем встановлено відсутність заявки на медикаменти до зведеного звіту №6 від 07.03.2012 на суму 21,40 грн. та зведеного звіту №5 від 29.02.2012 на суму 16,38 грн., в той час, як щодо інших підтверджуючих поставку документів заперечень надано не було; угода про врегулювання спору від 05.11.2012, підписана представником відповідача та акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період з жовтня 2011 по березень 2012, підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, відповідно до яких відповідач визнав існування заборгованості перед позивачем за договором про медикаментозне забезпечення клієнтів від 10.10.2011 на суму 71 699,96 грн.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначені відповідним договором.

За умовами укладеного між сторонами договору від 10.10.2011 відповідач має проводити оплату за відпущені медичні препарати та вироби медичного призначення до 10 числа кожного місяця на підставі наданих позивачем документів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач зазначав, що позивач самостійно змінив строки доставки медикаментів, не ідентифікував осіб, які можливо отримували ліки, шляхом перевірки документів, не отримав від них заявок з підписом та печаткою відповідача, чим порушив умови договору та не надав доказів того, що медикаменти поставлені вказаним відповідачем застрахованим особам, а тому відсутні підстави для їх оплати.

На підтвердження своїх заперечень відповідачем було надано самостійно сформовані зведені звіти наданих медичних препаратів із зазначенням дати надання заявки та дати відпуску медикаментів, а саме: №4 від 31.02.2012, №5 від 29.02.2012, №6 від 07.03.2012, №7 від 14.03.2013, з приєднаними до них бланками заявок на медикаменти, виписані довіреним лікарем чи фахівцем з реєстратури відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2013 у справі було призначено судову бухгалтерську експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:

- яка кількість товару медичного призначення, що була передана Товариством з обмеженою відповідальністю «Віта Фарм Плюс» Товариству з обмеженою відповідальністю «Мед-Лайф» на виконання умов договору від 10.10.2011 документально підтверджена та на яку загальну суму?;

- яка кількість товару переданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Віта Фарм Плюс» Товариству з обмеженою відповідальністю «Мед-Лайф», що документально підтверджено, згідно договору від 10.10.2011 оплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Мед-Лайф»?;

- яка кількість товару медичного призначення переданого клієнтам Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Лайф», що документально підтверджено, залишилась неоплаченою останнім на яку суму?.

Відповідно до висновку експерта за результатами судово-економічної експертизи від 15.08.2013 № 1940/13-45, проведеної на виконання ухвали господарського суду міста Києва від 15.02.2013:

- передача товару позивачем клієнтам відповідача за договором від 10.10.2011 документально підтверджується на суму 72 650,52 грн.;

- документально підтверджується оплата товару, переданого позивачем згідно з договором від 10.10.2011 клієнтам відповідача у розмірі 6 000,00 грн.;

- товари медичного призначення, що були передані клієнтам відповідача та передача яких підтверджена, залишились неоплаченими останнім на суму 66 650,52 грн.

Заперечення відповідача в апеляційній скарзі проти експертного висновку від 15.08.2013 № 1940/13-45, колегією суддів відхиляються, оскільки дані в зазначеному експертному висновку відповіді на поставлені судом першої інстанції питання детально описані та обґрунтовані з посиланням на відповідні документи та норми чинного законодавства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті рішення судом першої інстанції правомірно застосовано висновок експерта за результатами судово-економічної експертизи від 15.08.2013 № 1940/13-45, проведеної на виконання ухвали господарського суду міста Києва від 15.02.2013, як доказ забезпечення позивачем медикаментами клієнтів клініки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Лайф» за договором про медикаментозне забезпечення клієнтів Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Лайф» від 10.10.2011 та наявність заборгованості відповідача перед позивачем за зазначеним договором становить суму 66 650,52 грн., викладені в апеляційній скарзі обставини, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем виконано умови договору від 10.10.2011 про медикаментозне забезпечення клієнтів Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Лайф» шодо медикаментозного забезпечення клієнтів відповідача, а відповідачем порушено умови договору від 10.10.2011, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Лайф» на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2013 по справі №5011-73/10653-2012 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2013 по справі №5011-73/10653-2012- залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-73/10653-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Пономаренко

Е.О. Шевченко