Рішення

від 02.12.2013 по справі 910/15402/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15402/13 02.12.13

За позовомЗакритого акціонерного товариства «АТЕК» До Третя особа,Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАКСОН» яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «юридична компанія «Закон і право» Провизнання права власності на майно, ціна позову 222 755,77 грн. Колегія суддів у складі:

суддя Спичак О.М. (головуючий)

суддя Кирилюк Т.Ю.

суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Лященко А.М. - дов. № 1/11 від 18.11.2013 р.;

від відповідача: Серебряник О.О. - представник за довіреністю б/н від 28.08.2013 року;

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерного товариства «АТЕК» (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАКСОН» (далі за текстом - відповідач) про визнання за Закритим акціонерним товариством «АТЕК»(ЄДРПОУ 00240112; адреса: 03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 83) права власності на гуртожиток (інв. № 9894261, рік введення в експлуатацію 03.1967, залишкова вартість 201 438, 76 грн., площа 3 448, 50 кв.м.), майстерня (інв. № 9894269), рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 14 349, 02 грн., площа 68, 4 кв.м.), бойлерна (інв. № 9894270, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 4 099, 14 грн.), трансформаторна підстанція (інв. № 9894271, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 2 562, 13 грн.), сміттєзбірник (інв. № 9894272, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 306, 72 грн.), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 01.10.2013 року.

У зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, розпорядженням в.о. Голови Господарського суду м. Києва від 12.09.2013 року, справу № 910/10128/13 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду від 12.09.2013 р. справа № 910/15402/13 прийнята до свого провадження суддею Спичаком О.М.

Ухвалою суду 12.09.2013 року задоволено заяву Закритого акціонерного товариства «АТЕК» про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник позивача до канцелярії суду подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, клопотання про витребування доказів, а в судовому засіданні 01.10.2013 року представники позивача надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали подані до канцелярії суду клопотання.

Вищезазначене клопотання представника позивача про витребування доказів судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2013 року подав відзив на позовну заяву, а також надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Крім того, представник позивача до канцелярії суду подав клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Закон і право» (01033, м. Київ, Голосіївський район, вул. Саксаганського 43, офіс 53, в літері «Б», код ЄДРПОУ 37250176).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Частиною 3 даної статті встановлено, що питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Судом задоволено клопотання представника позивача та ухвалою від 01.10.2013 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Закон і право» (01033, м. Київ, Голосіївський район, вул. Саксаганського 43, офіс 53, в літері «Б», код ЄДРПОУ 37250176).

У зв'язку з залученням до участі у справі третьої особи, а також у зв'язку з витребуванням додаткових доказів, суд відклав розгляд справи на 14.10.2013 року.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2013 року задоволено клопотання представника позивача про продовження строку вирішення спору та продовжено строк вирішення спору у справі № 910/15402/13.

На адресу Господарського суду міста Києва 14.10.2013 року надійшли документи, витребувані ухвалою суду від 01.10.2013 року у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Микитченка Олексія Васильовича.

У судовому засіданні 14.10.2013 року представник третьої особи надав письмові пояснення по справі.

Представники сторін у судовому засіданні 14.10.2013 року надали усні пояснення по справі.

У судовому засіданні 14.10.2013 року представник позивача подав клопотання про витребування доказів, яке судом розглянуто та задоволено.

Зважаючи на складність спору, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року призначено колегіальний розгляд справи № 910/15402/13.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 14.10.2013 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Кирилюк Т.Ю., Літвінова М.Є.

Ухвалою суду від 14.10.2013 року справу № 910/15402/13 прийнято колегією суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Кирилюк Т.Ю., Літвінова М.Є.

Представник позивача в судове засідання 24.10.2013 року не з'явився, проте до канцелярії суду подав заяву про збільшення позовних вимог та клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 24.10.2013 року представник відповідача надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи не заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання 24.10.2013 року не з'явився, проте до канцелярії суду подав письмові пояснення по справі.

Питання щодо прийняття заяви про збільшення позовних вимог буде вирішено в наступному судовому засіданні.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та третьої особи, ухвалою суду від 24.10.2013 року задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи на 31.10.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № б/н від 31.10.2013 року справу № 910/15402/13, у зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя Любченко М.О. (головуючий), суддя Кирилюк Т.Ю., суддя Літвінова М.Є.

Ухвалою суду від 31.10.2013 року справу № 910/15402/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: суддя Любченко М.О. (головуючий), суддя Кирилюк Т.Ю., суддя Літвінова М.Є. Розгляд справи призначено на 31.10.2013 року.

Представники учасників судового процесу в судове засідання 31.10.2013 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників учасників судового процесу, суд відклав розгляд справи на 14.11.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 року, у зв'язку з виходом судді Спичака О.М. з відпустки, справу № 910/15402/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя Спичак О.М. (головуючий), суддя Кирилюк Т.Ю., суддя Літвінова М.Є.

Ухвалою від 14.11.2013 справу № 910/15402/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: суддя Спичак О.М. (головуючий), суддя Кирилюк Т.Ю., суддя Літвінова М.Є.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 17.10.2013 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, вирішення питання щодо прийняття якої судом відкладено в наступне судове засідання.

В судовому засіданні 14.11.2103 року представник відповідача надав пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання 14.11.2013 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи неявку представників позивача та третьої особи, з метою витребування у сторін додаткових доказів по справі, відклав розгляд справи на 02.12.2013 р.

У судовому засіданні 02.12.2013 р. судом була розглянута та прийнята заява представника позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Представники сторін у судовому засіданні 02.12.2013 р. надали усні пояснення по справі.

Представник третьої особи у дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.12.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.1991р. трудовому колективу Київського ордена Трудового Червоного Прапора екскаваторного заводу було видано державний акт про викуп майна Орендного підприємства - Київського ордена Трудового Червоного Прапора екскаваторного заводу відповідно до Основ законодавства Союза РСР і союзних республік про оренду та договору оренди від 24.09.1990 р. У вказаному акті зазначено, що в рахунок викупу майна відповідно до додаткової угоди до договору оренди від 24.09.1990 р. в бюджет вносяться грошові кошти в сумі 37 811 000 руб.

Згідно з протоколом №1 від 23.01.1991 р. конференцією трудового колективу Київського екскаваторного заводу було вирішено створити Акціонерне товариство з виробництва екскаваторів «АТЕК».

Відповідно до п.1.1 статуту Закритого акціонерного товариства «АТЕК» товариство засноване згідно з рішенням установчої конференції засновників від 23.01.1991 р. шляхом перетворення Орендного підприємства Київський екскаваторний завод. Товариство є його правонаступником.

Верховним Судом України в постанові від 14.09.2004р. у справі № 6/431 за позовом в.о. прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Закритого акціонерного товариства «АТЕК» про визнання недійсним п.3 додаткової угоди від 26.10.1990 р. до договору оренди від 24.09.1990 р. та визнання права власності було визначено, що в державному акті вказівка на розмір внесених в рахунок викупу коштів не визначає обсягу майна, яке перейшло у власність колективу. Обсяг викупленого майна розкривається через посилання на договір оренди від 24.09.1990 р., а внесення коштів поставлено в причинно-наслідковий зв'язок з часом виникнення права власності у колективу. Безоплатна передача невиробничих фондів у власність організації орендарів є однією з визначених договором від 24.09.1990 р. умов викупу орендованого майна. З урахуванням того, що відповідач є законним власником спірного майна, відсутні підстави для визнання права власності за державою.

За твердженням позивача, спірне майно, а саме гуртожиток, майстерня, бойлерна, трансформаторна підстанція, сміттєзбірник за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 2, відноситься до майна, яке було викуплено трудовим колективом у Орендного підприємства Київський екскаваторний завод.

Як вбачається з довідки № 8-0831/1 від 31.07.2013 р. Закритого акціонерного товариства «АТЕК», на теперішній час гуртожиток (інв. № 9894261, рік введення в експлуатацію 03.1967, залишкова вартість 201 438, 76 грн., площа 3 448, 5 кв.м.), майстерня (інв. № 9894269, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 14 349, 02 грн., площа 68, 4 кв.м.), бойлерна (інв. № 9894270, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 4 099, 14 грн.), трансформаторна підстанція (інв. № 9894271, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 2 562, 13 грн.), сміттєзбірник (інв. № 9894272, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 306, 72 грн.) знаходяться на балансі позивача.

Одночасно, згідно з відомостями з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з 11.01.2013 р. право власності на нежилу будівлю (літ.А) по вул. Чистяківській, 2 у м. Києві, загальною площею 3448,50 кв.м. та на допоміжну будівлю (літ.Б) по вул. Чистяківській, 2 у м. Києві, загальною площею 68,4 кв.м., зареєстровано за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАКСОН».

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАКСОН» на зазначену нежитлову будівлю та допоміжну будівлю оформлено на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель від 17.08.2012 р., який посвідчено 17.08.2012 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 249 та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 5156217.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що попереднім власником нежитлової (літ.А) та допоміжної будівлі (літ.Б) по вул. Чистяківській, 2 у м. Києві було Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Закон і право» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчений 10.08.2012 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 10.08.2012 р. нежитлова будівля (літ.А) площею 3448,50 кв.м. та допоміжна будівля (літ.Б) площею 68,4 кв.м., загальна площа становить 3 516,90 грн., що знаходяться по вул. Чистяківській, 2 у м. Києві були продані Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Закон і право» Осовським Олексієм Миколайовичем, якому вказане нерухоме майно належало на підставі рішення від 03.07.2012 р. Брянківського міського суду Луганської області.

За викладених вище обставин, посилаючись на порушення права власності Закритого акціонерного товариства «АТЕК» внаслідок перебування спірного майна в незаконному володінні відповідача, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання за Закритим акціонерним товариством «АТЕК» права власності на гуртожиток (інв. № 9894261, рік введення в експлуатацію 03.1967, залишкова вартість 201 438, 76 грн., площа 3 448, 5 кв.м.), майстерню (інв. № 9894269), рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 14 349, 02 грн., площа 68, 4 кв.м.), бойлерну (інв. № 9894270, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 4 099, 14 грн.), трансформаторну підстанцію (інв. № 9894271, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 2 562, 13 грн.), сміттєзбірник (інв. № 9894272, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 306, 72 грн.), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 2, з підстав, передбачених ст.392 Цивільного кодексу України, а також про витребування вказаного майна з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАКСОН» згідно зі ст.387 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто, у позивача є право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

За приписами ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. По суті, це вимога власника, який не володіє майном, повернути майно в натурі. Підставою віндикаційного позову за змістом ст. 387 Цивільного кодексу України є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача).

Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права, на захист якого подано позов, останній повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно. Отже, умовами задоволення розглядуваного позову, перш за все, є надання позивачем належних доказів на підтвердження факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В період, коли, за твердженням позивача, ним було отримано у власність спірне нерухоме майно, відносини з приводу набуття права власності регулювались Цивільним кодексом УРСР 1963р. та Законом України «Про власність».

Статтею 86 Цивільного кодексу УРСР в редакції від 04.02.1994 р. було передбачено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Наразі, на момент розгляду даної справи відносини щодо права власності регулюються положеннями Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншими Законами України.

За приписами ч.ч.1-4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Правом власності згідно з ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст.328 вказаного Кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як зазначалось, позивач в обґрунтування наявності у Закритого акціонерного товариства «АТЕК» права власності на нерухоме майно за адресою: м.Київ, вул.Чистяківська, 2, посилається на державний акт від 15.01.1991 р. про викуп майна орендного підприємства - Київського ордена Трудового Червоного Прапора екскаваторного заводу, а також постанову від 14.09.2004 р. Верховного Суду України у справі № 6/431.

Разом з цим, зі змісту вказаного акту та зазначеного судового рішення не вбачається, що у власність позивачу було передано спірне майно, а саме гуртожиток (інв. № 9894261, рік введення в експлуатацію 03.1967, залишкова вартість 201 438, 76 грн., площа 3 448, 50 кв.м.), майстерня (інв. № 9894269, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 14 349, 02 грн., площа 68, 40 кв.м.), бойлерна (інв. № 9894270, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 4 099, 14 грн.), трансформаторна підстанція (інв. № 9894271, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 2 562, 13 грн.), сміттєзбірник (інв. № 9894272, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 306, 72 грн.), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 2. Жодним наявним у матеріалах справи документом не підтверджується, що вказані будівлі були включені до переліку майна, яке було викуплено у 1991 р. трудовим колективом орендного підприємства Київський екскаваторний завод.

При цьому, облік спірного майна на балансі Закритого акціонерного товариства «АТЕК» не свідчить про наявність у останнього права власності на таке майно.

Відповідно до п.9 листа №01-8/98 від 31.01.2001р. Вищого арбітражного суду України "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом», вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, арбітражні суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перебування майна, у тому числі, приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Одночасно, зі змісту наявних у матеріалах справи документів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАКСОН» на правомірних підставах набуло право власності на нежитлові будівлі площею 3 516,90 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул.Чистяківська, 2.

Зокрема, як вказувалось судом вище, рішенням від 03.07.2012 р. Брянківського міського суду Луганської області право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 3448,50 кв.м та нежилу будівлю (допоміжна будівля), загальною площею 68,40 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Чистяківська, 2 (літ.А, Б), було визнано за Осовським Олексієм Миколайовичем.

10.08.2012р. Осовським Олексієм Миколайовичем було відчужено вказану нежитлову будівлю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Закон і право» за договором купівлі-продажу б/н від 10.08.2012р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В. та зареєстрований за №2723.

17.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Закон і право» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАКСОН» укладено договір купівлі-продажу нежилих будівель загальною площею 3 516,90 кв.м., що знаходяться по вул. Чистяківській, 2 у м. Києві, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченко О.В. та зареєстровано за № 249.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів визнання недійсними договору від 17.08.2012р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАКСОН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Закон і право», договору від 10.08.2012 р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Закон і право» та Осовським Олексієм Миколайовичем, а також скасування судом вищої інстанції рішення від 03.07.2012 р. Брянківського міського суду Луганської області, яким визнано право власності на будівлю по вул. Чистяківській, 2, за Осовським Олексієм Миколайовичем, а тому у господарського суду відсутні підстави не приймати вказані документи до уваги при встановленні обставин щодо правомірності набуття відповідачем права власності на спірне нерухоме майно.

Необґрунтованими також є посилання позивача на положення Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», оскільки матеріалами справи не підтверджується, що спірні будівлі є гуртожитками.

Таким чином, за висновками суду, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у Закритого акціонерного товариства «АТЕК» права власності на нерухоме майно, з приводу якого виник спір.

Разом з тим, статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що виключно власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, визнання права власності здійснюється господарським судом за наявності існуючого (яке виникло згідно з приписами законодавства) права власності на майно в межах спору власника з іншою особою про право на це майно.

При цьому, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі. Судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів. Момент виникнення права не залежить від набрання рішенням суду законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності на підставі ст.392 Цивільного кодексу України є оспорювання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду. У даному випадку до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення наявного у позивача права, на захист якого подано позов, або утвердження за собою права, яке належить позивачу, тобто такі дії, що свідчать про порушення або оспорювання існуючого права.

Одночасно, приймаючи до уваги, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «АТЕК» обґрунтовані посиланнями і на ст.387 Цивільного кодексу України, господарський суд зазначає, що за змістом вказаної статті віндикаційний позов також може бути заявлено виключно власником.

Таким чином, недоведення позивачем наявності у нього суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов, а саме права власності на спірне майно, виключає можливість задоволення позовних вимог, які заявлено на підставі ст.ст.387, 392 Цивільного кодексу України.

Такі висновки суду підтверджуються позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 19.09.2011р. по справі №3-82гс11, а також висновками Вищого господарського суду України, що зазначені в постановах від 02.09.2013р. по справі №913/767/13-г, від 05.08.2013р. по справі №904/1789/13-г.

Крім того, як зазначалось судом раніше, відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача, на захист якого подано позов або утверджує за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов.

Тобто, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем, перш за все, повинно бути доведено факт порушення його речового права з боку відповідача.

Разом з тим, Закритим акціонерним товариством «АТЕК» не надано доказів порушення його права власності на спірне майно Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАКСОН», у тому числі, внаслідок утримання частини спірного майна в незаконному володінні відповідача. Навпаки, позивачем не було спростовано правомірного набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Чистяківська, 2.

Так само, позивачем не доведено, що частина спірного майна, а саме: бойлерна (інв. № 9894270, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 4 099, 14 грн.), трансформаторна підстанція (інв. № 9894271, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 2 562, 13 грн.), сміттєзбірник (інв. № 9894272, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 306, 72 грн.), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 2 перебуває у власності чи володінні відповідача.

За таких обставин, приймаючи до уваги недоведення наявності у позивача права власності на спірне майно та порушення його права з боку відповідача, позов Закритого акціонерного товариства «АТЕК» є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

09.12.2013 р.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя О.М.Спичак

Суддя Т.Ю. Кирилюк

Суддя М.Є. Літвінова