Постанова

від 27.03.2014 по справі 910/15402/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2014 р. Справа№ 910/15402/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Лященко А.М.- представник

від відповідача: Серебряник О.О. - представник;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Атек"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 02.12.2013р.

№ 910/15402/13 ( головуючий суддя Спичак О.М., судді Кирилюк Т.Ю., Літвінова М.Є.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Атек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаксон"

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Закон і право"

про визнання права власності на майно, ціна позову 222 755, 77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерного товариства "АТЕК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАКСОН" (далі за текстом - відповідач) про визнання за Закритим акціонерним товариством "АТЕК"(ЄДРПОУ 00240112; адреса: 03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 83) права власності на гуртожиток (інв. № 9894261, рік введення в експлуатацію 03.1967, залишкова вартість 201 438, 76 грн., площа 3 448, 50 кв.м.), майстерня (інв. № 9894269), рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 14 349, 02 грн., площа 68, 4 кв.м.), бойлерна (інв. № 9894270, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 4 099, 14 грн.), трансформаторна підстанція (інв. № 9894271, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 2 562, 13 грн.), сміттєзбірник (інв. № 9894272, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 306, 72 грн.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.12.2013 року в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що місцевим судом при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що внаслідок перебування спірного майна в незаконному володінні відповідача, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання за ЗАТ "АТЕК" права власності на гуртожиток (інв. № 9894261, рік введення в експлуатацію 03.1967, залишкова вартість 201 438, 76 грн., площа 3 448, 5 кв.м.), майстерню (інв. № 9894269), рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 14 349, 02 грн., площа 68, 4 кв.м.), бойлерну (інв. № 9894270, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 4 099, 14 грн.), трансформаторну підстанцію (інв. № 9894271, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 2 562, 13 грн.), сміттєзбірник (інв. № 9894272, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 306, 72 грн.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, з підстав, передбачених ст.392 Цивільного кодексу України, а також про витребування вказаного майна з незаконного володіння ТОВ "ХАКСОН" згідно зі ст.387 ЦК України.

Скаржник звертає увагу суду на те, що спірне майно, гуртожиток, який знаходится за адресою: АДРЕСА_1, відноситься до майна, яке було викуплено трудовим колективом у Орендного підприємства Київський екскаваторний завод.

Апелянт зазначає, що згідно з абрисом земельної ділянки, що перебуває на праві постійного користування ЗАТ «АТЕК» та на території якої розміщені будівлі за адресою: АДРЕСА_1, що належать ЗАТ «АТЕК», функціональне їх призначення - надання місця проживання (гуртожиток) для працівників заводу.

Зазначене майно, як зазначає апелян, знаходиться на балансі ЗАТ «АТЕК», котре продовжує здійснювати витрати на його утримання та амортизаційні відрахування.

Апелянт зазначає, що жодні правочини (договори), предметом яких було відчуження вказаного вище нерухомого майна ЗАТ «АТЕК» на користь відповідача або інших осіб, не укладались. Документального підтвердження факту передачі майна ЗАТ «АТЕК» відповідачу або іншим особам не виявлено.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.

Ухвалою від 13.02.2014 року порушено апеляційне провадження у справі та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

Ухвалою від 06.03.2014р. розгляд справи № 910/15402/13 відкладено у зв'язку з неявкою в судове засідання представників.

Вислухавши думку представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, колегія вважає, що розгляд справи можливий за відсутності представника третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, колегія встановила наступне:

15.01.1991р. трудовому колективу Київського ордена Трудового Червоного Прапора екскаваторного заводу було видано державний акт про викуп майна Орендного підприємства - Київського ордена Трудового Червоного Прапора екскаваторного заводу відповідно до Основ законодавства Союза РСР і союзних республік про оренду та договору оренди від 24.09.1990 р.

В акті зазначено, що в рахунок викупу майна відповідно до додаткової угоди до договору оренди від 24.09.1990 р. в бюджет вносяться грошові кошти в сумі 37 811 000 руб.

Згідно з протоколом № 1 від 23.01.1991 р. конференцією трудового колективу Київського екскаваторного заводу створено Акціонерне товариство з виробництва екскаваторів "АТЕК".

Відповідно до п.1.1 статуту ЗАТ «АТЕК» товариство засноване згідно з рішенням установчої конференції засновників від 23.01.1991 р. шляхом перетворення Орендного підприємства Київський екскаваторний завод. Товариство є його правонаступником.

Верховним Судом України в постанові від 14.09.2004р. у справі № 6/431 за позовом в.о. прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ЗАТ "АТЕК" про визнання недійсним п. 3 додаткової угоди від 26.10.1990 р. до договору оренди від 24.09.1990 р. та визнання права власності було визначено, що в державному акті вказівка на розмір внесених в рахунок викупу коштів не визначає обсягу майна, яке перейшло у власність колективу. Обсяг викупленого майна розкривається через посилання на договір оренди від 24.09.1990 р., а внесення коштів поставлено в причинно-наслідковий зв'язок з часом виникнення права власності у колективу. Безоплатна передача невиробничих фондів у власність організації орендарів є однією з визначених договором від 24.09.1990 р. умов викупу орендованого майна. З урахуванням того, що відповідач є законним власником спірного майна, відсутні підстави для визнання права власності за державою.

Як стверджує позивач, спірне майно, а саме гуртожиток, майстерня, бойлерна, трансформаторна підстанція, сміттєзбірник за адресою: АДРЕСА_1, відноситься до майна, яке було викуплено трудовим колективом у Орендного підприємства Київський екскаваторний завод.

Як вбачається з довідки № 8-0831/1 від 31.07.2013 р. Закритого акціонерного товариства "АТЕК", на теперішній час гуртожиток (інв. № 9894261, рік введення в експлуатацію 03.1967, залишкова вартість 201 438, 76 грн., площа 3 448, 5 кв.м.), майстерня (інв. № 9894269, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 14 349, 02 грн., площа 68, 4 кв.м.), бойлерна (інв. № 9894270, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 4 099, 14 грн.), трансформаторна підстанція (інв. № 9894271, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 2 562, 13 грн.), сміттєзбірник (інв. № 9894272, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 306, 72 грн.) знаходяться на балансі позивача.

Відповідно до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з 11.01.2013 р. право власності на нежилу будівлю (літ.А) АДРЕСА_1, загальною площею 3448,50 кв.м. та на допоміжну будівлю (літ.Б) АДРЕСА_1, загальною площею 68,4 кв.м., зареєстровано за відповідачем - ТОВ "ХАКСОН".

Право власності ТОВ "ХАКСОН" на зазначену нежитлову будівлю та допоміжну будівлю оформлено на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель від 17.08.2012 р., який посвідчено 17.08.2012 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 249 та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 5156217.

Попереднім власником нежитлової (літ.А) та допоміжної будівлі (літ.Б) АДРЕСА_1 було ТОВ "Юридична компанія "Закон і право" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчений 10.08.2012 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Як свідчать матеріали справи, нежитлова будівля (літ.А) площею 3448,50 кв.м. та допоміжна будівля (літ.Б) площею 68,4 кв.м., загальна площа становить 3 516,90 грн., що знаходяться по АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу від 10.08.2012 р були продані ТОВ "Юридична компанія "Закон і право" ОСОБА_5, якому вказане нерухоме майно належало на підставі рішення від 03.07.2012 р. Брянківського міського суду Луганської області.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто, у позивача є право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. По суті, це вимога власника, який не володіє майном, повернути майно в натурі. Підставою віндикаційного позову за змістом ст. 387 ЦК України є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача).

На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права, на захист якого подано позов, останній повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно. Отже, умовами задоволення розглядуваного позову, перш за все, є надання позивачем належних доказів на підтвердження факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За твердженням позивача, в період, коли, ним було отримано у власність спірне нерухоме майно, відносини з приводу набуття права власності регулювались ЦК УРСР 1963р. та Законом України "Про власність".

Відповідно до ст. 86 ЦК УРСР в редакції від 04.02.1994 р. було передбачено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Слід зазначити, що на момент розгляду справи відносини щодо права власності регулюються положеннями Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншими Законами України.

За приписами ч.ч.1-4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 144 ГК України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Правом власності згідно з ч.1 ст.316 ЦК України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст.328 вказаного Кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач в обґрунтування наявності у ЗАТ "АТЕК" права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, посилається на державний акт від 15.01.1991 р. про викуп майна орендного підприємства - Київського ордена Трудового Червоного Прапора екскаваторного заводу, а також постанову від 14.09.2004 р. Верховного Суду України у справі № 6/431.

Зі змісту вказаного акту та зазначеного судового рішення не вбачається, що у власність позивачу було передано спірне майно, а саме гуртожиток (інв. № 9894261, рік введення в експлуатацію 03.1967, залишкова вартість 201 438, 76 грн., площа 3 448, 50 кв.м.), майстерня (інв. № 9894269, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 14 349, 02 грн., площа 68, 40 кв.м.), бойлерна (інв. № 9894270, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 4 099, 14 грн.), трансформаторна підстанція (інв. № 9894271, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 2 562, 13 грн.), сміттєзбірник (інв. № 9894272, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 306, 72 грн.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Жодним наявним у матеріалах справи документом не підтверджується, що вказані будівлі були включені до переліку майна, яке було викуплено у 1991 р. трудовим колективом орендного підприємства Київський екскаваторний завод.

Слід зазначити, що облік спірного майна на балансі ЗАТ "АТЕК" не свідчить про наявність у останнього права власності на таке майно.

Відповідно до п.9 листа №01-8/98 від 31.01.2001р. Вищого арбітражного суду України "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом", вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, арбітражні суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перебування майна, у тому числі, приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "ХАКСОН" на правомірних підставах набуло право власності на нежитлові будівлі площею 3 516,90 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням від 03.07.2012 р. Брянківського міського суду Луганської області право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 3429,3 кв.м та нежилу будівлю (допоміжна будівля), загальною площею 68,40 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, було визнано за ОСОБА_6.

10.08.2012р. ОСОБА_6 було відчужено вказану нежитлову будівлю на користь ТОВ "Юридична компанія "Закон і право" за договором купівлі-продажу б/н від 10.08.2012р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований за №2723.

Між ТОВ "Юридична компанія "Закон і право" та ТОВ"ХАКСОН" 17.08.2012 р. укладено договір купівлі-продажу нежилих будівель загальною площею 3 516,90 кв.м., що знаходяться АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано за № 249.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсними договору від 17.08.2012р., що укладений між ТОВ "ХАКСОН" та ТОВ "Юридична компанія "Закон і право", договору від 10.08.2012 р., який укладений між ТОВ "Юридична компанія "Закон і право" та ОСОБА_6, а також скасування судом вищої інстанції рішення від 03.07.2012 р. Брянківського міського суду Луганської області, яким визнано право власності на будівлю по АДРЕСА_1, за ОСОБА_6, а тому відсутні підстави не приймати вказані документи до уваги при встановленні обставин щодо правомірності набуття відповідачем права власності на спірне нерухоме майно.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у ЗАТ "АТЕК" права власності на нерухоме майно, з приводу якого виник спір.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що виключно власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності здійснюється господарським судом за наявності існуючого (яке виникло згідно з приписами законодавства) права власності на майно в межах спору власника з іншою особою про право на це майно.

Метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі. Судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів. Момент виникнення права не залежить від набрання рішенням суду законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Позивачем недоведено наявності у нього суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов, а саме права власності на спірне майно, виключає можливість задоволення позовних вимог, які заявлено на підставі ст.ст.387, 392 Цивільного кодексу України.

Такі висновки суду підтверджуються позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 19.09.2011р. по справі №3-82гс11, а також висновками Вищого господарського суду України, що зазначені в постановах від 02.09.2013р. по справі №913/767/13-г, від 05.08.2013р. по справі №904/1789/13-г.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача, на захист якого подано позов або утверджує за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем, перш за все, повинно бути доведено факт порушення його речового права з боку відповідача.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вище перелічене, ЗАТ "АТЕК" не надано доказів порушення його права власності на спірне майно ТОВ "ХАКСОН", у тому числі, внаслідок утримання частини спірного майна в незаконному володінні відповідача. Навпаки, позивачем не було спростовано правомірного набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Позивачем не доведено, що частина спірного майна, а саме: бойлерна (інв. № 9894270, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 4 099, 14 грн.), трансформаторна підстанція (інв. № 9894271, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 2 562, 13 грн.), сміттєзбірник (інв. № 9894272, рік введення в експлуатацію 02.1980, залишкова вартість 306, 72 грн.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у власності чи володінні відповідача.

За таких обставин, приймаючи до уваги недоведення наявності у позивача права власності на спірне майно та порушення його права з боку відповідача, позов Закритого акціонерного товариства "АТЕК" є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства "Атек", оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Атек" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2013 р. у справі № 910/15402/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2013 року по справі №910/15402/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/15402/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх