Постанова

від 16.12.2013 по справі 920/1502/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. Справа № 920/1502/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Любімого О.М., за довіреністю б/н від 01 листопада 2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3087С/1-6) на рішення господарського суду Сумської області від 12 вересня 2013 року у справі № 920/1502/13

за позовом Приватного агропромислового постачально-торгівельного підприємства "Агропромпостачторг", м. Ромни Сумської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватікан", м. Київ

про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 12 вересня 2013 року у справі № 920/1502/13 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди цілісного майнового комплексу від 02 квітня 2012 року № 02-2012/н, укладеного між Приватним агропромисловим постачально-торговим підприємством "Агропромпостачторг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватікан". Стягнуто з ТОВ "Ватікан" на користь ПАПТП "Агропромпостачторг" 1 147,00 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Відповідач - ТОВ "Ватікан", з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 12 вересня 2013 року у справі № 920/1502/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Стягнути з позивача на користь відповідача понесені по справі витрати по сплаті судового збору.

Позивач - Приватне агропромислове постачально-торгівельне підприємство "Агропромпостачторг", у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів, викладених в ній, вважає рішення господарського суду Сумської області від 12 вересня 2013 року у справі № 920/1502/13 таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач - ТОВ "Ватікан", через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду подав пояснення (вх.10731), в яких вказує на те, що господарським судом не повно досліджено обставини, що мають значення для справи, а саме положення підпункту е) пункту 7.5. Статуту ПАПТП "Агропромпостачторг" в редакції від 01.03.2012 року (чинній на момент укладення спірного договору). Крім того, зазначає, що господарським судом не враховано вимог статті 241 Цивільного кодексу України та тієї обставини, що відповідачем с початку дії договору та станом на час розгляду справи сплачується орендна плата на користь орендодавця, в підтвердження чого додані відповідні платіжні доручення.

Представник позивача в судове засідання 12.12.2013 року не з'явився, однак направив суду 11.12.2013 року факсограму з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою.

Відповідно до підпункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки позивач міг забезпечити участь в судовому засіданні 12.12.2013 року іншого свого представника. Неможливість заміни представника та неможливість розгляду справи без участі його представника позивачем не доведена.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

02.04.2012року між Приватним агропромисловим постачально-торговим підприємством «Агропромпостачторг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ватикан» укладено договір оренди цілісного майнового комплексу приватного агропромислового постачально-торгового підприємства «Агропромпостачторг» № 02-2012/н.

За договором орендодавець (позивач) передав, орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс - дослідну дільницю по виробництву моторних та котельних палив, розташований в місті Ромни Сумської області, який належить приватному агропромисловому постачально-торговому підприємству «Агропромпостачторг».До майнового комплексу входить:приміщення операторської цегляне, приміщення гаражу цегляне,металеві цистерни обкладені цеглою,навіс, водойма, резервуари готового продукту, резервуари охолоджувальні, наливні колонки металеві, огорожа з бетонних плит, резервуар топочного мазуту, вбиральня цегляна, два резервуари охолоджувачі.

29.08.2013 року позивач звернувся до суду та просить визнати недійсним вказаний договір оренди, оскільки директор позивача при підписанні договору діяв із перевищенням своїх повноважень.

Позовні вимоги обґрунтовуються положеннями п.2 ст.203; ч.1 ст.215 ЦК України, позивач також посилається на преамбулу договору оренди та підпункт «б» пункту 7.2. свого статуту.

В преамбулі договору оренди від 02.04.2012р зазначено,що від імені позивача він підписаний директором підприємства Грабом Сергієм Володимировичем, що діє на підставі Статуту, затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 29.11.2011р №2.

Підпунктом «б» пункту 7.5. статуту позивача визначено, що до компетенції директора відноситься: розпорядження майном підприємства виключно на підставі протоколу загальних зборів учасників, у порядку, визначеному учасником підприємства.

Згідно ч.3 ст.92 ЦК України - особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.203 ЦК України - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою ( позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявність обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (п.3.3. постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013р № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Враховуючи встановлені вище обставини справи та норми права, слід прийти до висновку , що директор позивача діяв із перевищенням своїх повноважень при підписанні спірного договору і контрагент договору ( відповідач) повинен був знати про обмеження повноважень за п.п.»б» п.7.5.статуту позивача, оскільки в преамбулі договору міститься умова про підписання його особою, що діє на підставі статуту ПАПТП «Агропромпостачторг».

Але наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень , унеможливлює визнання такого правочину недійсним (п.3.4.постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013р № 11).

Згідно ст.241 ЦК України - правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи,яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Суд першої інстанції не досліджував обставини справи щодо схвалення ( або ні) юридичною особою позивача спірного правочину, будь-які доводи щодо такого дослідження в рішенні суду першої інстанції відсутні.

Судова колегія враховує наступні обставини.

За договором купівлі-продажу від 30.01.2012р. позивач в особі директора Граба С.В. придбав дослідну дільницю з виробництва моторних котельних палив в місті Ромни Сумської області.

02.04.2012р.сторони уклали спірний договір оренди майна. Акт приймання-передачі майна від 02.04.2012р. ( а.с.104) свідчить про одержання орендарем від орендодавця майна за спірним договором.

До матеріалів справи додано платіжні доручення відповідача про здійснення ним періодичних платежів за договором оренди на користь позивача за 2012-2013 рік.

Таким чином обидві сторони виконували договір оренди: відповідач здійснював оплату, а позивач надавав в оренду майно та приймав оплату.

Позивачем також додано до матеріалів справи лист-повідомлення від позивача на адресу відповідача датоване 19.07.2013р.

В цьому листі орендодавець посилається на те, що відповідач неналежним чином виконує вимоги пунктів 3.1; 3.2 договору і станом на 19.07.2013р.за ним утворилася заборгованість за три місяці, а також повідомляє відповідача про відмову орендодавця від договору оренди №02-2012\н, укладеного сторонами 02.04.2012р. ( а.с.136).

Повідомлення надіслано рекомендованою поштою 19.07.2013 ( а.с.135).

Отже, зазначені вище обставини свідчать про прийняття обома сторонами договору оренди до виконання, а значить юридична особа - відповідач схвалила укладений договір після підписання його директором.

Судова колегія приймає до уваги також наступні обставини.

Спірний договір був підписаний від імені позивача директором Граб Сергієм Володимировичем 02.04.2012р.

Загальними зборами учасників підприємства від 01.06.2012р знято з посади директора Граб С.В. та призначено на цю посаду Юдицького Олександра Васильовича ( а.с.134зв.).

За даними позовної заяви наступна зміна керівника відбулася на підприємстві позивача 24.09.2012 ( протокол №9 загальних зборів учасників), коли директором був призначений Зеленський Ігор Олександрович замість Юдицького Олександра Васильовича. Даний факт підтверджується копією виписки з ЄДР від 24.09.2012р( а.с.21).

Таким чином, навіть після звільнення директора - підписанта спірного договору, позивачем виконувався договір і не ставилося питання про його недійсність аж до 29.08.2013, коли було подано позовну заяву по даній справі.

Вказані обставини також свідчать про прийняття позивачем спірного договору до виконання, а отже про його схвалення.

За таких обставин відсутні підстави для визнання договору оренди майна від 02.04.2012р. №02-2012\н недійсним.

Судова колегія приймає до уваги матеріали надані сторонами додатково в апеляційній інстанції, що свідчать про схвалення позивачем спірного договору у зв'язку із наступним.

Суд першої інстанції не досліджував питання прийняття до виконання позивачем спірного договору, як того вимагає ст.421ЦК України.

Справу розглянуто в першому судовому засіданні, без участі представника відповідача.

Відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання. В матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання.

Єдине поштове повідомлення свідчить про вручення відповідачу 19.09.2013 року кореспонденцію від господарського суду першої інстанції( а.с.37), тоді як рішення прийнято 12.09.2013 р.

За таких обставин судова колегія вважає, що сторони не мали можливості надати всі необхідні документи для всебічного та повного дослідження всіх обставин справи.

Доводи апелянта щодо підвідомчості справи судова колегія вважає не обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ГПК України - справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: виконати роботу, надати послуги,сплатити гроші, тощо.

Скаржник вважає, що зобов'язаною стороною за договором оренди є він, тобто орендар , який зобов'язаний сплачувати грошові кошти.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Згідно ст. 759 ЦК України - за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, за визначенням орендних зобов'язань за вказаною нормою права зобов'язаною стороною є орендодавець.

Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України - за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Слід також прийняти до уваги, що у даній справі саме орендар намагається визнати договір недійсним, тобто позбутися зобов'язання,тому саме його слід вважати зобов'язаною стороною у даному спорі.

Отже, підсудність визначена позивачем при зверненні до суду вірно.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 12.09.2013 р. у справі № 920/1502/13 прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим, рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню.

Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги на рішення суду, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду , -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 12.09.2013 року у справі № 920/1502/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного агропромислового постачально-торгового підприємства «Агропромпостачторг» (42004, Сумська обл., м.Ромни, вул. Полтавська, буд. 145 А, і.к. 30880210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватікан» (02091, м. Київ, Харківське шосе, буд.144 Б, і.к. 30369266) судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду у розмірі 573,50 грн.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Повний текст постанови підписано 16.12.2013 року