Постанова

від 12.12.2013 по справі 922/3503/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа № 922/3503/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Афанасьєв В.В. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників:

позивача - Ільєнко В.М. (директор), Лучнікова Л.В. (довіреність №5 від 19.07.13)

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу відповідача (вх. №3444 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 29.10.13 у справі №922/3503/13

за позовом Приватного підприємства "Авазіс плюс", м.Харків,

до Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, м.Харків,

про стягнення коштів у сумі 607031,78 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 513338,40 грн., 93693,38 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 12141,63 грн., за неналежне виконання відповідачем його зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт за договором підряду № 1-85-12 від 19.03.12.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.10.13 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 513338,40 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 10266,76 грн. В частині вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 93693,38 грн., в позові відмовлено.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з відповідача суми заборгованості 513338,40 грн. та витрат по сплаті судового збору 10266,76 грн. та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ПП "Авазіс плюс", посилаючись на безпідставність доводів апелянта та обґрунтованість висновків місцевого господарського суду, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Третя особа, Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, відзиву на апеляційну скаргу не надала. Крім того, відповідач та третя особа, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, не направили своїх представників для участі в даному засіданні та не повідомили суд про причини їх неявки.

За таких обставин, враховуючи, що вищевказані учасники процесу не скористалися своїм диспозитивним правом на участь представників в апеляційному розгляді справи, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу відповідача за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Заслухавши в судовому засіданні представника позивача, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Між Департаментом житлового господарства Харківської міської ради (відповідачем) та ПП "Авазіс Плюс" (позивачем) укладено договір підряду (далі - договір) №1-85-12 від 19.03.12 (а.с. 16-18), який первинно зареєстрований у УДКСУ у м. Харкові 21.03.12 року, відповідно до умов якого (п. 1.1), позивач (підрядник) зобов'язався своїми силами і засобами, на свій ризик, з використанням власних матеріалів, устаткування та обладнання, відповідно до кошторису та кошторисної документації, робочого проекту, повністю виконати за завданням відповідача (замовника) вказану ним роботу та здати її відповідачу, а відповідач, зобов'язався прийняти та оплатити наступну повністю виконану роботу: капітальний ремонт житлового будинку по вул. Плеханівська, 40.

Ціна повністю виконаної роботи зазначена у договірній ціні та складає 513338,40 грн. (п. 2.1 договору).

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується представниками учасників процесу в апеляційному провадженні, позивачем умови договору виконано повністю, що підтверджується актом виконаних робіт форми КБ-2в № 85 на суму 513338,40 грн. (а.с. 50-59), який був підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств, без зауважень щодо якості або строків виконання робіт. Проте відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт не виконав.

Заявник апеляційної скарги, визнаючи факт неотримання позивачем належних йому коштів, водночас зазначає, що Департаментом житлового господарства Харківської міської ради було вжито заходів для здійснення оплати, а саме - у червні 2013 року, після надходження грошових коштів на рахунок Департаменту житлового господарства на погашення кредиторської заборгованості за 2012 рік, відповідачем було надано до Державної казначейської служби України у м. Харкові пакет документів з платіжними дорученнями від 27.06.13, у тому числі - і платіжне доручення №306 на суму 513338,40 грн., відповідно до договору №1-85-12 від 19.03.12.

Однак, як зазначає апелянт, вказане платіжне доручення не було оплачено казначейством з невідомих причин. На думку відповідача, вказана обставина є підставою для відмови в позові, оскільки затримка сталася не з вини Департаменту житлового господарства, а з вини УДКСУ у м.Харкові.

З приводу даних аргументів колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з договору №1-85-12 від 19.03.12, його укладено саме між Департаментом житлового господарства Харківської міської ради та ПП "Авазіс Плюс" - тобто УДКСУ у м.Харкові не є стороною даного договору і, відповідно, на казначейство не може бути покладено жодних зобов'язань, що виникають з цього договору, з одночасним звільненням Департаменту житлового господарства Харківської міської ради від виконання таких зобов'язань.

Пунктом 10 договору №1-85-12 від 19.03.12 встановлено перелік обставин непереборної сили, з якого не вбачається, що дії УДКСУ у м.Харкові можуть бути визнані обставиною, за якої сторони (зокрема, замовник, Департамент житлового господарства Харківської міської ради) не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що суд першої інстанції погодився з необґрунтованими твердженнями третьої особи про те, що оплата платіжних доручень за незахищеними видатками Департаменту житлового господарства Харківської міської ради здійснюється виключно за його листами.

Колегія суддів зазначає, що, як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції посилався не лише на аргументи третьої особи щодо необхідності надання відповідачем листів до казначейства, а насамперед - на норми матеріального права, якими встановлено обов'язки відповідача як учасника господарських відносин та розпорядника бюджетних коштів.

Зокрема, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, із посиланням на вищевказані норми Цивільного та Господарського кодексів України, а також на Порядок казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затверджений наказом Міністерства фінансів України 24 грудня 2012 року №1407, обґрунтовано зазначено, що саме відповідач є відповідальним за вчасну та коректну оплату платіжних доручень, наданих управлінню Державної казначейської служби України у м. Харкові.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано належних доказів того, що Департаментом житлового господарства Харківської міської ради було вжито усіх необхідних заходів для належного виконання своїх договірних зобов'язань.

А саме, як зазначено самим відповідачем в апеляційній скарзі, після того, як іще у липні 2013 року він довідався про неоплату казначейством платіжного доручення №306 від 27.06.13 на суму 513338,40 грн., повторно відповідне платіжне доручення було надано до УДКСУ у м.Харкові лише наприкінці жовтня 2013 року. При цьому апелянтом не пояснено, що стало причиною тривалого зволікання із здійсненням вищевказаних дій.

Колегія суддів зазначає, що відповідач - у випадку порушення казначейством його прав - не був позбавлений можливості для відстоювання цих прав у встановленому порядку, зокрема, шляхом звернення до правоохоронних органів, подання відповідного судового позову про спонукання УДКСУ у м.Харкові до оплати платіжного доручення тощо. Однак, як вбачається з матеріалів справи, вказаних заходів відповідачем здійснено не було.

Направлення відповідачем до казначейства у вересні 2013 року листів стосовно оплати платіжних доручень від 27.06.13 та повторне надання платіжного доручення листом від 28.10.13 (враховуючи, що вказані документи надсилалися вже після порушення місцевим господарським судом провадження в даній справі ухвалою від 21.08.13), на думку колегії суддів, не можуть бути визнані достатніми заходами, спрямованими на виконання Департаментом житлового господарства Харківської міської ради його договірних зобов'язань.

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що твердження апелянта про виконання ним своїх зобов'язань за договором підряду не відповідають обставинам справи та не спростовують мотивованого висновку суду першої інстанції про те, що вказані зобов'язання відповідачем виконані не були.

Крім того, Департамент житлового господарства Харківської міської ради, посилаючись в апеляційній скарзі на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, не зазначає, які саме норми права, на його думку, порушені судом першої інстанції і в чому полягає це порушення.

В апеляційній скарзі також не наведено посилань на жодні правові норми, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та відмови у позові. Натомість рішення суду першої інстанції, як уже зазначалося, містить належне правове обґрунтування, у тому числі, і посилання на практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою навіть відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Колегія суддів зазначає, що, враховуючи наявність бюджетного фінансування у даному випадку, бездіяльність відповідача тим більше не може бути виправдана будь-якими обставинами, що нібито перешкоджали йому після отримання бюджетних коштів належним чином розрахуватися з позивачем за виконані роботи відповідно до умов договору №1-85-12 від 19.03.12.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правомірно визнав вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 513338,40 грн. заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, на думку колегії суддів, судом першої інстанції обґрунтовано, із посиланням на ст.231 ГК України та на умови договору №1-85-12 від 19.03.12, якими не передбачена відповідальність відповідача за прострочення оплати виконаних позивачем робіт, відмовлено у стягненні з відповідача пені в сумі 93693,38 грн. Відмова у позові в цій частині позивачем не оскаржувалася.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.10.13 у справі №922/3503/13 залишити без змін.

Повний текст постанови підписано 12.12.13.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Барбашова С.В.