Постанова

від 23.12.2013 по справі 922/3762/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа № 922/3762/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Гончаренко О. Л.

відповідача - Агічеєва Е. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3671 Х/3-9) на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.11.13 р. у справі № 922/3762/13

за позовом ТОВ "Бруг", м. Київ

до ТОВ "СТБ Фасад-сервіс", м. Харків

про стягнення 200017,85 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бруг", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ Фасад-Сервіс" заборгованість за видатковою накладною № РН-201101 від 20.11.2012 р. за поставлений товар відповідно до умов договору поставки № 220501 від 22.05.2012 р. - 194591,10 грн., 3% річних - 4255,32 грн. та 1171,43 грн. інфляційних втрат та судові витрати.

04.11.2013 року позивач звернувся до господарського суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій відмовився від позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій, а саме: 3% річних 4255,32 грн. та 1171,43 грн. інфляційних втрат, просив суд стягнути з відповідача 194591,10 грн. суми основної заборгованості, яка прийнята судом до розгляду.

18.11.2013 року позивач звернувся до господарського суду з додатковими письмовими поясненнями, в яких зазначив про долучення судом договору поставки № 220501 від 22.05.2012 р. до матеріалів іншої справи № 922/1866/13, вказавши, що за договором поставки № 220501 від 25.05.2012 р. товар взагалі поставлений не був. З урахуванням зазначеного, позивач просив суд стягнути з відповідача 194591,10 грн. заборгованості за поставлений товар за видатковою накладною № РН-201101 від 20.11.2012 р., відповідно до умов договору поставки № 220501 від 22.05.2012 року, пояснення позивача прийняті та долучені до матеріалів справи.

18.11.2013 року позивач звернувся до господарського суду з клопотанням, в якому просив суд стягнути з відповідача у доход Державного бюджету України штраф в розмірі, передбаченому ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, за ухилення від вчинення покладених судом на відповідача дій, а саме, ненадання до суду оригіналу договору поставки № 220501 від 22.05.2012 р.

18.11.2013 року відповідач звернувся до господарського суду з додатковими письмовими поясненнями, в яких зазначив, що предметом позову по іншій справі № 922/1866/13 була заборгованість, яка виникла так само на підставі видаткової накладної № РН-201101 від 20.11.2012 року, як і у цій справі та просив суд припинити провадження у справі, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2013 р. у справі № 922/3762/13 у задоволенні клопотання позивача про стягнення штрафу в доход Державного бюджету України відмовлено. Провадження у справі № 922/3762/13 припинено.

Ухвала мотивована з тих підстав, що позивач раніше вже звертався до суду із позовною заявою, яка обґрунтована тими ж підставами, що й частина предмета позову у іншій справі № 922/1866/13, що предмет позову у справі № 922/3762/13, а саме, сума заборгованості у розмірі 194591,10 грн., була також включена й до предмету позову у справі № 922/1866/13, провадження у якій припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову і прийняттям відмови господарським судом; щодо стягнення штрафу за приписами ст. 83 ГПК України суд зазначив, що це є правом суду, а не його обов'язком, крім того зазначив, що дії відповідача щодо ненадання витребуваного судом договору, не розцінюються судом як зловживання процесуальними правами тощо.

Позивач з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням доповнень до скарги), у якій просив скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 18.11.2013 р. у справі № 922/3762/13 про припинення провадження у справі, витребувати матеріали справи № 922/1866/13 тощо.

У судовому засіданні 09.12.2013 р. оголошено перерву до 17.12.2013 р. о 12.30 год.

Відповідач у призначене судове засідання 17.12.2013 р. не з'явився.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно зі ст. 102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 05.09.2013 р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бруг", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням додаткових пояснень та уточнень (змін), просив стягнути з відповідача 194591,10 грн. заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною № РН-201101 від 20.11.2012 р., відповідно до умов договору поставки № 220501 від 22.05.2012 року, які прийняті судом до розгляду.

Виходячи із змісту позовних вимог та викладених обставин, на яких вони ґрунтуються підставою спору у цій справі стало порушення відповідачем умов договору поставки № 220501 від 22.05.2012 року щодо оплати товару, поставленого за відповідною видатковою накладною.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржувану ухвалу крім іншого виходив з того, що позивач раніше вже звертався до господарського суду із позовною заявою, яка обґрунтована тими ж підставами, що й частина предмета позову у іншій справі № 922/1866/13, що предмет позову у справі № 922/3762/13, а саме, сума заборгованості у розмірі 194591,10 грн., була також включена й до предмету позову у справі № 922/1866/13, провадження у якій припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову і прийняттям відмови господарським судом; щодо стягнення штрафу за приписами ст. 83 ГПК України суд зазначив, що це є правом суду, а не його обов'язком, крім того зазначив, що дії відповідача щодо ненадання витребуваного судом договору, не розцінюються судом як зловживання процесуальними правами тощо.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, вимоги щодо форми і змісту до позовної заяви викладено в ст. 54 ГПК України, п. 4, 5 ч. 2 якої зазначено, що позовна заява має містити зміст позовних вимог, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, законодавство, на підставі якого подається позов тощо.

Ст. 80 ГПК України визначено повний перелік підстав, за наявності яких суддя припиняє провадження у справі.

Зокрема п. 2, 4 названої статті передбачено що підставою для такого припинення є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Згідно з ч.2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Проте, як свідчать матеріали справи, за змістом позовних вимог у справах № 922/3762/13 та № 922/1866/13, позовні заяви, за предметом та за підставами спорів є різними, а саме:

у цій справі (№ 922/3762/13) позивач, з урахуванням уточнень просить суд: « 1). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ ФАСАД-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ: 33412701; юридична адреса: 61145, м. Харьків, вул. Клочківська, 197, кв. 147; п/р: 26001166112 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) заборгованість за видатковою накладною № РН-201101 від 20.11.2012 р. за поставлений товар відповідно до умов договору поставки № 220501 від 22.05.2012 р. у розмірі 194591,10 грн., 2). витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача»;

тоді, як у іншій справі № 922/1866/13 позивач просив суд: « 1). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ ФАСАД-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ: 33412701; юридична адреса: 61145, м. Харьків, вул. Клочківська, 197, кв.147; п/р: 26001166112 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) заборгованість за договором поставки № 220501 від 25.05.2012 р. у розмірі 321653,00 грн., 4749,26 грн. як три процента річних, інфляційні у розмірі 573,65 грн., що в цілому складає 326975,91 грн., 2). витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача».

При цьому, виходячи із змісту позову у справі № 922/1866/13, (вх.. 1866/13 від 07.05.2013 р.) за видатковою накладною № РН-201101 від 20.11.2012 р., яка зазначена при викладенні обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги від 12.04.2013 р. та ухвали від 17.07.2013 р. у справі № 922/1866/13, (а. с. 51-52), заборгованість вказана у сумі 32431,85 грн., а не 194591,10 грн.. Крім того, із змісту позовних вимог та викладених обставин, на яких вони ґрунтуються підставою спору у справі № 922/1866/13 стало порушення відповідачем умов договору поставки № 220501 від 25.05.2012 року щодо оплати відповідного товару.

Як вбачається з ухвали господарського суду Харківської області від 17.06.2013 р. у справі № 922/1866/13 провадження у справі припинено у зв'язку з прийняттям судом відмови позивача від зазначеного позову (а. с. 53-55).

А отже, хоча господарський суд Харківської області у межах своєї компетенції вирішував спір у справі № 922/1866/13 між тими ж сторонами, проте, предмет та підстави спору у справі № 922/1866/13 та у цій справі № 922/3762/13 є різними. Тобто такими, що ґрунтуються на правовідносинах за різними договорами поставки від 25.05.2012 року та від 22.05.2012 року, відповідно, хоча і за однаковими №№ 220501.

До того ж, як видно із видаткової накладної № РН-201101 від 20.11.2012 р., довіреності № 1193/1 від 20.11.2012 р. на представника відповідача, (а. с. 12-13), виданої на отримання товару за рахунком-фактурою № СФ 201105 від 20.11.2012 р. та - з рахунку на оплату по замовленню № СФ 201105 від 20.11.2012 р., (а. с. 34), на яких також ґрунтується позов у цій справі підставою здійснення відповідної поставки товару зазначено саме договір № 220501 від 22.05.2012 року та рахунок на оплату по замовленню № СФ 201105 від 20.11.2012 р. за договором № 220501, саме від 22.05.2012 року.

Відповідно до п.п. 1.2., 4.2. договору поставки № 220501 від 22.05.2012 року кількість, асортимент та ціна кожної партії товару може визначатися додатками до цього договору чи накладною (товаро-транспортними накладними), а також рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною цього договору.

Таким чином, оформлені належним чином, підписані повноважними особами та скріплені печатками вищезазначені: видаткова накладна № РН-201101 від 20.11.2012 р., довіреність № 1193/1 від 20.11.2012 р. видана на представника відповідача, на отримання товару за рахунком-фактурою № СФ 201105 від 20.11.2012 р. та рахунок на оплату по замовленню № СФ 201105 від 20.11.2012 р. є невід'ємними частинами договору поставки № 220501 від 22.05.2012 року, похідними від нього товаро-розпорядчими документами, що підтверджують узгодження сторонами таких його істотних умов, як кількість, асортимент, (найменування) та ціну кожної партії спірного товару. У зв'язку з чим вони не мають ознак самостійного позадоговірного правочину.

Враховуючи, що предмет і підстави спору у справі № 922/1866/13, провадження у якій господарський суд Харківської області припинив у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову стосуються інших предмету і підстав, ніж у цій справі, підстави для припинення провадження у даній справі відсутні.

За таких обставин оскаржувана ухвала суду, підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 106 ГПК України, У випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про повернення позовної заяви справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене, є підстави для передачі справи на розгляд господарського суду Харківської області.

Таким чином, висновки, викладені в ухвалі господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 106 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.11.13 р. по справі № 922/3762/13 скасувати.

Справу передати на розгляд господарського суду Харківської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ ФАСАД-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ: 33412701; юридична адреса: 61145, м. Харьків, вул. Клочківська, 197, кв.147; п/р: 26001166112 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) на користь ТОВ "Бруг", (код ЄДРПОУ: 36498891; юридична адреса: 02099, м. Київ, вул.. Новодарницька, 32, кв. 86; п/р: 26009220458 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) 573,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 23.12.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.