Постанова

від 23.12.2013 по справі 5011-8/16660-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року Справа № 5011-8/16660-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В. за участю представників: від позивача:не з'явися; від відповідача:Ярчак І.С., дов. №6/03 від 17.01.2013р.; від третьої особи:Дячок І.О., керівник розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. у справі господарського суду№5011-8/16660-2012 міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК Ltd" до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" третя особаВідкрите акціонерне товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003" провизнання недійсним договору застави В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2013р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р., у справі №5011-8/16660-2012, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано недійсним договір застави від 01.09.2006р. №24 між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "AMK Ltd" у забезпечення зобов'язань за кредитним договором №24-06V від 01.09.2006р. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.11.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 18.11.2013р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.12.2013р. задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про продовження строку розгляду касаційної скарги у справі №5011-8/16660-2012, продовжено строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд касаційної скарги.

Ухвалою від 16.12.2013р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №02-05/970 у зв'язку з відпусткою судді Євсікова О.О. для розгляду справи №5011-8/16660-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді: Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В.

У письмових поясненнях третя особа заперечувала проти задоволення касаційної скарги.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 23.12.2013р. з'явились представники відповідача та третьої особи. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою. Третьою особою заявлено усне клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.

Зазначене клопотання відхилено судовою колегією в зв'язку із скороченими строками розгляду касаційних скарг, встановлених приписами ст. 111 8 ГПК України та з огляду на неодноразове відкладення розгляду касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено місцевим господарським судом та апеляційною інстанцією, 01.09.2006р. між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "AMK Ltd" укладений кредитний договір №24-06V.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, 01.09.2006р. між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "AMK Ltd" укладений договір застави №24, предметом якого є акції прості іменні Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003" номінальною вартістю 0,25грн. за одну одиницю цінного паперу загальною кількістю - 1326687 штук, код випуску UA1009331000.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуваний договір підписаний з боку позивача генеральним директором Іржаненко О.М. з перевищенням повноважень та не прийняли до уваги витяг з протоколу засновників ВКФ "AMK Ltd" ТОВ №4 від 29.08.2006р. з огляду на те, що останній оформлений із порушенням норм чинного законодавства.

Проте, ані місцевий господарський суд, ані апеляційна інстанція не досліджували вищезазначений протокол у повному обсязі.

Господарські суди першої та апеляційної інстанції не врахували диспозитивний характер норми ч. 1 ст. 241 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Стаття 241 ЦК України не обмежує дії, що можуть свідчити про схвалення правочину, певним вичерпним колом обставин. Зазначена норма також не встановлює обмежень щодо часу здійснення відповідних дій.

Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання. Очевидно також, що таке схвалення повинно бути до прийняття рішення у справі про визнання правочину недійсним.

Схвалення правочину можливе у різних формах. По-перше, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це в письмовій формі. По-друге, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо). Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Так, заявник касаційної скарги в якості наявності факту наступного схвалення оскаржуваного договору посилається на додаткову угоду №1 від 28.03.2011р. до договору застави від 01.09.2006р. №24.

Водночас господарські суди першої та апеляційної інстанції наявність чи відсутність таких обставин не з'ясовували та не перевіряли, а відтак й висновки щодо дотримання позивачем строків позовної давності для звернення з відповідною позовною заявою до суду є передчасними.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р. рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові акти таким вимогам не відповідають.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не з'ясували в повному обсязі всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення ст. 43 ГПК України належної юридичної оцінки.

Ці питання потребують дослідження та з'ясування в повному обсязі з метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи у відповідності до приписів чинного законодавства та норм процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій припустились порушення приписів ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи в їх сукупності.

Вищевикладене в сукупності є суттєвим для правильного вирішення спору в розумінні статей 34, 36 ГПК України в зв'язку з чим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані в повному обсязі фактичні обставини спірних правовідносин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Враховуючи приписи ст. 111 7 ГПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. у справі №5011-8/16660-2012 підлягають скасуванню, як винесені без дослідження всіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" - частково задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. та рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013р. у справі №5011-8/16660-2012 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Н.В. Акулова