Постанова

від 12.06.2014 по справі 5011-8/16660-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2014 р. Справа№ 5011-8/16660-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - Гребеник І.С., дов. № 09/01/14-а від 09.01.2014 року;

від відповідача - Ярчак І.С., дов. № 112/03 від 11.06.2014 року;

від третьої особи - не з'явилися.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-

комерційна фірма «АМК LTD»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.03.2014 року

у справі № 5011-8/16660-2012 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-

комерційна фірма «АМК LTD»

до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Київське

автотранспортне підприємство 13003»

про визнання недійсним договору застави акцій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року по справі № 5011-8/16660-2012 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13003», задоволено повністю, визнано Договір застави № 24 від 01.09.2006 року недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2013 року, рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року по справі № 5011-8/16660-2012 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року по справі № 5011-8/16660-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження в наступній колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду на 28.05.2014 року.

У судовому засіданні 28.05.2014 року було оголошено перерву в розгляді справи до 12.06.2014 року.

23.05.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

28.05.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13003» надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, у яких третя особа підтримує апеляційну скаргу.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року по справі № 5011-8/16660-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Публічного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13003» у поясненнях, наданих у судовому засіданні 28.05.2014 року, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.09.2006 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (далі - Банк, Відповідач, ПАТ «Брокбізнесбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» (далі - Позивач, Позичальник, ТОВ «ВКФ «АМК LTD») було укладено Кредитний договір № 24-06V (далі - Кредитний договір)

За умовами Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику відкличну кредитну лінію у сумі 3 500 000 доларів США строком з 01.09.2006 року по 31.08.2011 року із сплатою 13,2% річних для поповнення обігових коштів.

Додатковими угодами № 1 від 11.09.2006 року, № 2 від 17.10.2006 року, № 3 від 17.10.2006 року, № 4 від 02.11.2006 року, № 5 від 20.05.2008 року, № 6/1 від 04.10.2008 року, № 7 від 14.10.2008 року, № 8 від 17.11.2008 року та № 9 від 04.11.2009 року сторонами вносилися зміни до Кредитного договору. Вказаними додатковими угодами сторони змінювали розмір ліміту кредитної лінії, графік повернення суми кредиту, розмір відсоткової ставки річних за користування кредитними коштами, а також вносили зміни в редакцію розділу 5 договору - «Гарантії виконання позичальником зобов'язань по цьому договору».

Згідно з п. 5.1 Кредитного договору, у редакції Додаткової угоди № 9 від 04.11.2009 року, в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором Позичальник надає Банку заставу згідно договору застави № 24/2 від 01.09.2006 року, а також за договорами іпотеки, переліченими у цьому додатковому договорі.

01.09.2006 року задля забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між ПАТ «Брокбізнесбанк» (далі - Заставодержатель) та ТОВ «ВКФ «АМК LTD» (далі - Заставодавець) було укладено Договір застави № 24 (далі - Договір застави).

Предметом застави визначено акції прості іменні Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13003», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13003» (далі - Третя особа, ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13003»), номінальною вартістю 0,25 грн. за одну одиницю цінного паперу загальною кількістю - 1 326 687 штук, код випуску UA1009331000.

ТОВ «ВКФ «АМК LTD» звертаючись з позовом просить визнати Договір застави недійсним, оскільки він укладений зі сторони ТОВ «ВКФ «АМК LTD» - Генеральним директором ОСОБА_5 із перевищенням своїх повноважень, передбачених Статутом.

Крім того, позивач вказує, що йому стало відомо про існування Договору застави, укладеного 01.09.2006 року, із листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестофіс» № 37-1/8 від 01.11.2012 року, яке надано у відповідь на звернення Позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестофіс» як до особи, що здійснює ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Витягом з протоколу засновників № 4 від 29.08.2006 року, директора Позивача ОСОБА_5 було уповноважено на підписання Договору застави. При цьому суд зазначає, що ним не встановлено допущення порушень при складенні вказаного протоколу, у частині, що наведена у наданому суду витязі.

Крім того, суд зазначив, що проведеними 28.11.2008 року зборами учасників цього товариства на яких було призначено ОСОБА_5 генеральним директором Позивача і надано повноваження укладати та підписувати будь-які договори без обмежень сум та строку дії, тобто, станом на 28.11.2008 генеральний директор Позивача ОСОБА_5 вже був уповноважений зборами учасників на укладення будь-яких договорів.

Оскільки 28.03.2011 року, між Позивачем та Відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до оспорюваного Договору застави, то уповноваженою загальними зборами особою вчинено конклюдентні дії, які свідчать про прийняття до виконання оскаржуваного правочину.

Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно приписів ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до п. 10.5 Статуту ТОВ «ВКФ «АМК LTD» збори учасників приймають рішення шляхом голосування та оформляють їх протоколами.

У пункті 10.13 Статуту ТОВ «ВКФ «АМК LTD» закріплено, що збори учасників правомочні приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства.

Положеннями 10.14 Статуту ТОВ «ВКФ «АМК LTD» встановлено, що повноваження, зокрема, передбачені, зокрема, підпунктом «н» - надання письмової згоди на укладення Генеральним директором правочинів купівлі-продажу, постачання, міни, дарування, застави чи іншого відчуження майна товариства, - належать до виключної компетенції зборів учасників і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Як передбачено п. 11.1 Статуту ТОВ «ВКФ «АМК LTD», виконавчим органом є генеральний директор, який обирається загальними зборами учасників товариства.

За приписами п. 11.4 Статуту ТОВ «ВКФ «АМК LTD», генеральний директор підзвітний зборам учасників і організовує виконання їх рішень.

Відповідно до п. 11.6.3 Статуту ТОВ «ВКФ «АМК LTD», укладення генеральним директором правочинів купівлі-продажу, постачання, міни, дарування, застави чи інше відчуження майна товариства можливе лише за наявності письмової згоди на це учасників товариства, що оформлюється протоколом загальних зборів учасників товариства.

Позивач стверджує, що загальними зборами учасників ТОВ «ВКФ «АМК LTD» не уповноважувалася жодна особа та не приймалося жодне рішення про укладення Договору застави № 24 від 01.09.2006 року та про передачу у заставу простих іменних акцій ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13003» (код ЄДРПОУ 03114260) номінальною вартістю 0,25 грн. за одну одиницю цінного паперу загальною кількістю - 1 326 687 штук, код випуску UA1009331000.

Як вбачається із Договору про заставу № 24 від 01.09.2006 року Заставодавцем є ТОВ «ВКФ «АМК LTD» від імені якого на підставі Статуту діяв Генеральний директор ОСОБА_5.

З пояснень Відповідача та матеріалів справи встановлено, що єдиним доказом наявності повноважень у Генерального директора ОСОБА_5 є витяг з протоколу засновників № 4 від 29.08.2006 року (т.1 а.с. 182).

Позивач у своїх поясненнях заперечив існування вказаного протоколу.

На вимогу колегії суддів сторонами не було надано оригінал протоколу засновників ТОВ «ВКФ «АМК LTD» № 4 від 29.08.2006 року, проте було надано пояснення, що вказаний протокол у них відсутній.

Крім того, з витягу неможливо встановити хто був присутній на вказаних зборах, чи був кворум для прийняття рішення про надання повноважень та дозволу для надання в заставу майна та підписання Договору застави. Також з витягу вбачається, що результати голосування по другому питанню - дозвіл на надання в заставу майна, не відображені у вказаному витязі.

За таких обставин, судова колегія критично оцінює копію витягу з протоколу засновників ТОВ «ВКФ «АМК LTD» № 4 від 29.08.2006 року та не вважає його належним доказом, який підтверджує надання повноважень та дозволу на укладення Договору застави.

Стосовно посилання ПАТ «Брокбізнесбанк» на збори учасників ТОВ «ВКФ «АМК LTD» від 28.11.2008 року, оформлені протоколом б/н від 28.11.2008 року, яким надано ОСОБА_5 дозвіл на укладання будь-яких договорів без обмеження сум та строку дії в тому числі з ТОВ «Єврокар», колегія суддів зазначає наступне.

З рішення зборів учасників ТОВ «ВКФ «АМК LTD» від 28.11.2008 року не вбачається, що ними схвалено Договір застави № 24 від 01.09.2006 року.

Щодо посилання на схвалення Договору застави при укладенні Додаткової угоди № 1 від 28.03.2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

По-перше, вказану Додаткову угоду підписано ОСОБА_5, який підписував і оскаржуваний Договір застави.

По-друге, дозволу зборів учасників ТОВ «ВКФ «АМК LTD», у відповідності до п.п. 10.14 та 11.6.3 Статуту Позивача, на підписання Додаткової угоди надано не було.

За таких обставин, колегія суддів не може прийняти підписання Додаткової угоди № 1 від 28.03.2011 року, як належний доказ схвалення Договору застави.

Доказів схвалення або прийняття Договору застави № 24 від 01.09.2006 року до виконання зі сторони ТОВ «ВКФ «АМК LTD» суду не надано.

Крім того, відповідно до п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 року «якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента».

Оскільки пунктами 10.14 та 11.6.3 Статуту Позивача чітко передбачено процедуру надання дозволу на укладання договорів, то Відповідач не може посилатися на необізнаність про наявність обмежень щодо укладання таких договорів Генеральним директором Позивача.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів дійшла висновку, що Генеральний директор ТОВ «ВКФ «АМК LTD» - ОСОБА_5 діяв з перевищенням повноважень при підписанні Договору застави, а також встановлено, що ПАТ «Брокбізнесбанк» був обізнаний про наявність обмежень, оскільки у Договорі застави зазначено, що ОСОБА_5 діє на підставі Статуту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку відмовляючи в позові ТОВ «ВКФ «АМК LTD».

Колегія суддів, прийшла до висновку що доводи Позивача є обґрунтованими, підтверджуються належними та достатніми доказами, наявними в матеріалах справи, а отже, підлягають задоволенню на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року по справі № 5011-8/16660-2012 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк».

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року по справі № 5011-8/16660-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» задовольнити повністю.

4. Визнати недійсним Договір застави № 24 від 01.09.2006 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «AMK Ltd» у забезпечення зобов'язань за Кредитним договором № 24-06V від 01.09.2006 року.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, місто Київ, проспект Перемоги, 41; ідентифікаційний код 19357489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «AMK Ltd» (01042, місто Київ, вулиця Перспективна, 3; ідентифікаційний код 21490729) 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 5011-8/16660-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 17.06.2014 року.