Постанова

від 02.09.2014 по справі 5011-8/16660-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року Справа № 5011-8/16660-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Демидової А.М.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Прокопанич Г.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. (судді Ткаченко Б.О., Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) у справі№5011-8/16660-2012 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК LTD" доПублічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПублічне акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13003" провизнання недійсним договору застави акцій за участю представників: від позивача Клєц С.С. - керівник від відповідачаЯрчак І.С., довіреність №247/03 від 11.06.2014 р. від третьої особине з'явились від прокуратуриБоднарчук В.М. - прокурор відділу ГПУ, службове посвідчення №023013 від 22.11.2013 р.

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК LTD" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" про визнання недійсним з моменту укладання договору застави акцій Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне товариство 13003", яким забезпечуються зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК LTD" перед Публічним акціонерним товариством "БРОКБІЗНЕСБАНК", що виникають на підставі кредитного договору №24-06V від 01.09.2006 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК LTD" та Публічним акціонерним товариством "БРОКБІЗНЕСБАНК".

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2013 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р., позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК LTD" до Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003", задоволено повністю, визнано договір застави №24 від 01.09.2006 р. недійсним.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2013 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. та рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю: визнано недійсним договір застави №24 від 01.09.2006 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "БРОКБІЗНЕСБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК LTD" у забезпечення зобов'язань за кредитним договором №24-06V від 01.09.2006 р.

Не погодившись з оскарженим судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство "БРОКБІЗНЕСБАНК" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р.

Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник посилається на те, що при винесені оскаржуваної постанови судом було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, не застосовано статті 257, 261, 267 Цивільного кодексу України щодо заявленого відповідачем клопотання про сплив строку позовної давності, невірно застосовано статтю 92 Цивільного кодексу України щодо наявності у відповідача відомостей про повноваження на укладеня спірного правочину.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.08.2014 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Ємельянов А.С. (доповідач у справі), касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.08.2014 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.08.2014 р. відкладено розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" на 02.09.2014 р.

Розпорядженням Секретаря першої судової палати від 01.09.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Воліка І.М. у відпустці, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), Прокопанич Г.К.

Через відділ документального забезпечення діяльності судових палат Вищого господарського суду України 02.09.2014 р. представником Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" подано пояснення, в яких відповідач повідомляє суд про подання до Генеральної прокуратури України заяви про вчинення кримінального правопорушення службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК LTD" та звернення про вступ прокурора у дану справу.

Крім того, 02.09.2014 р. від Генеральної прокуратури України надійшло повідомлення про вступ у справу.

В судове засідання 02.09.2014 р. з'явились представники позивача, відповідача та прокуратури.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника третьої особи.

Представник відповідача та прокуратури в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, просили скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2006 р. між Акціонерним банком "БРОКБІЗНЕСБАНК", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "БРОКБІЗНЕСБАНК" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК LTD" (позичальник) укладено кредитний договір № 24-06V (далі - кредитний договір)

Згідно з пунктом 2.1 кредитного договору банк відкриває позичальнику відкличну кредитну лінію у сумі 3 500 000 доларів США строком з 01.09.2006 р. по 31.08.2011 р. із сплатою 13,2% річних для поповнення обігових коштів.

Додатковими угодами №1 від 11.09.2006 р., №2 від 17.10.2006 р., №3 від 17.10.2006 р., №4 від 02.11.2006 р., №5 від 20.05.2008 р., №6/1 від 04.10.2008 р., №7 від 14.10.2008 р., №8 від 17.11.2008 р. та №9 від 04.11.2009 р. сторонами вносилися зміни до кредитного договору, зокрема, вказаними додатковими угодами сторони змінювали розмір ліміту кредитної лінії, графік повернення суми кредиту, розмір відсоткової ставки річних за користування кредитними коштами, а також змінили редакцію розділу 5 договору - "Гарантії виконання позичальником зобов'язань по цьому договору".

Відповідно до пункту 5.1 кредитного договору, у редакції додаткової угоди №9 від 04.11.2009 р., в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором позичальник надає банку заставу згідно договору застави №24/2 від 01.09.2006 р., договору іпотеки від 05.09.2006 р. посвідчений під реєстровим №7030, договору іпотеки від 06.09.2006 р. посвідчений під реєстровим №7067, договору іпотеки від 06.09.2006 р., посвідчений під реєстровим №7061, договору іпотеки від 06.09.2006 р. посвідчений під реєстровим №7063, договору іпотеки від 06.09.2006 р. посвідчений під реєстровим №7065, договору іпотеки від 17.10.2006 р. посвідчений за реєстровим №7992, договору іпотеки від 17.10.2006 р. посвідчений під реєстровим №7990.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.09.2006 р. задля забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між Акціонерним банком "БРОКБІЗНЕСБАНК", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "БРОКБІЗНЕСБАНК" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК LTD" (заставодавець) укладено договір застави №24 (далі - договір застави).

Відповідно до пункту 1.3 договору застави, даним договором забезпечується виконання заставодавцем основного зобов'язання по поверненню заставодержателеві кредиту, сплати процентів за користування ним, штрафних санкцій, платежів, що передбачені та/або випливають з кредитного договору.

Предметом застави визначено прості іменні акції Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13003", один цінний папер номінальною вартістю 0 грн. 25 коп., загальною кількістю - 1 326 687 штук, код випуску UA1009331000.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК LTD" звертаючись з позовом просить визнати договір застави недійсним, оскільки останній укладено зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК LTD" - генеральним директором Іржаненко О.М. з перевищенням своїх повноважень, передбачених статутом.

Одночасно, позивач звертає увагу, що йому стало відомо про існування оспорюваного договору застави, укладеного 01.09.2006 р., з листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестофіс" №37-1/8 від 01.11.2012 р., яке надано у відповідь на звернення позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестофіс" як до особи, що здійснює ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

Під час нового розгляду справи, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог враховуючи, що витягом з протоколу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК LTD" №4 від 29.08.2006 р., директора Позивача Іржаненко О.М. уповноважено на підписання договору застави.

Разом з тим, місцевий господарський суд зазначив, що зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК LTD" від 28.11.2008 р. призначено Іржаненко О.М. генеральним директором позивача і надано повноваження укладати та підписувати будь-які договори без обмежень сум та строку дії, тобто, станом на 28.11.2008 р. генеральний директор Іржаненко О.М. був уповноважений зборами учасників на укладення будь-яких договорів.

Враховуючи, що 28.03.2011 р. між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №1 до оспорюваного Договору застави, суд першої інстанції приходить до висновку, що уповноваженою загальними зборами особою вчинено конклюдентні дії, які свідчать про прийняття до виконання оскаржуваного правочину.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення першої інстанції та приймаючи нове - про задоволення позовних вимог, виходив з того, що сторонами не надо суду оригінал протоколу засновників позивача №4 від 29.08.2006 р., а з витягу протоколу неможливо встановити хто був присутній на вказаних зборах, чи був кворум для прийняття рішення про надання повноважень та дозволу для надання в заставу майна та підписання оспорюваного договору застави, результати голосування по другому питанню, а саме, дозвіл на надання в заставу майна, не відображені у вказаному витязі.

Отже, апеляційний господарський суд зазначив про неможливість вважати витяг з протоколу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК LTD" №4 від 29.08.2006 р. належним доказом у справі, який підтверджує надання повноважень та дозволу на укладення договору застави.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, внаслідок порушення норм процесуального права, за відсутності повного і всебічного з'ясування обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків та прийняв необґрунтоване рішення, які підлягає скасуванню.

Так, пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Однак, апеляційний господарський суд, всупереч вищенаведеним приписам процесуального законодавства, не розглянув заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 Господарського процесуального кодексу України), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України у постанові від 23.12.2013 р. під час направлення справи на новий розгляд, звернула увагу саме на недослідженість судами обставин щодо дотримання позивачем строків позовної давності для звернення з відповідною позовною заявою.

Проте, в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції не зазначено результати розгляду господарським судом заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, не з'ясувавши повно і всебічно обставини справи та порушивши норми процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків та прийняв рішення, яке підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 111 9 вказаного кодексу касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати вищевикладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. у справі №5011-8/16660-2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: А.С. Ємельянов

Г.К. Прокопанич