Постанова

від 25.12.2013 по справі 914/1643/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року Справа № 914/1643/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мирошниченка С.В., суддів:Алєєвої І.В., Барицької Т.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Інвест Агро" на постанову та на рішенняЛьвівського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 р. господарського суду Львівської області від 25.06.2013 р. у справі№ 914/1643/13 господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Захід" до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Транс Інвест Агро" Товариство з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА"; Стрийська районна державна адміністрація про заборону вчинення дій

За участю представників: позивача:Штендер М.В.; відповідача: третьої особи-1: третьої особи-2:Микита Т.В.; Не з'явилися; Не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Захід" звернулось до господарського суду з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Інвест Агро" заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс Інвест Агро" вчиняти дії, наслідком яких може бути знищення та/або пошкодження посівів або врожаю озимої пшениці 2012-2013 років, що знаходиться на земельних ділянках площею 529,9 га, які розташовані на території Сихівської сільської ради Стрийського району Львівської області за межами населеного пункту, з яких: 112,45 га - не витребувані землі, які надані в користування ТзОВ "Лендком ЮА" на підставі договору оренди не витребуваних земель від 12.12.2011 р., укладеного між Стрийською РДА та ТОВ "Лендком ЮА", 58,85 га - землі запасу, які надані в користування ТзОВ "Лендком ЮА" на підставі договору оренди земель запасу від 12.12.2011 р., укладеного між Стрийською РДА та ТзОВ "Лендком ЮА", та 358,6 га - земельні ділянки, передані до ТзОВ "Лендком ЮА" в користування певними особами.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.06.2013 р. (суддя Б.І. Яворський) позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10 2013 р. у справі № 914/1643/13 рішення місцевого суду залишене без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції та рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Інвест Агро" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи, правильність застосування судами норм права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є заборона Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс Інвест Агро" вчиняти будь які дії, наслідком яких може бути знищення та/або пошкодження посівів або врожаю озимої пшениці, що знаходиться на земельних ділянках площею 529, 9га та розташовані на території Сихівської сільської ради Стрийського району Львівської області за межами населеного пункту.

Задовольняючи позовні вимого, суди поперніх інстанцій виходили з того, що врожай (плоди), одержаний з посівів (речі), належить саме позивачу. Також зазначено, що відкрито кримінальне провадження № 120113150130000153 Стрийським МВ ГУМВС України у Львівській області 24.01.2013 р. за заявою від ТзОВ "Лендком ЮА" про те, що 17.11.2012р. керівник відділу ТзОВ "Транс Інвест Агро" перевищив свої службові повноваження, умисно знищив посіви озимої пшениці на площі 57,5 га, яка знаходиться на території Сихівської сільської ради.

Вищий господарський суд України не погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власникомцієї речі.

Також, ч. 1 ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Всупереч зазначеному, позивачем не надано доказів суду, які би підтверджували винекнення у нього права власності на посівний матеріал, а саме: договори куплі-продажу, видаткові накладні, тощо.

Висновки суду про те, що ТОВ "Агрокультура Захід" здійснило посівні роботи озимої пшениці на полях загальною площею 587, 4 га, які знаходяться на території Сихівської сільської ради Стрийського району, грунтуються посиланням суддів на такі документи, як: акти списання матеріалів, письмові завдання трактористу на посів озимої пшениці, акти виконання завдань щодо дискування під посів озимої пшениці, перевезення і розкидання міндобрив та посів озимої пшениці, облікові листи тракториста - машиніста, звіт до органів державної статистики про підсумки збору врожаю сільскогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01.12.2012 р. є безпідставними, оскільки зазначені матеріали є документами бухгалтерської звітності, які подаються для податкових органів та органів статистики та в силу ст. 34 ГПК України не можуть вважатись належними доказами при вирішені господарського спору.

Крім того, суди в обгрунтування вини відповідача послались на постанову про порушення кримінального провадження від 24.01.2013 р. Стрийського МВ ГУМВС України у Львівській області.

Але, суд касаційної не може погодитись з такими висновками суддів.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, визнанні господарським судом загальновідомими, не потребеють доказування. Вирок суду у кримінальному проваджені, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішені спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Таким чином, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України враховується вина, доказом вини може бути вирок суду у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.

Так, як в матеріалах справи відсутній вирок суду у кримінальній справі щодо встановлення вини відповідача, то суд касаційної інстанції не може вважати належним доказом вини відповідача саме тільки порушення кримінального провадження щодо нього.

Отже, враховуючи, що матеріалами справи та судами попередніх інстанцій не доведено не доведено винекнення у позивача права власності на посівний матеріал та не доведено вини відповдача щодо знищення відповідного урожаю, вищий господарський суд України приходить до висновку про безпідставність та неправомірність задоволеня судами позову.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції безпідставно та невірно застосували норми ст. ст. 228, 316, 331 ЦК України, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Згідно ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У разі, якщо встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у справі з'ясовані судом першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, але допущені помилки у застосуванні норм матеріального та процесуального права і в зв'язку з цим висновки судів попередніх інстанцій не відповідають цим обставинам, то касаційний суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України приймає нове рішення.

В даному випадку Вищий господарський суд України вважає, що апеляційний та місцевий господарські суди встановили всі фактичні обставини справи щодо позовних вимог. Разом з тим, припустився порушень норм процесуального права, що призвело до винесення неправомірного рішення у справі. При цьому, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для направлення справи на новий розгляд, оскільки фактичні обставини, які входять до предмету доказування, судами встановлені з достатньою повнотою.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція скасовує постанову Львівського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Львівської області та приймає нове рішення про відмову в задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Інвест Агро" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 р. та рішення господарського суду Львівської області від 25.06.2013 р. у справі № 914/1643/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: І.В. Алєєва

Т.Л. Барицька