Рішення
від 23.12.2013 по справі 924/1297/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2013 р.Справа № 924/1297/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Прокурора Старосинявського району в інтересах держави

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Державної інспекції сільського господарства у Хмельницькій області, м. Хмельницький;

2. Старосинявської районної ради, смт. Стара Синява, Хмельницької області;

до 1. Заставецької сільської ради Старосинявського району, с. Заставці, Старосинявського району Хмельницької області;

2. Пилявківської сільської ради Старосинявського району, с. Пилявка, Старосинявського району Хмельницької області;

3. Старосинявської селищної ради Старосинявського району, смт. Стара Синява, Старосинявського району Хмельницької області;

4. Новосинявської сільської ради Старосинявського району, с. Нова Синявка, Старосинявського району Хмельницької області;

5. Відкритого акціонерного товариства „Хмельницькрибгосп", смт. Меджибіж, Летичівського району Хмельницької області

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Відділу Держземагенства у Старосинявському районі, смт. Стара Синява, Старосинявського району Хмельницької області;

про визнання недійсними рішень та державних актів на право постійного користування земельними ділянками

За участю представників сторін:

від прокуратури: Симчак О.В. прокурор відділу прокуратури м. Хмельницького

(посвідчення №022825

від відповідача-1: Богуш І.А. - за довіреністю № 209 від 01.11.2013 р.;

від відповідача-2: Богуш І.А. - за довіреністю № 319 від 01.11.2013 р.;

від відповідача-3: Богуш І.А. - за довіреністю № 501 від 01.11.2013 р.;

від відповідача-4: Богуш І.А. - за довіреністю № 306 від 01.11.2013 р.;

від відповідача-5: не прибув;

від третьої особи-1: Сторчай Н.П. - за довіреністю від 21.01.2013 р.;

від третьої особи-2: не прибув;

від третьої особи-3: не прибув.

В засіданні суду 23.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору : Прокурор Старосинявського району в інтересах держави звернувся до суду із позовом про визнання недійсними рішень та державних актів на право постійного користування земельними ділянками.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що проведеною прокуратурою області перевіркою встановлено, що ВАТ „Хмельницькрибгосп" використовує земельні ділянки водного фонду, що розташовані на території Старосинявського району, а саме: земельну ділянку площею 161,43 га на території Заставецької сільської ради Старосинявського району на підставі державного акта на право постійного користування землею від 26.01.1999р. ІІ-ХМ №001583, виданого згідно рішення Заставецької сільської ради народних депутатів від 09.10.1998р.; земельну ділянку площею 99,6 га на території Пилявківської сільської ради Старосинявського району на підставі державного акта на право постійного користування землею від 10.06.1998р. ІІ-ХМ №001374, виданого на підставі рішення Пилявківської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. №4; земельну ділянку площею 405,97 га на території Старосинявської селищної ради Старосинявського району на підставі державного акта на право постійного користування землею від 22.05.1996р. ІІ-ХМ №001354, виданого згідно рішення Старосинявської селищної ради народних депутатів від 21.05.1996р. №6; земельну ділянку площею 216,51 га на території Новосинявської сільської ради Старосинявського району на підставі державного акта на право постійного користування землею від 26.01.1999р. ІІ-ХМ №001509, виданого на підставі рішення Новосинявської сільської ради народних депутатів від 02.09.1998р.

Прокурор повідомив, що на даний час в архівному відділі Старосинявської районної державної адміністрації наявне рішення Заставецької сільської ради від 09.10.1998р. №4 „Про оформлення права постійного користування земельними ділянками Старосинявського рибцеху Хмельницького облрибкомбінату". Зазначені рішення Старосинявської селищної, Новосинявської та Пилявківської сільських рад в районному архіві відсутні, хоча згідно інформацій відповідних рад ці рішенні передано до вказаного архіву.

Прокурор посилається на те, що згадані рішення Старосинявської селищної ради, Новосинявської сільської ради, Пилявківської сільської ради та Заставецької сільської ради було винесено із порушенням вимог земельного законодавства, тому повинні бути визнані недійсними, в тому числі видані на їх підставі державні акти на право постійного користування земельними ділянками, у зв'язку із наступним.

Посилається на те, що згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.1 ст.9 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (чинного на момент прийняття оскаржуваних рішень та видачі згаданих державних актів на право постійного користування земельними ділянками) до відання сільських, селищних, міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.19 вказаного Кодексу сільські, селищні ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарств; індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і гаражного будівництва, індивідуального і гаражного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Відповідно до ч.3 цієї ж статті районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів, зокрема, із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.78 зазначеного Кодексу до земель водного фонду належать землі, зайняті ріками, озерами, водоймами, болотами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені на берегах водойм під смуги відведення.

Таким чином, прокурор вказує, що Старосинявська селищна, Новосинявська, Пилявківська та Заставецька сільські ради, прийнявши оскаржувані рішення всупереч вимог ч.2 ст.19 Конституції України, перевищили надані повноваження, визначених Земельним кодексом України від 18.12.1990р., оскільки право прийняття зазначених рішень на той час належало Старосинявській районній раді.

Згідно п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 „Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видані відповідні державні акти, так і самі акти на право власності і постійного користування.

Прокурор вказує про наявність підстав для визнання недійсними державних актів на право постійного користування земельними ділянками, що були видані на підставі зазначених рішень Старосинявської селищної ради від 21.05.1996р. №6, Новосинявської сільської ради від 02.09.1998р. №4), Пилявківської сільської ради від 25.12.1997р. №4 та Заставецької сільської ради від 09.10.1998р. б/н.

Прокурор в засідання суду 23.12.2013р. прибув, позовні вимоги підтримав, просив про задоволення позову.

Представник відповідача-1 (Заставецька сільська рада) в засідання суду 23.12.2013р. прибув, у направленому суду письмовому відзиві від 23.12.2013р. повідомив суд про те, що згідно ч.3 ст.19 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990р.) передбачено, що районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу.

Відповідно до ст.79 ЗК України (в редакції станом на 18.12.1990 року) на землях водного фонду забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню. Землі водного фонду, що є в користуванні водогосподарських підприємств і організацій, можуть надаватися за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення. Порядок використання земель водного фонду визначається законодавством України.

При цьому, згідно ст.19 Земельного кодексу України (в ред. від 18.12.1990р.) надання земельних ділянок здійснювалось за проектами відведення земельних ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка. Проект відведення земельної ділянки погоджується із власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Якщо надання земельної ділянки провадиться районною, обласною радою народних депутатів або Верховною Радою України, сільська, селищна, міська рада народних депутатів подає свій висновок до районної, міської ради, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ради народних депутатів.

Крім того, відповідач-1 звертає увагу суду на те, що передача в користування земельних ділянок згідно Земельного кодексу України в редакції 1990 року здійснювалась лише фізичним та юридичним особам. Так як Старосинявський рибцех не мав статусу юридичної особи, а був лише структурним підрозділом Хмельницького облрибокомбінату без права юридичної особи, тому, відповідно, такий підрозділ був позбавлений права отримувати в користування земельну ділянку.

Згідно абзаців 2,3 п.2.3 постанови Пленуму ВГС України від 17.05.2011 року №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видано державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Враховуючи вищевикладене, відповідач-1 визнає, що, оскільки Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ №001583 виданого 26.01.1999 року Старосинявському рибцеху Хмельницькому облрибокомбінату на земельну ділянку водного фонду площею 161,43 га за межами населеного пункту здійснено на підставі рішення Заставецької сільської ради №4 від 09.10.1998 року, прийнятого з перевищенням повноважень, землю надано в постійне, а не тимчасове користування, як визначено ст.79 Земельного кодексу в редакції 1990 року, структурному підрозділу без права юридичної особи, тому дані рішення ради та державний акт підлягають визнанню недійсним, як такі, що прийняті без належних правових підстав.

Надав суду копію Державного акта на землю №001583 серія ІІ-ХМ від 09.10.1998р. б/н., який оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача-2 (Пилявківська сільська рада) в засіданні суду 23.12.2013р. подав письмовий відзив, згідно якого повідомив про таке: щодо визнання недійсним рішення Пилявківської сільської ради від 25.12.1997р. №4, то варто зазначити, що всі рішення Пилявківської сільської ради за 1996-1997 роки передано на зберігання до районного архіву Старосинявської РДА (копія фонду опису справ постійного зберігання за 1996-1997 роки протоколів та рішень 6-9 засідань ради 22 скликання додається).

Відповідач-2 повідомив, що протягом 1997 року Пилявківська сільська рада проводила засідання ради в період з 27.01.1997 року по 04.08.1997 року (9 засідання ради 22 скликання). Повідомив, що Пилявківська сільська рада на засідання 25.12.1997 року не збиралась, відповідно жодного рішення, в тому числі щодо надання в постійне користування земельної ділянки площею 99,6 га Хмельницькому облрибокомбінату не приймала. На наступному, 10 засіданні ради 27.01.1998 року приймалось рішення №4 про передачу в постійне користування земельної ділянки без визначення площі Старосинявському рибцеху, а не Хмельницькому облрибокомбінату.

На підставі даного рішення Державний акт на право постійного користування не видавався (копія фонду опису справ постійного зберігання за 1998-1999 роки протоколів та рішень 10-11 засідань ради 22 скликання та копія рішення ради від 27.01.1998 року №4 додаються).

Щодо визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ № 001374 виданого 10.06.1998 року Хмельницькому облрибокомбінату на земельну ділянку площею 99,6 га, відповідач-2 зазначає про таке. Відповідно до ч.2 ст.3 Земельного кодексу України в редакції від 22.06.1993р. передбачено, що розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своїх компетенцій передають землі у власність або надають їх в користування та вилучають їх.

Відповідно до ч.3 ст.19 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990 року) районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.79 Земельного кодексу України ( в редакції від 18.12.1990 року) землі водного фонду, що є в користуванні водогосподарських підприємств і організацій, можуть надаватися за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів у тимчасове користування для і риборозведення. Отже, лише рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування є підставою набуття юридичними особами права користування земельними ділянками , що знаходяться у державній власності.

Відповідач-2 посилається на п.п.2.3 постанови Пленуму ВГС України від 17.05.2011 року №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", згідно якого у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видано державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Із врахуванням вищенаведеного, Пилявківська сільська рада визнає, що, оскільки Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ №001374 від 10.06.1998 року про передачу в постійне користування Хмельницькому облрибокомбінату на земельну ділянку площею 99,6 га, було видано без відповідного рішення ради, тому такий державний акт підлягає визнанню недійсним.

На підтвердження свої позиції відповідач-2 надав суду відповідь Старосинявської РДА від 12.12.2013 року №40/30-12-4304/2013, копію фонду опису справ постійного зберігання за 1996-1997 роки протоколів та рішень 6-9 засідань ради 22 скликання, копію фонду опису справ постійного зберігання за 1998-1999 роки протоколів та рішень 10-11 засідань ради 22 скликання, копію рішення ради №4 від 27.01.1998 року. Дані докази судом оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача-3 (Старосинявська селищна рада) в засідання суду прибув, у поданому відзиві від 23.12.2013р. повідомив про таке. Щодо визнання недійсним рішення Старосинявської селищної ради від 21.05.1996 року №6, відповідач-3 вказує, що рішенням Старосинявської селищної ради №6 від 21.05.1996 року „Про право приватної власності на землю" надано безкоштовно в приватну власність земельні ділянки для ведення особистого господарства та обслуговування житлових будинків і господарських будівель 46 жителям селища. Даним рішення земельна ділянка водного фонду площею 405,97 га в постійне користування Старосинявському риб цеху Хмельницького облрибокомбінату в постійне користування не передавалась, і таке рішення селищною радою приймалось у відповідності до земельного законодавства, що діяло на час його прийняття.

Щодо визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ № 001354, виданого 22.05.1996р. Старосинявському рибцеху Хмельницькому облрибокомбінату на земельну ділянку площею 405,97 га, варто зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.3 Земельного кодексу України в редакції від 22.06.1993 року передбачено, що розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своїх компетенцій передають землі у власність або надають їх в користування та вилучають їх.

Відповідно до ч.2 ст.79 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990 року) землі водного фонду, що є в користуванні водогосподарських підприємств і організацій, можуть надаватися за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення. Отже, лише рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування є підставою набуття юридичними особами, а не їх структурними підрозділами, без права юридичної особи, яким був Старосинявський рибцех, що підтверджується копією статуту Хмельницького облрибокомбінату, наданою до матеріалів справи) права користування земельними ділянками, що знаходяться у державній власності.

Посилається на п.п.2.3 постанови Пленуму ВГС України від 17.05.2011 року №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, згідно якого недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видано державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Враховуючи вище викладене, відповідач-3 (Старосинявська селищна рада) визнає, що так як Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ № 001354 виданий 22.05.1996 року Старосинявському рибцеху Хмельницькому облрибокомбінату на земельну ділянку площею 405,97 га на підставі рішення, яким не надавалось право Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату користування земельною ділянкою, тобто виданий без відповідного рішення ради, тому такий державний акт підлягає визнанню недійсним.

На підтвердження подано суду лист Старосинявської РДА від 12.12.2013 року №40/30-12-4304/2013, копію рішення Старосинявської селищної ради №6 від 21.05.1996 року, завірена архівним відділом Старосинявської РДА. Подані докази долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача-4 (Новосинявська сільська рада) в засідання суду 23.12.2013р. прибув, у поданому суду відзиві від 23.12.2013р. повідомив суд про таке. Щодо визнання недійсним рішення Новосинявської сільської ради від 02.09.1998 року б/н, то варто зазначити, що відповідно до порядку денного засідання Новосинявської селищної ради від 02.09.1998р. на розгляд ради виносилось два питання, по яких були прийняті відповідні рішення: № 1 „Про організацію виконання розпорядження райдержадміністрації №703-р від 25.06.1998 року „Про погашення заборгованості по виплаті пенсій і державних допомог за рахунок залучення від сільськогосподарських виробників району зерна врожаю 1998 року та дохідної частини бюджету» та рішення №2 „Про плату землю". Інші рішення на засіданні ради 02.09.1998 року, в тому числі щодо надання в постійне користування земельної ділянки площею 216,51 га Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату не приймались.

Щодо визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ № 001509 виданого 26.01.1999 року Старосинявському рибцеху Хмельницькому облрибокомбінату на земельну ділянку площею 216,51 га, варто зазначити наступне. Відповідно до ч.2 ст.3 Земельного кодексу України в редакції від 22.06.1993 року передбачено, що розпоряджаються землею ради народних депутатів, які в межах своїх компетенцій передають землі у власність або надають їх в користування та вилучають їх.

Відповідно до ч.3 ст.19 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990 року) районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.79 Земельного кодексу України ( в ред. від 18.12.1990 року) землі водного фонду, що є в користуванні водогосподарських підприємств і організацій, можуть надаватися за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення. Отже, лише рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування є підставою набуття юридичними особами (а не їх структурними підрозділами, без права юридичної особи, яким був Старосинявський рибцех, що підтверджується копією статуту Хмельницького облрибокомбінату, наданою до матеріалів справи) права користування земельними ділянками, що знаходяться у державній власності.

Згідно абзаців 2,3 п.2.3 постанови Пленуму ВГС України від 17.05.2011 року № 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видано державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Враховуючи вище викладене, відповідач-4 (Новосинявська сільська рада) визнає, що так як Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ХМ № 001509 виданого 26.01.1999 року Старосинявському рибцеху Хмельницькому облрибокомбінату на земельну ділянку площею 216,51 га виданий без відповідного рішення ради, тому такий державний акт підлягає визнанню недійсним.

На підтвердження подав лист-відповідь Старосинявської РДА від 12.12.2013 року №40/30-12-4304/2013, копію протоколу засідання ради від 02.09.1998р., копію рішення ради № 1 від 02.09.1998 року на 3 арк., копію рішення ради №2 від 02.09.1998р. Подані докази долучені до справи.

Представник відповідача-5 (ВАТ „Хмельницькрибгогсп", смт. Меджибіж) в засідання суду 23.12.2013р. не прибув, проте у письмових запереченнях від 04.11.2013 р. із позовними вимогами не погоджується, вимоги прокурора вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідач-5 зазначає, що відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №7 „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" у вирішенні питання про порушення справи за позовною заявою прокурора господарському суду слід виходити з такого.

Згідно з абзацом четвертим ч.1 ст.2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Згідно із п.3 Постанови від 23.03.2012 р., господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

Також, абзацом 6 п.6 Постанови Пленуму ВГС України визначено, якщо прокурор у позовній заяві не вказав обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів, то господарський суд повертає позовну заяву без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК. У разі ж коли суд у зазначених випадках помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, відповідний позов залишається без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Так, як вбачається із позовної заяви прокурора Старосинявського району, останній у позовній заяві не вказав ані обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави, ані обґрунтування захисту таких інтересів. Як наслідок, наявні всі підстави для залишення позову без розгляду згідно з п.1 ч.1 ст.81 ГПК України.

Крім цього відповідач-5 зазначає, що Прокурор Старосинявського району в обґрунтування позовних вимог посилається на роз'яснення Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010р. № 04-06/15 „Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" та на Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

При цьому відповідач-5 зауважує, що роз'яснення Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010р. №04-06/15 „Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" втратили чинність 26.12.2011 р., згідно постанови Пленуму ВГС України № 14.

Разом з тим, Рішенням Конституційного суду України від 01.04.2010 р. у справі № 1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено таке: положення пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на „спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Зазначене Рішення Конституційного суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Таким чином, на думку відповідача-5, позовні вимоги прокурора Старосинявської району до не підлягають задоволенню.

Також, як зазначає відповідач-5, згідно позовної заяви, вимогами прокурора Старосинявського району є визнати недійсними рішення Заставецької сільської Ради народних депутатів від 21.05.1996 р. № 6, Новосинявської сільської Ради народних депутатів від 02.09.1998 р., Пилявківської сільської Ради народних депутатів від 25.12.1997 р. р. № 4, Заставецької сільської Ради народних депутатів від 09.10.1998 р. № 4.

В свою чергу, на момент прийняття оскаржуваних рішень, діяли норми Земельного кодекс України від 18.12.1990р., стаття 112 якого зазначає - рішення Рад народних депутатів може бути оскаржено в суд, арбітражний суд в місячний строк.

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено наслідки спливу позовної давності, зокрема, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (аналогічні норми містив Цивільний кодекс УРСР, в редакції чинній на момент видачі оскаржуваних рішень).

При цьому відповідач-5, звертає увагу суду на те, що ВАТ „Хмельницькрибгосп" просить застосувати наслідки спливу позовної давності.

Як вбачається із позовної заяви, прокурор Старосинявського району просить визнати недійсними рішення селищної та сільських рад з підстав, як зазначає, перевищення наданих повноважень, визначених Земельним кодексом України від 18.12.1990 р. (чинного на момент прийняття таких рішень).

Так, статтею 74 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування за свою діяльність несуть відповідальність перед територіальною громадою, державою, юридичними та фізичними особами. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

До того ж, відповідно до статті 76 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів України.

Разом з тим, перевищення влади або службових повноважень є діянням, за вчинення якого передбачена кримінальна відповідальність (ст.365 Кримінального кодексу України).

В свою чергу, прокурором Старосинявського району не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про перевищення Радами народних депутатів своїх повноважень.

У відповідності до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Стаття 33 цього Кодексу визначає обов'язок доказування і подання доказів.

В той же час, ч.2 ст.34 ГПК України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.36 Кодексу письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Так, вимогами прокурора Старосинявського району є визнання рішень низки Рад народних депутатів недійсними, проте належних та допустимих доказів позивачем не надано, зокрема не надано належним чином засвідчених копій оскаржуваних рішень Рад народних депутатів.

Також, згідно позовної заяви, на думку прокурора Старосинявського району, з посиланням на ч.3 статті 19 Земельного кодексу України, селищна та сільські ради при прийнятті оскаржуваних рішень та видачі відповідних державних актів на право постійного користування перевищили повноваження.

Однак, на думку відповідача-5, такі доводи є надуманими, що підтверджується, зокрема, відсутністю належних доказів про перевищення органами місцевого самоврядування своїх повноважень.

При цьому, відповідач-5 зазначає, що у відповідності до п.6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 року „Про земельну реформу", ВАТ „Хмельницькрибгосп" повинно було до 15.03.1994 р. оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається. Проте, згідно із Законом № 3180-12 від 05.05.93 р.; дію пункту 6 продовжено до 01.01.98 р. згідно з Постановою ВР № 4028-12 від 24.02.94 р.; дію пункту 6 продовжено до 01.01.2000 року згідно з Постановою ВР № 744/97-ВР від 17.12.97 р.; дію пункту 6 продовжено до 01.01.2004 року згідно з Постановою ВР № 1312-ХIV (1312-14) від 17.12.99 р.). В подальшому, положення даного пункту Постанови визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Вказує, що Конституційний суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 р. по справі №1-17/2005, зазначив таке. Порівняльний аналіз змісту положень пункту 6 Постанови Верховної Ради України „Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року і пункту 6 Перехідних положень Кодексу свідчить, що в першому акті йдеться про оформлення права на земельну ділянку громадянами, підприємствами, установами та організаціями, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Земельного кодексу Української РСР (грудень 1990 р.), а в другому - про переоформлення права постійного користування земельними ділянками. Ні в Кодексі, ні в інших нормативно-правових актах не розкривається юридичний зміст термінів „оформлення" і „переоформлення", не визначається їх співвідношення. Невизначеність суті цих термінів негативно впливає на практику здійснення суб'єктивних прав на земельні ділянки громадянами та юридичними особами. Від правильного визначення сутності „оформлення" і „переоформлення" прав на землю залежить можливість здійснення громадянами та юридичними особами гарантованого Конституцією України права власності на землю і права користування нею, довіра громадян до держави.

Разом з тим, як вбачається із рішення Заставецької сільської ради остання при прийнятті оскаржуваного рішення від 09.10.1998 р. діяла керуючись постановою Верховної Ради України від 18.12.1990 р. „Про земельну реформу" та ст.7, 9, 19 Земельного кодексу України.

При цьому, відповідач-5 звертає увагу на те, що, згідно оскаржуваного рішення, Заставецька сільська рада розглянувши технічну документацію по інвентаризації земель, вирішила затвердити технічну документацію по інвентаризації земель та закріпити в постійне користування Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату земельні ділянки. Тобто, Заставецька сільська Рада народних депутатів діяла на виконання зазначеної постанови Верховної Ради України.

Враховуючи вищевикладене, відповідач-5 вважає, що позовні вимоги прокурора Старосинявського району є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а тому просить суд у задоволенні позовних вимог прокурора Старосинявського району до Старосинявської селищної, Заставецької, Пилявківської та Новосинявської сільських рад Старокостянтинівського району, ВАТ „Хмельницькрибгосп" про визнання недійсними рішень та державних актів на право постійного користування землею відмовити.

Представник третьої особи-1 в засідання суду 23.12.2013р. прибув, у письмових поясненнях позов прокурора Старосинявського району вважає обґрунтованим із наступних підстав:

Так, ч.3 ст.19 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. у редакції станом на час прийняття Заставецькою, Пилявківською сільськими радами народних депутатів, Старосинявською селищною радою народних депутатів Старосинявського району Хмельницької області оскаржуваних рішень встановлено виключні повноваження районних рад народних депутатів щодо передачі земельних ділянок за межами населених пунктів у користування із земель водного фонду у випадках, передбачених ст.77 та 79 Земельного кодексу.

Разом із тим, проведеною Держсільгоспінспекцією в Хмельницькій області на вимогу прокуратури Старосиняського району (лист № 113-1239 вих.13 від 02.09.2013 р.) документальною перевіркою встановлено, що Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату відповідно до рішення Заставецької сільської ради народних депутатів від 09 жовтня 1998 року надано у постійне користування 161,43 га землі. На підставі вказаного рішення Заставецькою сільською радою народних депутатів видано державний акт на право постійного користування серії ІІ-ХМ № 001583 від 26 січня 1999 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування Заставецької сільської ради народних депутатів за № 1.

Також, Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату відповідно до рішення Пилявківської сільської ради народних депутатів Старосинявського району Хмельницької області від 25 грудня 1997 року за № 4 було надано у постійне користування 99,6 га землі для ведення рибного господарства. На підставі вказаного рішення було видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ № 001374 від 10 червня 1998 року. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування Пилявківської сільської ради народних депутатів за № 1.

Також, відповідно до рішення Старосинявської селищної ради народних депутатів Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату від 21 травня 1996 року № 6 надано в постійне користування 405,97 га землі. На підставі вказаного рішення Старосинявської селищної ради народних депутатів видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ХМ №001354 від 22 травня 1996 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею Старосинявської селищної ради народних депутатів за № 13.

Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату відповідно до рішення Новосинявської сільської ради народних депутатів від 02 вересня 1998 року надано у постійне користування 216,51 га землі для виробничих цілей. На підставі вказаного рішення Новосинявською сільською радою народних депутатів видано державний акт на право постійного користування серії ІІ-ХМ № 001509 від 26 січня 1999 року. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування Новосинявської сільської ради народних депутатів за №4.

Отже, як зазначає третя особа-1, з аналізу змісту ст.ст.7, 9, 11, 17, 19, 60, 78, 79 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. вбачається перевищення повноважень Заставецькою сільською радою народних депутатів, Пилявківською сільською радою народних депутатів, Старосинявською селищною радою народних депутатів Новосинявківською сільською народних депутатів Старосинявського району Хмельницької області. Так, Заставецькою сільською радою народних депутатів, Пилявківською сільською радою народних депутатів, Новосинявківською сільською народних депутатів, Старосинявською селищною радою народних депутатів Старосинявського району Хмельницької області фактично були надані земельні ділянки водного фонду, а рішення про надання таких земельних ділянок, згідно ст.ст. 11,17,19,78,79 Земельного кодексу України, чинного на момент прийняття вказаних рішень, відносились до компетенції Старосинявської районної ради народних депутатів Хмельницької області.

Оскільки згідно зі ст.23 Земельного кодексу право користування землею посвідчується відповідним державним актом, то при визнанні недійсним рішення на підставі, якого видано зазначений акт підлягає визнанню недійсним і сам акт. Оскільки необхідною умовою видачі акту на право постійного користування була наявність відповідного правомочного рішення уповноваженого органу, то відсутність такого рішення, його неправомірність є порушенням виключного передбаченого Конституцією України права цього органу на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

З урахуванням вищевикладеного, третя особа-1 просить суд задовольнити позов прокурора Старосинявського району у справі № 924/1297/13.

Представник третьої особи-2 в засідання суду 23.12.2013р. не прибув, у письмовому відзиві за вих.№01-17/326 від 04.11.2013 р. Вказали про таке.

Так, 22.05.1996 року Старосинявська селищна рада видала державний акт №13 на право постійного користування 405,97 га землі Старосинявському рибцеху відповідно до рішення Старосинявської селищної ради №6 від 21.05.1996 року .

10.06.1998 року Пилявківська сільська рада видала державний акт № 1 на право постійного користування 99,6 га землі Хмельницькому облрибкомбінату смт. Меджибіж відповідно до рішення Пилявківської сільської ради № 4 від 25.12.1997 року.

26.01.1999 року Заставецька сільська рада видала державний акт №6 на право постійного користування 161,43 га землі Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибкомбінату відповідно до рішення Заставецької сільської ради № б/н від 9.10.1998 року.

26.01.1999 року Новосинявська сільська рада видала державний акт № 4 на право постійного користування 216,51 га землі Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибкомбінату на підставі рішення Нолвосинявської сільської ради № 4 від 02.09.1998 року.

При цьому, третя особа-2 зазначає, що згадані рішення про надання у постійне користування для виробничих цілей Старосинявською селищною, Пилявківською, Заставецькою, Новосинявською сільськими радами винесено з порушенням вимог земельного законодавства від 18.12.1990 року, діючого на той час. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.9 Земельного кодексу від 18.12.1990 року (чинного на момент прийняття даних рішень і державних актів) сільські, селищні і міські районного підпорядкування Ради регулюють земельні відносини на їх території, саме: передачею земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в т.ч. на умовах оренди , в порядку, встановленому ст.ст. 17,19 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.19 Земельного кодексу від 18.12.1990 року встановлено, що сільські, селищні ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних із обслуговування населення (сфера послуг), с/г використання, ведення селянського( фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. Крім того, ч.3 ст.19 цього ж Кодексу встановлює, що районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів:

- із земель запасу для с/г використання,

- із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених ст.ст. 77,79 цього Кодексу.

- до земель водного фонду (відповідно до ч. 1 ст. 78 цього ж Кодексу) належать землі, зайняті ріками, озерами, водоймами, болотами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені по берегах водойм під смуги відведення.

Проте, протягом 1996-1999 р. ВАТ „Хмельницькрибгосп" не звертався до Старосинявської районної ради з проханням про надання дозволу на оформлення права постійного користування землею, яка належить до водного фонду.

А тому, виходячи з предмету позову, Старосинявська селищна, Новосинявська, Заставецька, Пилявківська сільські Ради, прийнявши дані рішення та видавши державні акти на право постійного користування землею, перевищили свої повноваження, надані їм ч.2 ст.19 Конституції України, Земельним кодексом від 18.12.1990 року, оскільки прийняття даних рішень на той час належало до компетенції Старосинявської районної ради.

На основі вищевикладеного, третя особа-2 підтримує позов прокуратури Старосинявського району до Новосинявської, Пилявківської, Заставецької сільських, Старосинявської селищної рад та ВАТ „Хмельницькрибгосп" про визнання недійсними рішень та державних актів на право постійного користування земельними ділянками.

Також, згідно довідки від 20.12.2013р. за вих.№01-17/365 Старосинявська районна рада направила суду копію рішення Старосинявської селищної ради №6 від 21.05.1996 року „Про право приватної власності на землю", а також повідомила, що Новосинявська сільська рада Старосинявського району Хмельницької області рішення від 02.09.1998 року про надання в постійне користування земельної ділянки Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибкомбінату площею 216.51 га не приймала. Натомість, на засіданні Новосинявської сільської ради „02" вересня 1998 року було прийнято два рішення: №1 від 02.09.1998 року „Про організацію виконання розпорядження райдержадміністрації №703-р від 25.06.1998 року „Про погашення заборгованості по виплаті пенсій і державних допомог..." та №2 від 02.09.1998 року „Про плату за землю" (копія порядку денного рішення Новосинявської сільської ради від 02.09.1998 року додається).

Крім того, повідомила, що рішення Пилявківської сільської ради Старосинявського району Хмельницької області №4 від 25.12.1997 року про надання у постійне користування земельної ділянки не приймалось, оскільки дана сільська рада проводила засідання в період з 27.01.1997 року по 04.08.1997 року (6-9 засідання 22 скликання). При цьому, 10-те засідання цього ж скликання було проведено 21.01.1998 року (копії фонду описів справ постійного зберігання додаються ).

До того ж, рішенням Пилявківської сільської ради №4 від 27.01.1998 року Старосинявському рибгоспу надано в постійне користування земельну ділянку без визначення площі (копія рішення додається). Відповідні копії документів судом оглянуті, їх копії долучені до матеріалів справи.

Представник третьої особи-3 в засідання суду 23.12.2013р. не прибув, проте 11.11.2013 р. від останнього надійшло клопотання за вих.№2-02-41/2048 від 07.11.2013 р., відповідно до якого третя особа-3 просить розгляд справи № 924/1297/13 проводити без участі представника, оскільки вважає, що рішення по даній справі не вплине на права та обов'язки Відділу Держземагенства у Старосинявському районі Хмельницької області.

Розглядом матеріалів справи судом встановлено:

Відкрите акціонерне товариство Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство, ВАТ „Хмельницькрибгосп", смт. Меджибіж як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно Витягу із ЄДР станом на 07.10.2013р. №093920 серія АЄ, (створено згідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна України від 08.12.1998 року №833 шляхом перетворення Хмельницького державного виробничого обласного рибокомбінату у ВАТ Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі").

„09" жовтня 1998 року Заставецька сільська рада народних депутатів прийняла рішення №4 „Про оформлення права постійного користування земельними ділянками Старосинявського риб цеху Хмельницького облрибокомбінату" було вирішено: 1) затвердити технічну документацію по інвентаризації земель Старосинявського риб цеху Хмельницького облрибокомбінату в межах Заставецької сільської ради; 2) закріпити в постійне користування Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату земельні ділянки загальною площею 161,43 га.

На підставі вказаного рішення Заставецькою сільською радою народних депутатів видано Державний акт на право постійного користування серії ІІ-ХМ № 001583 від 26 січня 1999 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування Заставецької сільської ради народних депутатів за №6.

Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату відповідно до рішення Пилявківської сільської ради народних депутатів Старосинявського району Хмельницької області від 25 грудня 1997 року за №4 було надано у постійне користування 99,6 га землі для ведення рибного господарства.

Із наявної в матеріалах справи архівної копії справ постійного зберігання за період 1996-1997р. (фонд опису справ постійного зберігання за 1996-1997 роки, протоколи та рішення 6-9 засідань ради 22 скликання) вбачається протягом 1997 року Пилявківська сільська рада проводила засідання ради в період з 27.01.1997 року по 04.08.1997 року (9 засідання ради 22 скликання).

Згідно листа Старосинявської райдержадміністрації від 12.12.22013р. №40/30-12-4304/2013 слідує, що Пилявківська сільська рада на засідання 25.12.1997 року не збиралась, відповідно будь-якого рішення, в тому числі щодо надання в постійне користування земельної ділянки площею 99,6 га Хмельницькому облрибокомбінату, не приймала.

Натомість, в матеріалах справи наявна архівна копія рішення Пилявківської сільської ради №4 від 27.01.1998р. про закріплення в постійне користування за Старосинявським рибгоспом земельної ділянки (без визначення розміру земельної ділянки).

Згідно архівної копії матеріалів (копія фонду опису справ постійного зберігання за 1998-1999 роки протоколів та рішень 10-11 засідань ради 22 скликання та копії рішення ради від 27.01.1998 року №4) вбачається, що на підставі рішення №4 від 27.01.1998р. Державний акт на право постійного користування землею не видавався.

Із наявного в матеріалах справи Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ № 001374 від 10 червня 1998 року слідує, що останній було видано на підставі рішення Пилявківської сільської ради народних депутатів від „25" грудня 1997р. №4, та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування Пилявківської сільської ради народних депутатів за №1.

Згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ХМ №001354 від 22 травня 1996 року (зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею Старосинявської селищної ради народних депутатів за №13) слідує, що Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату надано в постійне користування 405,97 га землі.

Вказаний Державний акт серії ІІ-ХМ №001354 від 22 травня 1996 року видано на підставі рішення Старосинявської селищної ради народних депутатів від 21 травня 1996 року №6.

Згідно архівної копії рішення Старосинявської селищної ради №6 від 21.05.1996 року „Про право приватної власності на землю" вбачається, що останнім було вирішено: „на підставі Декрету Кабінету Міністрів України „Про приватизацію земельних ділянок" від 26.12.1992р. №15-92 ст.6, ст.56 передати громадянам, жителям населених пунктів селищної ради безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства згідно поданих заяв".

Згідно наявного в матеріалах справи Державного акта на право постійного користування серії ІІ-ХМ № 001509 від 26 січня 1999 року (зареєстровано в Книзі записів державних актів №4) вбачається, що Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату відповідно до рішення Новосинявської сільської ради народних депутатів від „02" вересня 1998 року надано у постійне користування 216,51 га землі для виробничих цілей.

Згідно інформації Старосинявської райдержадміністрації (лист від 12.12.2013р. №40/30-12-4304/2013) вбачається, що Новосинявська сільська рада Старосинявського району рішення від „02" вересня 1998р. про надання в постійне користування Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату площею 216,51 га не приймала.

Натомість, до матеріалів справи долучено два рішення, які були прийняті на засіданні сесії Новосинявської сільської ради, датовані 02.09.1998р., а саме: рішення Новосинявської сільської ради №4 від 02.09.1998р. „Про організацію виконання розпорядження райдержадміністрації №703-р від 25.06.1998р. „Про погашення заборгованості по виплаті пенсій і держаних допомог за рахунок залучення від сільськогосподарських виробників району зерна урожаю 1998 року та доходної частини бюджету"; рішення Новосинявської сільської ради №2 від 02.09.1998р. „Про плату за землю".

Державна інспекція сільського господарства в Хмельницькій області звернулась із клопотаннями до прокуратури Хмельницької області (листи від 02.10.2013р. №4/2-3142, від 03.10.2013р. №4/2-3164) для відповідного реагування, про порушення вимог ст.ст.7, 9, 11, 17, 19, 60, 78, 79 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. щодо перевищення повноважень Заставецькою сільською радою народних депутатів, Пилявківською сільською радою народних депутатів, Старосинявською селищною радою народних депутатів та Новосинявківською сільською народних депутатів Старосинявського району Хмельницької області, оскільки відповідними радами фактично були надані земельні ділянки водного фонду, а рішення про надання таких земельних ділянок згідно ст.ст. 11,17,19,78,79 Земельного кодексу України, чинного на момент прийняття вказаних рішень, відносились до компетенції Старосинявської районної ради народних депутатів Хмельницької області.

Згідно довідки Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області (лист від 28.11.2013р. №2-02-39/2208) надано інформацію про те, що земельні ділянки, які передані у постійне користування Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату відносяться до земель водного фонду та знаходяться: на території Старосинявської селищної ради та Заставецької сільської ради - в межах населеного пункту, а на території Новосинявської та Пилявківської сільських рад - за межами несе ленних пунктів.

На підставі проведеної прокуратурою перевірки встановлено, що рішення Заставецької сільської ради народних депутатів від 09.10.1998р. №4, рішення Пилявківської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. №4, рішення Новосинявської сільської ради народних депутатів від 02.09.1998р. б/н, рішення Старосинявської селищної ради народних депутатів від 21.05.1996р. №6 були винесені із порушенням вимог земельного законодавства, у зв'язку із чим прокурор звернувся з позовом, згідно якого просить визнати вказані рішення недійсними, а також просить визнати недійними державні акти на право постійного користування землею, що видані на підставі зазначених рішень, а саме: від 26.01.1999р. ІІ-ХМ №001583 на земельну ділянку площею 161,43 га, від 22.05.1996р. ІІ-ХМ №001354 на земельну ділянку площею 405,97 га, від 26.01.1999р. ІІ-ХМ №001509 на земельну ділянку площею 216,51 га, від 10.06.1998р. ІІ-ХМ №001374 на земельну ділянку площею 99,6 га.

Досліджуючи надані докази, фактичні обставини справи, оцінюючи доводи та заперечення сторін, судом до уваги приймається таке:

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, ч.2, 4 ст.7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності.

Частиною 1 статті 11 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.19 Земельного кодексу України (від 18.12.1990р.) районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів із земель лісового і водного фонду у випадках передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу.

Згідно ст.78 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті ріками, озерами, водоймами, болотами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені по берегах водойм під смуги відведення. Землі в смугах відведення надаються органам водного господарства та іншим організаціям для спеціальних потреб і використовуються ними для лісопосадок, ремонту споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень, складів тощо.

Частиною 2 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що землі водного фонду, що є в користуванні водогосподарських підприємств і організацій, можуть надаватися за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення.

Тобто, як вбачається з вимог ст.ст.11, 19, 79 Земельного Кодексу, передача земельних ділянок, за межами населених пунктів, водного фонду, віднесена була до компетенції районних рад народних депутатів, крім того, така передача земель можлива була здійснена лише у тимчасове користування.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Заставецької сільської ради народних депутатів від „09" жовтня 1998 року №4 „Про оформлення права постійного користування земельними ділянками Старосинявського рибцеху Хмельницького облрибокомбінату" було вирішено, зокрема - закріпити в постійне користування Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату земельні ділянки загальною площею 161,43 га.

Відповідно до абз.1 п.2 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із визнанням недійсними актів державних та інших органів" від 26.01.2000р. №02-5/35 - підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Заставецька сільська рада народних депутатів, прийнявши рішення від 09.10.1998 року №4, діяла всупереч вимог ч.2 ст.19 Конституції України, перевищили надані їй повноваження, визначені Земельним кодексом України від 18.12.1990р., оскільки право на прийняття таких рішень було віднесено до компетенції відповідної районної ради.

Крім того, згідно Статуту Хмельницького державного виробничого обласного рибокомбінату 1994 року (із врахуванням протоколів №3 від 11.02.1994р., №1 від 02.01.1996р.), п.3.3 Статуту, Старосинявський рибцех входив до складу Хмельницького облрибокомбінату без права юридичної особи.

Згідно ч.5 ст.7 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. передбачалось, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогоспо-дарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Натомість, набуття права постійного користування на земельні ділянки водного фонду відокремленими структурними підрозділами підприємств без права юридичної особи, чинним на той час Земельним кодексом України від 18.12.1990р., не передбачалось.

Згідно ч.1 п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 „Про деякі питання практики розгляду справ, що виникають із земельних відносин", державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

У зв'язку із тим, що рішення від „09" жовтня 1998 року №4 було прийнято Заставецькою сільською радою із перевищенням наданих законом повноважень, суд вважає правомірною вимогу прокурора про визнання спірного рішення недійсним із вищевикладених підстав.

Відтак, Державний акт на право постійного користування землею від 26.01.1999р. ІІ-ХМ №001583, який було видано Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату на земельну ділянку площею 161,43 га, на підставі незаконного рішення Заставецької сільської ради від „09" жовтня 1998 року №4, суд неправомочним та таким, що підлягає визнанню недійним із вищенаведених підстав.

Прокурором, крім іншого, заявлено вимоги про визнання недійсними рішення Пилявківської сільської ради народних депутатів Старосинявського району Хмельницької області від 25 грудня 1997 року за №4, яким відповідачу-5 було надано у постійне користування 99,6 га землі для ведення рибного господарства.

Із наявної в матеріалах справи архівної копії справ постійного зберігання за період 1996-1997р. (фонд опису справ постійного зберігання за 1996-1997 роки, протоколи та рішення 6-9 засідань ради 22 скликання) вбачається, що протягом 1997 року Пилявківська сільська рада проводила засідання ради в період з 27.01.1997 року по 04.08.1997 року (9 засідання ради 22 скликання).

Згідно листа Старосинявської райдержадміністрації від 12.12.22013р. №40/30-12-4304/2013 слідує, що Пилявківська сільська рада на засідання 25.12.1997 року не збиралась, відповідно, і рішення, в тому числі щодо надання в постійне користування земельної ділянки площею 99,6 га Хмельницькому облрибокомбінату, не приймала.

Стосовно поданої в матеріали справи архівної копії рішення Пилявківської сільської ради №4 від 27.01.1998р. про закріплення в постійне користування за Старосинявським рибгоспом земельної ділянки (без визначення розміру земельної ділянки), судом встановлено, що останнє не є предметом даного спору і прокурором в ході вирішення даної справи не оспорюється.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що згідно ч.2 ст.144 Конституції України та ч.10 ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи зацікавлених осіб в судовому порядку.

Відповідно до п.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 р. №02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. А також, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акта, прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

За таких обставин, враховуючи відсутність відповідного рішення сільської ради, на підставі якого Хмельницькому облрибокомбінату було надано у постійне користування 99,6 га землі, суд позбавлений можливості оцінити рішення від „25" грудня 1997 року за №4 на відповідність фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Згідно п. ч.2 п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 „Про деякі питання практики розгляду справ, що виникають із земельних відносин" передбачено - господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Натомість, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке не приймалось, та встановлення факту його відсутності (неприйняття сільською радою), до компетенції господарського суду не віднесено.

Із врахуваннями вищенаведеного, у позові прокурора про визнання недійсним рішення Пилявківської сільської ради народних депутатів Старосинявського району Хмельницької області від 25 грудня 1997 року за №4, суд вважає за доцільне відмовити.

В ході дослідження наявних доказів судом встановлено, що Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ №001374 від 10 червня 1998 року було видано на підставі рішення Пилявківської сільської ради від „25" грудня 1997р. №4, яке не приймалось.

За таких обставин, суд вважає правомірною вимогу прокурора про визнання недійсним Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ № 001374 від 10 червня 1998 року. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В ході вирішення даного спору судом встановлено, що на підставі рішення Старосинявської селищної ради від „21" травня 1996 року №6 Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату було надано в постійне користування 405,97 га землі із видачею Державного акта серії ІІ-ХМ №001354 від 22 травня 1996 року.

Судом досліджено архівну копію рішення Старосинявської селищної ради №6 від 21.05.1996 року, із змісту якого слідує, що вказаним рішенням було вирішено „передати громадянам, жителям населених пунктів селищної ради, безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства згідно поданих заяв".

Відтак, спірним рішенням №6 від 21.05.1996р. Старосинявська селищна рада не передавала у постійне користування Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату 405,97 га землі. Відтак, судом встановлено, що останнє не приймалось, а Державний акт серії ІІ-ХМ №001354 від 22 травня 1996 року видано на підставі неіснуючого рішення Старосинявської селищної ради народних депутатів від 21 травня 1996 року №6.

Судом також зважається на те, що підстави для визнання недійсним рішення Старосинявської селищної ради №6 від 21.05.1996 року „Про право приватної власності на землю", відсутні, оскільки дане рішення не є предметом по даній справі.

Відтак, Державний акт серії ІІ-ХМ №001354 від 22 травня 1996 року підлягає визнанню недійсним як такий, що був виданий на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке не приймалось.

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи Державного акта на право постійного користування серії ІІ-ХМ № 001509 від 26 січня 1999 року (зареєстровано в Книзі записів державних актів №4) вбачається, що Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату відповідно до рішення Новосинявської сільської ради народних депутатів від „02" вересня 1998 року надано у постійне користування 216,51 га землі для виробничих цілей.

Прокурором також підтримується позов про визнання недійним рішення Новосинявської сільської ради народних депутатів від „02" вересня 1998 р. та Державного акта на право постійного користування серії ІІ-ХМ № 001509 від 26 січня 1999 року.

В ході дослідження наявних у справі доказів судом встановлено, що 02.09.1998р. на засіданні сесії Новосинявської сільської ради було прийнято два рішення, а саме:

- рішення Новосинявської сільської ради №4 від 02.09.1998р. „Про організацію виконання розпорядження райдержадміністрації №703-р від 25.06.1998р. „Про погашення заборгованості по виплаті пенсій і держаних допомог за рахунок залучення від сільськогосподарських виробників району зерна урожаю 1998 року та доходної частини бюджету";

- рішення Новосинявської сільської ради №2 від 02.09.1998р. „Про плату за землю".

Відтак, рішення Новосинявської сільської ради народних депутатів від 02.09.1998 року, яке стало підставою для передачі у постійне користування 216,51 га землі Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату згідно Державного акта на право постійного користування серії ІІ-ХМ № 001509 від 26 січня 1999 року, не приймалось.

Тому у позові прокурора про визнання недійним рішення Новосинявської сільської ради народних депутатів від „02" вересня 1998 р., суд вважає за необхідне відмовити із підстав, наведених вище. Натомість, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним Державного акта на право постійного користування серії ІІ-ХМ № 001509 від 26 січня 1999 року, суд вважає мотивованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача-5 (ВАТ "Хмельницькрибгосп") на те, що прокурором в позові не вказано обставин, з якими пов'язується порушення інтересів держави, також не зазначено обґрунтування захисту таких інтересів, та клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, оскільки, приписами статті 121 Конституції України передбачено, що на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Господарський суд, відповідно до приписів статті 2 ГПК України, порушує справи за позовними заявами: прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

При цьому, як вказав Конституційний суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

На виконання зазначеного рішення Конституційного Суду України та ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру", прокурором Старосинявського району подано позов в інтересах держави.

При цьому, підставами для пред'явлення позову прокурором в інтересах держави є відсутність повноважень сільських рад щодо розпорядження землями водного фонду, внаслідок чого порушено інтереси територіальної громади, у зв'язку з чим позов заявлено прокурором. Відтак, прокурором Старосинявського району вмотивовано подано позов в інтересах держави.

Щодо застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, судом зазначається, що позовна давність, відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування давності у вирішенні господарських спорів", у разі, коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатись відповідний прокурор.

Як вбачається з матеріалів справи, про порушення законодавства, які стали підставою даного спору, прокуратура довідалась 02.10.2013 року із інформації контролюючого органу - Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області.

Відповідно, суд приходить до висновку, що строк позовної давності для звернення із даним позовом прокурором пропущено не було, відтак у заявленому клопотанні про застосування строку позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити.

Натомість, належним та допустимих доказів на спростування зазначеного, суду не було подано, доводи прокурора обґрунтовані та матеріалами справи не спростовані.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов прокурора підлягає частковому задоволенню щодо визнання недійсним рішення Заставецької сільської ради народних депутатів від 09.10.1998р. №4 та державним актів на право постійного користування землею від 26.01.1999р. ІІ-ХМ №001583, від 22.05.1996р. ІІ-ХМ №001354, від 26.01.1999р. ІІ-ХМ №001509, від 10.06.1998р. ІІ-ХМ №001374.

В задоволенні решти позовних вимог про визнання недійсними рішення Пилявківської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. №4, рішення Новосинявської сільської ради народних депутатів від 02.09.1998р. б/н, рішення Старосинявської селищної ради народних депутатів від 21.05.1996р. №6, суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судовий збір підлягає частковому стягненню в дохід Державного бюджету України із відповідачів -1,-2,-3,-4.

Керуючись ст.ст.1, 4 5 , 4 7 , 44, 49, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов прокурора Старосинявського району в інтересах держави за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Державної інспекції сільського господарства у Хмельницькій області, м. Хмельницький; 2. Старосинявської районної ради, смт. Стара Синява, Хмельницької області; до 1. Заставецької сільської ради Старосинявського району, с. Заставці, Старосинявського району Хмельницької області; 2. Пилявківської сільської ради Старосинявського району, с. Пилявка, Старосинявського району Хмельницької області; 3. Старосинявської селищної ради Старосинявського району, смт. Стара Синява, Старосинявського району Хмельницької області; 4. Новосинявської сільської ради Старосинявського району, с. Нова Синявка, Старосинявського району Хмельницької області; 5. Відкритого акціонерного товариства „Хмельницькрибгосп", смт. Меджибіж, Летичівського району Хмельницької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Відділу Держземагенства у Старосинявському районі, смт. Стара Синява, Старосинявського району Хмельницької області про визнання недійсними рішень та державних актів на право постійного користування земельними ділянками задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Заставецької сільської ради народних депутатів від 09.10.1998р. №4 „Про оформлення права постійного користування земельними ділянками Старосинявського рибцеху Хмельницького облрибкомбінату" на земельну ділянку площею 161,43 га.

Визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею від 26.01.1999р. ІІ-ХМ №001583, виданий Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату на земельну ділянку площею 161,43 га.

Визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею від 22.05.1996р. ІІ-ХМ №001354, виданий Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату на земельну ділянку площею 405,97 га.

Визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею від 26.01.1999р. ІІ-ХМ №001509, виданий Старосинявському рибцеху Хмельницького облрибокомбінату на земельну ділянку площею 216,51 га.

Визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею від 10.06.1998р. ІІ-ХМ №001374, виданий Хмельницькому облрибокомбінату на земельну ділянку площею 99,6 га.

Стягнути із Заставецької сільської ради (31400, с. Заставці, вул. Корчагіна, 84, код ЄДРПОУ 04405509) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001, р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38045529, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: „Судовий збір, код 03500128") - 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Стягнути із Старосинявської селищної ради (31400, Хмельницька область, Старосинявський район, смт. Стара Синява, вул. І. Франка,8, код ЄДРПОУ 04402824) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001, р/р 31218206783002 УДКСУ у м.Хмельницькому, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38045529, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: „Судовий збір, код 03500128") - 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Стягнути із Новосинявської сільської ради (31433, с. Нова Синявка, вул. Перемоги,14а, код ЄДРПОУ 04405544) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001, р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38045529, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: „Судовий збір, код 03500128") - 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Стягнути із Пилявківської сільської ради (31420, Хмельницька область Старосинявський район, с. Пилявка, код ЄДРПОУ 04405587) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001, р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38045529, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: „Судовий збір, код 03500128") - 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

У позові про визнання недійсними рішення Пилявківської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. №4, рішення Новосинявської сільської ради народних депутатів від 02.09.1998р. б/н, рішення Старосинявської селищної ради народних депутатів від 21.05.1996р. №6 відмовити.

Повне рішення складено 27.12.2013р.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 7 прим.:

1 - до справи;

2 - прокуратура м. Хмельницького (вул. Пилипчука, 28, м. Хмельницький, 29000)- згідно заяви

3 - Старосинявська селищна рада (смт. Стара Синява, Старосинявський р-н, Хмельницька обл.) - згідно заяви

4 - ВАТ „Хмельницькрибгосп" (вул. Калова, 58, смт. Меджибіж, Летичівський р-н, Хмельницька обл., 31530);

5 - Держінспекція сільського господарства у Хмельницькій обл. (вул. Примакова, 9, м. Хмельницький, 29013) - згідно заяви

6 - Старосинявська районна рада (вул. Івана Франка, 8, смт. Стара Синява, Старосинявський р-н, Хмельницька обл., 31400).

7 - Відділ Держземагенства у Старосинявському р-ні (вул. Грушевського, 8, смт. Стара Синява, Хмельницька область) - Всім простою кореспонденцією


Суд	Господарський суд Хмельницької області
Дата ухвалення рішення	23.12.2013
Оприлюднено	09.01.2014
Номер документу	36474935
Судочинство	Господарське

Тимошенко О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 23.12.2013 по справі 924/1297/13ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —924/1297/13

Рішення
від 23.12.2013 по справі 924/1297/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ