Постанова

від 02.01.2014 по справі 826/14892/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 січня 2014 року письмове провадження № 826/14892/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. у порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс ЛТД» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням зміни позовних вимог) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 25.10.2012 р. №№ 0003072220/13045, 0001082304/13046, 0000881705/12996 та від 25.01.2013 р. № 0000222220.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) і застосовані штрафні (фінансові) санкції, а також застосовні штрафні (фінансові) санкції по податку на доходи найманих працівників та за порушення у сфері розрахункових операцій, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі в судове засідання 16.12.2013 р. та відповідно до ст.128 КАС України, суд, за клопотанням представника позивача перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.09 по 30.06.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.09 по 30.06.12.

Так, під час проведення перевірки було встановлено, що на виконання договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «Алістен» від 30.08.2010 р. №30/08/10, контрагент зобов'язується поставляти товар відповідно до замовлення. Ціни на товар, що постачаються та загальна вартість товару узгоджується сторонами та відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється передача товару. Розрахунки за поставлений товар проведені по безготівковому рахунку не в повному обсязі. Згідно регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» станом на 30.06.12р. на підприємстві обліковується кредиторська заборгованість в розмірі 1312049,62 грн., яка виникла в 1 кв. 2011р.

Відповідач вказав що, згідно інформаційної бази ПДС України ТОВ «Алістен», зареєстроване ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, має стан « 28» - триває процедура припинення. Підприємством подано заяву до ЄДР про припинення (ліквідацію) 12.04.2011р. Остання звітність до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва була подана за березень 2011р. з показниками про відсутність фінансово-господарської діяльності. На даний час підприємство не звітує.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що сума кредиторської заборгованості в розмірі 1312049,62 грн. перед ТОВ «Алістен» є , безнадійною кредиторською заборгованістю, тому повинна була бути включеною позивачем до складу валового доходу за ІІ квартал 2012 року.

Також, вибірковою перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат встановлено їх завищення на загальну суму 1860828,67 грн. по взаємовідносинам позивача з контрагентами - ТОВ «Термінал-Торг» на суму 697730,91 грн., ПП «Логістіс» на суму 1163097,76 грн.

Так, взаємовідносини позивача із зазначеними контрагентами ґрунтувалися на наступних договорах:

з ТОВ «Термінал-Торг» на договорі поставки від 10.01.2012р. №168/12, за яким контрагент як постачальник зобов'язується постачати та передати у власність позивача як покупця товар (насоси: ВЗ-ОРА-10, плунжерний та молочний; ванна норамизації ВН - 600, трубчатий пастеризатор, торцеве ущільнення, проволока, листи, круги, ТЄН, сушка для посуди, бак н/ж та інш.) відповідно до замовлення. Ціна на товар, що постачається згідно Договору та загальна вартість товару узгоджується Сторонами по кожній партії товару.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату товару до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: видаткові та податкові накладні, а також товарно-транспортні накладні.

з ПП «Логістіс» на договорі купівлі-продажу від 25.08.2011 р. № 25/08/11, за яким контрагент як продавець зобов'язується передати у власність позивача як покупця продукцію у кількості, яка вказується покупцем у заявці на продаж.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату товару до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: видаткові та податкові накладні, а також товарно-транспортні накладні.

В той же час, як зазначено в акті перевірки позивача, в ході його перевірки, відповідачем отримано акти інших податкових органів, якими зафіксовані порушення контрагентами податкового та іншого законодавства.

Так, актом ДПІ у Печорському районі м. Києва від 31.05.2012 р. № 1608/22-9/37240634 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Термінал-Торг» (код ЄДРПОУ 37240634) за період з 01.02.2011 р. по 30.04.2012 р. зафіксовано наступне: згідно отриманих матеріалів від ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС (Висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності № 811) матеріали передано службовою запискою №3772/07-06/52 від 18.05.2012 року, встановлено, що податкову звітність до ДДІ у Печерському районі подано не директором підприємства ТОВ «Термінал-Торг», а невстановленими особами, так як громадянин ОСОБА_1 не перетинав кордон в період з 01.01.2011 по 14.05.2012 року; опитано директора та засновника ОСОБА_1, який засвідчив свою непричетність до діяльності підприємства; також, в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) ТОВ «Термінал - Торг» контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів; перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Отже, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Термінал - Торг» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ТОВ «Термінал - Торг», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Термінал - Торг» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Довідкою ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 28.04.12 р. № 791/22-30/33884328 про результати зустрічної звірки ПП «ЛОГІСТІС» (код ЄДРПОУ 33884328) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Фортекс ЛТД» (код ЄДРПОУ 31513270) та ТОВ «Стак Плюс» (код ЄДРПОУ 34475055), їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року, зафіксовано наступне: зустрічною звіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Стак Плюс» (код ЄДРПОУ 34475055) та ТОВ «Фортекс ЛТД» (код ЄДРПОУ 31513270), їх вид, обсяг, якість та розрахунки. У товариства відсутні адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Крім того, перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення на загальну 794836,59 грн., зокрема, по взаємовідносинам позивача з контрагентами - ТОВ «Термінал-Торг» на суму 139526,19 грн., ПП «Логістіс» на суму 232619,20 грн.

Взаємовідносини позивача з зазначеними контрагентами описані вище.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що правочини нібито укладені між зазначеними контрагентами та позивачем не спричинили реального настання юридичних наслідків, отже є нікчемними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними між ними правочинами, а складені таким контрагентом первинні документи - складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій, а також підтвердити право на отримання податкового кредиту та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

В ході проведення перевірки, при опрацюванні результатів відхилень, встановлених системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, встановлено, що між позивачем та його контрагентами встановлено розбіжності (шляхом подвійного включення податкових накладних до реєстру отриманих податкових накладних) на загальну суму 15338,95 грн., а саме: у березні 2010 р. в сумі ПДВ 1168,10 грн. по контрагенту ТОВ «Іресталь Україна», у грудні 2010р. - 1592,80 грн. по контрагенту ТОВ «Він Рент», у лютому 2011 р. в сумі ПДВ 1511,65 грн., постачальник ТОВ «Він Рент», у липні 2011 р. в сумі ПДВ 11066,4 грн. по контрагенту ТОВ «Метапстіл».

Також, в ході проведення перевірки, при опрацюванні результатів відхилень, встановлених системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, встановлено, що між позивачем та контрагентом ТОВ «Євролайн Трейд» (код 36589852) встановлено розбіжність на загальну суму 407352,34 грн. по наступним періодам: червень 2010 р. в сумі ПДВ 124064,79 грн., липень 2010 р. в сумі ПДВ 283287,55 грн.

Згідно інформаційної бази ПДС України встановлено, що ТОВ «Євролайн Трейд» (код 36589852) має стан « 14» - визнано банкрутом. Господарським судом м. Києва ТОВ «Євролайн Трейд» визнано банкрутом 24.06.11 р. Податкові декларації з податку на додану вартість, подані «Євролайн Трейд» до ДПІ у Печерському районі м. Києва за червень-липень 2010р. визнані «недійсними».

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що задекларований податковий кредит позивачем по контрагенту ТОВ «Євролайн Трейд» за червень-липень 2010 року у сумі 407352,34 грн., сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується.

Крім того, перевіркою було встановлено, що 31.03.2011 р. в касовій книзі позивача не було оприбутковано готівкові кошти в сумі 9534,42 грн., а саме згідно корінця чекової книжки підприємства серія ЛЖ №6356451 від 31.032011р. та виписок АТ «ОТП Банк» керівником позивача отримано готівкові кошти в сумі 9534,42 грн. з відділення АТ «ОТП Банк» м. Києва, однак у день одержання готівки (31.03.2011р.) вищезазначена сума до касової книги підприємства не оприбутковувалася. Даний факт підтверджується аркушами касової книги сторінка З та 4, що свідчать про відсутність 31.03.2011р. будь-яких надходжень чи виплат готівкових коштів в даний день.

В результаті перевірки правильності заповнення та своєчасності подання розрахунку форми №1-ДФ встановлено, що розрахунок форми №1-ДФ за І квартал 2012 року до відповідача не в повному обсязі, а саме до розрахунку помилково невключені суми перерахованого податку, чим порушено пп. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, що тягне за собою накладання штрафу у розмірі 510 гривень за кожне таке порушення.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 06.09.2012 р. № 4312/22-20/31513270, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.44.1 ст.44, пп.139.1.12 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 689566,36 грн., в тому числі за 3 кв. 2011р. в сумі 267512,48 грн. (за ставкою 23%), за 1 кв.2012р. в сумі 39861,58 грн., за 2 кв. 2012р. в сумі 382192,3 грн. (за ставкою 21%);

пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 794836,59 грн., в т.ч.: березні 2010 р. - 1168,01 грн., червні 2010 р. - 124064,79 грн., липні 2010 р. - 283287,55 грн., грудні 2010 р. - 1592,8 грн., лютому 2011 р. - 1511,65 грн., липні 2011 р. - 11066,4 грн., вересні 2011 р. - 232619,2 грн., січні 2012 р. - 21705,32 грн., лютому 2012 р. - 6300,0 грн., березні 2012р. - 9938,10 грн., квітні 2012 р. - 29109,01 грн., травні 2012 р.-72473,76 грн.;

пп.119.2 ст.119 Податкового кодексу України, що тягне за собою накладання штрафу у розмірі 510 гривень за кожне таке порушення;

п.2.6, п.3.1., п.3.3, п.4.2, п.4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. за № 637, підприємством не було оприбутковано готівкові кошти в касі підприємства в сумі 9534,42 грн.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивач, у порядку п.86.7. ст. 86 Податкового кодексу України, подавав відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки за результатами перевірки, викладені в акті від 06.09.2012 р. № 4312/22-20/31513270 - залишені без змін.

Листом від 29.11.2012 р. за № 11750/10/22-206 про внесення змін по акту перевірки, відповідач повідомив позивача проте, що абзац перший висновку акта перевірки, слід читати наступним чином: пп. 135.5.4 п.135.5 ст. 135, п.44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 689566,36 грн., в тому числі за 3 кв. 2011 р. в сумі 267512,48 грн. (за ставкою 23%), за 1 кв. 2012 р. в сумі 39861,58 грн., за 2 кв. 2012 р. в сумі 382192,3 грн. (за ставкою 21%).

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 06.09.2012р. № 4312/22-20/31513270, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 25.10.2012 р. № 0003062220/13044, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 689566,36 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 105513,47 грн.;

від 25.10.2012 р. № 0003072220/13045, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 794836,59 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 198331,24 грн.;

від 25.10.2012 р. № 0001082304/13046, яким позивачу визначено до сплати суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства у сфері регулювання обігу готівки у розмірі 47672,10 грн.;

від 25.10.2012 р. № 0000881705/12996, яким позивачу визначено до сплати суму штрафних (фінансових) санкцій по податку на доходи найманих працівників у розмірі 510,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача, за правилами ст. 56 Податкового кодексу України, оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві.

Рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги, податкові повідомлення-рішення від 25.10.2012 р. № 0001082304/13046, № 0000881705/12996 та № 0003072220/13045, - залишені без змін; збільшено суму застосованих штрафних санкцій по податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню від 25.10.2012 р. № 0003072220/13045 в розмірі 1,00 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.10.2012 р. № 0003062220/13044 в частині 275530,00 грн. основного платежу з податку на прибуток та відповідній частині застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток, в іншій частині - залишено без змін.

Враховуючи зазначене, відповідачем додатково винесено податкове повідомлення рішення від 25.01.2013 р. № 0000212220/1344, яким позивачу збільшено суму штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 1,00 грн.

Також, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, позивач звернувся зі скаргою на податкові повідомлення-рішення від 25.10.2012 р. №№ 0003062220/13044, 0003072220/13045, 0001082304/13046, 0000881705/12996 до ДПС України, за результатом розгляду якої, оскаржувані рішення відповідача - залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Враховуючи рішення ДПС у м. Києві від 11.01.2013 р. про результати розгляду первинної скарги, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.01.2013 р. № 0000222220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 414036,36 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36630,97 грн.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ «Торговий дім «ДЕЛЬТА», не мало можливості на виконання господарських зобов'язань по вищезазначеному договору з позивачем або доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відповідачем суду не надані.

За результатом системного аналізу наданої позивачем копії договору та доданих до них документів, по взаємовідносинам з контрагентом, судом встановлено, що договір поставки містять всі істотні умови, тобто є укладеним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Аналогічну позицію підтримує й Вищий адміністративний суд України, зокрема, у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та численній судовій практиці.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України К-1470/09 від 15.04.2009 також викладено правову позицію з вказаного питання, а саме те, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що вчинення правочинів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами - ТОВ «Термінал-Торг» та ПП «Логістіс», не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочину з цього приводу не опитувались, а висновки про нереальність операцій з контрагентом є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку, отже, сприймаються судом критично та до уваги не приймаються.

При цьому, слід зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, приймати рішення щодо реальності тих чи інших господарських операцій платника податку, або права визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. а п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами оформлені належним чином укладеними договорами, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними, належним чином оформленими первинними документами.

Отже, операції позивача з контрагентами здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи зазначене, позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Термінал-Торг» та ПП «Логістіс».

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента - ТОВ «Термінал-Торг», використаного під час перевірки позивача виходячи з наступного.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України, податковими органами складений акт, а не довідка, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України "Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби".

В акті про неможливість проведення зустрічної контрагента, викладені висновки, однак, як підтверджено матеріалами справи, зустрічна звірка не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Крім того відповідач не врахував, що зазначений акт не може бути віднесений до податкової інформації, оскільки податковим законодавством його складення не передбачене, за поясненнями представника податкового органу, відповідач ініціатором звірки не був, дані первинних бухгалтерських та інших документів позивача на співставлення не направляв, службовий акт, що свідчить лише про невиконання запиту невстановленого судом податкового органу на проведення співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання ТОВ «Термінал-Торг» з невідомим суб'єктом господарювання (не позивачем). Крім того, цей службовий документ отриманий поза встановленим порядком. Порушення порядку отримання та надання доказу підтверджується, зокрема, оформленням письмового доказу: надана суду роздруківка з електронного носія не містить жодної інформації з якої можна було б встановити достовірність документу; відсутні підписи (в т.ч цифрові), посилання на джерело та спосіб отримання акту.

Відповідно до вимог п.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента - ТОВ «Термінал-Торг» є безпідставними.

Аналогічно, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі довідки про результати зустрічної звірки ПП «Логістіс», оскільки викладена в ній інформація, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України. Також не враховано, що відповідач ініціатором звірки не був, дані первинних бухгалтерських та інших документів позивача на співставлення не направляв, проведення співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання ПП «Логістіс» здійснювалося з невідомим суб'єктом господарювання (не позивачем). Крім того, цей службовий документ отриманий поза встановленим порядком. Порушення порядку отримання та надання доказу підтверджується, зокрема, оформленням письмового доказу: надана суду роздруківка з електронного носія не містить жодної інформації з якої можна було б встановити достовірність документу; відсутні підписи (в т.ч цифрові), посилання на джерело та спосіб отримання акту.

Твердження відповідача про те, що сума кредиторської заборгованості в розмірі 1312049,62 грн. перед ТОВ «Алістен» яке знаходиться у стані припинення є безнадійною кредиторською заборгованістю, тому повинна була бути включеною позивачем до складу валового доходу за ІІ квартал 2012 року є помилковими та не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.11. п.14.1. ст.14 Кодексу, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

При цьому, згідно ч.1,2 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, на момент проведення перевірки позивача, в Єдиному державному реєстрі запис про припинення ТОВ «Алістен» був відсутній. Такий запис відсутній і на даний час.

Таким чином, суд дійшов висновку, що кредиторську заборгованість позивача перед ТОВ «Алістен» не можна вважати безнадійною кредиторською заборгованістю в розумінні пп.14.1.11. п.14.1. ст.14 Кодексу та, відповідно, відносити її до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Твердження відповідача про те, що між позивачем та його контрагентами встановлено розбіжності на загальну суму 15338,95 грн. судом до уваги не приймаються, оскілки ним не надано документального підтвердження таких доводів, а також, враховуючи принцип персональної відповідальності платників податків.

Крім того, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися лише на даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, виходячи з наступного.

З метою реалізації вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 р. № 262-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість» податковою службою розроблені Методичні рекомендації щодо взаємодії органів Державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з ПДВ з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, які затверджені наказом ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 (далі - Методичні рекомендації).

В той же час, наказ ДПА України від 18.04.2008 №266, не будучи зареєстрованими у Міністерстві юстиції України, не є нормативно-правовим актом, яким регулюються відносини у сфері справляння податків і зборів, а затверджені ним Методичні рекомендації не носять для платників податків обов'язкового характеру.

Для виконання службових обов'язків податковим органом створені такі програмні продукти:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Зокрема, АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» є програмним продуктом, створеним для внутрішнього використання органами державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

Проте, будь-якої реєстрації ця програма не пройшла, законодавчої підстави для її створення та використання не існує, перевірці наявна в ній інформація не підлягає, а тому АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» не може нести інформацію, що має доказове значення, в тому числі, відноситись до податкової інформації.

Отримані результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ, відповідно до Методичних рекомендацій, підлягають перевірці органами ДПС на місцях.

Також не беруться до уваги твердження відповідача щодо завищення позивачем задекларованого податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Євролайн Трейд» за червень-липень 2010 року у сумі 407352,34 грн., як такого, що сформований неправомірно у зв'язку з визнанням контрагента банкрутом, виходячи з заступного.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні взаємовідносини позивача з ТОВ «Євролайн Трейд» мали місце у 2010 році, виконання укладених договорів підтверджується виписаними контрагентом податковими накладними, що за правилами Закону України «Про податок на додану вартість» що діяв під час формування податкового кредиту, а також за правилами Податкового Кодексу України, дають позивачу право на податковий кредит.

При цьому, ТОВ «Євролайн Трейд» визнано банкрутом згідно рішення Господарського суду м. Києва лише 24.06.2011 р., (рішення набрало законної сили 04.07.2011 р.).

Таким чином, на момент укладання договорів, вчинення розрахунків та складання первинних документів по взаємовідносинам з позивачем, контрагент ТОВ «Євролайн Трейд» був діючим підприємством, тобто мав належний обсяг право- та дієздатності.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 25.10.2012 р. № 0003072220/13045 від 25.01.2013 р. № 0000222220.

Щодо тверджень відповідача про неоприбуткування позивачем готівки в сумі 9534,42 грн., що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25.10.2012 р. № 0001082304/13046, суд зазначає наступне.

Позивачем дійсно 31.03.2011 р. зі (спеціального) окремого поточного рахунку для здійснення виплат за рахунок загальнообов'язкового державного соціального страхування по чеку №ЛЖ6356451 було знято 9534,42 грн. При цьому, зазначені кошти були оприбутковані згідно прибуткового касового ордера № 1 від 31.03.2011р. і виплачені по видатковому касовому ордеру №1 від 31.03.2011 р. застрахованій особі працівнику ОСОБА_2 як допомога по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологам. Згідно наказу позивача іа підприємстві для обліку коштів спеціального рахунку і таких виплат ведеться окрема касова книга.

Відповідно до п.1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Пунктом 2.6. зазначеного Положення передбачено, що оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Слід зазначити, що отримання коштів з окремого рахунку і виплата їх працівнику як допомогу по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологам, не можна розцінювати як проведення готівкових розрахунків, так як ці операції навіть опосередковано не пов'язані з реалізацією продукції.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 25.10.2012 р. № 0001082304/13046.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.86.8. ст.86 Кодексу, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Тобто, податкове повідомлення-рішення приймається контролюючим органом на підставі акта перевірки платника податків, яким зафіксовані ті чи інші порушення податкового чи іншого законодавства.

При цьому, судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.10.2012 р. № 0001082304/13046, як видно з його тексту, прийняте на підставі акта перевірки № 4312/2250/31513270 від 06.09.2012 р., проте виявлені порушення, що стали підставою для його прийняття зафіксовані в акті перевірки позивача від 06.09.2012 р. № 4312/22-20/31513270. Доказів існування акту № 4312/2250/31513270 від 06.09.2012 р. відповідачем суду не подано, що свідчить про прийняття оскаржуваного рішення на підставі неіснуючого акту перевірки, що само по собі ставить під сумнів його законність.

Щодо тверджень відповідача що розрахунок позивача форми №1-ДФ за І квартал 2012 року поданий не в повному обсязі, а саме до розрахунку помилково невключені суми перерахованого податку, чим порушено пп.119.2 ст.119 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно вимог п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 5.2 зазначеного Порядку визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Проте, у порушення зазначеного порядку, відповідачем не встановлено факту порушення позивачем пп.119.2 ст.119 Податкового кодексу України з посиланням на первинні або інші документи, а лише зазначено, що форма №1-ДФ за І квартал 2012 року подана ним не в повному обсязі.

Крім того, судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.10.2012 р. №0000881705/12996, як видно з його тексту, прийняте на підставі акта перевірки № 00062/1705/31513270 від 27.08.2012 р., проте виявлені порушення, що стали підставою для його прийняття зафіксовані в акті перевірки позивача від 06.09.2012 р. № 4312/22-20/31513270. Доказів існування акту № 00062/1705/31513270 від 27.08.2012 р., відповідачем суду не подано, що свідчить про прийняття оскаржуваного рішення на підставі неіснуючого акту перевірки.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надані суду належні та допустимі докази на підтвердження викладених ним в акті перевірки позивача висновків, покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.69-71,94,160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс ЛТД» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 25.10.2012 р. №№ 0003072220/13045, 0001082304/13046, 0000881705/12996 та від 25.01.2013 р. № 0000222220.

Судові витрати присудити на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортекс ЛТД» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій