Ухвала

від 24.02.2015 по справі 826/14892/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/23616/14, К/800/25778/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.,

та представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Павліченко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД" та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.01.2014

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014

у справі № 826/14892/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.01.2014 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.10.2012 №0003072220/13045, №0001082304/13046, №0000881705/12996 та від 25.01.2013 №0000222220.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.01.2014 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000222220 від 25.01.2013; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003072220/13045 від 25.10.2012 в частині збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на 973994,14 грн., у т.ч. 779497,64 грн. за основним платежем та 194496,50 грн. за штрафними санкціями. В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач в касаційній скарзі просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 в частині, що стосується податкового повідомлення-рішення №0001082304/13046 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Фортекс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 06.09.2012 №4312/22-20/31513270, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог: ст.ст. 119, 135, 139, 198 Податкового кодексу України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 2, 3, 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 25.10.2012 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0003062220/13044, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 795 079,83 грн., у тому числі 689566,36 грн. за основним платежем та 105513,47 грн. за штрафними санкціями;

- № 0003072220/13045, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 993167,83 грн., у тому числі 794836,59 грн. за основним платежем та 198331,24 грн. за штрафними санкціями;

- № 0001082304/13046, яким до товариства застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 47672,10 грн.;

- № 0000881705/12996, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів найманих працівників за штрафними санкціями на 510,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2013 №0000222220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток на 450667,33 грн., у тому числі 414 036,36 грн. за основним платежем та 36 630,97 грн. за штрафними санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000222220 від 25.01.2013 та податкового повідомлення-рішення №0003072220/13045 від 25.10.2012 в частині збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на 973994,14 грн., враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Термінал-Торг», ПП «Логістіс», ТОВ «Євролайн Трейд» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема копіями: договору купівлі-продажу № 25/08/11 від 25.08.2011, договору поставки № 168/12 від 10.01.2012, договору про надання інформаційно-маркетингових послуг № 25/1-10П від 25.01.2010, договору поставки № 10/02-єт від 10.02.2010, видаткових накладних, акта приймання-передачі виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Разом з тим, як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, податковим повідомленням-рішенням №0003072220/13045 від 25.09.2012 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, у тому числі у зв'язку із завищенням позивачем податкового кредиту на суму 15 338,95 грн. внаслідок подвійного включення до реєстру податкових накладних, виданих ТОВ «Іресталь Україна», ТОВ «Віп Рент», ТОВ «Металстіл».

Крім того, у заяві про зміну позовних вимог від 16.12.2013 ТОВ «Фортекс» просило скасувати зазначене повідомлення-рішення лише в частині збільшення грошового зобов'язання за наслідком господарських операцій з ТОВ «Термінад-Торг», ПП «Логістіс», ТОВ «Євролайн Трейд».

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, судом першої інстанції неправомірно скасовано податкове повідомлення-рішення №0003072220/13045 від 25.10.2012 в частині збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на 19 173,69 грн.

Також, судом першої інстанції було неправомірно скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000881705/12996 від 25.10.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів найманих працівників за штрафними санкціями на 510 грн., оскільки, враховуючи п. 119.2 ст. 119 ПК України, матеріалами справи підтверджено факт наявності порушення, яке полягало у тому, що у формі податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ), поданої за І квартал 2012 року, помилково не включені суми перерахованого податку.

Крім того, встановивши факт неоприбуткування позивачем готівки у касі, враховуючи п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 р. № 436/95, відповідачем обґрунтовано застосовано до позивача штрафні санкції спірним податковим повідомлення-рішенням №0001082304/13046 від 25.10.2012.

Доводи ТОВ «Фортекс» про те, що грошові кошти були оприбутковані в іншій (другій) касовій книзі, правомірно не були прийняті судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки відповідно до пункту 4.2 вказаного Положення, кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000222220 від 25.01.2013 та податкового повідомлення-рішення №0003072220/13045 від 25.10.2012 в частині збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на 973994,14 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД" та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль