Рішення

від 26.12.2013 по справі 20/104-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2013 р. Справа № 20/104-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061»

до Приватного підприємства «Сучасні фасадні системи»

про стягнення 609000,00 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Купер І.О. - довіреність б/н від 02.01.2013 р.

від відповідача : не з'явились

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13061» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Сучасні фасадні системи» (далі - відповідач) про стягнення 609000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 01.10.2009 р. з ПП «Сучасні фасадні системи» договору підряду № 291, відповідно до якого відповідач (підрядник) зобов'язувався виконати роботи, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити їх, у зв'язку з чим ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13061» було перераховано на користь ПП «Сучасні фасадні системи» 609000,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем не було виконано передбачені договором роботи, у зв'язку з чим ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13061» просить суд розірвати договір підряду № 291 від 01.10.2009 р. та стягнути з відповідача 609000,00 грн.

Крім того, позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на кошти відповідача, які знаходяться на його розрахунковому рахунку № 26000053101510 в Київському ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Київ, МФО - 321842.

Зазначене клопотання позивача про забезпечення позову було залишене судом без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р., відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуванням викладеного, підстави для задоволення клопотання ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13061» про забезпечення позову у даній справі є відсутніми.

Розгляд справи відкладався.

06.10.2010 р. до господарського суду Київської області ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13061» було подано уточнену позовну заяву про розірвання договору та відшкодування збитків б/н від 04.10.2010 р., згідно з якою позивач просить суд розірвати договір підряду № 291 від 01.10.2009 р. та стягнути з відповідача 609000,00 грн.

Як зазначено у п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ГПК, зокрема, статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Водночас, як вказано у п. 3.12 тієї ж постанови Пленуму, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що «уточнена позовна заява» б/н від 04.10.2010 р. про розірвання договору та відшкодування збитків, не містить зміни предмету чи підстав позову, а містить додаткове обґрунтування позиції позивача нормами матеріального права.

18.10.2010 р. у судовому засіданні ПП «Сучасні фасадні системи» було надано суду відзив б/н від 18.10.2010 р., відповідно до якого відповідач заперечував проти розірвання в судовому порядку договору підряду № 291 від 01.10.2009 р. через його виконання належним чином та припинення господарського зобов'язання, у зв'язку з чим вимога позивача про повернення коштів за договором у розмірі 609000,00 грн. також, на думку відповідача, не підлягає задоволенню, оскільки відповідач в якості підрядника за умовами договору підряду № 291 від 01.10.2009 р. виконав на користь позивача роботи та передав матеріали, загальна вартість яких (понад 900000 грн.) суттєво перевищує розмір отриманих від замовника коштів.

Оскільки в процесі розгляду даної справи виник спір щодо факту виконання ПП «Сучасні фасадні системи» будівельних підрядних робіт, а також об'єму цих робіт та їх вартості, з метою повного та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору у даній справі, а також враховуючи посилання відповідача на виконання ним будівельних робіт за договором № 291 від 01.10.2009 р. та заперечення позивача щодо факту виконання підрядних робіт відповідачем, суд дійшов висновку щодо необхідності призначення судової будівельно-технічної експертизи підрядних робіт з улаштування огородження та благоустрою території до лінії технічної діагностики автомобілів за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 24.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2010 р. у справі № 20/104-10 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновків експертів.

На розгляд експертів були винесені наступні питання: 1) Чи виконувалися ПП «Сучасні фасадні системи» передбачені договором підряду № 291 від 01.10.2009 р. будівельні роботи з улаштування огородження та благоустрою території до лінії технічної діагностики автомобілів за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 24? 2) В якому обсязі та в який період були виконані ПП «Сучасні фасадні системи» підрядні роботи за договором № 291 від 01.10.2009 р.? Які саме роботи? 3) Яка вартість виконаних ПП «Сучасні фасадні системи» будівельних робіт з улаштування огородження та благоустрою території до лінії технічної діагностики автомобілів за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 24, передбачених договором підряду № 291 від 01.10.2009 р.?

У зв'язку з поверненням матеріалів справи № 20/104-10 до господарського суду Київської області з підстав неоплати вартості експертного дослідження, ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2012 р. провадження у справі № 20/104-10 було поновлено та призначено розгляд справи на 03.09.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2012 р. у даній справі судом вирішено вдруге направити матеріали даної справи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2010 р. у даній справі.

До господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист, відповідно до якого ухвала господарського суду Київської області від 03.09.2012 р. про проведення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2010 р. у даній справі, залишена без виконання у зв'язку з непроведенням оплати вартості експертного дослідження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.01.2013 р. провадження у справі № 20/104-10 було поновлено та призначено розгляд справи на 07.02.2013 р.

У судовому засіданні 07.02.2013 р. представники сторін зазначили про необхідність проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної у даній справі ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2010 р., та підтримали перелік питань, які в ній викладені.

У судовому засіданні 26.02.2013 р. представником відповідача було надано суду платіжне доручення № 161 від 20.02.2013 р. про оплату вартості експертизи у даній справі на підставі рахунку № 280 від 20.11.2012 р.

Крім того, у судовому засіданні 26.02.2013 р. представники сторін зазначили про неможливість надання додаткової документації, витребуваної експертом відповідно до клопотання № 10690/10691/12-42 від 24.11.2012 р., у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених та підписаних представниками сторін витребуваних документів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.02.2013 р. матеріали справи № 20/104-10 були надіслані до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2010 р. у даній справі. Провадження у справі було зупинено.

У зв'язку з надходженням з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріалів справи № 20/104-10 та висновку експертів № 2282/13-42 від 29.11.2013 р., ухвалою суду від 11.12.2013 р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 26.12.2013 р., зобов'язано сторони надати суду письмові пояснення щодо висновку експертів № 2282/13-42 від 29.11.2013 р. та стосовно позовних вимог у даній справі станом на час її розгляду.

У судове засідання 26.12.2013 р. представник відповідача не з'явився, хоча про дату та час розгляду справи відповідач був повідомлений належно.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 26.12.2013 р. представник позивача зазначив про те, що згідно з висновком судової експертизи не вбачається за можливе встановити факт виконання відповідачем робіт за спірним договором підряду. Водночас, представник позивача наголосив на відсутності у матеріалах справи жодних доказів виконання відповідачем робіт за договором та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 26.12.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, висновок експертизи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.10.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Київське автотранспортне підприємство 13061» (на даний час - Публічне акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13061») (замовник) та Приватним підприємством «Сучасні фасадні системи» (підрядник) було укладено договір підряду № 291, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується в межах договірної ціни виконати власними силами роботи з улаштування огородження та благоустрою території, прилеглої до лінії технічної діагностики автомобілів, за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 24.

Згідно з пп. 2.1.1 п. 2.1 договору підрядник зобов'язується виконати передбачені договором роботи якісно та в строк, відповідно до будівельних норм та правил.

У відповідності з п. 3.1 договору, договірна ціна робіт становить 567000,00 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється поетапно: авансовий платіж в сумі 10000,00 грн. - 01.10.2009 р., 80000,00 грн. - 08.10.2009 р., 86000,00 грн. - 23.10.2009 р., 176000,00 грн. - 11.11.2009 р., 134000,00 грн. - 25.11.2009 р., 81000,00 грн. - кінцева оплата після завершення робіт згідно акту виконаних робіт.

Термін початку виконання робіт був встановлений з 14.10.2009 р., термін завершення виконання робіт - до 15.11.2009 р. (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, здавання та прийняття робіт здійснюється за актом виконаних робіт протягом 3 днів з моменту надання актів виконаних робіт замовнику.

Згідно з п. 9.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як слідує з матеріалів справи, ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13061» було здійснено на користь ПП «Сучасні фасадні системи» наступні платежі: платіж 1 було здійснено 20.10.2009 р. в сумі 115 000,00 грн., платіж 2 було здійснено 20.11.2009 р. в сумі 100 000,00 грн., платіж 3 було здійснено 24.12.2009 р. в сумі 20 000,00 грн., платіж 4 було здійснено 29.12.2009 р. в сумі 114 000,00 грн., платіж 5 було здійснено 09.02.2010 р. в сумі 40 000,00 грн., платіж 6 було здійснено 14.04.2010 р. в сумі 80 000,00 грн., платіж 7 було здійснено 19.04.2010 р. в сумі 70 000,00 грн., платіж 8 було здійснено 26.04.2010 р. в сумі 70 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті судом.

Таким чином, позивачем на користь ПП «Сучасні фасадні системи» було перераховано загалом 609000,00 грн.

Як зазначено у позові, товариство помилково переплатило договірну ціну робіт, передбачену умовами договору, на користь ПП «Сучасні фасадні системи» на суму 42000,00 грн.

Оскільки, за твердженням позивача, підрядником не було виконано передбачених договором підряду робіт, замовник і звернувся до суду з даним позовом про розірвання договору підряду та стягнення з відповідача 609000,00 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Таким чином, у відповідності до норм чинного законодавства, договір підряду є оплатним договором.

Приписами ст. 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Поряд з цим слід зазначити, що згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував про виконання на користь позивача робіт за договором підряду № 291 від 01.10.2009 р. на суму понад 900000,00 грн.

Між тим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом, до матеріалів справи не надано жодних належним чином складених та підписаних обома сторонами документів на підтвердження факту виконання відповідачем робіт за спірним договором підряду, складання яких передбачено як приписами чинного законодавства, так і пунктом 5.1 самого договору (акти виконаних робіт форми КБ-2в, довідки форми КБ-3).

Так само не надано будь-яких доказів направлення підрядником замовникові для підписання зазначених актів виконання робіт ані на суму 920046,00 грн., щодо якої відповідач стверджував про виконання ним робіт, ані на жодну іншу суму.

Стосовно посилання відповідача на акт № 11 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року, то зазначений документ оцінюється судом критично з огляду на таке.

Як зазначалося вище, термін завершення виконання робіт згідно з п. 4.3 договору був встановлений сторонами до 15.11.2009 р. Натомість відповідач посилається на акт приймання виконаних робіт за серпень 2010 року, не надаючи будь-яких доказів на підтвердження продовження сторонами терміну виконання робіт за договором.

Водночас, зазначений акт № 11 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року складений відповідачем в односторонньому порядку і з боку замовника (позивача) не підписаний. При цьому, будь-яких доказів направлення відповідачем позивачеві даного акту до матеріалів справи також не надано.

Крім того, проведеною у даній справі Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судовою будівельно-технічною експертизою було встановлено наступне.

Згідно з висновком експертів від 29.11.2013 р. № 2282/13-42, за результатами проведеного обстеження об'єкта дослідження, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 24, встановлено, що будівельні роботи з улаштування огородження та благоустрою території до лінії технічної діагностики автомобілів виконані, однак визначити за результатами проведеного обстеження дату/період, виконавця/виконавців проведених робіт з улаштування огородження та благоустрою території, перелік та обсяги робіт, у тому числі - можливих додаткових робіт, виконаних тим чи іншим виконавцем, не вбачається за можливе.

Як зазначено у висновку експертизи, значна частина робіт, яка включена відповідачем до акту виконаних підрядних робіт № 11 за серпень 2010 року, що міститься в наданих на дослідження матеріалах, є супутніми роботами та роботами, які перевіряються технічним наглядом в процесі їх виконання і не можуть бути перевірені обстеженням, а роботи, які фактично можливо б було перевірити оглядом та відповідними вимірами, наприклад - монтаж борта, монтаж огорожі з профлиста, монтаж секцій тощо, не відповідають наведеному в акті обґрунтуванню (шифру, № позиції нормативу), передбаченому ресурсними елементними кошторисними нормами (див. Табл. №1).

Разом з тим, експерти відзначають, що проектно-кошторисна та виконавча документація, виготовлена на виконання будівельних робіт з улаштування огородження та благоустрою території до лінії технічної діагностики автомобілів за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 24, погоджена замовником ВАТ «КАТП-13061» та іншою підрядною організацією (про що мають свідчити підписи відповідних осіб та печатки), на дослідження не надані.

Суд вважає за необхідне зазначити, що до матеріалів справи вказані документи також не надані.

З урахуванням викладеного вище, факт виконання відповідачем будь-яких робіт за договором № 291 від 01.10.2009 р. ані матеріалами справи, ані висновком судової будівельно-технічної експертизи не встановлений.

Відтак суд дійшов висновку щодо порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем за договором підряду № 291 від 01.10.2009 р., факт якого ПП «Сучасні фасадні системи» не спростований.

Як наголошував позивач, внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду, подальше виконання вказаного зобов'язання втратило інтерес для позивача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України та ст. 220 ГК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений законом або договором. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, останній може відмовитись від прийняття виконання та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Як встановлено ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

У відповідності з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 320 Господарського кодексу України, у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

З урахуванням викладеного вище та встановлення судом невиконання відповідачем вимог договору підряду № 291 від 01.10.2009 р., вимога позивача про розірвання зазначеного договору підлягає задоволенню судом.

При цьому судом відхиляються викладені у відзиві відповідача посилання на порушення позивачем приписів ст. 188 ГК України з огляду на наступне.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів, згідно з яким зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Однак, недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору у будь-якому разі не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову про розірвання оспорюваного договору.

Як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин, недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору у будь-якому випадку не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору.

Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 01.12.2009 р. № 50/101-08.

Слід зазначити, що згідно з приписами частини третьої статті 82 Господарського процесуального кодексу України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Водночас, слід зазначити, що припинення зобов'язання з ініціативи кредитора внаслідок прострочення боржника за договором підряду регулюється спеціальними нормами - ст. 202 ГК України, ст.ст. 612 та 849 ЦК України. Згадані вище норми не вимагають направлення кредитором пропозицій про розірвання договору, за яким боржник прострочив зобов'язання.

Відмова від прийняття виконання боржником простроченого зобов'язання є правом кредитора. Вибір способу реалізації такого права (а так само і способу захисту своїх майнових інтересів) також належить кредиторові, оскільки цивільним та процесуальним законодавством не передбачено інше. Пред'явлення позову про розірвання договору підряду фактично є одним із способів відмови кредитора від такого договору.

Стосовно ж вимоги позивача про стягнення з відповідача 609000,00 грн. суми перерахованих позивачем відповідачеві коштів, слід зазначити таке.

Як зазначалося вище, згідно з приписами ч. 2 ст. 320 ГК України, у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

За умовами ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

У даному випадку, заподіяння відповідачем позивачеві збитків полягає у невиконанні передбачених договором робіт, оплата яких була попередньо здійснена замовником. Відтак, збитки позивача полягають у втраті сплачених за договором коштів, на суму яких відповідачем не виконані роботи.

З огляду на викладене, сплачені позивачем на підставі договору підряду грошові кошти підлягають поверненню відповідачем у передбаченій умовами договору сумі 567000,00 грн.

Стосовно решти коштів, помилково перерахованих позивачем відповідачеві понад суму, встановлену договором, слід зазначити таке.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки факт помилкового перерахування коштів позивачем відповідачеві у сумі, що перевищує передбачену договором вартість робіт на 42000,00 грн., підтверджується матеріалами справи, то позовні вимоги ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13061» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір підряду № 291 від 01.10.2009 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Київське автотранспортне підприємство 13061», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13061» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 24, код 05440979), та Приватним підприємством «Сучасні фасадні системи» (09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, пров. Слобідський, 22, код 33370190).

3. Стягнути з Приватного підприємства «Сучасні фасадні системи» (09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, пров. Слобідський, 22, код 33370190) на користь Публічного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 24, код 05440979) - грошові кошти в сумі 609000 (шістсот дев'ять тисяч) грн. 00 коп., а також 6090 (шість тисяч дев'яносто) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 08.01.2014 р.

Суддя Бабкіна В.М.