Постанова

від 23.12.2013 по справі 810/5440/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 року 810/5440/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., суддів Панової Г.В., Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства доходів і зборів України, Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Голови Комісії з проведення реорганізації Державної податкової служби України Ігнатова Андрія Петровича про визнання незаконними дій, визнання запису незаконним, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

08.10.2013 до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) з позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач 1, Міндоходів), Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Голови Комісії з проведення реорганізації Державної податкової служби України Ігнатова Андрія Петровича, в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

1) визнати незаконними дії Міністерства доходів і зборів України, що полягають у звільненні ОСОБА_2 з посади першого заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності за п. 1 ст. 40 КЗпП України;

2) скасувати наказ Голови Комісії з проведення реорганізації Державної податкової служби України №602-0 від 09.09.2013 в частині звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності за п. 1 ст. 40 КЗпП України;

3) поновити ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області;

4) стягнути з Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.09.2013 по день поновлення на роботі та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.;

5) стягнути з Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.09.2013 по день розгляду справи в суді - по 23.12.2013 в розмірі 12414,75 грн.;

6) визнати незаконним запис №29 від 09.09.2013 в трудовий книжці про звільнення ОСОБА_2 з 09.09.2013 з займаної посади згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією відповідно до наказу ДПС України за №602-0 від 09.09.2013;

7) зобов'язати Міністерство доходів і зборів України винести наказ про прийняття ОСОБА_2 на посаду першого заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області шляхом переведення з 09.09.2013 до структурного підрозділу керівництва Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області, утвореного відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів».

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Наказом ДПС України №602-0 від 09.09.2013 позивача було звільнено з посади першого заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області ДПС у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності за п. 1 ст. 40 КзПП України. При цьому реорганізація Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області ДПС на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229 не потягла скорочення штатної чисельності інспекції, зокрема посади першого заступника начальника інспекції, відтак Державною податковою службою України, правонаступником якої є Міністерство доходів і зборів України, всупереч вимогам ч. 4 ст. 36 КзПП України не продовжено дію трудового договору в реорганізованому органі - Державній податковій інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області, та звільнено позивача з займаної посади.

Також позивач звертає увагу, що відповідач 1 всупереч вимогам Закону України «Про колективні договори і угоди» та Галузевій угоді між адміністрацією Державної податкової служби України (далі - ДПС України) та Всеукраїнською професійною спілкою працівників органів державної податкової служби на 2011-2013 роки не звертався до Первинної профспілкової організації працівників ДПІ у м. Славутичі, на обліку якої перебуває ОСОБА_2, для отримання згоди на звільнення останньої з займаної посади.

Крім того, в порушення вимог Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» відповідач 1 не повідомив в установлений цим законом строк про звільнення позивача з займаної посади Славутицьку міську раду Київської області, депутатом якої є ОСОБА_2

На підставі викладеного позивач вважає, що його має бути поновлено на роботі з прийняттям рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили адміністративний позов задовольнити.

В судовому засіданні представники відповідача 1 та відповідача 2 проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні.

В своїх письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач 1 постався на те, що зі спірним наказом позивач був ознайомлений у встановленому законом порядку; про його наступне звільнення було попереджено 01.07.2013.

Також відповідач 1 зазначив, що у зв'язку з реорганізацією ДПС України та утворенням Міндоходів мала місце зміна функцій ДПІ у м. Славутичі, а саме покладено функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відтак зазнали змін істотні умови праці в Інспекції, а позивач в свою чергу відмовився від переведення на запропоновану посаду.

Крім того відповідач 1 звертає увагу на те, що звільнення позивача з займаної посади відбулося за погодженням Київської обласної державної адміністрації, та на неодноразове притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а також на безпідставність позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, будь-яких заяв, клопотань чи заперечень суду не надав.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_2 працювала на різних посадах у податкових органах України з 01.04.1994.

Наказом Голови ДПС України №1793-о від 28.09.2012 ОСОБА_2 призначено у порядку переведення на посаду першого заступника Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби.

Указом Президента України №726/2012 від 24.12.2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади», серед іншого, утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України. Цим же указом на Міндоходів покладено функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», зокрема, утворено Головне управління Міндоходів у Київській області та Державну податкову інспекцію у м. Славутичі Головного управління Міндоходів.

Цією ж постановою Державну податкову службу у Київській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Міндоходів у Київській області, а Державну податкову інспекцію у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби реорганізовано шляхом приєднання до Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області.

Пунктом 3 наведеної постанови територіальні органи Міністерства доходів і зборів визначено правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються.

Наказом Голови комісії з проведення реорганізації ДПС України від 06.06.2013 розпочато реорганізацію органів Державної податкової служби у Київській області.

01.07.2013 ОСОБА_2 було попереджено про наступне вивільнення з посади першого заступника начальника ДПІ у м. Славутичі Київської області ДПС згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України з 02.09.2013 у зв'язку з утворенням Міністерства доходів і зборів шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

07.06.2013 Державна податкова інспекція у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області, код за ЄДРПОУ 38509040, зареєстрована як юридична особа, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №707088.

Наказом Міністерства доходів і зборів України №1700-о від 05.07.2013 на посаду першого заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області призначено Коваленко Євгенію Григорівну, яка займала посаду заступника начальника цієї ж інспекції.

27.08.2013 ОСОБА_2 була ознайомлена з вакантними посадами, запропонованими їй для переведення, від переведення на які остання відмовилась.

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету ДПІ у м. Славутичі №13 від 27.08.2013 комітетом було надано попередню згоду на звільнення ОСОБА_2 у зв'язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Листом Київської обласної державної адміністрації №11-24/16730 від 30.08.2013 погоджено звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника начальника ДПІ у м. Славутичі Київської області ДПС.

Листом начальника Головного управління Міндоходів у Київській області №2181/7/10-36-04-02-44 від 03.09.2013 позивача повідомлено про продовження терміну попередження про наступне вивільнення із займаної посади до 09.09.2013.

Наказом Голови комісії з проведення реорганізації ДПС України №602-0 від 09.09.2013 ОСОБА_2 було звільнено з посади першого заступника начальника ДПІ у м. Славутичі Київської області ДПС у зв'язку реорганізацією та скороченням штатної чисельності, з виплатою середньомісячної заробітної плати.

27.09.2013 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Державна податкова інспекція у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби, код за ЄДРПОУ 34659105, що підтверджується повідомленням Державного реєстратора Реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції Київської області №02.3/270 від 27.09.2013.

Відповідно до Довідки Первинної профспілкової організації працівників ДПІ в м. Славутичі №1/9/370 від 18.09.2013 ОСОБА_2 була членом даної профспілки та сплачувала профспілкові внески.

З посвідчення депутата (а.с. 45) вбачається, що ОСОБА_2 є депутатом Славутицької міської ради Київської області VI скликання, посвідчення дійсне до 31.10.2015.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

Статтею 141 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до положень частини 4 статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Пунктом 1 статті 40 КЗпП України передбвчено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з штатним розписом на 2013 рік ДПІ у м. Славутичі Київської області ДПС, затвердженого 25.01.2013, кількість штатних посад складає 23 одиниці.

Зі змісту тимчасового штатного розпису ДПІ у м. Славутичі ГУ Міндоходів у Київській області, затвердженого 21.06.2013, та переліку змін до вказаного штатного розпису, затвердженого 12.07.2013, вбачається, що кількість штатних посад складає 26 одиниць, при цьому скорочення (виведення) зі штатного розпису посад керівництва, зокрема першого заступника начальника, не відбулося, а загальна кількість штатних посад навіть збільшена на 3 одиниці.

Положенням про ДПІ у м. Славутичі Київської області ДПС, затвердженого наказом ДПС України від 13.12.2011 №224, передбачені наступні основні завдання ДПІ: 1) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на органи державної податкової служби, правильності обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством; 2) запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх виявлення, розкриття, припинення та розслідування.

Відповідно до Положення про ДПІ у м. Славутичі ГУ Міндоходів у Київській, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 №52, основними завданнями ДПІ є: 1) забезпечення реалізації державної податкової та державної митної політики, а також боротьба з правопорушеннями під час застосування податкового, митного (при виконанні повноважень з контрольно-перевірочної, оперативно-розшукової роботи, досудового розслідування та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом) законодавства, здійснення в межах своїх повноважень контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів; 2) забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; 3) забезпечення реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також боротьба з правопорушеннями при застосуванні законодавства з питань сплати єдиного внеску; 4) забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотримання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності (крім ліцензії на здійснення митної брокерської діяльності), що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

З матеріалів справи, зокрема зі змісту Положення про ДПІ у м. Славутичі Київської області ДПС, затвердженого наказом ДПС України від 13.12.2011 №224 та Положення про ДПІ у м. Славутичі ГУ Міндоходів у Київській, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 №52, вбачається, що змін у істотних умовах праці не відбулося.

Суд звертає увагу, що законодавець може змінювати кількість податків, зборів та інших платежів, що не може бути підставою для звільнення осіб, що обіймають керівні посади в контролюючих органах.

На підставі викладеного, суд не бере до уваги посилання відповідача 1 в запереченнях на адміністративний позов на наявність зміни істотних умов праці в ДПІ у м. Славутичі у зв'язку з реорганізацією, зокрема відносно функції застосування митного законодавства та адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Порядок вивільнення працівників врегульовано статтею 49-2 КЗпП України.

Так, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України).

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України).

Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України).

Як було зазначено вище, позивача про наступне вивільнення з займаної посади було попереджено 01.07.2013.

Проте, в порушення наведених вимог трудового законодавства, переведення на вакантні посади в ДПІ у м. Славутичі було запропоновано позивачу лише 27.08.2013, а звільнено з посади 09.09.2013.

Крім того, вже 05.07.2013 на посаду першого заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області було призначено в порядку переведення ОСОБА_4, яка займала посаду заступника начальника цієї ж інспекції.

Ухвалою суду від 24.10.2013 у Міністерства доходів і зборів України було витребувано інформаційні довідки щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади та часу їх роботи.

Вимоги ухвали суду від 24.10.2013 відповідачем 1 виконані не були.

При цьому суд враховує послужний список позивача та досвід роботи в податкових органах України понад 19 років.

Водночас суд не бере до уваги доводи відповідача 1 щодо неодноразового притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, оскільки такі догани були оголошені останній відповідно до наказів ДПА України від 05.03.2009 та від 01.10.2010, тобто, як вбачається з матеріалів справи, під час обіймання посади начальника ДПІ у м. Славутичі.

28.09.2012 ОСОБА_2 призначено у порядку переведення на посаду першого заступника ДПІ у місті Славутичі Київської області ДПС і з цього часу до позивача жодних дисциплінарних стягнень застосовано не було.

Як вже було зазначено, позивач є депутатом Славутицької міської ради Київської області VI скликання.

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду.

Відповідно до листа Славутицької міської ради Київської області №01/14/2137 від 10.09.2013 Головним управлінням Міндоходів у Київській області про факт звільнення або скорочення ОСОБА_2 з посади першого заступника начальника ДПІ в м. Славутичі з 02.09.2013 Славутицьку міську раду Київської області повідомлено не було.

Суд не бере до уваги погодження Головним управлінням Міндоходів з Київською обласною державною адміністрацією (лист №11-24/16730 від 30.08.2013) звільнення ОСОБА_2 з займаної посади та відповідні заперечення відповідача 1 на адміністративний позов з огляду на те, що Київська обласна державна адміністрація не входить до системи органів місцевого самоврядування, відтак таке погодження не є належним виконанням вимог наведеної вище законодавчої норми.

Щодо тверджень позивача щодо не звернення відповідачами до Первинної профспілкової організації працівників ДПІ в м. Славутичі, на обліку якої перебуває ОСОБА_2, для отримання згоди на звільнення останньої з займаної посади, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як було зазначено вище, відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету ДПІ у м. Славутичі №13 від 27.08.2013 цим комітетом було надано попередню згоду на звільнення ОСОБА_2 у зв'язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, відтак доводи позивача в даній частині не знаходять свого підтвердження.

Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому суд звертає увагу, що при ліквідації державної установи публічного права на іншу державну установу, якій передані функції ліквідованої установи і яка є фактичним правонаступником цієї установи, переходять усі обов'язки ліквідованої установи щодо працевлаштування звільнених працівників ліквідованої установи та відшкодування усіх витрат, пов'язаних з незаконним звільненням працівника.

Беручи до уваги викладені норми законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є скасування наказу Державної податкової служби України №602-0 від 09.09.2013 та поновлення ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника саме Державної податкової інспекції в місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області, оскільки, як було зазначено вище, ДПІ у м. Славутичі Київської області ДПС була припинена як юридична особа, а ДПІ у м. Славутичі ГУ Міндоходів є правонаступником останньої в силу положень пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконними дій Міністерства доходів і зборів України, що полягають у звільненні ОСОБА_2 з посади першого заступника начальника ДПІ у м. Славутичі Київської області ДПС, то така вимога задоволенню не підлягає, оскільки зазначені дії виявились саме у прийнятті спірного наказу, відтак визнання такого наказу протиправним та його скасування і є належним способом захисту порушеного права позивача.

Розглядаючи позовну вимогу про зобов'язання відповідача 1 винести наказ про прийняття ОСОБА_2 на посаду першого заступника начальника ДПІ у м. Славутичі Київської області ГУ Міндоходів у Київській області шляхом переведення з 09.09.2013 до структурного підрозділу керівництва ДПІ у м. Славутичі Київської області ГУ Міндоходів у Київській області, утвореного відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, 05.07.2013 на спірну посаду було призначено шляхом переведення ОСОБА_4

Відповідно до пункту 6 статті 40 КЗпП однією з підстав для розірвання трудового договору за ініціативою власника є поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 265 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.

За наведених обставин на час розгляду справи у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача 1 винести наказ про прийняття на роботу ОСОБА_2 Крім того, вчинення такої дії є обов'язком відповідача 1 на виконання даного судового рішення, яке носить процедурний характер.

Не підлягає задоволенню і позовна вимога щодо визнання незаконним запису №29 від 09.09.2013 в трудовий книжці про звільнення ОСОБА_2 з 09.09.2013 з займаної посади, у зв'язку з наступним.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пункт 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.

Так, нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (актів індивідуальної дії), то вони породжують права та обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Таким чином, у адміністративного суду відсутні повноваження щодо визнання незаконним запису в трудовій книжці, оскільки такий запис не є актом індивідуальної дії, а є наслідком прийняття спірного наказу, оскарження якого, як було зазначено вище, і є належним способом захисту порушеного права позивача.

В даному випадку вчинення відповідних записів у трудовій книжці позивача відноситься до компетенції кадрової служби Міністерства доходів і зборів України або його територіального органу на виконання даного судового рішення.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10.09.2013 по день розгляду справи в суді - по 23.12.2013 в розмірі 12414,75 грн., суд зазначає, що дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Визначаючи середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, суд виходить із приписів Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», відповідно до пункту 1 якої розрахунок компенсації за час вимушеного прогулу проводиться із обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 2 зазначеного вище порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Враховуючи, що судове рішення про поновлення позивача на посаді було винесено 23.12.2013 (понеділок) та таке судове рішення підлягає негайному виконанню, то останнім днем вимушеного прогулу останній є робочий день, що передує поновленню на посаді, тобто 20.12.2013 (п'ятниця).

Відповідно до довідки ДПІ у м. Славутичі ГУ Міндоходів (а.с. 146) середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 за останні два робочі місяці на день звільнення становить 165,53 грн.

Час вимушеного прогулу, як було зазначено, складає період з 10.09.2013 по 20.12.2013, тобто 74 робочих дні.

Відповідно до довідки Славутицького міського центру зайнятості №1329/04 від 18.12.2013 ОСОБА_2 перебувала на обліку даного центру як безробітна з 01.10.2013 по 01.12.2013, на її особовий рахунок було перераховано 5319,47 грн. допомоги по безробіттю, нарахованої за період з 10.10.2013 по 22.11.2013.

Отже, стягненню з відповідача 2 підлягає середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу в сумі 6929,75 грн. (165,53 х 74 - 5319,47).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10.09.2013 по день фактичного поновлення на роботі суд зазначає, що правовідносини щодо невиплати коштів після поновлення на посаді не підпадають під визначення вимушеного прогулу, а є порушенням працедавцем порядку виплати заробітної плати.

При цьому статтею 238 КЗпП України встановлено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Зважаючи на викладене, вимоги про стягнення коштів за період з 23.12.2013 по день фактичного виконання обов'язків є передчасними та не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. суд зазначає наступне. Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд звертає увагу, що позивач не довів факту заподіяння йому моральної шкоди, не обгрунтував, в чому саме полягали його моральні чи фізичні страждання, не надав доказів причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправними діями відповідачів, а отже не довів наявність права на отримання компенсації за завдану моральну шкоду.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 2 моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. задоволенню не підлягає.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно зі статтею 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами правомірності звільнення позивача з займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України доведено не було.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 256 КАС України постанову суду про поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць в розмірі 3641,66 грн. слід допустити до негайного виконання.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», за відсутності судових витрат відповідачів, положення статті 94 КАС застосуванню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України від 09 вересня 2013 року № 602-0 «Про звільнення ОСОБА_2.».

Поновити ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області з 09 вересня 2013 року.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 вересня 2013 року по 20 грудня 2013 року у розмірі 6929 (шість тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 75 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області та стягнення з Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 3641 (три тисячі шістсот сорок однієї) грн. 66 коп. підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий - суддя Спиридонова В.О.

Судді: Панова Г.В.

Шевченко А.В.