Ухвала

від 03.04.2014 по справі 810/5440/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5440/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Міністерства доходів і зборів України та Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства доходів і зборів України, Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Голови Комісії з проведення реорганізації Державної податкової служби України Ігнатова Андрія Петровича про визнання незаконними дій, визнання запису незаконним, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 09 вересня 2013 року № 602-0; поновлено позивача на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області з 09 вересня 2013 року; стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 вересня 2013 року по 20 грудня 2013 року у розмірі 6929 грн. 75 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідачі, не погоджуючись із зазначеною постановою, подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, наказом Голови ДПС України №1793-о від 28.09.2012 позивача призначено у порядку переведення на посаду першого заступника Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби.

Наказом Голови комісії з проведення реорганізації ДПС України від 06.06.2013 розпочато реорганізацію органів Державної податкової служби у Київській області.

01 липня 2013 року позивача попереджено про наступне вивільнення з посади першого заступника начальника ДПІ у м. Славутичі Київської області ДПС згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України з 02.09.2013 у зв'язку з утворенням Міністерства доходів і зборів шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

27 серпня 2013 року позивач була ознайомлена з вакантними посадами, запропонованими їй для переведення. Однак, не погодилась на зайняття запропонованих їй посад.

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету ДПІ у м. Славутичі №13 від 27.08.2013 комітетом надано попередню згоду на звільнення позивача у зв'язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Листом Київської обласної державної адміністрації №11-24/16730 від 30.08.2013 погоджено звільнення позивача з посади першого заступника начальника ДПІ у м. Славутичі Київської області ДПС.

Листом начальника Головного управління Міндоходів у Київській області №2181/7/10-36-04-02-44 від 03.09.2013 позивача повідомлено про продовження терміну попередження про наступне вивільнення із займаної посади до 09.09.2013.

Наказом Голови комісії з проведення реорганізації ДПС України №602-0 від 09.09.2013 позивача звільнено з посади першого заступника начальника ДПІ у м. Славутичі Київської області ДПС у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності, з виплатою середньомісячної заробітної плати.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є скасування наказу Державної податкової служби України №602-0 від 09.09.2013 та поновлення позивача на посаді першого заступника начальника саме Державної податкової інспекції в місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області, оскільки, як було зазначено вище, ДПІ у м. Славутичі Київської області ДПС була припинена як юридична особа, а ДПІ у м. Славутичі ГУ Міндоходів є правонаступником останньої в силу положень пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно із частиною першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 43-1 КЗпП України «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)» передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається, зокрема, у випадку: ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до статті 49-2 «Порядок вивільнення працівників» КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.

Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Указом Президента України №726/2012 від 24.12.2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади», серед іншого, утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України. Цим же указом на Міндоходів покладено функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», зокрема, утворено Головне управління Міндоходів у Київській області та Державну податкову інспекцію у м. Славутичі Головного управління Міндоходів.

Цією ж постановою Державну податкову службу у Київській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Міндоходів у Київській області, а Державну податкову інспекцію у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби реорганізовано шляхом приєднання до Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області.

Пунктом 3 наведеної постанови територіальні органи Міністерства доходів і зборів визначено правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються.

Згідно положення про ДПІ у м. Славутичі Київської області ДПС, затвердженого наказом ДПС України від 13.12.2011 №224 та Положення про ДПІ у м. Славутичі ГУ Міндоходів у Київській, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 №52, вбачається, що змін у істотних умовах праці не відбулося.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України позивача про наступне вивільнення з займаної посади попереджено за два місяці.

Однак, в порушення наведених вимог трудового законодавства, переведення на вакантні посади в ДПІ у м. Славутичі було запропоновано позивачу лише 27.08.2013, а звільнено з посади 09.09.2013.

05.07.2013 на посаду першого заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області було призначено в порядку переведення ОСОБА_5, яка займала посаду заступника начальника цієї ж інспекції.

При цьому не було враховано послужний список позивача та досвід роботи в податкових органах України понад 19 років.

Таким чином, аналіз вищезазначених правових норм та фактичних обставин справи дають підстави дійти висновку, що попередження власника або уповноваженого органу про звільнення працівника можуть бути лише тоді, коли на підприємстві, установі та організації в дійсності є зміни в організації виробництва і праці, підприємство, установа чи організація ліквідується, реорганізується або перепрофілюється, скорочується чисельність або штат працівників.

Якщо в дійсності змін в організації виробництва і праці, реорганізації підприємства, скорочення чисельності або штату не було, тим більше коли на посаду звільненого прийнято працівника або посада залишається вакантною, у власника або уповноваженого ним органу немає підстав ні для попередження працівника, ні для його звільнення.

При реорганізація Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області ДПС на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229 не потягла скорочення штатної чисельності інспекції, зокрема посади першого заступника начальника інспекції, відтак Державною податковою службою України, правонаступником якої є Міністерство доходів і зборів України, всупереч вимогам ч. 4 ст. 36 КзПП України не продовжено дію трудового договору в реорганізованому органі - Державній податковій інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області, та звільнено позивача з займаної посади.

Згідно із частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки ДПІ у м. Славутичі ГУ Міндоходів (а.с. 146) середньомісячна заробітна плата позивача за останні два робочі місяці на день звільнення становить 165 грн 53 коп.

Час вимушеного прогулу, як було зазначено, складає період з 10.09.2013 по 20.12.2013, тобто 74 робочих дні.

Відповідно до довідки Славутицького міського центру зайнятості №1329/04 від 18.12.2013 позивач перебувала на обліку даного центру як безробітна з 01.10.2013 по 01.12.2013, на її особовий рахунок було перераховано 5319,47 грн. допомоги по безробіттю, нарахованої за період з 10.10.2013 по 22.11.2013.

Отже, стягненню з відповідача 2 підлягає середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу в сумі 6929 грн 75 коп. (165,53 х 74 - 5319,47).

Згідно з пунктом 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Міністерства доходів і зборів України та Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя : Н.М. Троян

Судді : Л.О. Костюк,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.