Рішення

від 10.01.2014 по справі 5008/941/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.01.2014 Справа № 5008/941/2012

За позовом прокурора Виноградівського району в інтересах держави в особі державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України, м. Київ, державного підприємства „Радгосп-завод „Виноградівський", м. Виноградів

до відповідача Широківської сільської ради, с. Широке, Виноградівський район

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, с. Широке, Виноградівський район, Закарпатська область

про визнання недійсним рішення 2 сесії 5 скликання Широківської сільської ради №14 від 06.05.06„Про вилучення земель від радгоспу „Виноградівський", нормативно - грошова оцінка якої складає 208 583,20 грн. (позовні вимоги викладені відповідно до заяви прокурора про уточнення позовних вимог по справі №71-3371 вих.13 від 13.12.2013 року)

Суддя Й.Й. Кадар

За участю представників сторін:

від прокуратури - Камінська О.В., прокурор відділу прокуратури м. Ужгорода, посвідчення № 010312 від 19.10.2012р.;

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - не з'явилися;

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явилися

СУТЬ СПОРУ: прокурором Виноградівського району в інтересах держави в особі державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України, м. Київ, державного підприємства „Радгосп-завод „Виноградівський", м. Виноградів заявлено позов до Широківської сільської ради, с. Широке, Виноградівський район, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, с. Широке, Виноградівський район, Закарпатська область про визнання недійсним рішення 2 сесії 5 скликання Широківської сільської ради №14 від 06.05.06 „Про вилучення земель від радгоспу „Виноградівський".

Дана справа судами розглядалась неодноразово. Рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.12.2012 (суддя Васьковський О.В.) у задоволенні позовних вимог прокурора Виноградівського району в інтересах держави в особі державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України, Державного підприємства "Радгосп - завод "Виноградівський" про визнання недійсним рішення Широківської сільської ради № 14 від 06.05.2006р. "Про вилучення земель від радгоспу "Виноградівський" - відмовлено повністю.

Постановою Львівського господарського суду від 11.04.2013 (судді Кравчук Н. М., Гнатюк Г. М., Мирутенко О.Л.) рішення господарського суду господарського суду Закарпатської області від 24.12.2012 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2013р. по справі № 5008/941/2012 касаційну скаргу прокурора Виноградівського району задоволено, рішення господарського суду Закарпатської області від 24.12.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 у справі №5008/941/2012 - скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Автоматизованою системою документообігу справу № 5008/941/2012 розподілено для розгляду судді Кадар Й.Й.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 30.10.2013 року справу № 5008/941/2012 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21 листопада 2013 р. на 12:00 год.

21.11.13 представником відповідача на виконання вимог суду подано письмовий відзив на позовну заяву відповідно до якого позов не визнає, просить суд відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позов подано з порушенням строків позовної давності, без наведення обґрунтованих доводів щодо поважності причин пропущення такого строку. Крім цього, зазначає що спір необхідно вирішувати в порядку ст.ст.17,18 Кодексу Адміністративного судочинства України оскільки предметом спору є публічно - правові відносини. Вказане клопотання підтримано в судовому засіданні уповноваженим представником відповідача.

В судовому засіданні 21.11.2013р. розгляд справи відкладено на 17.12.2013р.

Ухвалою суду від 17.12.2013р. за клопотанням прокурора продовжено строк розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд справи на 10.01.2014р. на 10:30 год. Вказане клопотання письмово підтримано усіма присутніми представниками сторін даного спору.

В судовому засіданні 17.12.2013р. прокурором подано суду заяву про уточнення позовних вимог по справі, відповідно до якої просить суд визнати недійсним рішення 2 сесії 5 скликання Широківської сільської ради №14 від 06.05.06 „Про вилучення земель від радгоспу „Виноградівський", земель загальною площею 20,32га, нормативно-грошова оцінка якої складає 208 583,20 грн.

Представником відповідача в судовому засіданні 17.12.2013 подано відзив на уточнені позовні вимоги, відповідно до якого позов не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позов подано з порушенням строків позовної давності, без наведення обґрунтованих доводів щодо поважності причин пропущення такого строку. Вказане клопотання підтримано в судовому засіданні уповноваженим представником відповідача.

10.01.2014р. прокурор прийняла участь у судовому розгляді справи по суті, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні. На виконання вимог суду подала докази про надіслання третім особам заяви про уточнення позовних вимог від 13.12.13. та додаткове обґрунтування - пояснення №71-22 вих.14 від 09.01.2014р стосовно вищевказаного відзиву відповідача. В поданому поясненні зазначає, що прокуратурою не пропущено строк позовної давності , оскільки з посиланням на п.п. 4 п. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України, в редакції чинної починаючи з 01 січня 2004 по 15 січня 2012 року, прокурор зазначає, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Враховуючи те, правовим актом органу місцевого самоврядування, а саме рішенням 2 сесії 5 скликання Широківської сільської ради №14 від 06.05.2006 року «Про вилучення земель від радгоспу «Виноградівський» порушено право власності держави на земельну ділянку в особі Державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України та ДП «Радгосп-завод «Виноградівський», таким чином строк позовної давності не застосовується і прокуратурою району не пропущено строк позовної давності.

Позивач в судове засідання 10.01.2014 року явку свого уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, на виконання вимог суду документальних доказів не подав.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, для участі в судовому засіданні 10.01.2014 року не з'явився.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи, для участі в судовому засіданні 10.01.2014 року не з'явились, письмових пояснень (відзиву) суду не надали.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно Державного акту на право постійного користування землею від 23 січня 1995 року ЗК №001378 Широківською сільською радою народних депутатів надано радгоспу „Виноградівський" у постійне користування 735,8 га землі в межах згідно з планом землекористування відповідно до рішення XII сесії ХХІ скликання від 25 вересня 1992 року б/н.

06.05.06 на другій сесії п'ятого скликання Широківська сільська рада прийняла рішення №14 „Про вилучення земель від радгоспу „Виноградівський", відповідно до якого вилучено земельні ділянки від радгоспу „Виноградівський" в загальній кількості 20,32 га, а саме: 3,0 - га з контуру 714 (пасовище), 1,5 га з контуру 746 (пасовище), 5,8 га з контуру 605 (рілля), 1,6 га з контуру 443 (пасовище), 0,4 га з контуру 473 (пасовище), 5,8 га з контуру 501 (рілля), 0,02 га з контуру 413 (землі під господарськими дворами). Вилучені земельні ділянки переведено в запас сільської ради.

Прокуратурою Виноградівського району проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при використанні земель сільськогосподарського призначення, закріплених за державними та комунальними підприємствами на території Виноградівського району.

Вказаною перевіркою встановлено, що рішенням 2 сесії 5 скликання Широківської сільської ради № 14 від 06.05.200б року «Про вилучення земель від радгоспу «Виноградівський» вилучено земельні ділянки від радгоспу «Виноградівський» в загальній кількості 20,32 га, а саме: 3,0 га з контуру 714 (пасовище), 1,5 га з контуру 746 (пасовище), 8,0 га з контуру 605 (рілля), 1,6 га з контуру 443 (пасовище), 0,4 га з контуру 473 (пасовище), 5,8 га з контуру 501 (рілля), 0,02 га з контуру 413 (земної під господарськими дворами). Вилучені землі переведено в запас сільської ради.

Позовні вимоги прокурор зокрема обґрунтовує неправильним застосуванням відповідачем норм статей 84, 116, 126, 141, 142, 149 Земельного кодексу України та ст. 50 Закону України "Про землеустрій".

При цьому зазначає що, виходячи із аналізу змісту положень статті 16, частин другої, третьої статті 84, частин третьої, четвертої статті 142, частини восьмої статті 149 та пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Широківська сільська рада Виноградівського району не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, а тому не могла вилучати її з користування ДП "Радгосп-завод "Виноградівський" та приймати рішення стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, затвердження проекту землеустрою та надання цієї земельної ділянки; державні акти на право постійного користування землею, видані ДП "Радгосп-завод "Виноградівський", до цих пір належним чином не скасовані та зміни в нього не внесені, а сам акт індивідуальної дії є безстроковим та не втрачає законної сили зі спливом певного часу, тому ДП "Радгосп-завод "Виноградівський" є належним землекористувачем, оскільки чинним земельним законодавством України не передбачено строки приведення у відповідність документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку у зв'язку з реорганізацією юридичної особи; на момент видачі спірного рішення Широківської сільської ради, а саме 06.05.2006 вилучення мало проводитись за згодою землекористувача, органом управління якого на той момент був Державний департамент продовольства Міністерство аграрної політики України, а не ДП "Радгосп - завод "Виноградівський"; Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для вилучення не був розроблений, а саме вилучення проведено всупереч вищенаведених вимог законодавства, без належної згоди землекористувача, без повідомлення органу державної реєстрації, внаслідок чого державні акти на право постійного користування землею, видані радгосп-заводу ДП "Радгосп - заводу "Виноградівський" є чинним.

Отже, прокурор вважає, що при прийняті спірного рішення Широківська сільська рада не дотримала вимог земельного законодавства, оскільки право розпорядження земельними ділянками державного підприємства не належить до повноважень органу місцевого самоврядування.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне:

Згідно державного акту на право постійного користування землею від 23 січня 1995 року ЗК №001378 Широківською сільською радою народних депутатів надано радгоспу "Виноградівський" у постійне користування 735,8 га землі в межах згідно з планом землекористування відповідно до рішення XII сесії ХХІ скликання від 25 вересня 1992 року б/н (том І - а.с. 9-12).

В матеріалах справи міститься лист від 06.05.2006р. адміністрації радгоспу "Виноградівський", скерований на адресу Широківської сільської ради, яким надано згоду адміністрацією радгоспу "Виноградівський" на вилучення земель за згодою землекористувача (том І - а.с. 8).

На підставі наданої згоди 06.05.2006р. на другій сесії п'ятого скликання Широківська сільська рада прийняла рішення №14 "Про вилучення земель від радгоспу „Виноградівський", відповідно до якого вилучено земельні ділянки від радгоспу „Виноградівський" в загальній кількості 20,32 га, а саме: 3,0 - га з контуру 714 (пасовище), 1,5 га з контуру 746 (пасовище), 5,8 га з контуру 605 (рілля), 1,6 га з контуру 443 (пасовище), 0,4 га з контуру 473 (пасовище), 5,8 га з контуру 501 (рілля), 0,02 га з контуру 413 (землі під господарськими дворами) ( том І - а.с. 7). Вилучені земельні ділянки переведено в запас сільської ради (дане рішення є предметом спору).

Вказане рішення, як вбачається із його змісту прийняте після заслуховування та обговорення інформації землевпорядника Кляп М.Т. „Про надання згоди адміністрацією радгоспу „Виноградівський на вилучення земель за згодою землекористувача". У якості нормативно-правового обґрунтування при прийняті рішення зазначені ст.ст. 12, 141, 142, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Згідно Статуту державного підприємства радгоспу "Виноградівський" (далі Статут) затвердженого Головою державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України від 14.09.2001 року (чинного на момент прийняття спірного рішення) державне підприємство підпорядковане Державному департаменту продовольства міністерства аграрної політики України.

Згідно ст.4 Статуту, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Відчуження основних засобів виробництва, що є державною власністю здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку встановленому чинним законодавством. Підприємство здійснює володіння, користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства (том І - а.с. 119-123).

Аналогічні положення викладені в Статуті державного підприємства „Радгосп-завод „Виноградівський" (нова редакція) дата реєстрації 12.10.2009 року номер запису 1310150011000031, де встановлено, що підприємство засновано на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики України є підзвітним йому (п.1.1.). Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п.5.1.). Підприємство здійснює володіння, користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та законодавства (п.5.4.) (том І - а.с. 29-41).

Відповідно до статті 141 Земельного Кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 142 Земельного Кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною другою статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено органи, через які держава набуває і реалізовує свої права на ці землі. Такими органами було визначено Кабінет Міністрів України, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські, районні державні адміністрації, державні органи приватизації відповідно до закону.

Згідно з пунктом "а" статті 16 та частиною восьмою статті 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин належало розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Рада міністрів Автономної Республіки Крим вилучала земельні ділянки державної власності, які перебували у постійному користуванні, в межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою та дев'ятою цієї статті.

Отже, виходячи із аналізу змісту положень статті 16, частин другої, третьої статті 84, частин третьої, четвертої статті 142, частини восьмої статті 149 та пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Широківська сільська рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, а тому не могла вилучати її з користування підприємства та приймати рішення стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, затвердження проекту землеустрою та надання цієї земельної ділянки іншим особам. Припинення права постійного землекористування державного підприємства могло бути здійснено власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, при цьому не мало значення, чи знаходилась спірна земельна ділянка в межах міста або за його межами.

Таким чином на момент видачі спірного рішення Широківської сільської ради, а саме 06.05.2006 вилучення земель мало проводитись за згодою землекористувача, органом управління якого на той момент був Державний департамент продовольства Міністерство аграрної політики України.

При цьому, судом також враховано, що постановою Виноградівського районного суду від 27.07.2007 у справі № 1-195/2007 встановлено, що в.о. директора державного підприємства радгоспу "Виноградівський" з перевищенням наданих повноважень незаконно надав дозвіл на відчуження земельних ділянок.

Суд також враховує норми ст.22 Земельного кодексу України (в редакції від 18 грудня 1990 року), чинного на час отримання радгоспом Державного акта на право постійного користування землею, згідно з якою виникнення права на користування землею було пов'язано з моментом видачі документа, що посвідчує таке право і не залежить від факту його реєстрації. Відсутність реєстрації в книзі записів державних актів на право постійного користування землею не спростовує факту що вказані земельні ділянки є державною власністю.

Стосовно клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності, то суд не вважає його пропущеним з огляду на те, що пункт 4 частини 1 ст. 268 Цивільного кодексу України (в редакції чинної починаючи з 01 січня 2004 по 15 січня 2015 року) встановлює, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування яким порушено його право. Прикінцевими положеннями Закону України від 20.12.2011 „Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", яким виключено вказану норму права, передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду із зазначеними позовними вимогами. Тому суд констатує, що прокурор звернувся з даним позовом у межах строку позовної давності у розумінні пункту 4 частини 1 ст. 268 Цивільного кодексу України, який діє відповідно до Прикінцевих положень Закону від 20.12.2011.

Щодо доводів відповідача про те що даний спір необхідно вирішувати в порядку ст.ст.17, 18 Кодексу Адміністративного судочинства України оскільки предметом спору є публічно - правові відносини, то суд зазначає що відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" - Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки , не належать до правових актів управління , а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам .

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 цього кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, підсумовуючи викладене, слід констатувати, що прокурором належними та допустимими доказами доведено підставність позовних вимог, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та п. 4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір у розмірі 1218,00 грн. підлягає стягненню з відповідача - Широківської сільської ради в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-6, 12, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним рішення 2 сесії 5 скликання Широківської сільської ради №14 від 06.05.06 „Про вилучення земель від радгоспу „Виноградівський" загальною площею 20,32 га., нормативно - грошова оцінка якої складає 208 583,20 грн.

3. Стягнути з Широківської сільської ради (вул. Гагаріна, 1, с. Широке, Виноградівський район, код ЄДРПОУ 04349260) в доход Державного бюджету (отримувач коштів - Управління державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38015610, банк отримувача - ГУДКСУ у Закарпатській області, код банку отримувача (МФО) - 812016, рахунок отримувача - №31211206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001) суму 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень) судового збору.

Видати наказ.

4 . Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 13.01.2014

Суддя Кадар Й.Й.