Постанова

від 18.01.2007 по справі 14/114

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/114

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "18" січня 2007 р. Справа №  14/114

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С. Б. 18.01.2007 р. о 14 год. 30 хв. розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу № 14/114

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю  "Фірма "Метида",                      м. Олександрія  

до відповідача:  Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Олександрія     

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень  

Секретар судового засідання - Костенко В.С.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Біляєв М.М., довіреність №   б/н від 21.01.2006 р.;  

від відповідача - Дьорко А.М., довіреність № 254  від 01.01.2007 р.;

Подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Олександрійської ОДПІ №0000142310\0 від 24.02.2006 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 81 500,10 грн., в тому числі 54 333,40 грн. основного платежу та 27 166,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0000122310\0 від 24.02.2006 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток  в розмірі 222 981,96 грн., в тому числі 185 818,30 грн. основного платежу та 37 163,66 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вважає помилковими висновки державної податкової служби щодо порушення ним норм законодавства про оподаткування, зокрема підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Позивач зазначає, що відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька право чинів від свого імені, але за рахунок комітента. При цьому права власності на придбане чи реалізоване майно у комісіонера не виникає.

Згідно договорів комісії, що були укладені між ТОВ „Фірма „Метида” та СПД Білик Л.В. від 23.09.2005 р., СПД Іліка М.В. від 23.09.2005 р., СПД Гаврилюком І.Б. від 15.09.2005 р., товариство є комісіонером. Посилаючись на норми пункту 7.9 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, позивач стверджує, що до складу валового доходу комісіонера – ТОВ „Фірма „Метида” за договорами комісії може бути включено лише винагороду у розмірі, що зазначена в договорі, решта коштів, яка надійшла комісіонеру для закупівлі товару, правомірно не включена до складу валових доходів та валових витрат.

Позивач заперечує висновок податкового органу щодо порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” при взаємовідносинах Товариства з СПД Гаврилюком І.Б. За договором уступки права вимоги від 15.07.2005 р. позивач уступив право вимагати СПД Гаврилюку І.Б. заборгованість за договором купівлі-продажу від 11.07.2005 р. та підписав протокол про зарахування однорідних грошових вимог.

Позивач стверджує, що згідно підписаного протоколу зарахування однорідних грошових вимог зобов'язання ТОВ „Фірма „Метида” повернути отримані кошти за договором позики припинилось шляхом зарахування, отже на кінець податкового періоду зобов'язання Товариства в розмірі 300 000,00 грн. перед СПД Гаврилюк І.Б. не існувало. А тому висновок податкової інспекції про  включення  до валового доходу суми у 300 000,00 грн. є безпідставним.

Позивач вважає помилковими висновки податкової інспекції щодо порушення ТОФ „Фірма „Метида” пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість за  договорами комісії у сумі 46 666,68 грн. безпідставним, оскільки перерахування грошових коштів комітентом за договором комісії комісіонеру не передбачає переходу права власності і не продажем товару чи його оплатою.

Позивач звертає увагу суду, що податковим органом при перевірки та нарахуванні податкового зобов'язання по податку на додану вартість  не враховано, що кошти, перераховані Товариству за платіжним дорученням №420 від 26.09.2005 р., як передоплата за борошно, в вересні 2005 року повернуті СТОВ „ім. Шевченко”, про що свідчать квитанції №№301, 304,308.

Крім того, позивач наполягає, що відповідачем не взято до уваги заперечення позивача до акту перевірки згідно яких кошти перераховані Товариству за платіжним дорученням №42 від 20.09.2005 р. в сумі 20 000,00 грн. за транспортні послуги згідно рахунку №132 від 19.09.2005 р. зараховані Товариством в рахунок оплати за раніше отримані матеріальні цінності згідно видаткової накладної №30\03-1 від 30.03.2005 р.

В запереченнях проти позову Олександрійська ОДПІ зазначає, що викладені в позові вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріалі справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

                                                 ВСТАНОВИВ:

Олександрійською ОДПІ проведено перевірку ТОВ „Фірма „Метида” щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2005 р., про що складено акт перевірки від 15.02.2006 р. №51\23-00-23096764.

Документальною перевіркою встановлено порушення вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, пунктів 1.6, 3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р. за №143 та зареєстрованого в Мін'юсті України 08.04.2003 р. за №271\7592, а саме  заниження оподатковуваного прибутку в 3 кварталі 2005 р. на 443 473,30 грн. за рахунок не включення до складу валового доходу попередньої оплати, отриманої від покупців, а також порушення вимог підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1, підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме   заниження оподаткованого прибутку за 3 квартал 2005 р. на 300 000,00 грн. за рахунок не включення до валового доходу фінансової допомоги, отриманої від фізичної особи.

Акт перевірки від 15.02.2006 р. став підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 24.02.2006 р. №0000122310\0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 222 981,96 грн., в тому числі 185 818,30 грн. основного платежу та 37 163,66 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Господарський суд вважає, що вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.02.2006 р. №0000122310\0 не підлягає задоволенню в силу наступного.

Згідно пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, включаючи (морський) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 цього Закону Україну валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

За нормою підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 даного Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше –

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.9.1 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не включається до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку  у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

15.09.2004 р. між суб'єктом підприємницької діяльності Гаврилюком І.Б., як Комітентом, та ТОВ „Фрма „Метида”, як Комісіонером, укладено договір комісії, за умовами якого  Комітент доручає Комісіонеру купити цукровий буряк урожаю 2005 року за ціною 150,00 грн. за тону на загальну суму 210 140,00 грн. в кількості 1 400 тон.

23.09.2005 р. між фізичною особою Білик Л.В., як Комітентом, та ТОВ „Фірма „Метида”, як Комісіонером, укладено договір комісії, за умовами якого Комісіонер зобов'язується від свого імені за дорученням Комітента за винагороду здійснити в інтересах і за рахунок останнього угоду із закупівлі борошна в кількості 150 тон по ціні 1 000,00 грн. за тону з ПДВ.

При з'ясуванні обставин справи судом встановлено, що згідно платіжних доручень №№23,24 від 30.09.2005 р. позивачу від СПД Гаврилюк І.Б., як попередня оплата перераховані кошти за цукровий буряк  в сумі 10 140,00 грн. та в розмірі 200 000,00 грн. без ПДВ згідно договору комісії від 15.09.2004 р., згідно платіжних доручень №20 від 23.09.2005 р., №21 від 26.09.2005 р. позивачу від СПД Білик Л.В. перераховані кошти в оплату за борошно  в сумі 50 000,00 грн., 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ згідно договору комісії від 23.09.2005 р., згідно платіжного доручення №26 від 26.09.2005 р. позивачу від СПД Іліка М.В. перераховані кошти в оплату за борошно  в сумі 130 000,00 грн., в тому числі ПДВ згідно договору комісії від 23.09.2005 р.

В той же час грошові кошти, що надійшли на поточний рахунок позивача від приватних підприємців за договорами комісії оприбутковані платником податку на балансовому рахунку  685 „Розрахунки з іншими кредиторами”, будь-яких дії щодо виконання договорів комісії позивач не виконував, а в день їх надходження використав на власні господарські потреби, що підтверджують виписки з банківського рахунку №26004301305078 ТОВ „Фірма „Метида” за період з 25.09.2005 р. по 30.09.2005 р., даного факту не заперечив представник позивача, крім того в ціну товару за яке здійснено перерахування СПД Білик Л.В., СПД Іліка М.В. включено податок на додану вартість.

Норми підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачають перелік доходів з інших джерел, які повинні включатися до валового доходу, в той же час слід зазначити, що цей перелік не є вичерпним, що дає підстави вважати, що кошти, які переховані платнику податків згідно договору комісії, але не використані за призначенням та направленні на власні господарські потреби повинні включатися до валового доходу платника податку.   

Відсутність будь-яких переконливих доказів, що підтверджують отримання, оприбуткування та використання коштів позивачем на виконання договорів комісії та наявність факту їх оприбуткування на рахунку „розрахунки з іншими кредиторами”, а також факту використання їх у власній господарської діяльності, як власного майна, перерахування коштів від контрагентів з урахуванням податку на додану вартість  підтверджують правомірність висновку податкового органу щодо заниження позивачем оподатковуваного прибутку в 3 кварталі 2005 року на 443 473,30 грн. за рахунок не включення до складу валового доходу попередньої оплати за товар, що надійшла від приватних підприємців Гаврилюк І.Б., Білик Л.В., Іліка М.В.

Перевіркою також встановлено, що в порушення підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством не враховано до складу валового доходу 3 кварталу 2005 року суму поворотної фінансової допомоги в розмірі 300 000,00 грн.

Відповідно до підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” поворотна фінансова допомога – це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або інших видів компенсацій як оплати за користування такими коштами.

Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід включає в себе доходи з інших джерел, в тому числі сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж встановлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

З матеріалів справи вбачається, що 05.07.2005 року між громадянином Гаврилюком І.Б. та ТОВ „Фірма „Метида” в особі директора Гиляки С.В. укладено договір поворотної фінансової допомоги (позики) на суму 300 000,00 грн., згідно меморіальних ордерів №18 від 06.07.2005 р. на суму 75 000,00 грн., №19 від 06.07.2005 р. на суму 71 000,00 грн., №20 від 06.07.2005 р. на суму 79 000,00 грн., №21 від 06.07.2005 р. на суму 75 000,00 грн.  Гаврилюк І.Б. вніс на поточний рахунок ТОВ „Фірма „Метида” готівкові кошти на загальну суму 300 000,00 грн. з призначенням платежу „поворотна фінансова допомога”. Станом на 01.10.2005 року позивач не повернув  Гаврилюку І.Б. фінансову допомогу.

Посилання позивача на укладання з СПД Гаврилюком І.Б. договору уступки вимоги від 15.07 2005 року та підписання протоколу про зарахування однорідних грошових вимог від 15.07.2005 р. господарський суд не приймає, як доказ погашення заборгованості ТОВ „Фірма „Метида” СПД Гаврилюку І.Б.

По-перше, за своєю природою перехід права первісного кредитора (ТОВ „Фірма „Метида”) новому кредитору (СПД Гаврилюк І.Б.) у зобов'язаннях ПП Гиляки С.В. по договору купівлі-продажу від 11.07.2005 р. не свідчить про виникнення у СПД Гаврилюка І.Б. зобов'язання  перед ТОВ „Фірма „Метида” у сумі 300 000,00 грн., оскільки відступлення права вимоги за своєю суттю є безоплатним.

По-друге, згідно статті 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.  Відповідно до пункту 4.1 договору поворотної фінансової допомоги від 05.07.2005 р. ТОВ „Фірма „Метида” повинна повернути грошові кошти Гаврилюку І.Б. до 30.09.2005 р., отже на час підписання протоколу про зарахування взаємних вимог від 15.07.2005 р. строк виконання зобов”язань у позивача перед Гаврилюком І.Б. не настав.

По-третє, договір  поворотної фінансової допомоги від 05.07.2005 р., як і перерахування коштів позивачу здійснено фізичною особою Гаврилюком І.Б., тоді як договір уступки вимоги від 15.07.2005 р. та протокол про зарахування взаємних вимог позивачем укладено з суб'єктом підприємницької діяльності – приватним підприємцем  Гаврилюком І.Б.

За таких обставин, господарський суд вважає правомірним висновок податкового органу про заниження позивачем оподаткованого прибутку за 3 квартал 2005 року на 300 000,00 грн. за рахунок не включення до валового доходу звітного періоду поворотної фінансової допомоги, отриманої від фізичної особи.

З огляду на викладене, господарський суд відмовляє ТОВ „Фірма „Метида” в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ №0000122310\0 від 24.02.2006 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 222 981,96 грн., в тому числі 185 818,30 грн. основного платежу та 37 163,66 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Господарський суд часткового задовольняє позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.02.2006 р. №0000142310\0 про нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 81 500,00 грн., в тому числі 54 333,40 грн. основного платежу та 27 166,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій в силу наступного.

За висновками державної податкової інспекції в порушення пункту 4.1 статті 4 , підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивач занизив податок на додану вартість в вересні 2005 року на 54 333,36 грн.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законодавством України з питань оподаткування.  До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов”язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше –

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що на поточний банківський рахунок позивача надійшли кошти на загальну суму 280 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 46 666,68 грн., що підтверджують платіжні доручення №21 від 26.09.2005 р. в сумі 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ – 16 666,67 грн., №20 від 23.09.2005 р. в сумі 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ – 8 333,34 грн., №26 від 26.09.2005 р. в сумі 130 000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 21 666,67 грн. з призначенням платежу передоплата за товар згідно договорів комісії.

Як вже досліджено судом, кошті, що надійшли позивачу за товар на виконання договорів комісії не використовувалися, оприбутковані підприємством на балансовий рахунок 685 „Розрахунки з іншими кредиторами” та використані на власні господарські потреби.  Згідно платіжних доручень в вартість товару включена сума податку на додану вартість, яка підлягала перерахуванню до державного бюджету, отже є правомірним висновок податкового органу про заниження позивачем в вересні 2005 року податку на додану вартість на 46 666,68 грн.

В той же час господарський суд не погоджується з висновками податкової служби щодо заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 333,34 грн. по господарської операції з СТОВ ім.. Шевченко та податку на додану вартість в сумі 3 333,34 грн. по господарської операції з ТОВ „Тіньки”.

З матеріалів справи вбачається, що СТОВ ім. Шевченко  платіжним дорученням №420 від 26.09.2005 р. перерахувало на поточний рахунок позивача грошові кошти в сумі 26 000,00 грн., в тому числі ПДВ 4 333,34 грн. за борошно згідно рахунку №117 від 23.09.2005 р., ТОВ „Тіньки” платіжним дорученням №42 від 20.09.2005 року перерахувало на поточний рахунок позивача грошові кошти в сумі 20 000,00 грн., в тому числі ПДВ 3 333,34 грн. за транспортні послуги згідно рахунку 132 від 19.09.2005 р.

В той же час позивачем надано докази про повернення СТОВ ім. Шевченко коштів в сумі 26 000,00 грн., що підтверджують квитанції до прибуткових касових ордерів №301 від 27.09.2005 р., №304 від 28.09.2005 р., №308 від 29.09.2005 р. про прийняття від ТОВ „Фірма „Метида” через Гаврилюка І.Б. відповідних грошових коштів.

Позивачем подано лист ТОВ „Тіньки” від 22.09.2005 р., адресований ТОВ „Фірма „Метида”, зі змісту якого вбачається, що ТОВ „Тіньки” просить перераховані ним кошти в сумі 20 000,00 грн. за транспортні послуги згідно платіжного доручення №42 від 20.09.2005 року зарахувати в рахунок оплати за раніше отримані матеріальні цінності згідно видаткової накладної 30\03-1 від 30.03.2005 року (посівний ячмінь на суму 20 535,00 грн.). Згідно зведеної таблиці №5 по податку на додану вартість (акт перевірки, т.1, а.с. 22), документальною перевіркою не встановлено порушень декларування податкових зобов”язань по податку на додану вартість по господарським операціям за березень, квітень 2005 р., що свідчить про включення до податкового зобов'язання податку на додану вартість по операції з відвантаження ячменю ТОВ „Тіньки”.  

В запереченнях на акт перевірки, до винесення спірного податкового повідомлення-рішення, дані факти викладені позивачем, але податкова служба не прийняла їх до уваги та в листі на заперечення на акт планової виїзної перевірки від 24.02.2006 р. зазначила про не підтвердження даних фактів, посилаючись на пояснення посадових осіб СТОВ ім. Шевченко та акт зустрічної перевірки ТОВ „Тіньки”.

В судовому засіданні ні пояснення посадових осіб СТОВ ім.. Шевченко, ні акт зустрічної перевірки ТОВ „Тіньки” представником податкового органу не надані, будь-яких пояснень з приводу існування пояснень посадових осіб СТОВ ім. Шевченко та акту зустрічної перевірки ТОВ „Тіньки”, які б спростували доводи позивача щодо правомірності не включення до податкового зобов'язання податку на додану операцію по господарським операціям з СТОВ ім. Шевченко, ТОВ „Тіньки” представником відповідача не надано.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин господарський суд часткового задовольняє вимоги позивача та визнає недійсним податкове повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ №0000142310\0 від 24.02.2006 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 7 666,68 грн. основного платежу та 3 833,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Керуючись частинами 1-3 статті 160, частиною 1 статті 162, статтею 163, частинами 1-4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                                  ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Олександрійської об"єднаної державної податкової інспекції  № 0000142310/0  від 24.02.2006 р. в частині нарахування податкового зобов"язання по податку на додану вартість в сумі 7 666,68 грн. основного платежу та 3 833,34 грн. штрафних санкцій.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (№ рахунку 31118095600002, МФО 823016, отримувач коштів УДК у м. Кіровограді,  ГУДКУ у Кіровоградській області,  ідентифікаційний код 24145329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Метида" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го Грудня, 141/4, р/р 26004301305078 в Промінвестбанку м. Олександрія, МФО 323215, код 23096764) судові витрати по справі 1,70 грн. державного мита.  

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.          

Суддя   С. Б. Колодій