Постанова

від 10.01.2014 по справі 826/18909/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 січня 2014 року 14:56 справа №826/18909/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проскасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29 листопада 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України (далі по тексту - позивач, ДБК Управління справами Верховної Ради України) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2013 року №87326552207.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/18909/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 08 січня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 14 листопада 2013 року №87326552207 згідно з підпунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України ДБК Управління справами Верховної Ради України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 312 955,00 грн., в тому числі за основним платежем - 875 303,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 437 652,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 29 жовтня 2013 року №577/26552207/21586524 "Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ДБК Управління справами Верховної Ради України, код за ЄДРПОУ 21586524, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Райснер Унд Вольф Україна", (код за ЄДРПОУ 37449300), ПП "Харківспецбудмеханізація-7" (код за ЄДРПОУ 36224983), ТОВ "ДАР-КО" (код за ЄДРПОУ 35520543) за квітень 2012 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 875 303,00 грн., у тому числі за квітень 2012 року - на 875 303,00 грн.

Висновки Акта перевірки мотивовані наступним: позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "Райснер Унд Вольфф Україна", ПП "Харківспецбудмеханізація-7", ТОВ "ДАР-КО", оскільки правочини між ДБК Управління справами Верховної Ради України та вказаними контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків, так як не встановлено факту реального здійснення господарських операцій в межах спірних правовідносин.

Позивач вважає протиправним збільшенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з того, що ним дотримано всі необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідачем надано в матеріали справи документи на підтвердження висновків акта перевірки, однак письмових заперечень відповідачем до суду не надано.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ДБК Управління справами Верховної Ради України, виходячи з наведених нижче мотивів.

Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ДБК Управління справами Верховної Ради України, ТОВ "Райснер Унд Вольф Україна", ПП "Харківспецбудмеханізація-7" та ТОВ "ДАР-КО", обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ДБК Управління справами Верховної Ради України (покупець) та ТОВ "Райснер Унд Вольфф Україна" (постачальник) укладено договір поставки від 15 листопада 2011 року №68, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупця деформаційні шви та еластомерні опорні частини виробництва RW Engineering Ges.m.b.H., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.

Відповідно до специфікацій до даного договору та видаткових накладних, які датовані листопадом - груднем 2011 року, ТОВ "Райснер Унд Вольфф Україна" поставило позивачу еластомерні опорні частини RWЕ та деформаційні шви WSF80.

ТОВ "Райснер Унд Вольфф Україна" виписало позивачу податкові накладні, на суму 1 437 087,60 грн., у тому числі податок на додану вартість - 239 514,60 грн.

На підтвердження факту оплати за придбані товари, позивач надав суду платіжні доручення, однак суд приймає до уваги лише платіжне доручення від 04 квітня 2012 року №1061, оскільки інші платіжні доручення не містять відміток банку про їх виконання.

06 березня 2012 року між ДБК Управління справами Верховної Ради України (генпідрядник) та ПП "Харківспецбудмеханізація-7" (підрядник) укладено контракт, за умовами якого підрядник в межах договірної ціни відповідно до проектної документації та умов цього контракту виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи по будівництву об'єкта, усуває на протязі гарантійного строку експлуатації об'єкта недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, а генпідрядник фінансує та приймає виконані всі передбачені замовленням роботи по будівництву відповідно до умов контракту.

Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт та актів надання послуг, ПП "Харківспецбудмеханізація-7" надано генпослуги, а саме виконано реконструкцію транспортної розв'язки на перетині бульвару Дружби Народів та Наддніпрянського шосе у Печерському районі м. Києва; згідно видаткових накладних позивач поставив підряднику: пісок річковий, люк важкий в комплекті, зливоприймальник тощо).

ПП "Харківспецбудмеханізація-7" виписало позивачу податкові накладні, на суму 10 710 250,19 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1 785 041,71 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти надання послуг та податкові накладні, складені на підставі договору про виконання роботи від 01 березня 2012 року №17/2012, однак вказаний договір в матеріалах справи відсутній.

На підтвердження факту оплати за виконані роботи, позивач надав суду платіжні доручення.

Згідно умов контракту від 02 квітня 2012 року №48/2012, укладеного між ДБК Управління справами Верховної Ради України (генпідрядник) та ТОВ "ДАР-КО" (підрядник), останній в межах договірної ціни відповідно до проектної документації та умов цього контракту виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи по будівництву об'єкта, усуває на протязі гарантійного строку експлуатації об'єкта недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, а генпідрядник фінансує та приймає виконані всі передбачені замовленням роботи по будівництву відповідно до умов контракту.

Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт та актів надання послуг, ТОВ "ДАР-КО" надано генпослуги, а саме виконано роботи з реконструкції транспортної розв'язки на перетині бульвару Дружби Народів та Наддніпрянського шосе у Печерському районі м. Києва.

ТОВ "ДАР-КО" виписало позивачу податкові накладні, на суму 3 892 476,56 грн., у тому числі податок на додану вартість - 648 746,09 грн.

На підтвердження факту оплати за виконані роботи, позивач надав суду платіжні доручення, однак суд не приймає їх до уваги, оскільки вони не містять відміток банку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за спірний період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Райснер Унд Вольфф Україна", ПП "Харківспецбудмеханізація-7" та ТОВ "ДАР-КО", у зв'язку з придбанням товарів та робіт.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду письмових пояснень щодо мети придбання та використання у власній господарській діяльності придбаних у підприємств-контрагентів товарів та підрядних робіт та відповідних підтверджуючих документів, тобто позивачем не надано жодних доказів на підтвердження реальності спірних операцій.

Так, наприклад, в матеріалах справи відсутні копії договорів із замовниками будівельних робіт, чи будь-яких інших доказів, які б свідчили на користь реальності господарських операцій, доказів чи пояснень на підтвердження неможливості самостійного виконання позивачем взятих зобов'язань та необхідності залучення до виконання робіт підрядників - ПП "Харківспецбудмеханізація-7" та ТОВ "ДАР-КО".

Також не надано доказів, на підставі яких можливо було б встановити з якою метою позивачем придбано еластомерні опорні частини RWЕ та деформаційні шви WSF80 та яким чином використано в межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Райснер Унд Вольфф Україна", ПП "Харківспецбудмеханізація-7" та ТОВ "ДАР-КО" носять реальний характер, а придбані товари та підрядні роботи використані в межах господарської діяльності або придбавались із такою метою.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому, збільшення ДБК Управління справами Верховної Ради України суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 14 листопада 2013 року №87326552207 є правомірним.

Суд погоджується з доводами позивача про відсутність повноважень у відповідача визнавати правочини нікчемними, однак зазначає, що зазначене не є самостійною підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у разі недоведеності реальності господарської операції.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки, однак, суд звертає увагу на те, що правомірність проведення перевірки не оскаржується позивачем в межах спірних правовідносин, а порушення її проведення не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, за умови підтвердження виявлених порушень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДБК Управління справами Верховної Ради України не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Державному будівельному комбінату Управління справами Верховної Ради України відмовити повністю.

2. Стягнути з Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України (код ЄДРПОУ 21586524, 01021, м. Київ, вул. Шовковична, 12-б) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) 90 відсотків суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 129,20 грн. (чотири тисячі сто двадцять дев'ять гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко