Ухвала

від 19.03.2014 по справі 826/18909/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18909/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Ганечко О.М.

Собківа Я.М.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної ради України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної ради України до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України (далі по тексту - позивач, ДБК Управління справами Верховної Ради України) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2013 року №87326552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що має необґрунтований та безпідставний характер, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 14 листопада 2013 року №87326552207 згідно з підпунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України ДБК Управління справами Верховної Ради України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 312 955,00 грн., в тому числі за основним платежем - 875 303,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 437 652,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 29 жовтня 2013 року №577/26552207/21586524 "Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ДБК Управління справами Верховної Ради України, код за ЄДРПОУ 21586524, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Райснер Унд Вольф Україна", (код за ЄДРПОУ 37449300), ПП "Харківспецбудмеханізація-7" (код за ЄДРПОУ 36224983), ТОВ "ДАР-КО" (код за ЄДРПОУ 35520543) за квітень 2012 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 875 303,00 грн., у тому числі за квітень 2012 року - на 875 303,00 грн.

Висновки Акта перевірки мотивовані наступним: позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "Райснер Унд Вольфф Україна", ПП "Харківспецбудмеханізація-7", ТОВ "ДАР-КО", оскільки правочини між ДБК Управління справами Верховної Ради України та вказаними контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків, так як не встановлено факту реального здійснення господарських операцій в межах спірних правовідносин.

Погоджуючись з висновками відповідача та суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведеної норми, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Так, розглядаючи реальність господарських операцій позивача з контрагентами, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ДБК Управління справами Верховної Ради України (покупець) та ТОВ "Райснер Унд Вольфф Україна" (постачальник) укладено договір поставки від 15 листопада 2011 року №68, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупця деформаційні шви та еластомерні опорні частини виробництва RW Engineering Ges.m.b.H., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.

Відповідно до специфікацій до даного договору та видаткових накладних, які датовані листопадом - груднем 2011 року, ТОВ "Райснер Унд Вольфф Україна" поставило позивачу еластомерні опорні частини RWЕ та деформаційні шви WSF80.

ТОВ "Райснер Унд Вольфф Україна" виписало позивачу податкові накладні, на суму 1 437 087,60 грн., у тому числі податок на додану вартість - 239 514,60 грн.

На підтвердження факту оплати за придбані товари, позивач надав суду платіжні доручення.

Разом з тим, судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги лише платіжне доручення від 04 квітня 2012 року №1061, оскільки інші платіжні доручення не містять відміток банку про їх виконання.

Крім того, 06 березня 2012 року між ДБК Управління справами Верховної Ради України (генпідрядник) та ПП "Харківспецбудмеханізація-7" (підрядник) укладено контракт, за умовами якого підрядник в межах договірної ціни відповідно до проектної документації та умов цього контракту виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи по будівництву об'єкта, усуває на протязі гарантійного строку експлуатації об'єкта недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, а генпідрядник фінансує та приймає виконані всі передбачені замовленням роботи по будівництву відповідно до умов контракту.

Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт та актів надання послуг, ПП "Харківспецбудмеханізація-7" надано генпослуги, а саме виконано реконструкцію транспортної розв'язки на перетині бульвару Дружби Народів та Наддніпрянського шосе у Печерському районі м. Києва; згідно видаткових накладних позивач поставив підряднику: пісок річковий, люк важкий в комплекті, зливоприймальник тощо).

ПП "Харківспецбудмеханізація-7" виписало позивачу податкові накладні, на суму 10 710 250,19 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1 785 041,71 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти надання послуг та податкові накладні, складені на підставі договору про виконання роботи від 01 березня 2012 року №17/2012, однак вказаний договір в матеріалах справи відсутній.

На підтвердження факту оплати за виконані роботи, позивач надав суду платіжні доручення.

Згідно умов контракту від 02 квітня 2012 року №48/2012, укладеного між ДБК Управління справами Верховної Ради України (генпідрядник) та ТОВ "ДАР-КО" (підрядник), останній в межах договірної ціни відповідно до проектної документації та умов цього контракту виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи по будівництву об'єкта, усуває на протязі гарантійного строку експлуатації об'єкта недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, а генпідрядник фінансує та приймає виконані всі передбачені замовленням роботи по будівництву відповідно до умов контракту.

Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт та актів надання послуг, ТОВ "ДАР-КО" надано генпослуги, а саме виконано роботи з реконструкції транспортної розв'язки на перетині бульвару Дружби Народів та Наддніпрянського шосе у Печерському районі м. Києва.

ТОВ "ДАР-КО" виписало позивачу податкові накладні, на суму 3 892 476,56 грн., у тому числі податок на додану вартість - 648 746,09 грн.

На підтвердження факту оплати за виконані роботи, позивач надав суду платіжні доручення, однак судом першої інстанції обґрунтовано не взято їх до уваги, оскільки вони не містять відміток банку.

Колегією суддів Київського апеляційного адміністративного суду детально досліджено і проаналізовано зміст угод, укладених позивачем з його контрагентами, та встановлено, що належних доказів на підтвердження фактичного їх виконання, суду не надано, а ті документи, які надані позивачем для підтвердження «товарності» та «фактичності» проведених операцій з контрагентами жодним чином не підтверджують їх реальності і виконання саме силами контрагентів, а тому судом апеляційної інстанції такі не приймаються до уваги.

Також, як вірно зауважено судом першої інстанції, позивачем не надано пояснень щодо мети придбання та використання у власній господарській діяльності придбаних у підприємств-контрагентів товарів та підрядних робіт та відповідних підтверджуючих документів, та не надано жодних доказів на підтвердження реальності спірних операцій, зокрема, на підтвердження неможливості самостійного виконання позивачем взятих зобов'язань та необхідності залучення до виконання робіт підрядників - ПП "Харківспецбудмеханізація-7" та ТОВ "ДАР-КО".

Не було встановлено судом апеляційної інстанції і наявності зв'язку між фактом придбання еластомерних опорних частини RWЕ та деформаційні шви WSF80 та господарською діяльністю позивача, так як апелянтом не надано доказів використання придбаних товарів у господарській діяльності підприємства, що підтверджує відсутність ділової мети в діях платника податків під час здійснення господарських операцій.

Також, суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. В даному випадку відсутність доказів використання позивачем у власній господарській діяльності отриманого товару/ робіт, на думку суду, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договорів у господарській діяльності.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції, вважає, що зазначені правовідносини позивача із контрагентами мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки позивачем не надані необхідні первинні документи, які підтверджують реальність правочинів і досягненням позивачем законної мети з подальшим використанням придбаних товарів в господарській діяльності, висновки відповідача, що операції не спрямовані на їх реальне настання є обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач довів обґрунтованість та законність свого рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної ради України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.03.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: О.М. Ганечко

Я.М.Собків

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Собків Я.М.