Ухвала

від 19.05.2014 по справі 826/18909/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2014 р. м. Київ К/800/20419/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Блажівської Н.Є. Кошіля В.В. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.2014 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 у справі № 826/18909/13-а за позовомДержавного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2013 року №87326552207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти рішення, яким справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі акта №577/26552207/21586524 від 29.10.2013 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ДБК Управління справами Верховної Ради України, код за ЄДРПОУ 21586524, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Райснер Унд Вольф Україна», (код за ЄДРПОУ 37449300), ПП «Харківспецбудмеханізація-7» (код за ЄДРПОУ 36224983), ТОВ «ДАР-КО» (код за ЄДРПОУ 35520543) за квітень 2012 року», яким встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України (що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 875 303 грн.), відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 87326552207 від 14.11.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 312 955 грн. (з яких: 875 303 грн. - основний платіж та 437 652 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Висновок контролюючого органу про вказані порушення був зроблений з огляду на те, що, на його думку, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Райснер Унд Вольфф Україна», ПП «Харківспецбудмеханізація-7», ТОВ «ДАР-КО», оскільки правочини між позивачем та вказаними контрагентами укладені без мети настання реальних наслідків, з огляду на відсутність факту реального здійснення господарських операцій в межах спірних правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову, попередні судові інстанції дійшли висновку про те, що правовідносини між позивачем та його контрагентами мали виключно паперовий характер, а отже, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки позивач не надав суду необхідних первинних документи на підтвердження факту реальності виконання умов укладених правочинів, і досягнення ним законної мети з подальшим використанням придбаних товарів в господарській діяльності, а тому висновки відповідача, що спірні операції не спрямовані на їх реальне настання є обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПК України).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Однак, сама наявність або відсутність первинних документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Між тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що поза межами судового дослідження залишилися документи, подані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій та їх зв'язку з його господарською діяльністю, зокрема, акти виконаних робіт, укладених між позивачем та Комунальним підприємством «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва».

Крім того, суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо недоведеності позивачем використання придбаних товарів та робіт в межах своєї господарської діяльності передчасними, з огляду на недослідження та невстановлення попередніми судовими інстанціями видів господарської діяльності позивача.

Отже, з метою встановлення факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом судам попередніх інстанцій необхідно встановити рух активів платника у процесі здійснення господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, а також з'ясувати зміст отриманих позивачем робіт (послуг), їх обсяг та спосіб здійснення, тобто, ознак, які б свідчили про реальність їх виконання (надання), передбачених укладеними договорами, крім того, здійснити дослідження всіх первинних документів, які необхідно було складати під час здійснення господарських операцій в межах спірних правовідносин.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає, що оскаржувані судові рішення винесено з дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді Н.Є. Блажівська

В.В. Кошіль