Рішення

від 13.01.2014 по справі 359/10525/13-ц

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/359/124/2014

Справа №359/10525/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

„13" січня 2014 року

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

у складі головуючого судді Криворучка І.В.

при секретарі Бердник О.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах Держави в особі Київської обласної Державної адміністрації, Державного агентства автомобільних доріг України до Бориспільської районної Державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «РВК.РВС» про визнання незаконними та скасування розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації, повернення земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшов зазначений позов, обґрунтовуючи і підтримуючи який в судовому засіданні позивач зазначив, що Розпорядженням Бориспільської РДА від 07.05.12. №1480 припинено право постійного користування частини земельної ділянки загальною площею 4,5597 Га, що знаходиться в постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Київській області.

Розпорядженнями Бориспільської РДА від 07.05.12р. №1482, 1483, 1481 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Гірської сільської ради Бориспільського р-ну.

Розпорядженням Бориспільської РДА від 06.06.2012р. №1857 затверджено проект землеустрою та передано трьом громадянам земельні ділянки загальною площею 4,5595 Га, для ведення особистого селянського господарства на території Гірської сільської ради Бориспільського району.

На підставі вказаних розпоряджень було виготовлено, зареєстровано та видано відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 державні акти на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області.

В подальшому, 26.12.2012р., Бориспільською РДА видано розпорядження № 4912 «Про зміну цільового призначення земельних ділянок 3-ом громадянам (згідно списку) із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва та обслуговування торгівельно-розважального комплексу, автосалону та готелю на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області», та відповідно змінено спірним земельним ділянкам цільове призначення.

На підставі вказаного розпорядження Бориспільської РДА відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 виготовлено, зареєстровано та видано державні акти на право власності на спірні земельні ділянки для будівництва та обслуговування автосалон, готелю та торгівельно-розважального комплексу на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області.

В подальшому зазначені земельні ділянки, згідно договорів купівлі-продажу, які у позивача відсутні, але існування яких він підтверджує, були продані відповідачу ТОВ «РВК.РВС».

Позивач вважає що:

розпорядження Бориспільської РДА № 1480 від 07.05.2012р. прийняте поза межами компетенції та із грубим порушенням вимог ЗК України;

право постійного користування Служби автомобільних доріг у Київській області на спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку не припинено;

зміна цільового призначення спірних земель відбулась із порушенням встановленого законом порядку;

«Укравтодор» не надавав погодження на припинення права постійного користування чи вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування Служби автомобільних доріг у Київській області;

Бориспільська РДА не мала права приймати розпорядження про припинення права постійного користування Служби автомобільних доріг у Київській області спірною земельною ділянкою;

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до набуття права власності на спірну земельну ділянку вже використали своє право безоплатної приватизації, передбачене ст..116, 118, 121 ЗК України;

Тому позивач просить суд визнати незаконними та скасувати розпорядження Бориспільської РДА № 1480, 1481, 1482, 1483 від 07.05.2012р., №1857 від 06.06.2012р., №4912 від 26.12.2012р. щодо спірних земельних ділянок; визнати недійсними державні акти на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області на спірні земельні ділянки; визнати недійсними державні акти на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування автосалон, готелю та торгівельно-розважального комплексу на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області на спірні земельні ділянки; витребувати від ТОВ «РВК.РВС» спірні земельні ділянки на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Представник київської ОДА в судовому засіданні не з'явився, натомість, від них надійшли пояснення, в яких зазначено, що Київська ОДА не підтримує позовну заяву, оскільки Бориспільська РДА виносячи оскаржені розпорядження, діяла в межах своєї компетенції.

Представник Державного агентства автомобільних доріг України в судовому засіданні не з'явився, пояснень не надав, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача Бориспільської РДА в судовому засіданні позов не визнав, просив у позові відмовити, оскільки на його думку Бориспільська РДА виносячи розпорядження, які оскаржені, діяла в межах своєї компетенції, на підставі чинного законодавства.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав і просив відмовити у позові у повному обсязі.

Відповідачі чи представники ОСОБА_3, ОСОБА_5, ТОВ «РВК.РВС» в судовому засіданні не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заперечень чи пояснень суду не надали.

Суд дослідив, проаналізував та оцінив зібрані по справі докази у їх сукупності і дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Як встановлено в судовому засіданні, дійсно Бориспільською РДА були винесені рішення, що оскаржені прокурором, на підставі яких було видано державні акти про право власності на земельні ділянки на ім'я відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Зазначені ділянки, в подальшому, за договорами купівлі - продажу були продані ТОВ «РВК.РВС».

Вказані обставини визнані в судовому засіданні сторонами і, згідно до вимог ст..61 ЦПК України доказування не потребують, та вважаються судом встановленими.

Даючи оцінку обґрунтуванням позову, на які посилається прокурор у своїй позовній заяві, суд вважає наступне:

В позові зазначено, що прийняття Бориспільською РДА розпорядження № 1480 від 07.05.2012 року «Про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки Служби автомобільних доріг у Київській області, що розташована на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області» прийнято поза межами компетенції, оскільки такими повноваженнями наділені виключно обласна державна адміністрація.

Суд не погоджується з зазначеним твердженням з наступних підстав:

Згідно п. 8 постанови ВСУ від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначено, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними. У разі пред'явлення до органу виконавчої влади або місцевого самоврядування позову про незаконність припинення права землекористування через відсутність судового рішення про вилучення земельної ділянки відповідач вправі пред'явити зустрічний позов про таке вилучення, а суд має розглянути його разом із первинним позовом.

При вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення КСУ від 16 квітня 2009 р. N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

У пункті 5 Рішення КСУ від 16 квітня 2009 р. N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), КСУ зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення КСУ від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Позивач вважає, що відповідно до положень ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації не мали повноважень щодо розпорядження землями хоча і за межами населених пунктів, але такими, що відносяться до земель транспорту.

Згідно вимог п. 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою в разі добровільної відмови землекористувача відбувається за його заявою власнику земельної ділянки.

Частина 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час припинення права постійного користування частиною землі) передбачено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Отже, оскільки земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, то відповідно розпорядження щодо неї здійснює відповідний орган виконавчої влади.

Частиною 4 ст. 142 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Тому, при добровільній відмові користувача від земельної ділянки припинення права користування відбувається виключно з добровільної волі землекористувача. Чинним законодавством передбачено юридичне оформлення такої відмови, зокрема рішенням уповноваженого органу виконавчої влади - Бориспільської РДА.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Таким чином, на підставі викладеного суд робить висновок, що Бориспільська РДА діяла в межах повноважень встановлених законодавством України. Крім того, аналогічної позиції, викладеної в постанові від 09.02.2011 року у справі № 6/180/10, притримується ВГСУ.

В обґрунтування своїх вимог позивач також зазначає, що у відповідності до п. 4 розпорядження КМУ від 11.02.10 № 318-р «Про деякі питання збереження об'єктів державної власності» Бориспільська РДА відповідно не могла передавати такі об'єкти у власність громадянам.

Суд критично ставиться до зазначеного обґрунтування, оскільки, в даному випадку, дія зазначеного розпорядження не розповсюджується на зазначені об'єкти, оскільки передачі у власність громадянам (відповідачам) у справі спірних земельних ділянок передувало припинення права постійного користування земельною ділянкою Служби автомобільних доріг у Київській області, з підстав визначених статтею 142 Земельного кодексу України.

В цьому випадку вилучення земельної ділянки відповідно до ст. 149 ЗК України, на що посилається позивач - не відбувалось.

Суд ставиться критично до тверджень позивача, про відсутність державної реєстрації припинення права постійного користування Служби автомобільних доріг у Київській області, розроблення технічної документації із землеустрою та у зв'язку з цим змін до державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ № 003611, на підставі чого, на його думку, право постійного користування у встановленому законом порядку не припинено і як наслідок розпорядження Бориспільською райдержадміністрацією прийняті з порушенням ч. 5 ст. 116 ЗК України і є незаконними та підлягають скасуванню.

Також позивач зазначає, що проведена Бориспільською райдержадміністрацією зміна цільового призначення земельних ділянок проведена із порушенням встановленого законом порядку, а саме, у зв'язку з тим, що державна реєстрація припинення права постійного користування Служби автомобільних доріг у Київській області спірними земельними ділянками не відбулась, то прийняття розпоряджень про відведення спірних земельних ділянок у власність та зміна їх цільового призначення є незаконним в силу ч. 5 ст. 116 ЗК України.

Суд не погоджується з такою думкою позивача, виходячи з того, що згідно п. 4 розпорядження Бориспільської РДА визначено, що управлінню Держкомзему у Бориспільському районі Київської області необхідно внести відповідні зміни до статистичної звітності по формі 6-зем.

Згідно даних довідок про кількісну характеристику земельних ділянок (з державної статистичної звітності по формі 6-зем), що передавались у власність відповідачам, за №№ 3338, 3339, 3340 від 07.05.2012, що містяться в проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства 3-м громадянам на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, управління Держкомзему у Бориспільському районі повідомило, що земельні ділянки площею 0,6000 га, 2,000 га і 2,000 га відводяться за рахунок, які згідно державної статистичної звітності по формі 6-зем обліковуються - шифр рядка 94 (землі запасу), графа 25 (інші захисні насадження).

Також, висновком Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою № 328 від 31.05.2012 року погоджено зазначений проект землеустрою, при цьому в ньому вказано, що поданий до розгляду проект відповідає положенням вимог закону та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

На підставі наведеного суд робить висновок, що Держкомзем у Бориспільському районі Київської області був повідомлений про видачу розпорядження Бориспільської РДА № 1480 від 07.05.2012 року і відповідні дані про припинення права на таку ділянку були внесені до Державного реєстру земель.

Тому суд вважає, що порушень Бориспільською РДА порядку зміни цільового призначення спірних земель з підстави відсутності державної реєстрації припинення права постійного користування Служби автомобільних доріг у Київській області спірними земельними ділянками не встановлено.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зокрема зазначає, що Укравтодор не надавав погодження на припинення права постійного користування спірними земельними ділянками мотивуючи тим, що відповідна заява складена начальником Служби автомобільних доріг у Київській області без належних на те повноважень, оскільки такі надаються шляхом видачі наказу голови Укравтодору, а не листом, що підписаний його заступником. Крім того, на думку позивача, зі змісту листа Укравтодору вбачається, що вирішувати питання про припинення права користування земельними ділянками належить з власником землі якою є Київська обласна державна адміністрація.

Дійсно, 03.05.2012 року до Бориспільської РДА надійшла заява від начальника Служби автомобільних доріг у Київській області ОСОБА_6 про добровільне припинення права постійного користування частиною земельної ділянки загальною площею 4,5597 га вздовж автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський, км. 32+345 - км 33+260 (праворуч) і яка знаходиться у постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Київській області згідно державного акту на право постійного користування землею I-КВ № 003611 на землях Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, поза межами населеного пункту. Зазначена заява була складена 26.04.2012 року. Справжність підпису Начальника Служби автомобільних доріг у Київській області ОСОБА_6, засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 особу представника встановлено, його дієздатність та повноваження перевірено.

Отже, як вбачається зі змісту листа Укравтодору № 3/7.2-7-1469/09 від 25.04.12 року останній погодив питання про припинення права постійного користування спірної ділянки у зв'язку з чим, (враховуючи, що Бориспільська РДА є уповноваженим органом по припиненню права постійного користування та зарахування його у власність держави), що доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач також зазначає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до набуття права власності на спірну земельну ділянку вже використали своє право безоплатної приватизації так як розпорядженням Макарівської райдержадміністрації № 44 від 27.01.12 року ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, а розпорядженням Києво-Святошинської райдержадміністрації №1328 від 26.02.10 року ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,8900 га для ведення особистого селянського господарства. У зв'язку з чим, керуючись ч. 4 ст. 116 ЗК України прокурор вважає, що передача спірних земельних ділянок у їх власність є незаконною.

Згідно до вимог ст..60 ЦПК України, кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Позивач зазначає про наявність розпоряджень райдержадміністрацій про передачу таких ділянок зазначеним відповідачам. Однак, в силу ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає у особи з моменту його реєстрації у встановленому законом порядку та отримання правовстановлюючого документа.

Зазначені докази суду надані не були, тому суд вважає, що позивачем не доведено тієї обставини, що у зазначених відповідачів виникло право власності на наведені вище земельні ділянки, оскільки наявність лише розпоряджень про передачу у власність таких ділянок не свідчить про реалізацію такого права громадянами.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» встановлює, що громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства.

Слід зазначити, що згідно з роз'ясненням Держкомзему за змістом тотожні (лист Держкомзему від 05.04.2002 р. № 14-22-4/2080 "особисте підсобне господарство" (ст. 56 Земельного кодексу України від 18.12.90 р. N 561-XII) та "особисте селянське господарство" (ст. 33 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. N 2768-III) за змістом є тотожні.

На підставі наведеного суд вважає, що передача у власність відповідача ОСОБА_2 невикористаної частини земельної ділянки у межах норм установлених ст. 121 ЗК України відбулась без порушень.

З наведеного суд робить висновок про відсутність підстав для визнання незаконними та скасування спірних розпоряджень Бориспільської РДА Київської області та визнання недійсними державних актів на спірні земельні ділянки.

Також позивач просить суд витребувати у відповідача ТОВ «РВК.РВС» спірні земельні ділянки на користь держави в особі Київської ОДА.

Зазначена вимога також не підлягає задоволенню з тих підстав, що сторони визнали в судовому засіданні ту обставину що право власності на спірні земельні ділянки перейшло до зазначеного відповідача на підставі договорів купівлі-продажу. Як зазначалось вище, ця обставина, згідно до вимог ст..61 ЦПК України, доказування не потребує.

Позивачем, маючи реальну на це можливість, не заявлялось вимог до цього відповідача про визнання правочину недійсним, тому питання законності підстав набуття права власності відповідачем ТОВ «РВК.РВС» на спірні земельні ділянки не було предметом цього судового розгляду, і, як наслідок, позов в частині витребування у цього відповідача спірних земельних ділянок, задоволенню також не підлягає.

Повністю відмовляючи в задоволенні позову, слід зазначити, що ухвалами суду від 11.11.2013р. та від 27.11.2013р. було забезпечено позов шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки. На цей час потреба в такому забезпеченні відпала, тому арешт на спірні земельні ділянки, накладений зазначеними Ухвалами - слід скасувати.

На підставі наведеного, керуючись, ст.ст.121, 125, 126, 142 ЗК України, ст.ст. 4, 10, 60, 61, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити у повному обсязі.

Арешт, накладений ухвалою суду від 11.11.2013р. на земельні ділянки:

ОСОБА_2 площею 0,5597 га., з кадастровим №3220883200:02:003:1092 на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області;

Ухвалою суду від 27.11.2013р. на земельні ділянки:

ОСОБА_3 площею 1,9999 га., з кадастровим №3220883200:02:003:1093 на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області;

ОСОБА_4 площею 1,9999 га., з кадастровим №3220883200:02:003:1094 на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області - СКАСУВАТИ.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайсуд Київської області на протязі 10 (десяти) днів з моменту проголошення.

Суддя: І.В.Криворучко