Постанова

від 27.04.2009 по справі 11/592

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ

СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 27.04.2009

р.                                                                                

№ 11/592

Окружний адміністративний суд міста

Києва у складі:

головуючого судді Винокурова К.С.

при секретарі судового засідання Давиденко Д.В.,

розглянув у відкритому судовому

засіданні адміністративну справу

За позовом     ОСОБА_1

до                      1. Київського міського військового

комісаріату                        

2.Головного управління соціального захисту населення Київської

міської  державної адміністрації

 3. Київського міського центру по нарахуванню

та здійсненню соціальних

                        виплат

про                   зобов'язання вчинити певні

дії

ОБСТАВИНИ

СПРАВИ:

Позивач -ОСОБА_1. заявив вимоги до

Київського міського військового комісаріату (далі -відповідач 1), Головного

управління соціального захисту населення Київської міської державної

адміністрації (далі -ГУ соцзахисту населення КМДА, відповідач 2), Київського

міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, (далі КМЦ по

нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, відповідач 3) про зобов'язання

здійснити перерахунок та виплатити недоплачену щорічну до 5 травня разову

грошову допомогу, як учаснику війни у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком

за період з 2000-2008 роки. Позовні вимоги викладені з урахуванням уточнень,

поданих позивачем  08.01.2009 р. через

канцелярію суду.           

Позивач під час судового розгляду

підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі. Позовні вимоги в цілому

мотивовані тим, що позивачу не було виплачено у повному обсязі щорічної разової

грошової допомоги до 5 травня, чим порушено Закон України «Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі -Закон

3551) та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007.

Відповідач 1 - Київський міський

військовий комісаріат подав клопотання в якому зазначає, що відповідно ч. 14,

15 п. 9 та ч. 6, 7 п. 10 положення про військові комісаріати, затвердженого

постановою КМУ від 26.09.2001р. № 1235 комісаріат не здійснює  перерахунок та виплатити щорічної до 5 травня

разової грошової допомоги, так як відповідно до положення про центр по

нарахуванню та здійсненню соціальних виплат № 147 від 25.04.2006р. це є одним

із головних завдань КМЦ по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, як

орган, що безпосередньо здійснює соціальні виплати. 

Представник відповідача 2 -ГУ

соцзахисту населення проти позову заперечує з підстав викладених у письмових

запереченнях № К06-З 41 від 06.03.2009 р., які залучено до матеріалів справи, а

саме стверджує, що виплата грошової допомоги проводилась Київським міським

центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Відповідач 2 вважає, що

не порушував прав позивача, оскільки не приймає участі у призначенні та виплаті

разової грошової допомоги до 5 травня. Крім того, відповідач зазначає, що на

його запит до головного розпорядника коштів Міністерства праці та соціальної

політики, надана відповідь про забезпечення виплати щорічної разової грошової

допомоги ветеранам війни у розмірах, визначених Верховною Радою України у

законі про Державний бюджет України на відповідний календарний рік. Пізніше

була надана відповідь у листі від 24.12.2007 р. № 953/014/91-07 щодо звернення

до Міністерства фінансів України про виділення додаткових коштів з Державного

бюджету України для виплати ветеранам війни щорічної разової грошової допомоги

у розмірах, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту».   

Представник відповідача 3 -КМЦ по

нарахуванню та здійсненню соціальних виплат проти позову заперечує з підстав

викладених у письмових поясненнях № 09/224-11 від 04.02.2009 р., які залучено

до матеріалів справи. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що за нормою

ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування»мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для

визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Розміри щорічних

виплат до Дня Перемоги встановлено, виходячи з видатків, передбачених на цілі

законом про держбюджет на відповідний рік, як це передбачається Конституцією

України та Бюджетним кодексом України.

Відповідач 3 також зазначає, що

положення законів «Про Державний бюджет України на 2004 рік»та «Про Державний

бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність

тільки з 01.12.2004 р. та 09.07.2007 р. відповідно, а у 2005, 2006 роках

Конституційним Судом України питання про визнання положень Законів України про

Державний бюджет на поточний рік в частині виплати ветеранам війни разової

грошової допомоги взагалі не розглядалось. Оскільки виплата одноразової

грошової допомоги була проведена у квітні поточних років, вона вважається

виплаченою відповідно до чинного на той момент законодавства.

Також, відповідач 3 вказує, що

виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня в сумах, визначених рішенням

судів за минулі роки, в Державному бюджеті на 2008 рік не передбачені. Виплата

допомоги у 2008 році здійснювалась на підставі постанови Кабінету Міністрів України

«Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно

до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»від 12.03.2008 р. № 183, яка є

чинною на час виплати допомоги.

Крім того, відповідачі також

просили відмовити у задоволені позову в частині вимог про ненарахування та

невиплату грошової допомоги за 2000-2006 роки в зв'язку з пропуском позивачем

річного строку на звернення до адміністративного суду та зазначають що виплата

щорічної разової допомоги за 2007, 2008 роки здійсненна позивачу у строки та

розмірі, передбачені законодавством чинним на час здійснення виплати.

Розглянувши подані документи і

матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні

обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають

юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1. є учасником війни,

що підтверджується відповідним посвідчення серіїНОМЕР_1 від 22 серпня 1997 р.

Закон України “Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII

визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов

для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення

до них.

Відповідно до ст. 14 Закону України

3551 - щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога

у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних

призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

У редакції Закону України 3551, яка

діяла до набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на

2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів

України»передбачалось, що щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується

разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Згідно з ч. 1 ст. 17-1 Закону 3551

- щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах,

передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та

соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи

банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за

місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх

проживання чи одержання грошового утримання.

Тобто, як передбачено вищевказаним

Законом, виплата щорічної разової допомоги до 5 травня, здійснюється органами

праці та соціального захисту населення на підставі даних списків, які подаються

щороку до 01 березня органами пенсійного фонду (раніше ці функції були

покладені постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 18.02.2004 р. «Про

забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом

України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»відповідно

на Міністерство оборони, до 01.01.2007 року).

Як визначено у постанові Кабінету

Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 «Про затвердження Порядку

фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних

програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного

бюджету»головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів

з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники

головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних

підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції

яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до Положення про

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, центр

підпорядковується Головному управлінню соціального захисту населення, головним

завданням центра є: здійснення контролю за правильністю призначення,

перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших

грошових виплат.

У пункті 4.1 Положення про

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат,

зазначається, що відповідно до покладених на нього завдань центром здійснюється

вхідний облік документів з питань призначення соціальної допомоги, інших

грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту

населення районних у м. Києві державних адміністрацій.

З огляду на викладене, суд

приходить до висновку, що належним відповідачем у справі є Київський міський

центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, як орган, що

безпосередньо здійснює соціальні виплати. Проте, покладення обов'язку щодо

перерахунку щорічної разової допомоги на КМЦ по нарахуванню та здійсненню

соцвиплат неможливо, оскільки спрямування бюджетних коштів на виплату щорічної

разової грошової допомоги та контроль за їх використанням здійснює ГУ праці та

соціального захисту населення. Тобто визначені позивачем сторони є належними

відповідачами щодо вимог про здійснення перерахунку щорічної разової грошової

допомоги.

Як свідчать фактичні обставини

справи, Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних

виплат позивачу, як учаснику війни здійснена виплата щорічної разової грошової

допомоги до 5 травня. А саме, згідно з даними Київського міського центру по

нарахуванню та здійсненню соціальних виплат позивачу виплачено по 50 грн. за

2005 рік та 2006 рік, 55 грн. -у 2008 році шляхом перерахування на особових

рахунок отримання пенсій.

Таким чином відповідачем 3 фактично

виплачено щорічну разову грошову допомогу позивачу. Однак, законами України про

Державний бюджет України на відповідний рік встановлювалися інші, значно нижчі,

ніж встановлені Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту”, розміри щорічної разової грошової допомоги.

Відповідно до ст. 22 Конституції

України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно, вищевказане суперечить

нормам Конституції України про визнання України соціальною державою. При

прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається

звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, судом звернено увагу на

рішення Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від

09.07.2007 № 6-рп/2007 (далі -Рішення). В рішенні зазначено, що стаття 29

Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якою встановлювалась

щорічна разова грошова допомога, зокрема, учасникам війни в розмірі 55 гривень,

не відповідає Конституції України, тобто є неконституційною. В пункті 4

Рішення, Конституційний Суд України визнав, що це його рішення має

преюдиціальне значення, тобто таким, що не потребує доказів при прийняті рішень

для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку, що визнанні

неконституційними.

Рішення Конституційного Суду

України від 09.07.2007 р. набрало чинності з 27.07.2007 року, тобто з моменту

його опублікування у Офіційному віснику України і на момент виплати щорічної

разової допомоги ще був чинним Закон України „Про Державний бюджет України на

2007 рік”, яким встановлювався розмір щорічної разової грошової допомоги,

зокрема, учасникам війни в сумі 120 гривень. Проте слід зазначити, що внаслідок

визнання неконституційною ст. 29 Закону України „Про Державний бюджет України

на 2007 рік”, саме розмір грошової допомоги, який встановлюється цим законом і

в якому грошова допомога була виплачена позивачу є таким, що не відповідає

Конституції України. Тобто, станом на теперішній час позивачу фактично

виплачена щорічна грошова допомога в такому розмірі, який не відповідає

Конституції України. Таким чином, вищезазначені обставини є безумовною

підставою для здійснення позивачу відповідної доплати з метою приведення суми

фактично отриманої позивачем щорічної разової грошової допомоги у відповідність

до Конституції України і Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії

їх соціального захисту».

Згідно з Законом України від

28.12.2007 р. № 107-VI внесено зміни до ч. 5 ст. 12 щодо надання права Кабінету

Міністрів України визначати в межах бюджетних призначень, встановлених законом

про Державний бюджет України, розміри щорічної до 5 травня разової грошової

допомоги. Зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI, визнано

такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008. Таким

чином, суд вважає неправомірним застосування при обчисленні розміру разової

допомоги, постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183, якою

встановлювався розмір допомоги для учасників війни дій на 2008 рік в сумі 140

гривень. 

Базою для розрахунку щорічної

разової допомоги до 5 травня за Законом України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту»встановлено мінімальну пенсію за віком, проте

діючими законами України на час 2000-2008 років не було визначено розміру

мінімальної пенсії за віком щодо положень Закону про статус ветеранів війни.

Відповідно до частини 1 статті 28

Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний

розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років

страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які

втратили працездатність, визначеного законом. Статтею 28 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний

розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті,

застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з

цим Законом.

При цьому, у ч. 2 статті 5 Закону

«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що виключно

цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Враховуючи те, що нормами цього

Закону встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а дія інших

нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить

цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим

актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком, а відтак

застосовувати при обчисленні підвищення пенсії розміри, встановлені  нормативно-правовими актами Кабінету

Міністрів України немає підстав.

Частиною третьою статті 46

Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та

допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя,

не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами,

пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не

можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Таким чином, встановлена частиною

третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для

визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом

існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути

зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Конституції

України (далі - Конституції) - права і свободи людини та їх гарантії визначають

зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за

свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним

обов'язком держави.

Відповідно до ст.8 Конституції в

Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має

найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на

основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України

є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і

свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України

гарантується.

Враховуючи вищевикладене, суд

погоджується з позицією позивача щодо порушення його права на отримання

щорічної разової грошової допомоги як учаснику війни, виходячи з розміру

мінімальної пенсії за віком, який встановлюється у розмірі прожиткового

мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 99

Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до

адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється

річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа

дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи

інтересів. Оскільки позивачу було виплачено у 2000 - 2006 роках допомогу, а

відповідно до п. 4 ст. 17-1 Закону 3551 він мав право звернутись за нею та

отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснювалась виплата

допомоги, таким чином з цього моменту позивач повинен був дізнатися про

порушення свого права.

Таким чином, в цій частині суд

погоджується з відповідачами про порушення строку звернення позивача до суду,

оскільки до Окружного адміністративного суду міста Києва позивач звернувся з

позовом 14 липня 2008 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції

України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи

заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами

обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України в адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, позовні вимоги щодо

перерахунку та виплати щорічної до 5 травня разової грошової допомоги позивачу,

як учаснику війни підлягають задоволенню за 2007, 2008 р.р., виходячи з трьох

фактичних розмірів мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 14 Закону

України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зважаючи на викладене, суд дійшов

висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись

ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Головне управління

соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації

провести перерахунок щорічної до 5 травня разової грошової допомоги ОСОБА_1, як

учаснику війни у 2007, 2008 р.р., виходячи з трьох фактичних розмірів мінімальної

пенсії за віком.

3. Зобов'язати Київський міський

центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат  виплатити суму щорічної до 5 травня разової

грошової допомоги ОСОБА_1 як учаснику війни у 2007, 2008 р.р., виходячи з трьох

фактичних розмірів мінімальної пенсії за віком за виключенням сум фактично

проведеної виплати.

4. В іншій частині позову

відмовити.

Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної

скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства

України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки,

встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                               

                                  К.С.

Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі

-29.04.2009.