Рішення

від 13.12.2013 по справі 14/464

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/464 13.12.13

За позовом Державної екологічної інспекції в Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА"

про стягнення 32 481,09 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін :

від позивача Дацько Я.В. -представник за довіреністю

від відповідача Шумаков Д.В. - представник за довіреністю

У судовому засіданні 13.12.2013 на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна екологічна інспекція в Київській області звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олга" про стягнення 32 481,09 грн.

Ухвалою від 09.09.2009 року суддя Нарольський М.М. порушив провадження у справі №14/464 та призначив її розгляд на 07.10.2009 року.

В судовому засіданні 07.10.2009 згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.10.2009 року.

Ухвалою від 29.10.2009 року, у зв'язку з проведенням засідання 30.10.2009 року Кваліфікаційною комісією суддів господарських судів України, 12.05.2009 року, розгляд справи призначено на 09.11.2009 року.

Представник позивача в судове засідання 09.11.2009 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.11.2009 подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи №2а-13052/09/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олга" про визнання недійсним Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 17.02.2009 року Державної екологічної інспекції в Київській області, що розглядається Окружним адміністративним судом м. Києва.

Ухвалою суду від 09.11.2009 року Господарський суд м. Києва на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження у справі №14/464 до вирішення пов'язаної з нею справи Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-13052/09/2670.

Не погодившись з ухвалою від 09.11.2009, позивач оскаржив зазначену ухвалу до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2010 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 року у справі №14/464 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно автоматичного розподілу справи, проведеного на підставі розпорядження Голови Господарського суду міста Києва від 26.05.2011 року, справу №14/464 передано судді Станіку С.Р.

Згідно повторного автоматичного розподілу справи, проведеного на підставі розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 10.10.2013, справу №14/464 передано для розгляду судді Спичаку О.М.

03.10.2013 року через відділ діловодства Господарського суду мста Києва від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла ухвала від 29.03.2010 у справі №2а-13052/09/2670, відповідно до якої провадження у зазначеній справі зупинено.

Ухвалою від 05.11.2013 року суддя Спичак О.М. прийняв справу до свого провадження, поновив провадження у справі та призначив її до розгляду на 25.11.2103 року.

В судове засідання 25.11.2013 року представник позивача не з`явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позов, в судовому засіданні надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти позову заперечував.

Стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача, ухвалою суду від 25.11.2013 року розгляд справи відкладено на 09.12.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 09.12.2013 року подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Крім того, у судовому засіданні 09.12.2013 року представники сторін подали спільне письмове клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом розглянуто та задоволено.

Судом у даному засіданні на підставі статті 77 ГПК України було оголошено перерву до 13.12.2013 р.

В судовому засіданні 13.12.2013 позивач, викладену у позові вимогу, підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. В обґрунтування поданого позову позивач наголошує на тому, що за результатами проведеної перевірки встановлено та зафіксовано у Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 17.02.2009, відповідачем проведено на земельній ділянці площею 2,2356 га на території с. Щасливе Бориспільського району Київської області зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, що є порушенням ст. 168 Земельного кодексу України, що на думку позивача, є підставою для стягнення збитків в розмірі 32 481,09 грн., завданих державі внаслідок порушення відповідачем вимог земельного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.12.2013 проти заявленого позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити. Відповідач у письмовому відзиві на позов вказував на те, що вимоги позивача ґрунтуються на порушенні відповідачем вимог природоохоронного законодавства, які зафіксовані у Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 17.02.2009. Проте, вказаний акт був оформлений всупереч вимог Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію у Київській області, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 № 136, Державна екологічна інспекція у Київській області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Відповідно до п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію у Київській області, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 № 136, Інспекція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади., органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами,установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку, законодавства про використання та охорону земель, законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, законодавства про охорону атмосферного повітря, законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, законодавства щодо охорони, утримання та використання земельних насаджень, законодавства про використання, охорону і відтворення рослинного та тваринного світу, законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природніх ресурсів, дотримання їх умов, тощо.

Також, згідно п. 4.3 Положення про Державну екологічну інспекцію у Київській області, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 № 136, Інспекція зокрема складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6.11 Положення про Державну екологічну інспекцію у Київській області, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 № 136, Інспекція зокрема наділена повноваженнями розрахунку розміру збитків, заподіяних державні внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Згідно з ст. 18 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема наявності підстав, визначених законом, для здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", підставами для здійснення позапланових заходів є, в тому числі звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю). Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що для здійснення позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою. За результатами здійснення позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до розділу 2 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.08. № 464 встановлено, що для здійснення перевірки керівником відповідного органу Мінприроди або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити: найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки; період, за який буде здійснюватись перевірка; визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками). На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником або заступником керівника органу Мінприроди і засвідчується печаткою.

Відповідно до розділу 4 зазначеного вище Порядку визначено, що перевірка складається з таких основних частин: підготовка до перевірки; проведення перевірки; оформлення результатів перевірки (складання акта перевірки, оформлення інших матеріалів перевірки); обговорення результатів перевірки, підписання акта перевірки; застосування адміністративних стягнень до порушників законодавства про охорону навколишнього природного середовища (у разі виявлення порушень).

Перед початком перевірки державні інспектори зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу Мінприроди, і надати копію направлення.

Державні інспектори проводять перевірки об'єкта в присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноважених ним осіб. За результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань. В останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання.

З наведених норм права вбачається, що позивач, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для здійснення позапланової перевірки, позивач видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання та предмет перевірки. На підставі цього наказу оформляється направлення на перевірку.

Перевірка складається з підготовки до перевірки, проведення перевірки та оформлення результатів перевірки, складання акта перевірки, обговорення результатів перевірки, підписання акта перевірки та застосування адміністративних стягнень. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами позивача та відповідача.

Як зазначив позивач у позові, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Київській області відповідно до статті 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та згідно з наказом Державної екологічної інспекції у Київській області від 28.01.2009 № 61 була проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «ОЛГА» за участю керівника вказаного товариства - директора Рогова А.С., за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 17.02.2009 (далі -акт від 17.02.2009).

Відповідно до акту від 17.02.2009, встановлено, що на земельній ділянці площею 0,9449 га, що належить ТОВ «ОЛГА» на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 019560 від 22.12.2005, розташований адміністративно-складський комплекс, територія огороджена залізобетонним парканом, заасфальтовано. Водопостачання та водовідведення здійснюється з загальної мережі згідно договору. Нежитлові приміщення належать ТОВ «ОЛГА» на підставі договору про поділ нежитлових приміщень натурі та припинення права спільної часткової власності № 2434 від 09.08.2006. Опалення нежитлового приміщення здійснюється за рахунок газового котла, дозвіл на викиди в атмосферу забруднюючих речовин не надано; дозвіл на ліміти на утворення та розміщення відходів - не надано. Також, при перевірці встановлено, що згідно Державного акту на право власності на землю, ТОВ «ОЛГА» належить земельна ділянка площею 2,2356 га для обслуговування та розташування об?єктів нерухомості. На земельній ділянці, яка частково огороджена, проводиться будівництво складського комплексу та офісних приміщень. На земельній ділянці на момент перевірки проведена інженерна підготовка території та проведено зняття родючого шару грунту. Надано рішення Щасливської сільради на виконання проектних та вишукувальних робіт № 87 від 20.03.2008. На момент перевірки відсутній робочий проект з розділом ОВНС та позитивним висновком Державної екологічної експертизи.

05.05.2009 Головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Київської області Мінприроди України було надіслано на адресу ТОВ «ОЛГА» претензію № 50, в якій просило сплатити 32 481,9 грн. шкоди, завданої внаслідок зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, розрахованої згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007.

Як зазначав позивач у позові, відповідач залишив претензію без реагування і задоволення.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України, вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 168 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення грунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використання та охороною земель.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару грунту) земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему України від 04.01.2005 за № 1, власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов?язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Згідно ст. ст. 4, 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки, а державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, як залучених в господарський обіг так і не використаних в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об'єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об'єктом природно-заповідного фонду України. До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища. Порядок організації, використання і охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, додаткові їх категорії визначаються законодавством України та Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у, зокрема, самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно зі ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та п. 4 ст. 42 Закону України "Про благоустрій населених пунктів України" шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства та законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс, методик, розрахунків щодо обрахування шкоди.

Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» було затверджено відповідну Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методика № 963 від 25.07.2007).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п. 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 р. №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. №963 підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді зокрема і внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, розмір земельної ділянки та період часу, в який здійснено відповідне порушення природоохоронного законодавства.

Аналогічний висновок міститься в у п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

В той же час, позивачем до позовної заяви не було додано належних і допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення, припису з вимогою усунення порушення земельного законодавства, акт обстеження земельної ділянки, постанови про накладення адміністративного стягнення щодо зняття відповідачем ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, право позивача на складення яких обумовлено зокрема і Положенням про Державну екологічну інспекцію у Київській області, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 № 136.

З урахуванням викладеного, оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами факт зняття відповідачем ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, а тому суд дійшов висновку, що обумовлені законом підстави щодо стягнення з відповідача 32 481,09 грн. внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства - відсутні, а тому позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення - 18.12.2013

Суддя О.М.Спичак