Рішення

від 13.01.2014 по справі 37/190

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/190 13.01.14

За позовом До Про Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» Житлово-будівельного кооперативу «Трикотажник-2» стягнення 118 345,32 грн. Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь учасники судового процесу:

від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. № № 91/2013/11/28-3 від 28.11.13 р.

Марковська В.В. - дов. № Д07/2009/12/31-13 від 31.12.09 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Трикотажник-2» про стягнення 98 187,08 грн. основного боргу, 10 111,23 грн. інфляційної складової боргу, 2 222,20 грн. трьох відсотків річних та 7 824,81 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 310444 від 20.08.1999 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.08 р. до 01.03.10 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.10 р. порушено провадження у справі № 37/190, розгляд справи було призначено на 24.05.10 р.; зобов'язано сторін надати певні документи.

У зв'язку з тим, що 24.05.10 р. було вихідним днем, ухвалою суду від 22.04.10 р. розгляд даної справи було призначено на 26.05.10 р.

Ухвалою суду від 26.05.10 р. у справі № 37/190 було зупинено провадження у даній справі до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 2а-3475/09; зобов'язано сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.12.09 р. було відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3475/09 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Київської міської державної адміністрації, третя особа АЕК «Київенерго» про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

27.07.10 р. до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» про відмову від адміністративного позову до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. закрито провадження у даній справі у зв'язку з відмовою ОСББ «Престиж» від позову.

Дану ухвалу оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду. Ухвалою КААС від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. про закриття провадження у справі скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлено справу для подальшого розгляду до Шевченківського суду м. Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправними та скасування розпоряджень залишено без розгляду.

Після того, як ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва № 2а-376/2011 від 27.04.11. р. залишено без розгляду адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування розпоряджень (№ 640, 642, 643) останньої (третя особа Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго») вказана ухвала була оскаржена юридичними особами, які приєднались до позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування розпоряджень (№ 640, 642, 643).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.12 р. у справі № 2а-376/11 зазначена апеляційна скарга залишена без задоволення , а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва № 2а-376/2011 від 27.04.11 р. - без змін.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.12 р. у справі № 2а- 376/11 оскаржено до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 28.08.12 р. № К/9991/33592/12 залишив касаційну скаргу без задоволення, а увалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. та Ухвалу КААС від 15.05.12 р. у справі за позовом ОСББ «Престиж» до ВО КМР (КМДА) про визнання протиправним та скасування розпоряджень - без змін.

За таких обставин, наразі відсутнє будь-яке процесуальне рішення про визнання нечинними та протиправними розпоряджень КМДА щодо введення в дію тарифів, які застосовано ПАТ «Київенерго» у спірному періоді.

Ухвалою суду від 19.12.13 р., керуючись ч. 3 ст. 79, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва поновив провадження у справі № 37/190; призначив розгляд справи № 37/190 на 13.01.14 р.; зобов'язав учасників процесу надати певні документи.

Представник позивача в судовому засіданні 13.01.14 р. надав суду заяву про зміну найменування з підтверджуючими документами та довідку про надходження коштів від відповідача за спожиту теплову енергію, які залучені до матеріалів справи; підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 13.01.14 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 19.12.13 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 13.01.14 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Трикотажник-2» (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 310444 від 20.08.1999 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 310444 від 20.08.1999 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 310444 від 20.08.1999 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця, надання звіту в ВРТ № 1 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 310444 від 20.08.1999 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 310444 від 20.08.1999 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 63, тел. 221-05-43, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. п. 3, 3.1. та 3.2. вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору); у випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками; абонентам, які не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Пунктом 3.5. додатку № 4 до договору № 310444 від 20.08.1999 р. визначено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду розрахунок основного боргу за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію ЖБК «Трикотажник-2», копії облікових карток відповідача за період з січня 2009 р. до лютого 2010 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.10.08 р. до 01.03.10 р. становила 179 031,94 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 310444 від 20.08.1999 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 77 861,20 грн., у зв'язку з чим станом на 01.03.10 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 98 187,08 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго» звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Трикотажник-2» про стягнення 98 187,08 грн. основного боргу, 10 111,23 грн. інфляційної складової боргу, 2 222,20 грн. трьох відсотків річних та 7 824,81 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 310444 від 20.08.1999 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.08 р. до 01.03.10 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 310444 від 20.08.1999 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив неповністю.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

13.01.14 р. позивач надав суду довідку про надходження грошових коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію ЖБК «Трикотажник-2»за період з березня 2010 р. до вересня 2013 р., з якої вбачається що станом на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість за договором № 310444 від 20.08.1999 р. за період з 01.10.08 р. до 01.03.10 р. у розмірі 144,80 грн.

Господарський суд відзначає, що за спірний період, у відповідності до письмових пояснень Київської міської адміністрації, розрахунок вартості спожитої теплової енергії розрахований позивачем за чинними тарифами, встановленими нормативно-правовими актами (розпорядженнями) КМДА та НКРЕ.

Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

У зв'язку з вирішенням судовими інстанціями питання щодо чинності тарифів, за якими нараховувалась відповідачу вартість спожитої теплової енергії, провадження у справі № 37/190 зупинялось.

На теперішній час не надано суду жодного процесуального судового документу, згідно з яким визнано вищевказані тарифи нечинними.

Крім того, постановою Верховного Суду України від 28.11.11 р. не встановлено нечинність тарифів.

Таким чином, на сьогодні, відсутні підстави визнавати, що позивачем для розрахунку заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію застосовувались нечинні тарифи.

Судом було встановлено, що основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 310444 від 20.08.1999 р. за період з 01.10.08 р. до 01.03.10 р. у розмірі 98 042,28 грн. було погашено відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду 09.04.10 р.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 98 042,28 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 310444 від 20.08.1999 р. за період з 01.10.08 р. до 01.03.10 р., підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 144,80 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» щодо стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Трикотажник-2» суми основного боргу за договором № 310444 від 20.08.1999 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 144,80 грн. за період з 01.10.08 р. до 01.03.10 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 10 111,23 грн. інфляційної складової боргу та 2 222,20 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 310444 від 20.08.1999 р. за період з листопада 2008 р. до лютого 2010 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з листопада 2008 р. до лютого 2010 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р. та серпні 2009 р. на рівні 99,9 % та 99,8 %, відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з ЖБК «Трикотажник-2» за період з листопада 2008 р. до лютого 2010 р. підлягають 9 929,91 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 310444 від 20.08.1999 р. станом на 01.03.10 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 2 222,20 грн. трьох відсотків річних за період з листопада 2009 р. до лютого 2010 р.

ПАТ «Київенерго» просить стягнути з відповідача 7 824,81 грн. пені за період з вересня 2009 р. до лютого 2010 р. за порушення грошового зобов'язання за договором № 310444 від 20.08.1999 р., додатковими угодами та додатками до них.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Пунктом 3.5. додатку № 4 до договору № 310444 від 20.08.1999 р. визначено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення грошового зобов'язання за договором № 310444 від 20.08.1999 р. щодо оплати спожитої теплової енергії за період з 01.10.08 р. до 01.03.10 р., судом було встановлено, що позивач припустився помилок, зокрема, невірно застосував суми заборгованості відносно яких здійснено розрахунок, у зв'язку з чим господарський суд виконав власний розрахунок.

За розрахунком суду, підлягає стягненню з відповідача пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 310444 від 20.08.1999 р. становить 4 594,36 грн. за період з вересня 2009 р. до лютого 2010 р.

Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Трикотажник-2» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Трикотажник-2» (03141, м. Київ, вулиця Волгоградська, 5, код ЄДРПОУ 22932721) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 144 (сто сорок чотири) грн. 80 коп. основного боргу, 9 929 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 91 коп. інфляційної складової боргу, 2 222 (дві тисячі двісті двадцять дві) грн. 20 коп. трьох відсотків річних, 4 594 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 36 коп. пені, 1 149 (одна тисяча сто сорок дев'ять) грн. 34 коп. витрат на сплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 98 042,28 грн. основного боргу.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 15.01.2014 р.

Суддя Гавриловська І.О.