Постанова

від 14.01.2014 по справі 910/20450/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2014 р. Справа№ 910/20450/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Медведенко Ю.В.

представників сторін: від відповідача - Ткачук О.С.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Представництво "Ростсільмаш"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 13.11.2013 року

у справі № 910/20450/13 (суддя: Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Адамс - Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Представництво "Ростсільмаш"

про стягнення 99 300, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.11.2013 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Представництво "Ростсільмаш" (02160, м. Київ, вул.. Фанерна, буд. 1; ідентифікаційний код 31244654) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс - Трейд" (04053, м. Київ, вул. Воровського, буд. 4, ідентифікаційний код 34494628) заборгованість в сумі 99300 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч триста) грн. 00 коп. - основний борг. та 1986 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят шість) 00 грн. - судового збору за подання позовної заяви.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 23.03.2010 між позивачем та відповідачем, було укладено договір №05/ТЕО-10 про надання транспортно-експедиторських послуг (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг).

Згідно умов п. 1.1 Договору сторони передбачили. що даний договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при організації, здійсненні погоджених сторонами транспортно-експедиторських послуг пов'язаних із перевезенням вантажів у міжнародному автомобільному сполучені і наданих експедитором замовнику та при проведенні розрахунків за надані послуги.

Пунктом 4.3 сторони передбачили, що по закінченню перевезення сторони обмінюються оригіналами документів, а саме рахунків-фактури, актами виконаних робіт, товарно-супроводжувальними документам. А у випадку, якщо експедитор залучав до виконання своїх зобов'язань за цим договором третіх осіб, експедитор надає замовнику завірені належним чином копії документів, котрі підтверджують виконання третіми особами таких робіт, а саме: договори, акти виконаних робіт.

На виконання вимог п. 4.3. договору та з метою підтвердження виконання позивачем своїх обов'язків із надання відповідачу транспортно-експедиційних послуг, позивач передав відповідачу наступні документи: акти звіряння взаєморозрахунків, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, а також належним чином засвідчені копії договорів та актів надання послуг, які позивач підписував із підприємствами-перевізниками.

Однак, відповідач підписав, скріпив печаткою та повернув позивачу лише акти звіряння взаєморозрахунків від 01.04.2013 року, в яких відповідач визнав наявність боргу перед позивачем в сумі 99 300,00 грн.

При цьому відповідач не повернув позивачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортні накладні, а також відмовився від оплати послуг позивача в сумі 99 300,00 грн.

14.09.2013 позивач з вернувся до відповідача із вимогу по сплаті боргу в сумі 99300 грн., однак відповіді відповідача на вказаний лист не отримав.

Станом на 12.09.2013 року розбіжності згідно бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів між податковими зобов'язаннями ТОВ "Адамс-Трейд" та відображеним податковим кредитом ТОВ "Представництво "Ростсільмаш" за вказані періоди відсутні.

Із цього виходить, що відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість позивача та відповідача за період з 01.01.2013 року по 12.09.2013 рік виявлено документальне підтвердження проведення господарських операцій між сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В січні, лютому та березні 2013 року з метою виконання своїх зобов'язань перед відповідачем із надання транспортно-експедиційного обслуговування, позивач залучив до виконання своїх зобов'язань за договором №05/ТЭО-10 від 23.03.2010 року третіх осіб, а саме: ПП «Толд-Транс-Експедиція», ТОВ «НК», ПП «Рудо-Транс» та ПП «Полтава-Проект-Монтаж». Документи, які підтверджують виконання зобов'язання третіми особами передані позивачем відповідачу.

Відмова відповідача від підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортних накладних, не звільняє останнього від виконання обов'язку перед позивачем з оплати вартості наданих транспортно-експедиційних послуг в сумі 99 300,00 грн.

Акти звірки взаєморозрахунків, що були укладені між сторонами містять всі істотні умови, що можуть чітко вказати та підтвердити факт проведення господарських операцій між сторонами.

Таким чином встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 13.11.2013 року у справі № 910/20450/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/20450/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 15.01.2014 року.