Рішення

від 29.05.2014 по справі 910/20450/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20450/13 29.05.14

За позовом ТОВ "Адамс - Трейд"

до ТОВ "Представництво "Ростсільмаш"

про стягнення 99 300,00 грн.

Треті особи без с/в на стороні позивача:

ПП "ТАД-Транс-Експедиція"

ТОВ "НК"

ПП "Полтава-Проект-Монтаж"

ПП "Рудо-Транс"

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Бойко М.М. (дов. від 10.01.14)

Від відповідача: Ткачук О.С. (дов. № 499/12 від 15.01.14)

Від третіх осіб не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Господарського суду міста Києва з позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Адамс - Трейд" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Представництво "Ростсільмаш" заборгованості в розмірі 99 300 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2013 суддя Лиськов М.О. порушив провадження по справі № 910/20450/13.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.11.2013 позовну заяву задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Представництво "Ростсільмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс - Трейд" заборгованість в сумі 99 300грн. 00 коп. - основного боргу та 1 986, 00 грн. - судового збору за подання позовної заяви.

Постановою Київського Апеляційного Господарського суду від 14.01.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 по справі № 910/20450/13 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого Господарського суду України касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Представництво "Ростсільмаш" задоволено частково. Постанову Київського Апеляційного Господарського суду від 14.01.2014 та рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2013 по справі № 910/20450/13 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Розпорядженням керівника апартату Господарського суду м. Києва від 12.03.2014 № 04-23/91, відповідно до пункту 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 2.10 рішенням зборів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (оформелного протоколом № 1 від 03.02.2011), справу № 910/20450/13 призначено на повторний автоматичний розподіл справ, згідно якого її розподілено судді Головатюку Л.Д.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.03.2014 суддя Головатюк Л.Д. прийняв справу № 910/20450/13 до свого провадження. Розгляд справи призначено на 01.04.2014.

На призначене судове засідання 01.04.2014 прибули уповноважені представники сторін, надали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.04.2014 залучено тетіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПП "ТАД-Транс-Експедиція" (31200, Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Незалежності, 95 код ЄДРПОУ 38314062), ТОВ"НК"(02090, Київ, вул. Красноткацька,27-А, код ЄДРПОУ 32662336), ПП "Рудо-Транс" ( 10009, м. Житомир, вул. Огіенко,14 код ЄДРПОУ 37320723), ПП "Полтава-Проект-Монтаж" , та зобов`язано надати додаткові документи по справі дані підприємства. Також ухвалою господарського суду м. Києва від 01.04.2014 зобов`язано ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надати суду довідку. Розгляд справи відкладено на 22.04.2014.

В судове засідання 22.04.2014 прибули представники позивача та відповідача, надали пояснення по справі.

Представники залучених третіх осіб в судове засідання 22.04.2014 не прибули, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином. ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не надали суду витребуваних документів. Розгляд справи відкладено на 15.05.2014.

В судове засідання 15.05.2014 прибули представники позивача та відповідача, надали пояснення по справі.

Представники третіх осіб в судове засідання 15.05.2014 не прибули, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Представники позивача та відповідача подали клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 29.05.2014.

В судове засідання 29.05.2014 прибули представники позивача та відповідача, надали пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Представники третіх осіб в судове засідання 29.05.2014 не прибули, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання треті особи були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.05.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2010 між позивачем та відповідачем було укладено договір №05/ТЕО-10 про надання транспортно-експедиторських послуг (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг).

Згідно умов п. 1.1 Договору сторони передбачили, що даний договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при організації, здійсненні погоджених сторонами транспортно-експедиторських послуг пов'язаних із перевезенням вантажів у міжнародному автомобільному сполучені і наданих експедитором замовнику та при проведенні розрахунків за надані послуги.

Пунктом 4.3 сторони передбачили, що по закінченню перевезення сторони обмінюються оригіналами документів, а саме рахунків-фактури, актами виконаних робіт, товарно-супроводжувальними документам. А у випадку, якщо експедитор залучав до виконання своїх зобов'язань за цим договором третіх осіб, експедитор надає замовнику завірені належним чином копії документів, котрі підтверджують виконання третіми особами таких робіт, а саме: договори, акти виконаних робіт.

За твердженням позивача, на виконання вимог п. 4.3. договору та з метою підтвердження виконання позивачем своїх обов'язків із надання відповідачу транспортно-експедиційних послуг, позивач передав відповідачу в квітні 2013 року наступні документи: акти звіряння взаєморозрахунків, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, а також належним чином засвідчені копії договорів та актів надання послуг, які позивач підписував із підприємствами-перевізниками.

Однак, як зазначає позивач, відповідач підписав, скріпив печаткою та повернув позивачу лише акти звіряння взаєморозрахунків від 01.04.2013, в яких відповідач визнав наявність боргу перед позивачем в сумі 99 300,00 грн.

14.09.2013 позивач звернувся до відповідача із вимогу по сплаті боргу в сумі 99 300 грн., однак відповіді відповідача на вказаний лист не отримав.

В поданому до суду відзиві відповідач зазначає, що станом на 11.11.2013 ТОВ "Представництво "Ростсільмаш" по Договору №05/ТЕО-Ю від 23.03.2010 не має заборгованості перед ТОВ "Адамс-Трейд" в сумі 99 300,00 грн. Дана сума не підтверджена первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували надання послуг ТОВ "Адамс-Трейд".

Судом також встановлено наступне:

В бухгалтерському обліку ТОВ «Представництво «Ростсільмаш» помилково була сформована заборгованість ТОВ «Представництво «Ростсільмаш» перед ТОВ «Адамс-Трейд» в сумі 99 300,00 грн. по Договору №05/ТЕО-Ю від 23.03.2010, про що оформлена відповідна Довідка №369/07 від 11.11.2013. Дана помилка виникла в зв'язку з переустановленням бухгалтерської програми 1С на ТОВ «Представництво «Ростсільмаш».

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Представництво «Ростсільмаш» по Договору №05/ТЕО-Ю від 23.03.2010 не має заборгованості перед ТОВ «Адамс-Трейд» в сумі 99 300,00 грн., оскільки дана сума не підтверджена первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували надання послуг ТОВ «Адамс-Трейд».

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Суд наголошує, що надані позивачем акти звірки взаємних розрахунків не є належними та допустимими доказами, що підтверджують надання послуг (виконання робіт) позивачем, оскільки вони не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджує проведення господарської операції, не містять змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Позивач не надав до суду первинні документи в підтвердження позовних вимог.

Відповідно до п. 2.2. договору, підставою для замовлення послуг є тільки заявка, яка повинна бути підписана замовником послуг (відповідачем) та передана виконавцю (позивачу) в якій зазначається: найменування товару, маршрут перевезення, пункт відправки, пункт доставки товару та вартість перевезення. Матеріали справи свідчать, що таких документів відповідач не оформляв та не передавав позивачу, а значить і послуги не замовляв.

Самі лише акти звірки взаємних розрахунків не можуть бути доказом проведення між сторонами господарської операції щодо надання послуг (виконання робіт), оскільки чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили, як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 29.03.2010 у справі № 11/318; від 24.1 1.2011 у справі № 55/239; від 09.02.2010 у справі № 1/306; від 25.04.2012 у справі № 1/184/2011).

Крім того суд зазначає, що ухвалами суду від 01.04.2014, 22.04.2014 та 15.05.2014 судом було зобов'язано:

- ТОВ"НК" надати суду докази отримання товару вантажоотримувачами згідно актів надання послуг :

- № 56 від 15.02.2013,

- № 35 від 06.02.2013,

- № 36 від 06.02.2013,

- № 37 від 06.02.2013,

- № 58 від 16.02.2013.

- ПП "Полтава-Проект-Монтаж" надати суду докази отримання товару вантажоотримувачами згідно акту здачі-прийняття виконання робіт (наданих послуг) №151 від 05.03.2013

- ПП "ТАД-Транс-Експедиція" надати суду докази отримання товару вантажоотримувачами згідно актів надання послуг :

- № ОУ-0000037 від 16.02.2013;

- № ОУ-0000036 від 16.02.2013,

- № ОУ-0000035 від 15.02.2013,

- № ОУ-0000034 від 15.02.2013,

- № ОУ-0000020 від 07.02.2013,

- № ОУ-0000019 від 07.02.2013,

- № ОУ-0000018 від 06.02.2013,

- № ОУ-0000017 від 06.02.2013.

- ПП "Рудо-Транс" надати суду докази отримання товару вантажоотримувачами згідно акту здачі-прийняття виконання робіт (наданих послуг) №РТ-0000007 від 25.01.2013.

- ТОВ"НК", ПП "Полтава-Проект-Монтаж", ПП "ТАД-Транс-Експедиція", ПП "Рудо-Транс" надати суду письмові пояснення про те, чому в товаро-транспортних накладних не зазначено вантажоодержувача та відсутні їхні підписи та печатки?

Однак, на вимогу суду не були надані витребувані вказані докази, якими підтвердилися б позовні вимоги позивача.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що згідно з частиною другою статті 4 3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Згідно з п.п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Оскільки, третіми особами суду не були надані витребувані докази, то суд не може дійти беззаперечного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" , організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень, яким, зокрема, є Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДГІВ) від 19.05.1956 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Україною Законом "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006.

Статтею 1 Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце Прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає як за свої власні дії та упущення, так за дії та упущення своїх агентів і всіх інших осіб, послуги яких він використовує для виконання перевезення.

Згідно зі статтею 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Частиною статті 5 Конвенції передбачено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Згідно з частиною 1 статті 31 Конвенції, в усіх судових провадженнях, які виникають у зв'язку із перевезенням, яке здійснюється відповідно до цієї Конвенції, позивач може звернутися до будь-якого суду або арбітражу договірної країни, визначеної угодою між сторонами, і на додаток до цього, до судів або арбітражів країни, на території якої: а) .відповідач має звичайне місце проживання або основне місце розташування свого підприємства або відділення чи агентства, за допомогою яких був укладений договір перевезення, або b) знаходиться місце отримання вантажу перевізником, або місце передбачене для його доставки, і не може звертатися до будь-яких інших судів або арбітражів.

Згідно з ч.4 ст.306 ГК України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаною з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. ст. 929 ЦК України, 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. За цим договором може бути встановлений обов'язок експедитора укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Отже, в порушення умов договору позивач не подав суду доказів складання заявок на кожні окремі транспортно-експедиційні послуги (ТЕП), в яких встановлюється ціна, яка остаточно зазначається в рахунку-фактурі на кожну ТЕП та не подав доказів складання заявок на підставі яких ним було залучено до виконання своїх зобов'язань за договором третіх осіб, а саме: ГТП "Толд-Транс-Експедиція", ТОВ "РІК", ГГП "Рудо-Транс" та ПП "Полтава-Проект-Монтаж". Не подали вказаних доказів і зазначені треті особи.

Також суд зазначає, що позивач не подав достовірних доказів, які б підтверджували факт виконання ним вимог п.4.3. Договору в частині передачі відповідачеві актів звіряння взаєморозрахунків, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних, а також належним чином засвідчених копій договорів та актів надання послуг, які позивач підписував із підприємствами-перевізниками, і як наслідок, факт відмови відповідача від підписання актів здачі-прийняття робіт, (надання послуг) та товарно-транспортних накладних.

Суд наголошує, що чинним законодавством України акту звірки взаєморозрахунків, на який позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказаний акт є зведеним обліковим документом, який фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, актами, видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями тощо.

Що стосується довідки податкової інспекції, то вона видана на підставі даних податкової звітності, яка формується на підставі сукупності звітних, а не первинних бухгалтерських документів, і не містить посилань на результати перевірок платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у зв"язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. З задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс - Трейд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Представництво "Ростсільмаш" про стягнення 99 300,00 грн. відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

3. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 04.06.2014