Постанова

від 27.12.2013 по справі 826/15795/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2013 року 08:12 № 826/15795/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РА Метро-Лайт» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «РА Метро-Лайт» (далі-позивач, ТОВ «РА Метро-Лайт») до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2013 року № 0001092202.

Позовні вимоги ТОВ «РА Метро-Лайт» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначив, що відповідачем безпідставно в акті перевірки заперечується факт отримання позивачем товарів та послуг від вище зазначених контрагентів позивача, оскільки вони були використані позивачем у власній господарській діяльності.

При формуванні податкового кредиту позивач діяв у відповідності до вимог податкового законодавства і податковий кредит сформував з дотриманням вимог статті 198 Податкового кодексу України та цілком правомірно відніс витрати по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки, ці витрати підтверджені податковими накладними, виписаними ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс».

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що результати перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності з вимогами чинного законодавства України, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу №371 від 29.08.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РА Метро-Лайт» (код ЄДРПОУ 32856834) з питань дотримання вимог правильності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД» (код ЄДРПОУ 37567248) за період 01.01.2012 року по 31.05.2012 року, ТОВ «Еліт Консалт» (код ЄДРПОУ 37240498) за період 01.03.2011 року по 31.12.2011 року, ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (код ЄДРПОУ 35060241) за період 01.03.2011 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої складено акт від 11.09.2013 року № 173/22-02-09/32856834. Згідно висновків викладених в акті, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.п. 185.1 ст.185, п.п. 188.1 ст.188, п.198.1 ст.198, п.201.1, п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість в загальній сумі 887 600,00 грн. в тому числі по періодах: за березень 2011 року в сумі 90417,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 14893,00 грн.; за травень 2011 року в сумі 172385,00 грн.; за липень 2011 року в сумі 545661,00 грн.; за серпень 2011 року в сумі 90981,00 грн.; за вересень 2011 року в сумі 54634,00 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 61365,00 грн.; за листопад 2011 року в сумі 121026,00 грн.; за грудень 2011 року в сумі 89057,00 грн.; за січень 2012 року в сумі 8732,00 грн.; за лютий 2012 року в сумі 21782,00 грн.; за березень 2012 року в сумі 39653,00 грн.; за квітень 2012 року в сумі 29760,00 грн.; за травень 2012 року в сумі 19729,00 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем норм п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п. 198.1 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України при формуванні ним податкового кредиту у відповідних періодах та, що всі господарські операції мають ознаки безтоварності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, є необґрунтованими та безпідставними.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті, позивач 18.09.2013 року направив на адресу відповідача заперечення.

Проте, за наслідками розгляду даних заперечень відповідач залишив висновки акта без змін, про що повідомив позивача листом від 23.09.2013 року.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року № 0001092202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 887600,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 152152,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені висновки зроблені відповідачем на підставі даних комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи податкового органу: АС Аудит, Система «Податковий блок», згідно яких встановлено розбіжності між сумою сформованого податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «РА Метро-Лайт» та сумою сформованих податкових зобов'язань ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс».

При цьому, в акті зазначено, що розбіжність виникла через невідображення в податковому обліку підприємствами контрагентами взаємовідносин з ТОВ «РА Метро-Лайт». Крім того, відповідач дійшов висновку, що всі господарські операції по купівлі послуг мають ознаки безтоварності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Даний висновок, ґрунтується на тому, що з боку Державної податкової інспекції на обліку, яких знаходяться ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» відсутня можливість підтвердити реальність господарських операцій з ТОВ «РА Метро-Лайт».

Основним видом діяльності позивача, як було встановлено відповідачем в акті є рекламна діяльність. Крім того, позивач займався розробкою і впровадженням новітніх європейських технологій, що стосуються способів розміщення рекламних матеріалів та модернізації різного роду рекламоносіїв.

Свою господарську діяльність позивач здійснював на орендованих акрилових площинних світильниках, які встановлені на балюстрадах ескалаторних тунелів переходів та станцій КП «Київський метрополітен», шляхом розміщення на площинах зазначеного обладнання рекламних матеріалів (проспектів, плакатів чи слайдів).

Позивач, на підставі договору оренди від 04.03.2004 року за № 04/03/04, як орендар взяв на себе зобов'язання утримувати дане обладнання у повній технічній справності. В обсяг зобов'язань позивача по технічному обслуговуванню обладнання входило: поточне обслуговування та поточний і капітальний ремонт обладнання, заміна ламп, заміна пошкоджених деталей обладнання, очищення поверхонь обладнання від пилу та бруду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено відповідні договори з ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», які на замовлення позивача виготовляли поліграфічну продукцію у вигляді рекламних матеріалів та здійснювали ремонт пошкоджених акрилових екранів площинних світильників та виготовляли запасні деталі до них.

На підтвердження факту виконання робіт позивач надав суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), прийняття позивачем виконаних робіт (послуг) у його контрагентів проводилось шляхом підписання накладних, податкових та видаткових накладних, рахунки-фактури.

Оплату за придбані у контрагентів товарно-матеріальні цінності проведено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагентів, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Як вбачається з матеріалів справи, суму податку на додану вартість у розмірі 609 219,00 грн., по господарських операціях з ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» включено позивачем до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість у березні-грудні 2011 року.

Суму податку на додану вартість у розмірі 140561,00 грн. по господарських операціях з ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД» включено позивачем до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість за січень - травень 2012 року.

Суму податку на додану вартість у розмірі 166 597,00 грн. по господарських операціях з ТОВ «Еліт-Консалт» включено позивачем до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість за березень - грудень 2011 року.

Разом з тим, висновок податкового органу про нікчемність правочину позивача з вказаними вище суб`єктами господарювання ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності контрагентів.

Під час проведення перевірки відповідачем з'ясовано, використовуючи інформацію з баз даних, що ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» перебуває у « 8» стані (місцезнаходження не встановлено). Основний вид економічної діяльності за КВЄД є: інші види оптової торгівлі.Свідоцтво платника ПДВ анульовано 14.12.2012 року (причина анулювання - до ЄДР внесено запис про відсутність за міцезнаходженням). Керівник підприємства - ОСОБА_9 Відповідно до податкової звітності (декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік) встановлено відсутність складських приміщень, основних засобів, трудових ресурсів (довідка 1-ДФ не подавалась), іншого рухомого та нерухомого майна.

Перевірка позивача проведена також з використанням інформації щодо ТОВ «Компанія Алексус ЛТД». Відповідно до податкової звітності (декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік) у контрагента встановлено відсутність складських приміщень, основних засобів, трудових ресурсів (довідка 1 -ДФ не подавалась), іншого рухомого та нерухомого майна.

Також, як вбачається з акту перевірки, податковим органом використано інформацію щодо ТОВ «Еліт Консалт», відповідно до якої керівник ТОВ «Еліт Консалт» - ОСОБА_8. Згідно інформації з ЄДР - основним видом діяльності ТОВ «ЕЛІТ КОНСАЛТ» є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі. За результатами проведеної перевірки та аналізу документів облікової справи підприємства, даних податкової звітності встановлено відсутність трудових ресурсів (форма 1-ДФ за III квартал 2011 року не подавалась), відсутність складських приміщень, основних засобів, іншого рухомого та нерухомого майна. Під час проведення перевірки ТОВ «Еліт Консалт» жодного первинного документа на Потвердження показників зазначених в податкових деклараціях не надано.

Крім того, відповідно до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» було встановлено розбіжність між сумою сформованого податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «РА Метро-Лайт» та сумою сформованих податкових зобов'язань ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» на суму ПДВ 609219 грн. за період з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року, ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД» на суму ПДВ 140561,00 грн. за період з 01.01.2012 року по 31.05.2012 року, ТОВ «Еліт Консалт» на суму 166597,00 грн. за період з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року.

Як зазначено в акті перевірки відповідно до інформації СВ ПМ ДПА у м. Києві порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Еліт Консалт».

В ході проведення слідчо-оперативних дій виявлена низка підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі контрагенти позивача за спірними операціями, службові особи яких були допитані.

Вироком Печерського районного суду від 05.08.2013 року по справі № 757/15488/13-к встановлено, що ОСОБА_4, отримавши у невстановлених осіб зразки печаток ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (код ЄДРПОУ 35060241), ТОВ «Техноторг-ком»( код ЄДРПОУ 36283352), ТОВ «Торгівельна компанія Промбудпортал» (код ЄДРПОУ 34352193) ТОВ «Ватерком»(код ЄДРПОУ 35207773), ТОВ «Збутпроект-1» (код ЄДРПОУ 34352193) та документи щодо проведення фінансово-господарських операцій в паперовому вигляді а також в електронному вигляді заповнені бланки документів фінансово-господарської діяльності роздруковував їх на своєму особистому принтері за місцем свого проживання АДРЕСА_1 та підроблював їх шляхом проставляння відбитку мокрої печатки , після чого збував на території міста Києва представникам різних суб'єктів підприємницької діяльності підроблені офіційні документи фінансово-господарської діяльності, які не відповідають дійсним обставинам фінансово-господарських взаємовідносин та в подальшому використовувались службовими особами різних суб'єктів підприємницької діяльності.

Крім того, як вбачається зі згаданого вироку суду, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сприяв невстановленим особам у підробленні з метою збуту первинних фінансово-господарських документів, складених від імені підприємств ТОВ «Компанія Грифон Консалт» (код ЄДРПОУ 36048906), ТОВ «Екітем» (код ЄДРПОУ 37634387), ТОВ «Альфакем Україна» (код ЄДРПОУ 36678727), ТОВ «Камеронплюс» (код ЄДРПОУ 35633182), ТОВ «Еліт Консалт» (код ЄДРПОУ 37240498), які надають права та звільняють від обов'язків при формуванні валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємства та в подальшому використовувались службовими особами різних суб'єктів підприємницької діяльності в бухгалтерському обліку та враховувались при складанні податкової звітності.

Згідно з протоколами допиту свідків ОСОБА_8 (директора ТОВ «Еліт Консалт» та ОСОБА_9 (директора ТОВ «Мембрана Техно Імпульс»), останні зазначили, що на підприємствах не здійснювалась господарська діяльність в розумінні п.п 14.1.36 Податкового кодексу України.

Крім того, як вбачається з актів перевірок контрагентів позивача, в яких зафіксовано про неможливість підприємствами фактичного здійснення господарської діяльності через недостатність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з недостатністю трудових ресурсів, основних фондів.

Виходячи з того, що операції фактично не виконувались контрагентами та не могли бути виконані внаслідок відсутності ресурсів та можливостей, податковий орган прийшов до висновку про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей та відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою їх формування. Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Згідно з п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Так, в порушення зазначеної статті, заявки на виготовлення поліграфії, акти приймання-передачі (надання послуг) не містять жодної інформації щодо вартості одиниці друку (надання послуг), формату, місця розміщення рекламних постерів, перелік монтажних робіт, місця виконання робіт.

Видаткові накладні не містять розшифровки підпису осіб відповідальних за здійснення господарських операцій, складання первинного документа та не містять посилання на довіреність, за якою були отримані товарно-матеріальні цінності (акрилові екрани).

В контексті виконання контрагентами робіт з виготовлення печатної продукції, послуг з ремонту, виготовлення, установки акрилових екранів світильників з податкової звітності ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» , ТОВ Компанія Алексус ЛТД», ТОВ «Еліт Консалт» з податку на прибуток за періоди здійснення господарських операцій з позивачем встановлено відсутність декларування прямих витрат на оплату праці у складі собівартості робіт/послуг.

Крім того, з наданих первинних документів не вбачається витрат на купівлю сировини матеріалів (фарби, паперу для друку) на транспортні послуги з доставки поліграфічної продукції позивачу.

Разом з тим, досліджуючи питання руху активів, встановлено що за змістом норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для збільшення платником витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податкового кредиту з ПДВ для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, оскільки факт виконання суб'єктом права зобов'язання за укладеним правочином зумовлює складання й інших документів, котрі об'єктивно необхідні для завершення процедури виконання зобов'язання, а відтак фізичне створення особою лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Згідно із Законом витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податковий кредит з ПДВ для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на вищевикладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів. В матеріалах справи не міститься жодного документа, що свідчив би про переміщення товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, первинні документи позивача не підтверджують реальний характер здійснення господарської операції, а тому не є належними документами на підтвердження права позивача на податковий кредит по даній господарській операції.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених по господарських операціях з ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД», ТОВ «Еліт-Консалт».

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пп.а п.198.1 ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що фактично роботи (послуги) контрагентами позивачу не надавались, адже встановлено відсутність основних засобів підприємницької діяльності та неспроможність виконувати зобов'язання, а особи, які їх заснували - мали злочинну мету - фіктивне підприємництво. Представлені позивачем суду первинні фінансово-господарські документи до уваги судом не приймаються, адже складені формально задля здійснення господарських операцій з вигодою для третіх осіб, фотографії світильників жодним чином не доказують факту надання послуг (виконання робіт).

При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11, а саме: «будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції».

Отже, підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат є не тільки наявність усіх передбачених законодавством для даного виду господарських відносин первинних документів, а й реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які підтверджували б реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, сама по собі податкова накладна не підтверджує право позивача на його формування.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів п.п. 185.1 ст.185, п.п. 188.1 ст.188, п.198.1 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є правильними, а податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року № 0001092202 - правомірним.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість винесення оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «РА Метро-Лайт» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко