Ухвала

від 07.04.2015 по справі 826/15795/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15795/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РА Метро-Лайт" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РА Метро-Лайт" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю "РА Метро-Лайт" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26 вересня 2013 року №0001092202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, задовольнити позов.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ра Метро-Лайт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» за період з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2011 року. Результати перевірки оформлені актом від 11 вересня 2013 року №173/22-02-09/32856834.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем встановлено порушення норм п.185.1 ст.185, ст.188, п.198.1 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено суму податку на додану вартість в загальній сумі 887 600,00 грн. в тому числі по періодах: за березень 2011 року в сумі 90417,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 14893,00 грн.; за травень 2011 року в сумі 172385,00 грн.; за липень 2011 року в сумі 545661,00 грн.; за серпень 2011 року в сумі 90981,00 грн.; за вересень 2011 року в сумі 54634,00 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 61365,00 грн.; за листопад 2011 року в сумі 121026,00 грн.; за грудень 2011 року в сумі 89057,00 грн.; за січень 2012 року в сумі 8732,00 грн.; за лютий 2012 року в сумі 21782,00 грн.; за березень 2012 року в сумі 39653,00 грн.; за квітень 2012 року в сумі 29760,00 грн.; за травень 2012 року в сумі 19729,00 грн.

26 вересня 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001092202, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 887 600,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 152 152,00 грн.

Не погоджуючись з вище вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами з ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» не підтвердилась в ході розгляду справи в суді. А тому податкові накладні таких контрагентів не є належною підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на протиправність висновків відповідача про порушення ТОВ «Ра Метро-Лайт» вимог ст.185, 201 Податкового кодексу України та прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Щодо регулювання норм права, які стали підставою звернення до суду, слід вказати таке.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що висновки зроблені відповідачем на підставі даних комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи податкового органу: АС Аудит, Система «Податковий блок», встановлено розбіжності між сумою сформованого податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «РА Метро-Лайт» та сумою сформованих податкових зобов'язань ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс».

При цьому, в акті зазначено, що розбіжність виникла через невідображення в податковому обліку підприємствами контрагентами взаємовідносин з ТОВ «РА Метро-Лайт». Крім того, відповідач дійшов висновку, що всі господарські операції по купівлі послуг мають ознаки безтоварності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Даний висновок, ґрунтується на тому, що з боку Державної податкової інспекції на обліку, яких знаходяться ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» відсутня можливість підтвердити реальність господарських операцій з ТОВ «РА Метро-Лайт».

Так, основним видом діяльності позивача, є рекламна діяльність. Крім того, позивач займався розробкою і впровадженням новітніх європейських технологій, що стосуються способів розміщення рекламних матеріалів та модернізації різного роду рекламоносіїв.

Свою господарську діяльність позивач здійснював на орендованих акрилових площинних світильниках, які встановлені на балюстрадах ескалаторних тунелів переходів та станцій КП «Київський метрополітен», шляхом розміщення на площинах зазначеного обладнання рекламних матеріалів (проспектів, плакатів чи слайдів).

Позивач, на підставі договору оренди від 04.03.2004 року за № 04/03/04, як орендар зобов'язувався утримувати дане обладнання у повній технічній справності. В обсяг зобов'язань позивача по технічному обслуговуванню обладнання входило: поточне обслуговування та поточний і капітальний ремонт обладнання, заміна ламп, заміна пошкоджених деталей обладнання, очищення поверхонь обладнання від пилу та бруду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено відповідні договори з ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», які на замовлення позивача виготовляли поліграфічну продукцію у вигляді рекламних матеріалів та здійснювали ремонт пошкоджених акрилових екранів площинних світильників та виготовляли запасні деталі до них.

На підтвердження факту виконання робіт позивач надав суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), прийняття позивачем виконаних робіт (послуг) у його контрагентів проводилось шляхом підписання накладних, податкових та видаткових накладних, рахунки-фактури.

Оплату за придбані у контрагентів товарно-матеріальні цінності проведено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагентів, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Суму податку на додану вартість у розмірі 609 219,00 грн., по господарських операціях з ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» включено позивачем до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість у березні-грудні 2011 року; суму податку на додану вартість у розмірі 140561,00 грн. по господарських операціях з ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД» включено позивачем до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість за січень - травень 2012 року; суму податку на додану вартість у розмірі 166 597,00 грн. по господарських операціях з ТОВ «Еліт-Консалт» включено позивачем до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість за березень - грудень 2011 року.

Разом з тим, висновок податкового органу про нікчемність правочину позивача з вказаними вище суб`єктами господарювання ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності контрагентів.

В процесі перевірки відповідачем встановлено, що основний вид економічної діяльності ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» за КВЄД є: інші види оптової торгівлі. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 14 грудня 2012 року (причина анулювання - до ЄДР внесено запис про відсутність за міцезнаходженням). Відповідно до податкової звітності (декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік) встановлено відсутність складських приміщень, основних засобів, трудових ресурсів (довідка 1-ДФ не подавалась), іншого рухомого та нерухомого майна, відсутність будь-яких витрат на сировину та матеріали. Також, до суду були надані виписки банку, які були надані з матеріалів кримінального провадження, які свідчать про відсутність витрат взагалі на закупку сировини та матеріалів.

Перевірка позивача проведена також з використанням інформації щодо ТОВ «Компанія Алексус ЛТД». Відповідно до податкової звітності (декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік) у контрагента встановлено відсутність складських приміщень, основних засобів, трудових ресурсів (довідка 1 -ДФ не подавалась), іншого рухомого та нерухомого майна, що не засвідчують здійснення господарської діяльності.

Також, щодо ТОВ «Еліт Консалт», то згідно інформації з ЄДР - основним видом діяльності товариства є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі. За результатами проведеної перевірки та аналізу документів облікової справи підприємства, даних податкової звітності встановлено відсутність трудових ресурсів (форма 1-ДФ за III квартал 2011 року не подавалась), відсутність складських приміщень, основних засобів, іншого рухомого та нерухомого майна. Під час проведення перевірки ТОВ «Еліт Консалт» жодного первинного документа на Потвердження показників зазначених в податкових деклараціях податковому органу надано не було.

Крім того, даними підприємствами надані послуги, які не є тотожними їх основним видам діяльності, які згідно інформації з ЄДР є оптова торгівля.

Слід звернути увагу, що акти виконаних робіт не конкретні за змістом, не містять складу та обсягу господарських операцій Не було надано до судового розгляду жодного документу, який свідчить про фактичне переміщення товарів між контрагентами та позивачем.

Також, заявки на виготовлення поліграфії, акти приймання-передачі (надання послуг) не містять жодної інформації щодо вартості одиниці друку (надання послуг), формату, місця розміщення рекламних постерів, перелік монтажних робіт, місця виконання робіт.

Видаткові накладні не містять розшифровки підпису осіб відповідальних за здійснення господарських операцій, складання первинного документа та не містять посилання на довіреність, за якою були отримані товарно-матеріальні цінності (акрилові екрани).

Щодо виконання контрагентами робіт з виготовлення печатної продукції, послуг з ремонту, виготовлення, установки акрилових екранів світильників з податкової звітності ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» , ТОВ Компанія Алексус ЛТД», ТОВ «Еліт Консалт» з податку на прибуток за періоди здійснення господарських операцій з позивачем встановлено відсутність декларування прямих витрат на оплату праці у складі собівартості робіт/послуг.

Крім того, з наданих первинних документів не вбачається витрат на купівлю сировини матеріалів (фарби, паперу для друку) на транспортні послуги з доставки поліграфічної продукції позивачу.

З огляду на вищевикладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.

В матеріалах справи не міститься жодного документа, що свідчив би про переміщення товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином з наданих позивачем первинних документів не підтверджується реальне здійснення господарської операції.

Судом апеляційної інстанції було надано час для витребування документів, які свідчать про реальність виконаних робіт.

Так, апелянтом було надано: копію Наказу 1/11 від 01.01.2011 про створення комісії зі списання товарно-матеріальних цінностей на 2011/2012 р.; копії Актів на Списання малоцінних та швидкозношувальних предметів; копії Договорів та Заявок до них; копії виписок про рух коштів.

Разом з тим, самі по собі договори та виписки не є підтвердженням реальності здійснення господарських операцій. Також, акти на списання малоцінних та швидкозношувальних предметів не підтверджують використання, що саме ці екрани замовлялися у контрагента ТОВ «РА Метро-Лайт», і саме вони були використані у господарській діяльності позивача.

Слід звернути увагу на те, що судом апеляційної інстанції витребовувались підтверджуючі документи, однак позивач не скористався своїм правом надання витребовуваних документів.

Судом першої інстанції також витребовувались документи, підтверджуючі виконання робіт, але позивачем таких документів надано не було.

Таким чином, Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності інших достатніх та належних доказів, які підтверджували б реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, сама по собі податкова накладна не підтверджує право позивача на його формування.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» за період з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2011 року. Податкові накладні даних контрагентів не є належною підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, з вказаних норм вбачається, що позивач не звільнений від доказування.

З огляду на викладене, у позивача була можливість надати суду документи та докази реальності здійснення операцій, проте позивачем таких доказів надано не було, а тому позов не вважається доведеним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність свого рішення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РА Метро-Лайт" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Повний текст рішення виготовлено 14.04.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.