Рішення

від 15.01.2014 по справі 37/331

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/331 15.01.14

За позовом До Про Публічного акціонерного товариства «Київенерго» Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» стягнення 388 242,76 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. № № 91/2013/11/28-3 від 28.11.13 р.

від відповідача: Птух Є.Л. - дов. № б/н від 01.08.13 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» про стягнення 331 319,27 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 49 139,42 грн. інфляційної складової боргу та 7 784,07 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 240356 від 01.10.04 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.07 р. до 01.05.09 р.

Ухвалою суду від 22.06.09 р. було порушено провадження у справі № 37/331 та призначено її розгляд на 27.07.09 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Ухвалою суду від 27.07.09 р. розгляд справи було відкладено до 10.08.2009 р. у зв'язку з нез'явленням представників сторін та ненаданням позивачем витребуваних документів.

Представником відповідача у судовому засіданні 10.08.09 р. було заявлене клопотання про зупинення провадження у справі № 37/331 до вирішення пов'язаної з нею справи № 8/131, предметом у якій є визнання протиправними та скасування розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.07 р. № 640, від 30.05.07 р. № 641, від 30.05.07 р. № 642, від 30.05.07 р. № 643, та справи № 8/588, предметом у якій є визнання нечинними розпоряджень від 27.11.08 р. № 1661, № 1662, № 1663, від 25.12.08 р. № 1780, № 1780/1, від 30.12.08 р. № 1792, від 16.01.09 р. № 33.

Ухвалою суду від 10.08.09 р., керуючись ст. ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, зупинив провадження у справі № 37/331 до вирішення інших пов'язаних з нею справ № 8/131 та № 8/588; зобов'язав сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

З Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.09 р. у справі № 22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 р. було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-2608/09 від 02.07.09 р. касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та АЕК «Київенерго» задоволено частково; касаційну скаргу ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/131 від 24.01.08 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду № 22-а-14381/08 від 09.01.09 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 провадження у справі за адміністративним позовом ОСББ «Престиж» до Київської міської державної адміністрації,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК «Київенерго» про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційні скарги ЖБК «Буревісник-3», ЖБК «Ремонтник», ЖБК «Суднобудівник-18», ЖБК «Алмазний», ОСББ «Мотор», ВАТ «Універсам № 14», ОСОБА-13 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 задоволено частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. у справі № 2а-376/2011 залишено без розгляду адміністративний позов ОСББ «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК «Київенерго», про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Також ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.09 р. у справі № 8/588 справу направлено до Шевченківського районного суду міста Києва за предметною підсудністю.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.11 р. у справі № 2а-1552/11 у задоволенні адміністративного позову ВАТ «Київгума» до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про оскарження розпоряджень від 27.11.08 р. №№ 1661, 1662, 1663, від 25.12.08 р. №№ 1780, 1780/1, від 30.12.08 р. № 1792, від 16.01.09 р. № 33 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.12 р. у справі № 2а-1552/11 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Компанія ФАХ» на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.11 р. у справі № 2а-1552/11 за адміністративним позовом ВАТ «Київгума» до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) закрито, оскільки на день розгляду апеляційної скарги ПП «Компанія ФАХ», набрала законної сили ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.12 р. у справі № 2а-40/11 про оскарження апелянтом цих самих розпоряджень виконавчого органу Київради (КМДА), винесена за результатом розгляду апеляційної скарги ПП «Компанія ФАХ», якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду від 18.04.11 р. без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.04.12 р. ПП «Компанія ФАХ» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.13 р. у справі № 2а-1552/11 касаційну скаргу ПП «Компанія ФАХ» задоволено, ухвалу КААС від 10.04.12 р. скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.13 р. у справі № 2а-1552/11 апеляційну скаргу ПП «Компанія ФАХ» залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.11 р. - без змін.

Враховуючи наведене, оскільки підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, ухвалою від 05.12.13 р., керуючись ч. 3 ст. 79, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва поновив провадження у справі № 37/331; призначив розгляд справи № 37/331 на 27.12.13 р.; зобов'язав учасників процесу надати певні документи.

У зв`язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному судове засідання призначене на 27.12.13 р. не відбулося.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 27.12.13 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 37/331 передано на розгляд судді Спичаку О.М., який ухвалою від 27.12.13 р. суддя Спичак О.М. прийняв дану справу до свого провадження та призначив її до розгляду на 15.01.14 р., зобов'язав сторін надати певні документи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 15.01.14 р. приймаючи до уваги, що суддя Гавриловська І.О. вийшла з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.), справу № 37/331 передано на розгляд судді Гавриловській І.О., яка ухвалою від 15.01.14 р. прийняла справу № 37/331 до свого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні 15.01.14 р. надав суду заяву про зміну найменування з підтверджуючими документами та довідку про надходження коштів від відповідача за спожиту теплову енергію, які залучені до матеріалів справи; підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.01.14 р. повідомив суду, що через службу діловодства господарського суду подав клопотання про розстрочку виконання рішення у даній справі на 12 місяців та просив його задовольнити.

Представник позивача проти даного клопотання заперечив.

У судовому засіданні 15.01.14 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240356 від 01.10.2004 р., відповідно умов постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 240356 від 01.10.2004 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 240356 від 01.10.2004 р., постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 1. додатку № 2 до договору № 240356 від 01.10.2004 р. визначено, що розрахунки зі споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації (КМДА), затвердженими розпорядженням КМДА від 20.06.02 р. № 1245, за кожну відпущену гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями 54,42 грн. (98,2 % - опалення, 99,3 % - гаряче водопостачання).

Згідно з пунктами 2. і 3. додатку № 2 до договору № 240356 від 01.10.2004 р., у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3 і 4); у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові втрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

У відповідності до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 240356 від 01.10.2004 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліки, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ № 3 за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7. додатку № 2 до договору № 240356 від 01.10.2004 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8. додатку № 2 до договору № 240356 від 01.10.2004 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Пунктом 9. вищезазначеного додатку, визначено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ № 3 за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10. додатку № 2 до договору № 240356 від 01.10.2004 р., споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію ТОВ «Світ побуту» за період з травня 2006 р. до квітня 2009 р., копії облікових карток відповідача за період з травня 2006 р. до квітня 2009 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.10.07 р. до 01.05.09 р. становила 748 932,17 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 240356 від 01.10.2004 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 417 612,90 грн., у зв'язку з чим станом на 01.05.09 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 331 319,27 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго» звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» про стягнення 331 319,27 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 49 139,42 грн. інфляційної складової боргу та 7 784,07 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 240356 від 01.10.04 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.07 р. до 01.05.09 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 240356 від 01.10.2004 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

15.01.14 р. позивач надав суду довідку про надходження грошових коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію ТОВ «Світ побуту» за період з травня 2009 р. до грудня 2013 р., з якої вбачається що станом на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість за договором № 240356 від 01.10.2004 р. за період з 01.10.07 р. до 01.05.09 р. у розмірі 286 939,28 грн.

Відповідач у клопотанні про розстрочку виконання рішення у справі № 37/331 визнав основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 240356 від 01.10.2004 р. та додатками до нього на суму 275 804,81 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію за договором № 240356 від 01.10.2004 р. за період з 01.10.07 р. до 01.05.09 р., суд встановив, що за грудень 2008 р., січень 2009 р. та лютий 2009 р. ПАТ «Київенерго» невірно застосувало діючий тариф на теплову енергію, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок заборгованості ТОВ «Світ побуту» у відповідності до тарифу, затвердженого розпорядженням КМДА № 86, згідно з яким загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.10.07 р. до 01.05.09 р. становила 737 797,70 грн.

Таким чином, з урахуванням оплати відповідача за спожиту теплову енергію в розмірі 417 612,90 грн., заборгованість відповідача станом на 01.05.09 р. становила 320 784,80 грн.

Суд встановив, що основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 240356 від 01.10.2004 р. за період з 01.10.07 р. до 01.05.09 р. у розмірі 44 379,99 грн. було погашено відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду 18.06.09 р.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 44 379,99 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 240356 від 01.10.2004 р. за період з 01.10.07 р. до 01.05.09 р., підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 275 804,81 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Завод «Керамік» суми основного боргу за договором № 240356 від 01.10.2004 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 275 804,81 грн. за період з 01.10.07 р. до 01.05.09 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просило суд також стягнути з відповідача 49 139,42 грн. інфляційної складової боргу та 7 784,07 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 240356 від 01.10.2004 р. за період з листопада 2007 р. до квітня 2009 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з листопада 2007 р. до квітня 2009 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2008 р. та серпні 2008 р. на рівні 99,5 % та 99,9 %, відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У зв'язку з наведеним, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 240356 від 01.10.2004 р. станом на 01.05.09 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, та з урахуванням вищезазначеного розрахунку основного боргу, згідно з чинними тарифами за спожиту відповідачем теплову енергію, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, у відповідності до якого стягненню з ТОВ «Світ побуту» за період з листопада 2007 р. до квітня 2009 р. підлягають 48 709,17 грн. інфляційних нарахувань та 7 706,29 грн. трьох відсотків річних.

Відповідач 15.01.14 р. надав суду клопотання про надання розстрочки виконання рішення у справі № 37/331 на 12 місяців у зв'язку з скрутним фінансовим становищем та пояснив, що накладення арешту на рахунки ТОВ «Світ побуту» заблокує його діяльність та не вирішить питання прискорення погашення боргу, а лише призведе до зменшення надходження грошових коштів. Крім того, накладення арешту на рахунки призведе до виникнення заборгованості із виплати заробітної плати працівникам товариства, сплати податків і оплати послуг інших постачальників комунальних послуг, що додатково призведе до накладення штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 6 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне використати право, надане суду пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

Розстрочуючи виконання рішення, суд приймає до уваги визнання заборгованості відповідачем, часткову оплату боргу, а також ті умови та обставини, що при застосуванні пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочення виконання рішення № 37/331 від 15.01.14 р., виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач вчинить заходи щодо його належного і своєчасного виконання.

Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 13-А, код ЄДРПОУ 32593540) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 275 804 (двісті сімдесят п'ять тисяч вісімсот чотири) грн. 81 коп. основного боргу, 48 709 (сорок вісім тисяч сімсот дев'ять) грн. 17 коп. інфляційних нарахувань, 7 706 (сім тисяч сімсот шість) грн. 29 коп. трьох відсотків річних, 3 766 (три тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 00 коп. витрат на сплату державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.01.14 р. у справі № 37/331 на дванадцять місяців та стягнувши заборгованість наступним чином:

1. до 15.02.14 р. - 22 983,74 грн. основного боргу, 4 059,10 грн. інфляційних нарахувань, 642,20 трьох відсотків річних, 3 766,00 грн. витрат на сплату державного мита та 312,50 грн. - витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу;

2. до 15.03.14 р. - 22 983,74 грн. основного боргу, 4 059,10 грн. інфляційних нарахувань, 642,19 трьох відсотків річних;

3. до 15.04.14 р. - 22 983,74 грн. основного боргу, 4 059,10 грн. інфляційних нарахувань, 642,19 трьох відсотків річних;

4. до 15.05.14 р. - 22 983,74 грн. основного боргу, 4 059,10 грн. інфляційних нарахувань, 642,19 трьох відсотків річних;

5. до 15.06.14 р. - 22 983,74 грн. основного боргу, 4 059,10 грн. інфляційних нарахувань, 642,19 трьох відсотків річних;

6. до 15.07.14 р. - 22 983,73 грн. основного боргу, 4 059,10 грн. інфляційних нарахувань, 642,19 трьох відсотків річних;

7. до 15.08.14 р. - 22 983,73 грн. основного боргу, 4 059,10 грн. інфляційних нарахувань, 642,19 трьох відсотків річних;

8. до 15.09.14 р. - 22 983,73 грн. основного боргу, 4 059,10 грн. інфляційних нарахувань, 642,19 трьох відсотків річних;

9. до 15.10.14 р. - 22 983,73 грн. основного боргу, 4 059,10 грн. інфляційних нарахувань, 642,19 трьох відсотків річних;

10. до 15.11.14 р. - 22 983,73 грн. основного боргу, 4 059,09 грн. інфляційних нарахувань, 642,19 трьох відсотків річних;

11. до 15.12.14 р. - 22 983,73 грн. основного боргу, 4 059,09 грн. інфляційних нарахувань, 642,19 трьох відсотків річних;

12. до 15.01.15 р. - 22 983,73 грн. основного боргу, 4 059,09 грн. інфляційних нарахувань, 642,19 трьох відсотків річних.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 44 379,99 грн. основного боргу.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 17.01.2014 р.

Суддя Гавриловська І.О.